«Вот и лето прошло. Словно и не бывало…» - Політика - dt.ua

«Вот и лето прошло. Словно и не бывало…»

23 вересня, 2011, 14:29 Роздрукувати Випуск №34, 23 вересня-30 вересня

Повідомлення російської преси стосовно України, які з’явилися влітку.

© president.gov.ua

Українсько-російські відносини знов ускладнилися. Щоб у цьому переконатися, варто подивитися телевізор і перечитати газети. Останнім ми й зайнялися, проглянувши повідомлення російської преси стосовно України, які з’явилися влітку. Іноді відволікалися й на інші видання, зокрема європейські.

Як відомо, практично всі публікації російської преси, присвячені міжнародним відносинам, і зокрема Україні, не з’являються без погодження з «інстанціями» і використовуються як для зондування російської громадської думки, так і для тестування реакції відповідних держав. Сьогоднішня російська преса — це дзеркало Кремля, певний двійник російського керівництва, в якого на язику те, що у хазяїв Росії в голові.

Майже банальність, що без участі України Митний союз (МС) не стане повноцінною міжнародною організацією — основою для відновлення імперії. Цю думку поділяють не тільки в Кремлі, а й в Британії. The Economist: «Україна — велика. Тому, з одного боку, ми поділяємо відому тезу, що Росія плюс Україна — буде імперія, і, з іншого, усвідомлюємо — якщо Україна стане частиною ширшого проекту російської гегемонії, це буде стратегічна поразка».

Російські експерти побоюються, що євроінтеграція України і можливе налагодження відносин між ЄС та Білоруссю призведуть до фактичного повернення Росії до кордонів ХVI століття. Тому вона «змушена» вживати заходів, спрямованих на залучення України до інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Збереження геополітичного впливу на Україну є «питанням виживання Росії як самостійної держави».

Отже, для реалізації своїх амбіцій Росія урізноманітнює арсенал важелів впливу на Україну, щоб примусити останню змінити зовнішньополітичні орієнтири. Особливої актуальності це питання набуває напередодні парламентських та президентських виборів у Росії.

Свою позицію, що межує з погрозами щодо участі України в МС вже оприлюднив президент Д.Медведєв (зокрема, під час зустрічі з північнокорейським вождем Кім Чен Іром).

Але, поза сумнівом, це лише квіточки. Найцікавіше почнеться тоді, коли до гри публічно долучиться прем’єр-міністр В. Путін, за сумісництвом національний лідер і найбільш реальний претендент на Кремль. І буде, як пророкує пролетарський поет Герман Істоков: «И выйдет Путин в позолоте и тихо скажет — не прощу».

Сьогодні для впливу на Україну використовуються і засоби переконання, і погрози та шантаж.

Депутат Держдуми РФ С.Марков вважає: «російській стороні важливо переконати українські фінансово-промислові групи в доцільності інтеграції України в МС та безпідставності тверджень про економічну і політичну експансію Росії».

Економічні стимули по-російськи

Росія намагається переконати Україну в необхідності вступу до МС та економічній недоцільності створення ЗВТ з ЄС, оскільки: поглиблене співробітництво з ЄС перетворить Україну з партнера країн МС на їхнього прямого конкурента, що вимагатиме запровадження нових захисних заходів проти українських товаровиробників та витіснення їх з ринків країн-членів. РФ впевнена у своїй спроможності легко замінити українські товари продукцією китайського і навіть власного виробництва, а Україні буде складно знайти нові ринки збуту в Європі. Курс на євроінтеграцію призведе до послаблення господарських зв’язків між українськими та російськими підприємствами і ліквідації конкурентоспроможних галузей економіки України.

Аргументація Росії щодо переваг, які отримає Україна від участі в МС, відома. Ось лише кілька цих «цукерок» та «страшилок»:

приєднання дасть змогу значно збільшити макроекономічний ефект інтеграційного об’єднання;

членство в МС є критично важливим для України, оскільки основні галузі її промисловості (агропром, машинобудування, хімпром і металургія) орієнтовані на ринки країн СНД;

зі вступом України до МС її громадяни зможуть без будь-яких перешкод нарівні з громадянами Росії легально працевлаштовуватися в РФ, якщо ж ні — то…

поза МС економіка України приречена на деградацію;

переговори про ЗВТ з ЄС можуть призвести до збільшення митних обмежень щодо України та поставлять під загрозу підписання договору про створення ЗВТ в рамках Співдружності.

На думку російських ЗМІ, тільки економічна інтеграція є запорукою розвитку двох країн. Акцентується увага на поглибленні кризи в деяких галузях промисловості України. Одночасно підкреслюється провідна роль Росії як держави з більшими виробничими потужностями та міцнішими позиціями на міжнародному ринку. Росія не надаватиме Україні економічних преференцій, передбачених членством у МС, без повноцінної участі Києва в цьому об’єднанні. Кремль не має намірів переформатовувати МС до вимог України і застосовуватиме економічні обмеження, передбачені цією організацією.

При цьому російські бізнесмени прагнуть заволодіти сучасними промисловими технологіями України. «Коммерсант» (Москва), коментуючи наміри НВП «Салют» припинити співробітництво з українським підприємством «Івченко-Прогрес» із виробництва авіаційних двигунів, наголошує, що «Салют» пропонує створити СП, якому буде передано права інтелектуальної власності на авіаційні двигуни та певні активи партнерів, а також інвестовано значні російські кошти.

Деякі російські ЗМІ, подекуди й авторитетні, передбачають апокаліптичні наслідки для України в разі успіху євроінтеграції. Так, «Росбалт» пророкує знецінення національної валюти України через необхідність розраховуватися за кредити, відмову МВФ від надання чергового траншу кредиту та зростаючий дефіцит торгового балансу. МС почав закривати ринки від українських товарів, а Європа обов’язково запровадить антидемпінгові заходи проти української продукції, тому ціни в Україні зростуть, що обмежить можливості отримання кредитів.

У свою чергу, «Военное обозрение» піддає сумніву можливість збереження Україною суверенітету через економічний занепад, прогнозує соціальну напруженість, розпад країни та поглинання її сусідами. Критикується євроінтеграція та визначається єдино правильний шлях — інтеграція на пострадянському просторі.

Хто про що, а ми — про газ

ЗМІ РФ постійно наголошують, що продовження українсько-російського співробітництва з питань транзиту газу можливе лише за умови об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу» і отримання російською стороною контролю над українською ГТС.

Одночасно російські ЗМІ переконані, що:

— у середньостроковій перспективі Росія відмовиться від використання транзитних послуг України, оскільки в експлуатацію будуть введені Північний та Південний потоки;

— Росія і ЄС не зацікавлені у створенні консорціуму з управління українською ГТС без передачі їм у власність відповідних активів;

— отримання знижки Україною можливе лише за умови передачі української ГТС у власність «Газпрому».

При цьому голова правління ВАТ «Газпром» О.Міллер вважає, що «Україна залишиться однією з найбільших країн — транзитерів російського газу і після будівництва газопроводів «Північний потік» та «Південний потік», оскільки транспортні потужності цих газопроводів не знімають актуальності використання української ГТС».

Як зазначає видання ЄС New Europe, Росія не зацікавлена у модернізації української ГТС, оскільки має намір використовувати «Південний потік» як інструмент посилення свого політичного та економічного впливу в Європі. Серед основних причин небажання Росії модернізувати українську ГТС видання називає: загрозу посилення впливу України та ЄС на процес транзиту російського газу; втрату можливості розширення економічної присутності в країнах — учасницях проекту «Південний потік»; створення конкуренції російському газу за рахунок поставок до Європи з Центральної Азії.

З посиланням на американських експертів активно коментується рішення Єврокомісії зняти вимогу про обов’язкове фінансове гарантування Україною транзиту російського газу (2 червня 2011). Подаються три причини такого рішення:

— залежність України від фінансової підтримки МВФ (грошова застава формується за рахунок фонду);

— зменшення залежності ЄС від транзитних послуг України з урахуванням введення в експлуатацію «Північного потоку»;

— підвищення гарантій дотримання Україною зобов’язань із забезпечення транзиту газу у зв’язку з її вступом до Європейського енергетичного співтовариства.

— Російські ЗМІ нарощують зусилля для переконання України в недоцільності функціонування нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі. За їхніми словами, реалізація проекту транзиту азербайджанської нафти до Східної Європи з використанням нафтопроводу та нафтопровідної системи Білорусі неможлива без узгодження з російським ВАТ АК «Транснефть». А постачання азербайджанської нафти на Мозирський НПЗ не буде оплачене білоруською стороною. Переведення ж нафтопроводу Одеса—Броди у реверсний режим та відновлення роботи Одеського НПЗ могли б стати для України додатковим аргументом на переговорах з РФ щодо зниження ціни на газ.

Російські ЗМІ переконані, що українська ініціатива щодо створення СП між «Газпромом» і «Нафтогазом» з видобутку газу на шельфі Чорного моря є економічно не вигідною для російської сторони.

«Коммерсант» критикував наміри України диверсифікувати джерела постачання палива для атомних електростанцій, наголошуючи на недоцільності налагодження співробітництва з «Вестінгауз», акцентувалася увага на відмові Чехії від американського аналога палива через виникнення позаштатної ситуації на чеській АЕС «Темелін». Одночасно пропонується, щоб Україна в обмін на зниження ціни на газ погодилася передати Росії контрольний пакет акцій ВАТ «Турбоатом».

Білоруський сценарій для України

«Свободолюбні й вільні» російські ЗМІ, віддаючи належну шану висловлюванням президента Д.Медведєва, міністра закордонних справ С.Лаврова, політиків, у тому числі й опозиційних (Б.Нємцова), підняли свій голос проти політичного переслідування в Україні лідерів опозиційних партій, зокрема Ю.Тимошенко, що створює, на їхню думку, передумови для реалізації в Україні білоруського сценарію. Слова російського президента стосовно того, що єдина можливість для України отримати пільгові ціни на газ — це піти білоруським шляхом, варто сприймати в ширшому розумінні.

Експерти не виключають, що РФ втілює в життя план дискредитації українського керівництва перед Заходом шляхом звинувачень у порушенні демократичних принципів (як О.Лукашенка за арешти опозиційних лідерів після президентських виборів), що унеможливить або відтермінує підписання Україною угод з ЄС щодо асоціації та ЗВТ. При цьому Росія, посилюючи тиск з використанням комплексу економічних і політичних засобів, зможе втягнуги Україну до МС і заволодіти її ГТС. Після чого настане черга зміни політичного керівництва України на більш лояльне щодо Росії.

А вони ще в НАТО хочуть…

На думку російських воєнних експертів, США намагаються використати Україну для послаблення геополітичних позицій Росії. Новим важелем впливу на Росію є залучення України до співробітництва з Вишеград­ською групою, у складі якої планується створити багатонаціональну бойову тактичну групу, що небезпечно як для Росії, так і для союзної держави і є прихованою експансією НАТО в зону геополітичних інтересів Росії. Експерти закликають активізувати просування своїх інтересів у суміжних державах, зокрема в Україні, поки вона не приєдналася до жодного військово-політичного союзу.

Голова комітету Держдуми РФ К.Косачов звинувачує Україну у ще більш активному співробітництві з НАТО, ніж за попередньої влади. На його думку, графік заходів зі співробітництва в рамках Комісії Україна—НАТО на 2011 рік свідчить про проведення закритих двосторонніх переговорів з чутливих для Росії питань:

— безпека в Чорноморському регіоні та базування ЧФ РФ;

— протиракетна оборона;

— врегулювання придністровської проблеми;

— енергетична та економічна безпека України;

— реформування українських розвідувальних органів;

— узгодження з НАТО зовнішньополітичної стратегії України.

З ним солідарний і «Коммерсант»: «Україна лише формально відмовилася від вступу до НАТО, а реально здійснює активні підготовчі заходи, зокрема:

— підготовка спеціалістів у Європейському центрі Д.Маршалла;

— фінансову підтримку альянсом утилізації озброєння та військової техніки радянського виробництва і стимулювання до введення зразків за стандартами НАТО;

— відпрацювання координації між військово-морськими і сухопутними силами України, Грузії і НАТО під час навчань;

— масштабне реформування ЗС і спецслужб шляхом скорочення та приведення до стандартів НАТО».

А директор Центру політичної кон’юнктури Росії С.Міхєєв пішов іще далі: «Вашингтон розглядає «перезавантаження» відносин з Росією як засіб перетворення пост­радянського простору на сферу власних геополітичних інтересів. ...не виключено, що такий розвиток ситуації є своєрідною відповіддю офіційного Києва на наміри Росії запровадити проти України обмежувальні заходи в разі її відмови від членства у МС».

На думку росіян, НАТО не вигідне для самої України. Російські ЗМІ прогнозують значні економічні втрати України від вступу в НАТО, зокрема:

— необхідність відмовитися від подальшого виробництва танків «Оплот», БТР-4 та пістолетів «Форт»;

— занепад підприємств українського ОПК;

— відмова від розвитку власних МВС, оскільки для НАТО вигіднішим є розміщення своїх кораблів на українських базах;

— відмова від перебування ЧФ РФ спричинить складні соціально-економічні наслідки для Севастополя.

Не забули і про Придністров’я

Москва докладає зусиль для збереження свого лідерства у придністровському врегулюванні, своєї,­ у тому числі й військової, присутності в регіоні. Москва намагається не допустити зміни формату переговорного процесу за рахунок Румунії та заручитися підтримкою України. Росіяни вважають необхідним вироблення Росією і Україною чіткої спільної позиції з цієї проблематики, що зумовлено посиленням впливу Румунії на Молдову та зростанням активності Бухаресту в регіоні. Спільні підходи необхідні для:

— недопущення молдовсько-румунської інтеграції;

— визнання особливого статусу ПМР, який має стати реальним засобом зменшення румунської експансії в регіоні;

— закріплення нейтрального статусу Молдови;

— розробка плану створення федерації (конфедерації) Молдови та ПМР в кордонах колишньої Молдавської РСР.

Москва переконує Київ у необхідності спільних дій. Так, «Международная жизнь» наголошує на відверто експансіоністській політиці Бухаресту щодо Молдови і України. Зокрема відзначено нарощування військового потенціалу Румунії та посилення інформаційного впливу у прикордонних областях.

Одночасно генеральний директор групи «Праксис» І.Фомін в «Агентстве политических новостей» критикує формат придністровського врегулювання 5+2 і каже про необґрунтованість участі в ньому України, яка є просто сусідньою державою і таким самим продуктом розпаду СРСР, як ПМР і Молдова. Росія, звичайно, зліплена з іншого матеріалу…

Стара пісня: Київ утискає меншини і Крим

Після нетривалої постющенківської паузи Росія реанімувала питання щодо дотримання прав російськомовного населення за кордоном, особливо в Україні. Інститут країн СНД вважає основними проблемами російськомовного населення республік колишнього СРСР, особливо країн Балтії та України:

— витіснення російської мови зі сфери освіти та ЗМІ;

— скорочення кількості російських шкіл та відсутність системи підготовки педагогічних кадрів для них;

— відсутність офіційного інформаційного супроводження заходів, що проводяться російськомовним населенням.

Російська політика на цьому напрямі оцінюється як безсистемна і хаотична, діяльність МЗС РФ — як неефективна.

Помічник депутата Держ­думи Росії А.Коваленко переконує, що важливим є поглиблення співробітництва в рамках СНД у гуманітарній сфері на основі спільних національних цінностей і традицій та розвитку проекту «Русского мира» як єдиної наддержавної об’єднувальної ідеї пострадянського простору.

Політолог К.Фролов заявляє: «Необхідно спонукати українську сторону до надання російській мові статусу другої державної, а також здійснювати пошук шляхів вступу України в Митний союз».

Російські ЗМІ використовують ухвалення Румунією та Угорщиною у 2010 році законів, які спрощують умови надання громадянства етнічно спорідненому населенню в інших країнах, для тиску на Україну.

Коментуючи видачу угорських та румунських паспортів громадянам України, преса РФ стверджує, що українське керівництво не може вплинути на ситуацію через відсутність дієвих правових механізмів. Прог­нозується утворення в Україні районів, компактно заселених громадянами інших держав, збільшення еміграції з прикордонних регіонів до суміжних країн, зростання сепаратизму нацменшин. Усе це, за словами російських ЗМІ, відбувається через неконструктивну політику української влади в економічній і гуманітарній сферах. Експерти РАН прогнозують розкол між «Україною та Галичиною», і переконують в необхідності федералізації країни.

Член Академії політичних наук С.Черняховський заявив, що належність Криму має вирішуватися референдумом у Росії та дипломатичним шляхом, а в разі необхідності можна застосувати і силу.

«Ведомости» повідомляють про можливу передачу винищувачів Су-30СМ на озброєння ЧФ РФ, що «дозволить надійно захистити інтереси Росії в Чорноморському регіоні та стане додатковим стабілізуючим чинником для України, особливо в умовах активізації агресивної політики Румунії».

«На границе тучи ходят хмуро»

Незважаючи на ратифікацію угоди про демаркацію спільного кордону, що має розпочатися восени ц.р., відповідні спекуляції тривають. Д.Кисельов (ТВ «Россия») заявив, що головною перешкодою для налагодження ефективного міжрегіонального співробітництва є встановлення державного кордону між двома державами, який необхідно ліквідувати.

А заступник губернатора Брянської області О.Горшков заявив, що наявність кордонів не дозволяє налагодити ефективну російсько-українську кооперацію, а тому скасування окремих бар’єрів позитивно вплине на економічну взаємодію між двома державами та виведе двосторонні відносини на новий рівень.

Принаймні все чесно. Кордон їм заважає.

Failed state знову — тепер на темі Євро-2012

«Новый регион» повідомляє — найбільші готелі м. Києва контролюються віце-спікером Держдуми РФ О.Бабаковим. Йдеться про «Прем’єр-палас», «Дніпро», «Русь», президент-готель «Київський». Очікується, що найближчим часом під його конт­роль перейдуть також готелі «Україна» і «Славутич».

Входження О.Бабакова до Народного фронту В.Путіна, на думку видання, означає, що «російський прем’єр отримав «спортивний важіль», який уже не раз використовувався російським урядом» і може бути використаний Кремлем у разі перегляду газових угод з Україною». «Контроль над столичними готелями дасть Бабакову змогу ставити будь-які умови українському президентові напередодні Євро-2012».

Наостанок — кілька висновків з побіжного аналізу російської преси. По-перше, щоб утримати Україну у сфері впливу та нейтралізувати «безпідставні й злочинні євроінтеграційні мрії», Москва вдається до широкого арсеналу сил і засобів. Напевно, правий колишній прем’єр РФ М.Касьянов: «Російське керівництво розглядає Україну як не зовсім повноправну державу і тому не відмовляється у відносинах з офіційним Києвом від застосування хитрощів та обману».

По-друге, поряд із газовим шантажем, запровадженням торговельних обмежень, блокуванням переговорного процесу щодо кордонів тощо, останнім часом знову активно використовується такий засіб, як компрометація «стратегічного партнера» на міжнародному рівні, намагання створити імідж України як ненадійного партнера, країни, де нехтуються права і свободи, насамперед російськомовних, не дотримуються міжнародні зобов’язан­ня, порушуються права інтелектуальної власності, застосовуються корупційні схеми у сфері торгівлі озброєннями тощо.

Такі звинувачення вже не­одноразово лунали з Москви, зокрема у першій половині 1990-х років. Отже, нічого нового. Знову РФ прагне приборкати норовливого сусіда. На цей раз остаточно. «Украинский туман рассеется, и взойдет русское солнце». Блажен, хто вірує.

По-третє, ситуація неспростовно доводить системний характер українсько-російських проблем. Сьогодні тим, у кого лишалися ще сумніви, має стати зрозуміло все.

Хоч би що робила українська влада, хоч на які поступки (навіть такі, як Харківські домовленості квітня 2010 року) йшла б, хоч би якими «соціально близькими» для російської еліти були українські можновладці — досягти подолання багаторічної кризи у двосторонніх домовленостях не вдасться. Змінюється лише атмосфера, і то ненадовго.

Причини кризи, що тривала і триває за всіх чотирьох, ну дуже різних, президентів (Л.Кравчук, Л.Кучма, В.Ющенко, В.Янукович), — аж ніяк не в суб’єктивному чиннику. Вони — у глибоких суперечностях національних інтересів, у тому, як їх розуміють правлячі групи і суспільства двох країн.

Сьогоднішні Україна і Росія не спроможні розв’язати двосторонні проблеми на надійній, довго­тривалій основі. Щоб це відбулося, Україна повинна зазнати докорінної трансформації.

Існує два основні сценарії такої трансформації. Перший полягає у повному і беззастережному підпорядкуванні України владі Кремля. Зрозуміло, що в разі досягнення Кремлем успіху, українська євроінтеграція, а отже трансформація пострадянської суспільної моделі, загальмується і буде відкладена надовго, а Україна повернеться в обійми Росії, як це на наших очах відбувається з Білорусією. Таке собі примушення до братерства на постійній основі.

У результаті поглибиться одно­стороння безперспективна залежність України від Москви та будуть перекреслені сподівання на модернізацію (в неспотвореному кремлівськими трубадурами сенсі цього слова) нашої країни і, що менш очевидно, Росії також.

Гучний зовнішньополітичний успіх стократ посилить позиції консерваторів у російській владі і, відсунувши на довгі роки необхідні трансформації неефективної, що вже давно стало банальністю у внутрішньо-російських дискусіях, суспільної моделі РФ, кардинально збільшить їх ціну для наступних поколінь росіян. Про український кошторис і говорити не варто.

Другий сценарій. Справжня, а не риторична модернізація суспільства і держави, їх осучаснення та європеїзація. Цей вибір потребуватиме глибинних і радикальних змін у середовищі українських еліт, усвідомлення, що «слабка держава» (weak state) вичерпала ресурс для безмежного збагачення правлячих груп України. І не тільки усвідомлення, а й рішучих дій, благо приклади на пострадянському просторі вже є.

Можливості для відносно безболісної реалізації такого сценарію ще залишаються, але час спливає.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво