Віталій Кличко: «Я балотуватимуся в мери Києва. І мені нема про що домовлятися з Банковою»

В останні тижні Віталій Кличко опинився в числі основних ньюсмейкерів. Голова фракції «УДАР» у Київраді зробив гнівну бліц-заяву на захист Тимошенко, злітав з першим робочим політичним візитом у Штати і, нарешті, під патронатом олігарха Пінчука зібрався балотуватися в президенти, відмовившись від неодноразово задекларованого наміру стати мером європейської столиці.

У цьому зв’язку до Віталія Кличка є багато запитань.

- Віталію, перелік ваших політичних амплуа, зізнаюся, не тільки вражає, а й насторожує. Мер Києва, лідер партії «УДАР», опозиціонер, з певного часу й кандидат у президенти. Схоже, вам варто розставити пріоритети. Для себе самого насамперед.

- Справді, тиждень тому я довідався, що балотуюся в президенти. Було цікаво спостерігати, як чимало професійних журналістів і ЗМІ підхопили цю «качку». Проте на сьогодні питання президентських виборів, які пройдуть тільки в 2015 (!) році, думаю, не актуальне. Всьому свій час. Зараз пріоритети для мене і моєї команди - вибори до ВР і мера Києва. Нас турбує, чи будуть ці вибори демократичними, чи зможе опозиція контро­лювати підрахунок голосів. А версії про мою участь у президентських виборах, як і численні «київські» рейтинги, що з’явилися одночасно, - продукт політтехнологів. Мовляв, Кличко не йде в мери. Він, виявляється, йде в президенти, бо в нього нібито рейтинг нижчий, ніж у Попова. Смішно. Але, схоже, я все-таки недооцінив прислів’я про те, що чим більша брехня, тим легше в неї вірять.

- Проте є й інша версія: Кличко погодився на бартер, запропонований Банковою. Ви знімаєте свою кандидатуру і поступаєтеся Києвом Попову, натомість отримуєте «зелений» на виборах у парламент?

- Ви змушуєте мене коментувати чутки. Але для такого серйозного видання я це зроблю. По-перше, жодних діалогів з Банковою я не веду й жодних угод не укладаю. Я вже давно окреслив свої пріоритети. Сьогодні веду активний діалог з простими українцями, з киянами. Їхня довіра - ось мої пріоритети. Я їх не змінюю, оскільки не хочу видаватися непослідовним. Я балотуватимуся в мери Києва, партія «УДАР» піде на вибори у ВР. Мені нема про що домовлятися з Банковою і нема чого просити у влади.

- Навіть якщо у вас, наприклад, саме напередодні виборів виникнуть проблеми з податковими органами?

- Я розумію: якщо ти сьогодні перебуваєш в опозиції, то в тебе апріорі можуть виникнути проблеми. Припускав, що група експертів влади серйозно працює над тим, щоб знайти так звану стартову позицію для початку «конструктивного діалогу» з Кличком. Безперечно, мені хотілося б знати весь перелік їхніх знахідок. Спасибі, про одну ви мені сказали. Коментую. Джерело моїх доходів - спорт, і я жодної копійки не заробляю в Україні. Тому податкова України може висунути будь-які претензії… до податкової Німеччини. Насправді я усвідомлюю те, що, займаючись політикою, маю бути готовий відстоювати свою позицію і своє ім’я. У цьому зв’язку я волію бути прозорим і не мати больових точок, на які можуть натиснути опоненти. А тим паче - податкова. З податковими службами на Заході не жартують. Моя декларація про доходи є й у податковій України.

- Я її не бачила, але підозрюю, що цифри там хоча й значні, проте навряд чи порівнянні з вартістю національної чи столичної виборчої кампанії. У вас справді з’явився новий партнер на прізвище Пінчук?

- З Віктором Пінчуком у нас дружні стосунки. Але вони не базуються ні на бізнесі, ні на політиці. Я симпатизую цій людині за його внесок у те, щоб Україна стала європейською. Насправді присутність у запущеній версії ще й спонсора-Пінчука тільки підтверджує мої припущення про автора, який приготував цю «качку».

- Так назвіть його.

- Це дуже близьке до партії влади джерело. А влада зацікавлена в тому, щоб нівелювати мої позиції в Києві. Війна рейтингів уже розпочалася.

- Київ для вас у цій історії що? Трамплін? «Учебка»?

- Київ - це головна точка країни, тут або розпочинаються, або провалюються реформи. Моя ко­ман­да працювала на Київ і працюватиме. Наша фракція в Київраді показала, що ми не стали фракцією­ тушок ні при Черновецькому, ні при Попові. Нам удалося витримати лінію, утримати людей ідеєю, а не фінансами й портфелями. Депутати взяли на себе зобов’язання перед киянами й намагалися їх виконувати.

- У вас було досить показове й одіозне голосування за ліквідацію районних рад. Ваша фракція опинилася серед тушок.

- Я вже пояснював свою позицію щодо цього. Київрада спочатку голосуванням більшості позбавила депутатів райрад реальних повноважень. На що вони могли впливати? Просто залишалися заручниками майбутніх виборів. Блок Кличка цим голосуванням убезпечив себе від можливих каменів у свій бік. Щоб депутати, котрі підуть до людей уже на виборах мера, не виглядали балаболами, які обіцяли, але реально нічого не зробили, тому що не мали жодних повноважень.

- А як ви себе особисто убезпечите від того, щоб, вибачте вже, не стати мером-балаболом? Закон про столицю було змінено на користь призначеного президентом голови КМДА. Уся виконавча влада зосереджена в його руках.

- І це одне з ключових питань. Київ - єдине місто в Європі, де місцевого самоврядування немає. Тут усе залежить від намісника, якого призначив президент. При цьому президент декларує європейські цінності, європейську інтеграцію… Про що ми говоримо, якщо в нас знищено одну з ключових європейських цінностей - самоврядування?! Про які принципи ми взагалі згадуємо, якщо вибори в Києві не проводяться тільки тому, що мером має стати представник Партії регіонів? І ніхто інший. І доки ПР не підтягне рейтинг свого кандидата, виборів не буде. Ви бачите тут щось від демократії? Я - ні.

Більше того, влада декларує боротьбу з корупцією. І бореться. Тільки в результаті у в’язниці чомусь сидить Луценко, обвинувачений у розтраті 40 тис. грн. на зарплату водієві. А мер Черновецький, який вкрав 70 (!) млрд. (і влада про це заявила публічно), подорожує за кордоном. Про те, що він просто не ходить на роботу, і заїкатися вже якось незручно… При цьому жодної справи проти членів його коман­ди не доведено до суду. Усі наші клопотання у ВР про перевибори, і навіть рішення судів щодо цього, правлячою більшістю не розглядаються. Усе це подвійні стандарти.

Що ж до повноважень мера, то ми ініціюватимемо зміни в закон про столицю. До виборів. І в парламенту, і в президента буде можливість показати своє справжнє ставлення до киян.

- Про справжнє ставлення до киян навіть якось ніяково слухати у світлі подій зі справою Тимошенко. Президент Янукович легко показав своє справжнє ставлення вже не тільки до киян і українців, а й до європейського та світового співтовариства. Ново­спеченому диктатору, м’яко кажучи, зараз не до проблем місцевого самоврядування. Тому я так і не зрозуміла, навіщо вам цей пост, якщо важелів впливу на ситуацію у вас немає.

- Ще раз повторюся, що керувати столицею повинна людина, наділена довірою киян, а не Банкова. Треба відродити роль парламенту як незалежного органу влади, а не збіговиська кнопкодавів. Я балотуюся в мери, партія «УДАР» іде в Київраду та ВР. Такий алгоритм. Моя мета не прибити ще одну табличку до дверей, а максимально впливати на процеси як у Києві, так і в країні. Здійснити реформи. Я впевнений, у результаті майбутніх виборів у парламенті відбудуться серйозні зміни. Ми повинні не тільки повернути місцеве самоврядування в столицю, а й ліквідувати подвійні стандарти влади.

Інакше… Не хотілося б торкатися цієї теми, але багато експертів кажуть про можливість близькосхідного сценарію в Україні. Температура в суспільстві поступово наближається до точки кипіння. Це поганий сценарій. Я сподіваюся, що в президента все-таки вистачить логіки й мудрості зупинитися. Адже у світлі останніх заяв влади все абсолютно зрозуміло: зміна курсу і розвертання з Заходу на Схід. Не думаю, що цей поворот на 180 градусів буде спокійно сприйнятий українцями. Більша частина наших громадян підтримує європейський вибір і навряд чи мовчки проковтне нові меседжі про привабливість Митного союзу та ЄврАзЕС. Та й більшість впливових регіоналів, чий бізнес орієнтований у Європу, не в захопленні від останніх подій і настільки відвертої зміни риторики та вектора влади.

- Ну, як там розбиратимуться з Віктором Федоровичем впливові регіонали, час покаже… А народ, узагалі-то, перебуває в глибокій депресії. Тимошенко вже проковтнув.

- Понад 50% українців мають протестні настрої й готові вийти на вулицю відстоювати свої інтереси. Стільки ж не підтримують владу. Стримує одне: 57% українців не довіряють жодній політичній партії. Політичні еліти справді втратили кредит довіри. І влада, і опозиція. Тому має відбутися зміна політичних поколінь, політичних еліт. Повинні прийти не просто нові люди, а якісно інші політики.

- Ви через це не ввійшли в КОД (Комітет опору диктатурі)? Претендуєте на роль третьої сили?

- Не дуже люблю безплідні збори-засідання, а КОД, на жаль, перетворився швидше на дискусійний клуб, ніж на штаб з вироблення рішень. Чому парламентські партії, які входять у КОД, навіть не змогли зібрати підписи для проведення позачергової сесії ВР після арешту Тимошенко? Є багато інших запитань. Ми від початку зайняли позицію, що підтримаємо всі конкретні дії, партія «УДАР» брала активну участь у протестних акціях на День незалежності. Але у чварах і з’ясуванні стосунків, які тільки послаблюють опозицію, ми участі не братимемо. Думаю, опозиція мусить об’єднуватися навколо конкретних справ, а не декларацій. Але ми перебуваємо в діалозі. Та й влада робить усе, щоб точок дотику в нас дедалі більшало. Розглядаємо два варіанти: можливе об’єднання зусиль опозиційних партій перед виборами або після.

- З ким, якщо перед виборами?

- Думаю, що політичних партнерів потрібно називати, коли вже є конкретні домовленості, а не в процесі переговорів. Усьому свій час.

- Уточніть, які конкретні дії ви особисто запропонували опозиціонерам, навколо яких вони відмовилися об’єднуватися? Представники КОД хоча б під судом іноді з’являлися, а вас і там не було.

- А що зробив КОД? Який узагалі в нього план?.. Що ж до репресій проти опозиціонерів, то тут слід визнати, що ми всі - усе суспільство в цілому і всі політичні партії зокрема - були інертними й дозволили владі так швидко скотитися у бік авторитарності. Адже почалося все не з процесів над опозиціонерами, хоча сьогодні звільнення Тимошенко, Луценка та інших екс-міністрів - це принципові питання і для Заходу, і для нас. Я вважаю, що ці справи мають політичний характер, і вимагав звільнення Тимошенко, заявив готовність узяти її на поруки. Сьогодні ми координуємо наші дії в конкретних акціях, які проводилися і проводитимуться.

- І все-таки в чому ваші реальні ефективні дії як опозиціонера сьогодні? Крім технологічно озвучених заяв щодо вироку Тимошенко.

- Опозиційність моєї партії всередині країни визначається нашими голосуваннями та чіткою позицією в тих органах самоврядування, де ми представлені, у тому числі й у Київраді. Зовнішній вектор. Безумовно, ми самі повинні вирішувати наші внутрішні проблеми, але увага і позиція Заходу сьогодні надзвичайно важливі, щоб Україна остаточно не скотилася до авторитаризму. Більшість бізнесменів ПР зацікавлені інтегруватися не в ЄврАзЕС, а в ЄС. Це збереже їхні активи й дасть можливість подальшого розвитку. Тому від думки наших західних партнерів прямо залежить їхній добробут. Маючи дуже хороші важелі впливу, ми працюємо в цьому напрямі. Я безпосередньо. У цьому ключі проходили й проходять зустрічі (у тому числі й неофіційні) на найвищому рівні в ЄС і США. Я називаю це відстоюванням інтересів країни та демократичних цінностей.

- Хочете сказати, що в жорсткій реакції Європи на вирок Тимошенко є й ваша організаторська лепта?

- Правильно розумієте. Сьогодні багато йдеться про можливі санкції проти України. Однак на кожній зустрічі з ключовими політиками, які не просто декларують, а впливають на геополітику й фінанси, я прошу про одне: не застосовувати санкцій до українського народу, тільки - до чиновників від влади. Яка відкрито порушує задекларовані нею ж принципи євроінтеграції. Те, що ми робимо, це кропітка й системна робота.

- Ваш перший робочий візит у США як політика також мав на меті таку кропітку роботу?

- Безперечно. Я був приємно здивований і рівнем зустрічей, і інтересом до моєї політичної сили, і тим, наскільки американська еліта інформована про те, що відбувається в Україні. Меседж один: ви декларували європейський вектор, отже, дотримуйтеся європейських стандартів і цінностей у політиці.

- Правда, що функції «Немирі» у вас виконує Мирон Василик представник відомої американської компанії PBN? (Чоловік члена фракції БК у Київраді Марії Іонової. - Авт.)

- Компанія справді виступала в ролі одного з консультантів. Проте організовував візит українець. Поки що він не дав згоди на оприлюднення свого прізвища. (Тим часом відкриті джерела називають прізвище Олега Шамшура, екс-посла України у США. - Авт.)

- Офіційні закордонні візити, потужний інформаційний супровід, підвищена увага опонентів та їхніх політтехнологів - усе це свідчить про високий старт вашої політичної кар’єри. І все ж таки на які кошти ви проводитимете аж три (мер, Київрада, ВР. - Авт.) виборчі кампанії?

- Я розумію, наскільки важлива для виборця репутація опозиційних політиків, тому до питання фінансування кампанії ми підходитимемо надзвичайно відповідально. Я не був членом жодної партії. Я не залежу від фінансових вливань тих чи інших фінансових груп. Ми будуємо свою партію знизу, а не шукаємо спонсора під лідера. Ми прагнемо об’єднати людей навколо ідеї. Й ідеології. Сьогодні приходить дуже багато тих, хто вбачає в нашій партії альтернативу. Люди готові вкласти і сили, і кошти. Бо розуміють, що я ніколи не був і не стану маріонеткою в чужих руках.

- Але коли ви підете платити за білборди, самої репутації може бути замало. Не факт, що Артур Палатний (друг дитинства - Ред.), Іван Плачков, Наталія Новак та колишній заступник голови Голосіївської райадміністрації Ковальчук потягнуть усю кампанію. Що за люди, взагалі, з вами?

- Нас підтримують ті, кому набридли сваволя й корупція. Безумовно, приходять і представники бізнесу, переважено середнього, люди, які навіть не планують бути в політиці. Не думаю, що варто називати прізвища, з огляду на теперішню вразливість бізнесу.

Тим часом ми розуміємо, що не зможемо конкурувати з партією влади, у чиїх руках - колосальний адміністративний та фінансовий ресурс. Ми й не маємо наміру це робити. Наша ставка - не на білборди, а на прямий діалог із виборцем (ніхто поки що не забороняв розмовляти з людьми). А також на порядних і професійних людей, котрі можуть організувати роботу на місцях.

Так, у мене були помилки. Перша наша фракція в Київраді у 2006 році проявила себе під час першого ж голосування - половина депутатів туди прийшла по посади та гроші. Формування другого складу нашої фракції в Київраді відбувалося зовсім на інших засадах, ідейних.

- Тому у вас з’явилися ідейні будівельні магнати Парцхаладзе й Миргородський?

- І де вони тепер? Пішли. Усі дружно казали: «Від Кличка пішли спонсори». Але вони брали участь у фінансуванні кампанії на однакових умовах з іншими. Основним джерелом фінансування були мої власні кошти. Я маю що сказати виборцям, на відміну від тих, хто і виборців зрадив, і ідею.

- А яка у вас ідея? Ідеологія? Ви ліві, праві, ліберали? Хто? У вашій багатосторінковій програмі ідея розмита.

- Структурно ми будували партію за принципом ХДС. Довго з ними співпрацювали. Ідеологічно ми ближчі до соціал-лібералів. (До речі, до соціал-лібералів зараховує себе УНП Катеринчука. - Авт.). У центрі нашої ідеології чотири аспекти: права та свободи особи, громадянське суспільство, ринкова економіка (соціал-ліберали сповідують часткове регулювання ринкової економіки державою. - Авт.) і інтеграція в європейську співдружність. Ми сперечалися кілька місяців. Ми мусили самі собі відповісти на величезну кількість запитань. І це була дуже корисна й цікава робота. Сьогодні в нас у партії близько 10 тисяч осіб. Ми не женемося за кількістю. Ми об’єднуємося навколо ідеї. Нам потрібні люди без передісторій, які б могли дати позитивний поштовх уперед.

- Ви не боїтеся стати заручником оточення? Що вас використовуватимуть?

- Я думаю про це. Але зроблю все, аби цього не сталося. Вважаю, що особисто я відповідаю за кожну людину і її дії у своїй команді.

- Що стосується передісторій. Вам обов’язково згадають вашу: суворі 90-ті, спонсорство Бакая…

- Знаєте, я всі ці «передісторії» вже пережив. «Був рекетиром», «пов’язаним із кримінальним світом», навіть мій батько «диппоштою організовував заборонені поставки»… Я виріс у Києві. Не мав багатих батьків. Я сам себе зробив. Так, я знайомий з Бакаєм. Він справді підтримував спорт, інвестував у легку атлетику, Федерацію боксу. Але мене особисто фінансово він не підтримував ніколи. Я з ним дружив, а не вів бізнес.

- Ще одна. «Ведь у нас бы Усама отстроил Чечню, а у вас не вернулся из боя»? Це Михайло Єфремов і Дмитро Биков у російському опозиційному проекті «Гражданин поэт» на смерть Бен Ладена. Тоді як ви в Броварах із Кадировим дивилися бокс. Вам перепало за це в закордонних медіа.

- На контракті компанії «K2 Ukraine» - понад 20 боксерів, і один із найбільш успішних - чеченець. Боксував за звання чемпіона світу. Підтримати свого земляка несподівано вирішив президент Чечні. Що ви мені можете в цій історії запропонувати? Заявити, що коли ти чеченець і тебе летить підтримувати твій президент, то ти ніколи не будеш боксувати в Україні? Скасувати захід? Сховатися від Кадирова? Я дотримуюся думки, що спорт може змінити світ. Це був не політичний візит. І я скористаюся будь-якою нагодою для того, аби змінити світ на краще. Яке ще каміння? Кидайте.

- Тільки цитати. Віктор Шендерович: «Это не два паука дерутся в банке (про Тимошенко і Януковича), это паук съел банку. И если в самое ближайшее время Украина не найдет банку по его новым размерам, пускай потом пеняет на себя». І все-таки план реального, а не віртуального опозиціонера Віталія Кличка.

- Створити сильну партію, яку підтримають українці, підсилити команду за рахунок ідейно близьких, орієнтованих на Європу професіоналів, здатних проводити реальні реформи. Сьогодні керівництву країни імпонує авторитарна вертикаль нашого східного сусіда. Але навіть якщо влада дуже захоче реалізувати тут російський сценарій, у неї не вийде. Партія влади не може закрити соціальні проблеми українця довгим нафтодоларом. Долара немає. Нафти - теж. А температура в суспільстві близька до точки кипіння. Прірва між багатими та бідними зростає день у день. Тому я сподіваюся, що мудрості вистачить, в іншому разі, як я вже сказав, не виключаю можливості радикального розвитку подій.

- Ви підете на барикади?

- Якщо ми займаємося політикою, то розуміємо, що трохи вагітною бути неможливо. Якщо події розвиватимуться за радикальним сценарієм, пересидіти не вдасться нікому. Але все ж таки ми сподіваємося, що президент зробить крок назад. Що наступні вибори пройдуть у рамках правового поля. Що відбуватимуться вони за пропорційною системою і відкритими списками. Що під час виборів суспільство дасть оцінку діям влади. Що тоді ж ми зможемо довести свою професійну придатність і разом з іншими опозиційними силами сформувати більшість у парламенті, який прийматиме рішення в інтересах людей, а не фінансово-промислових груп. Для цього нам необхідна підтримка українців. Більше того, нам необхідно захистити наші результати. Я не хочу здатися наївним і розмірковувати про те, що це буде чесна боротьба, що нас чекають і дадуть однакові можливості. Не чекають. Ми готуємося до дуже непростого електорального поєдинку.

- Тобто ви не підтримуєте пропозицію Яценюка бойкотувати вибори? Я правильно вас зрозуміла?

- А навіщо розчищати владі територію? Адже для Європи призначать віртуальну опозицію, яка конкуруватиме з владою. Це може бути найбільша дурість опозиції.

- І все ж таки це трохи віддалена перспектива. Але Тимошенко у в’язниці сьогодні. Останні заяви Януковича, Пшонки та придворних спікерів ВР свідчать, що випускати її ніхто не має наміру. Вона залишається у в’язниці, а життя йде своєю чергою? Ви чекаєте, доки Янукович помудрішає, готуєтеся до виборів, про всяк випадок попередивши його, що можливий близькосхідний сценарій…

- Поки що залишається надія на апеляційний суд. І цю інстанцію треба пройти. Наразі ми як політична сила будемо активнішими.

- Підете до будинку суду зі своїми прибічниками? Чи зробите не одну заяву, а дві?

- Буде не одна заява, і не тільки президентові України. Я не хочу зараз розкривати всі карти. Але в нас, звісно, є план. Ми чудово розуміємо, що річ тут не в конкретному прізвищі Тимошенко. Річ у знищенні інституту опозиції та її лідерів. Ми проти вибіркового правосуддя і подвійних стандартів, що їх використовують Янукович і його команда. Сьогодні Тимошенко, а завтра наступний. А післязавтра можуть за ґратами опинитися демократія, перспективи України, увесь український народ із його нереалізованими очікуваннями євроінтеграції та кращого життя.