Уся влада — клевретам!

Київ не взяли. Київ зробили. Після того як президент підписав новий закон про столицю, можна визнати: на Банкову справді прийшли професійні гравці. З крапленою колодою.

Мера Черновецького відсторонено від справ. У місті «наводить порядок» перший заступник від ПР Олександр Попов. Райради 31 жовтня самоліквідуються. Ніяких виборів до 2012 року в столиці не буде. Повноваження мера та глави адміністрації номінально розведено. Банкова обмірковує доцільність указу президента про призначення нового глави Київської державної міської адміністрації (КМДА). У разі його видання Києвом не тільки де-факто, а й де-юре правитиме не всенародно обраний мер, а призначений президентом чиновник.

Те, що не вдалося колись «диктатору» Кучмі, вдалося «реформатору» Януковичу. Тепер кілька пояснювальних тез щодо цього.

Дискусія про необхідність упорядкувати систему управління столицею має давню історію. Найяскравішою сторінкою якої, безперечно, стало відоме рішення Конституційного суду України №21-рп/2003, яке поставило 2003 року крапку в змаганні, що затяглося, за вплив у столиці мера Омельченка і президента Кучми. Нагадаємо, що в результаті 63-річний міський голова не тільки залишився на дохідній посаді, а й примудрився об’єднати у своїй особі (чотири!) посади: мера, голови Київради, голови виконкому Київради і глави КМДА. На останню посаду, відповідно до вердикту КСУ, президент призначає всенародно обраного мера автоматично.

У цьому хитросплетінні, по суті, й полягає основна особливість системи управління столицею. Де виконавчий орган Київради пікантно поєднаний з державною адміністрацією. І об’єднує в собі функції як місцевого самоврядування, так і державні. Експертне середовище давно вело прицільний вогонь по цьому управлінському монстру. Логічно зауважуючи, що з такими необмеженими повноваженнями мер стає практично безконтрольним і безкарним. Таким собі «Брюсом усемогутнім». Що, власне, й підтвердило столичне царювання Леоніда Черновецького.

Вихід із цієї ситуації на поверхні. Ще 1997 року Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування. Де чорним по білому написано, що мати виконавчий орган — прерогатива рад. Таким чином, навести порядок у системі управління столицею — означає реально розвести повноваження мера і глави КМДА. Відокремити місцеве, покликане займатися самоврядуванням, від державного, зобов’язаного контролювати процес. Чітко перемістити виконавчий орган під крило ради. Як у будь-якому іншому місті України. І Європи.

Тоді все стає на свої місця. Мер Києва йде на вибори з програмою, перемагає, очолює Київраду та її виконком. Отже, отримує реальні важелі (фінансові та організаційні) для реалізації своєї програми. При цьому на предмет законності та конституційності дій мера та його команду контролює призначений президентом глава КМДА, який не має абсолютно ніякого впливу на процеси місцевого самоврядування. Крапка.

Однак піти на такий крок — означає розпочати масштабне горизонтальне реформування системи державного управління в цілому. Включаючи реформу місцевого самоврядування та адміністративно-територіальної реформи. Поламавши совкову модель не тільки в столиці, а й у регіонах, де губернатори, призначені президентом, досі виконують функції обласних рад, керуючи виконавчими органами.

Уявляю собі, як кисло посміхаються, читаючи ці рядки, зубри ПР, які відають регіональною політикою. Віце-прем’єр Тихонов, голова профільного комітету Рибак, заступник глави АП Скубашевський... Та вони на цьому собаку з’їли, вони на цих принципах Партію регіонів будували, її програму писали... І столиця, по суті, могла стати відправною точкою масштабних реформ. У результаті яких четвертий президент України Віктор Янукович міг залишити слід в історії. Проте Янукович волів наслідити. А зубри промовчати. Обкатавши на столиці тепер уже й юридичну схему зміцнення та збереження виключно власної влади. Тому лікнеп варто продовжити.

Отже, закон про внесення змін до закону про столицю, ухвалений цього тижня Верховною Радою, став знаковим. І якщо надане право Київраді «утворювати або не утворювати» райради — суто тактичний хід нерейтингових у столиці регіоналів, які убезпечили себе від найближчих місцевих виборів, то ст. 10-1, що з’явилася в тілі закону, ясно визначає стратегію партії влади на роки вперед:

«Київська міська державна адміністрація.

1. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

2. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України».

Як бачимо, закон чітко закріпив статус КМДА як виконавчого органу Київради. А також підтвердив конституційне право президента призначати главу КМДА. При цьому, правда, законодавець не уточнив, що главою КМДА президент автоматично призначає всенародно обраного мера. Ряд політиків і експертів відразу ж зробили заяви про згортання місцевого самоврядування в столиці, а також про те, що незабаром Олександр Попов обійме пост глави КМДА, зосередивши у своїх руках усю виконавчу владу.

Водночас столичний Інститут міста дав прес-реліз, який спростовує ці доводи. «Закон не вніс нічого нового в законодавство, — заявив його директор Олександр Сергієнко. — Оскільки така норма вже зафіксована в
ст. 118 Конституції України, згідно з якою виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Що ж до особливостей здійснення виконавчої влади в Києві, то має місце принципова відмінність — рішення Конституційного суду України 2003 року. Він, як відомо, визначив, що «КМДА повинна очолювати лише особа, обрана київським міським головою», і це рішення має однакову силу з нормами Конституції. Єдиний шлях для законного призначення іншої особи — це відокремлення КМДА від виконавчого органу Київради, які нині об’єднані в один. Отже, будь-які маніпуляції не дають права президенту призначити нового главу КМДА», — завершив Сергієнко.

Проте, Олександре Івановичу, а хто сьогодні каже про право? Якщо є закон. Тепер — увага — новий закон. А також команда геніальних лоєрів президента. Отже, підозрілі депутати Юрій Ключковський, Анатолій Гриценко, Сергій Міщенко та ін. цілком мають рацію. Згідно з даними наших поінформованих джерел в АП, поява нової норми справді не випадкова. Логіка законодавця — обслуговувача інтересів президента досить проста. Труднощі справді у відомому рішенні Конституційного суду. Однак розумні юристи Банкової згадали, що рішення КСУ бувають різні. Зокрема як офіційні тлумачення норм Конституції, так і тлумачення окремих норм законів. У випадку зі столицею КСУ тлумачив саме норми закону. І ось тут, вочевидь, юристів і осінило воістину геніальне відкриття: рішення Конституційного суду діє доти, доки діє... правильно — розтлумачена норма. Відчуваєте, як налагоджуються справи в президента? Ще треба пояснювати, з якою метою з’явилася нова стаття в законі про столицю?

«Главу КМДА призначать найближчим часом, — переконане джерело. — Причому абсолютно легітимно. І ним буде Олександр Попов. Усі розмови про те, що він не виправдав довіри президента, — блеф. А якщо комусь буде щось незрозуміло, нехай іде в КСУ. Той розтлумачить». Що теж, до речі, не факт. Тому що у КСУ є люфт: розглянути прохання або... відмовити у провадженні. Саме в цьому місці варто нагадати, що в КСУ у нас теж грають крапленими.

«Але навіть якщо Конституційний суд раптом виявить позицію і візьме справу до розгляду, — переконаний експерт Асоціації міст України Юрій Ганущак, — то великих проблем з «потрібним вердиктом» суд не матиме. Навіть незважаючи на те, що влада через недогляд або спеціально залишила в законі низку колізій.

Так, з частини 2 статті 13 закону про столицю випливає, що повноваження київського міського голови визначаються законом про місцеве самоврядування і цим законом. Таким чином, з одного боку, обраний міський голова за законом про місцеве самоврядування має очолити виконком Київради. Який і є КМДА. З іншого, згідно з новою статтею 10-1, КМДА — виконком — має очолити призначена президентом людина. Тобто двоє можуть очолити один виконавчий орган ради?

Справді, може здатися, що борці за місцеве самоврядування мають залізний привід звернутися до КСУ. Але борці програють. Лише з однієї причини: наявності в законі про столицю нової статті 10-1. У судді справді виникне колізія між статтею 13 закону про столицю (яка посилається на закон про місцеве самоврядування) і статтею прямої дії №10-1 того самого закону. Проте зрозуміло, що в таких випадках насамперед застосовується норма прямої дії. На це, власне, й розраховувала Банкова», — завершив експерт.

Замість висновків. Таким чином, можна констатувати, що в результаті вправних маніпуляцій влади Київ виявився міцно вмонтованим у виконавчу вертикаль, сформовану президентом Януковичем. У результаті «реформаторської» діяльності останнього кияни втратили право не тільки переобрати мера Черновецького сьогодні (його абсолютно незаконно й цинічно підмінили паном Поповим), а й впливати на ситуацію в столиці завтра. Адже щойно президент призначить нового главу КМДА, уся виконавча влада перейде в його руки. Включаючи тепер і районні адміністрації, в яких уже з 31 жовтня не плутатимуться під ногами районні депутати. Мер залишиться номінальною фігурою для головування на сесіях Київради. Він (хоч би хто згодом ним стане) не матиме ні фінансових, ні організаційних ресурсів впливати на ситуацію в місті і виконувати свою програму. Тому що Київрада так і не отримає власного незалежного виконавчого органу.

По суті, Партія регіонів позбавила столицю 46-мільйонної країни статусу міста, перетворивши на регіон, де глава КМДА матиме функції всемогутнього губернатора, а обраний громадою мер — голови обласної ради, який нічого не вирішує. Сьогодні жителі будь-якого українського містечка мають більше прав, ніж кияни. Ясно, що таке реформування підпорядковане одному — бажанню зберегти владу. Говорити в цій ситуації про якісь інші публічно декларовані Банковою цілі й завдання — безглуздо. Як, утім, і нагадувати регіоналам, що вони порушили Європейську хартію місцевого самоврядування; що зрадили власні програмні цінності; що цинічно дискредитували право, абсолютизувавши закон.

Показово, що все це разюче неподобство відбувається у винятково комфортних для партії влади умовах. Черновецький, у якого взяли і вкрали повноваження, готовий іще й доплатити — аби не чіпали і не обвинуватили в корупції. Бо раптом пан Медведько все ж таки покопирсається у своєму столі і знайде підстави для затримання. Тому Леонід Михайлович навряд чи лобіюватиме свої інтереси в КСУ або ще десь. Окрім Банкової.

Опозиція? Окрема історія. Цього тижня не тільки остаточно розколовся столичний БЮТ, а й «сів у калюжу» Блок Кличка, котрий досі витримував стратегічну лінію опозиціонера. За ліквідацію райрад проголосували всі 14 «кличковців», виключивши напередодні з фракції пана Андрієвського, який підтримав... ліквідацію районів на позаминулій сесії. Пояснень у соратників відомого спортсмена безліч. Найсмішніше — «спроба зберегти фракцію, адже всі люди різні і в усіх різні інтереси». Безперечно, інтереси панів Парцхаладзе і Миргородського відрізняються від інтересів рядових членів фракції. Але чи варто було Віталію Кличку розмінювати на них свою репутацію? Тим самим опосередковано підтвердивши і наполегливі чутки про своє стабільне спілкування з авторами столичних «реформ» на Банковій. Котрі, до речі, абсолютно не вміють берегти чужі секрети. Беруть та й розповідають усім, «скільки районних адміністрацій просить Кличко за свою лояльність».

З БЮТ іще гірше. Главу фракції пані Меліхову негарно посунули, як вона стверджує, «самозванці». Якийсь Денис Москаль тепер отримує слово біля мікрофона. Щоб висловити підтримку (свою особисту і ще 15 бютівців) генеральної лінії Партії регіонів. Остання історія спроби Меліхової, яка вимагала справедливості, виступити з трибуни просто шокувала. Не тим, що казала бютівка, а тим, як повівся з нею господарник Попов. Котрий використав емоційну промову Тетяни Іванівни як тло для свого інтелектуального виступу. Не вельми гарно вийшло. Одним словом, опозиції, як ви розумієте, явно не до порятунку місцевого самоврядування в столиці. Аби самим уціліти.

Суспільство? Цілковитий штиль.

Європа? Цілковита лояльність. Ну, можливо, просочиться у ЗМІ кілька зауважень Ради Європи щодо того, що «не варто змінювати правила гри під час гри». Це з приводу ліквідації райрад. Є велика ймовірність і того, що європейці все-таки згадають про існування Європейської хартії. Тільки ми вже, здається, зауважили, що Віктору Федоровичу про це нагадувати марно.

Сьогодні Янукович, неспроможний виграти вибори мера Києва, Київради і райрад, — просто взяв і скасував їх. А якщо завтра Віктор Федорович виявиться ще на щось неспроможним, то, цікаво, як він помститься спроможним?