Візьмімося за руки, «друзі»

Поділитися
«Теперь дозвольте пару слов без протокола. Чему нас учит семья и школа? Что жизнь сама таких накажет строго...

«Теперь дозвольте пару слов без протокола.

Чему нас учит семья и школа?

Что жизнь сама таких накажет строго.

Тут мы согласны — скажи, Серега!

…Так отпустите — вам же легче будет,

Чего возиться, раз жизнь осудит!»

Володимир Висоцький

Недоторканність народних депутатів від домагань правоохоронних органів давно стала притчею во язицех. Але мало хто очікував, що Верховна Рада прийме законопроект, який забезпечить недоторканність друзів народних депутатів. Саме така суть змін до Кримінально-процесуального кодексу, ухвалених парламентом минулого вівторка. Закон про взяття на поруки арештованих був ініційований СДПУ(о) й Партією регіонів і набрав необхідну кількість голосів завдяки фракції Юлії Тимошенко.

За своєю суттю законопроект настільки суперечить усім існуючим юридичним нормам і елементарній логіці, що його можна було б віднести до політичних курйозів. Згідно з цим шедевром парламентської думки, правоохоронці зобов’язані (зобов’язані!) звільнити арештованого, якщо 150 депутатів звертаються у встановленому порядку, аби взяти дану особу на поруки. Взяти на поруки можна будь-кого. 150 справедливих і неупереджених батьків народу особисто гарантують, що вільновідпущений акуратно ходитиме на допити, не чинитиме перешкод слідству тощо. А коли ні... Тобто, коли відпущений під чесне депутатське слово втече, приміром, до Москви, тих, хто за нього заступився, спостигне страшна кара! Їх чекає моральне й матеріальне спустошення — штраф! У розмірі... 700 доларів! Із кожного депутатського «носа». Тут треба б посміятися, але, нагадую, це не анекдот, а рішення вищого законодавчого органу нашої країни, яке незабаром надійде на підпис Президентові України.

Говорити про абсурдність таких змін до КПК можна довго — таких прикладів немає в жодній демократичній країні. По-перше, Верховна Рада не може брати на себе функції правоохоронних органів і визначати, кого слід арештовувати, а кого ні. По-друге, у рішення слідчого й суду, котрий визначає долю підслідного, ніхто не повинен втручатися. По-третє, видача на поруки й без того передбачена КПК, для цього досить клопотання однієї людини. По-четверте, якщо ВР випускає людину на поруки, а вона, не дай Боже, уб’є кого-небудь, то яка буде ціна депутатського правосуддя й людського життя? 700 у.о.?

Утім, перспектив у цього законопроекту небагато. Президент його не підпише. Інші проурядові фракції — «Наша Україна» й соціалісти від голосування утрималися, оцінюючи законопроект як «абсурдний», адже щоб ввести в дію це рішення, треба переписати десятки інших законів, починаючи з Конституції.

Навіщо ж знадобилося фракції БЮТ голосувати за рішення, яке продиктоване політичними опонентами й за своєю суттю прямо суперечить гаслу «Бандитам — тюрми!»? Очевидно, що поправки в КПК ініційовано представниками опозиції виключно для звільнення Івана Різака й Бориса Колесникова, а «спільниками» з БЮТ виключно для прискореного просування урядових програм і законів у парламенті.

Керівництво фракції БЮТ підкреслює суто прагматичні інтереси своєї участі в цій справі. І тут треба зазначити: попри те, що інші проурядові фракції не дали голоси, вони не критикували дії команди Тимошенко. Протести мали характер особистих думок, протистояння не було.

Того дня Рада вирішувала принципове питання — прийняла бюджетну резолюцію — один із ключових документів планування фінансово-економічного життя країни. А бюджет зачіпає інтереси кожного депутата. На найближчий час було також призначено розгляд пакета законопроектів, в ухваленні яких Кабмін дуже заінтересований. Це проекти, що підтягують законодавство до стандартів Світової організації торгівлі, із реконструкції житлових кварталів, із внесення змін до закону про єдиний податок. Для Тимошенко украй важливо було затвердити базові параметри бюджету, що завжди був тестом на профпридатність українських прем’єр-міністрів.

Нинішній головний організатор парламентської роботи БЮТ депутат Андрій Шкіль у коментарі «ДТ» зауважив: «Я сам без жодного задоволення голосував за цей законопроект. На мою думку, це був вимушений компроміс. Нам того дня було необхідно розблокувати роботу парламенту, і ми пішли на такі заходи. Хоча ми чудово розуміли, що дані зміни до Кримінально-процесуального кодексу серйозно суперечать низці нормативних актів. Утім, ми переконані, що Президент направить законопроект на розгляд Конституційного суду, і його долю буде визначено. На жаль, відносини Верховної Ради й уряду далекі від ідеальних, і доводиться вдаватися до таких імпровізацій для досягнення результату».

Із резолюцією склалося, з іншими законопроектами — ні. Утім СОТ не настільки гостре для уряду питання, як бюджет. Уряд отримав карт-бланш на розробку бюджету, але якою ціною? У результаті законодавчого бартеру опозиція одержала чудові політичні дивіденди. Перше й найважливіше — нова влада змушена визнати, що опозиція є впливовою та ефективною структурою, із котрою вона зобов’язана погоджувати свої принципові кроки. Друге — опозиція дістала уявлення про ступінь своєї впливовості й почуття впевненості у власних силах. Третє — на бюджетній резолюції життя не закінчується, попереду десятки найважливіших рішень, які має схвалити парламент цього скликання, — отож під кожен компроміс доведеться підкладати такий законодавчий бартер? По-четверте, поняття «моральність» і «етичність» у лексиконі нової влади остаточно поступаються місцем політичній доцільності? Як можна ухвалювати явно несправедливе рішення на догоду не закону, а кон’юнктурі? Хоча, з другого боку, якщо Президент умисно не допомагає уряду пробивати необхідні закони у ВР, а його фракція іноді навіть не голосує за них, дивуючи західних партнерів України, то Тимошенко можна і зрозуміти: залучає голоси чим може.

Нова влада дозволила нинішній українській опозиції домогтися маленької локальної перемоги — перемоги моральної, яка показала, що «вони такі самі, як і ми». Звісно, долю Колесникова й Різака це ніяк не полегшить, оскільки, якщо випустити їх на волю до суду, для нової влади це означає поразку. Втім, публічні й непублічні лідери старої еліти, задоволені тим, що як мученики й символи «репресій» виступають не вони самі. Напередодні осінніх пристрастей, пов’язаних із ухваленням бюджету, для опозиції дуже важливо структуризуватися. Дивись, під шумок голосувань з бюджету та конституційної реформи можна буде повирішувати інші принципові для своєї життєдіяльності питання. Торги вже ведуться. Навряд чи викликає подив, якщо Різак або Колесников дістануть максимально м’яке покарання або навіть узагалі будуть випущені на суді за станом здоров’я... Принаймні їхні партнери на це сподіваються.

І такий прагматизм також нікого не здивує. Як не дивують приватні зустрічі Президента України з Рінатом Ахметовим, котрого глава Управління по боротьбі з організованою злочинністю С.Корніч публічно назвав «керівником організованої злочинної групи». Про що вони говорили — про детінізацію бізнесу? Віктор Ющенко проводить міжнародні ділові форуми з Віктором Пінчуком, зятем Леоніда Кучми, при тому, що сам відкрито викривав і викриває «злочинців, котрі вкрали «Криворіжсталь». Начебто не Пінчук і не Ахметов організовували незаконну покупку.

Прем’єр Тимошенко приймає до своєї фракції людей із видатною репутацією — Василя Хмельницького й Олександра Абдулліна, людей, тісно пов’язаних діловими контактами із родиною Кучми, із розшукуваним прокуратурою Ігорем Бакаєм. У дні революції це було б немислимо. І це також нинішній політичний прагматизм, коли в жертву доцільності приносяться гасла й безкомпромісність, у які повірив електорат.

Про те, яка ціна компромісів нової влади та старої влади, народ не інформують. Певне, ця тема неактуальна. «Бандитам» ще за звичкою загрожують в’язницею, але на ділі пропонують доплатити й замовкнути.

І викликає дуже важливе на сьогодні запитання — де міра компромісу нової та старої влади? Наскільки припустимо відхилення від заявлених цілей заради досягнення проміжних результатів? Утім, мораль завжди питання філософське, а бюджет — практичне. Причому не лише бюджет країни, а в окремих випадках особистий, партійний, і бюджети позабюджетних фондів, покликані фінансувати заміри з реставрацій, будівництва й відтворень.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі