Вирок: п’ять років громадянських виправних робіт - Політика - dt.ua

Вирок: п’ять років громадянських виправних робіт

19 лютого, 2010, 17:09 Роздрукувати Випуск №6, 19 лютого-26 лютого

Учора Вищий адміністративний суд України розпочав слухання справи за позовом кандидата у президенти України Юлії Тимошенко...

Учора Вищий адміністративний суд України розпочав слухання справи за позовом кандидата у президенти України Юлії Тимошенко. Чинний прем’єр, відповідно до офіційних даних ЦВК, оприлюднених 14 лютого, президентські вибори програла, поступившись Віктору Януковичу 3,4% голосів. У позові, підписаному главою юридичного департаменту штабу БЮТ Андрієм Портновим, висунуто обвинувачення на адресу ЦВК, яка, на думку БЮТ, протиправно встановила й оголосила результати виборів і не захотіла вжити всіх законних заходів для визначення правдивих результатів волевиявлення громадян. БЮТ зажадав визнати протокол ЦВК недійсним і призначити третій тур. Водночас Юлія Тимошенко, з’явившись у приміщенні ВАСУ, заявила, що прийшла захищати не вкрадену в неї перемогу, а українську демократію.

Проте уважне спостереження за процесами, які характеризують нинішню українську демократію, а також аналіз ролі в них учасників судового процесу дозволяють нам укласти опис історії лише в три пункти:

1. Юлія Тимошенко, розуміючи, що її прибічники не зібрали достатньої бази юридичних доказів фальсифікацій результатів виборів опонентами, здійснює ритуальне звернення до суду виключно для того, аби дати сигнал своєму електоратові, що вона пройшла свій шлях до кінця й не здалася. Тимошенко добре поінформована і про те, що суд сьогодні надзвичайно чутливий якщо не до можливостей нової влади, то принаймні до її появи.

2. Партія регіонів задля збереження влади готова заплющити очі на зафіксовані нею факти фальсифікацій із боку БЮТ.

3. Суд завершиться в понеділок. Можливо, не всі 55 суддів колегії ВАСУ стануть на бік ЦВК — деякі утримаються під час голосування. Але це не зашкодить втіленню в життя планів офіційно оголошеного президентом і вже всесвітньо поздоровленого Віктора Януковича.

Таким чином, судовий процес уже тепер можна назвати ще однією імітацією демократії. На чому й поставити крапку. Проте це наші висновки. А ми можемо помилятися. Тому за день до початку процесу ми вирішили дати можливість висловити свою думку представникам сторін, чий спір розглядається: відомому адвокатові, народному депутату фракції БЮТ Сергію Власенку, який у 2004 році був одним із представників інтересів Віктора Ющенка у Верховному суді України, а також не менш авторитетному юристові Партії регіонів, віце-спікеру українського парламенту Олександру Лавриновичу. Що ж до позиції глави Центральної виборчої комісії Анатолія Шаповала, то він у коментарях нам відмовив.

Сергій Власенко: «Контраргументи ПР тільки зміцнять наші позиції. Пряма дорога до третього туру!»

— Сергію Володимировичу, уточніть, на який закон України спирається БЮТ, апелюючи до третього туру? Чи йдеться про політико-правове рішення Верховного суду України, ідентичне рішенню 2004 року?

— Оскільки закон про вибори президента не містить норми, яка дозволяє провести третій тур, ми спираємося на принципи верховенства права та норми Конституції. Що ж до рішення ВСУ у 2004-му, то я вже мільйон разів чув репліки про нібито саме «політичне рішення ВСУ». Але даруйте мені, коли хочете — певний романтизм, однак я й сьогодні як професіонал щиро впевнений у тому, що це рішення було виключно юридичним. На жаль, в СРСР, як, утім, і тепер у Партії регіонів, був позитивістський підхід до права. Коли будь-яку кому можна перетлумачити у потрібний тобі бік. Не враховуючи ні логіки закону, ні його духу. Приблизно так само ПР сьогодні намагається спотворити закон про регламент Верховної Ради і застосувати його до чинної коаліції.

У близькій же нам європейській правовій традиції принцип верховенства права вважається непорушним, застосовується практично завжди, а також не має нічого спільного з самодурством і політикою. Тому ВСУ прийняв правове рішення. Тоді, по суті, вказавши на конкретні фальсифікації влади, ми запитали: «Шановний суде, яким способом можна відновити порушене право кандидата у президенти Ющенка?» «Оскільки були системні й масові фальсифікації і результат виборів встановити неможливо, то тільки переголосуванням», — відповів суд.

— Але 2004 року принцип верховенства права восторжествував на тлі тотального використання владою адмінресурсу, політичного тиску, цензури у ЗМІ і, як наслідок, невизнання виборів європейськими спостерігачами. Сьогодні ситуація, м’яко кажучи, інакша. Цей сценарій сьогодні скидається на фарс.

— Ви зараз повторюєте логіку ПР, однак…

—…однак цією логікою дозволили собі скористатися президенти 24 країн світу, які визнали Януковича переможцем.

— Я з вами згоден, але тільки почасти. Що каже ПР? Вибори-2010 кращі, ніж вибори-2004, і тому вони демократичні й цивілізовані. Так, вибори кращі. Смію зауважити, що вони кращі, зокрема, й тому, що у 2004 році був процес у ВСУ. Але я категорично не згоден, що вибори-2010 демократичні й ідеальні. Вони далеко не такі!

Насправді міжнародні спостерігачі побачили картинку, яка зовні різко відрізняється від картинки 2004 року. Проте фальсифікації були! Притому мали той самий характер, але стали більш технологічними. І якщо тоді переважно використовувалися відкріпні талони, масові переміщення потягів та голосування «мертвих душ», то тепер, наприклад, «завдяки» нормі про внесення змін до списків виборців у день виборів, на дільницях з’явилися масові двійники, а також сотні корінців бюлетенів, заповнених одним почерком. Але хіба такі фальсифікації можуть простежити спостерігачі? Вони ні ментально, ні фізично не можуть вловити підлог! Наприклад, на 456 дільницях Дніпропетровщини були присутні аж шість міжнародних спостерігачів. Що вони могли побачити?

— Ви не перший, хто ставить під сумнів здатність європейських спостерігачів адекватно оцінювати те, що відбувається.

— А хіба ви іншої думки? Адже цивілізовані люди взагалі не розуміють, що в нас тут відбувається — в економіці, у роботі чиновників. І вибори, і двічі засуджений кандидат у президенти — це тільки маленька частинка того, чого вони не розуміють. Повірте.

— То, може, нам взагалі не треба європейців запрошувати? Давайте з Росії кликати. Наші сусіди за корупційним рейтингом уже точно зможуть побачити, що коїться на українській виборчій дільниці, припустімо, вночі.

— Я вам більше скажу. От вони напевно все побачили.

— І фальсифікації БЮТ — теж? Ну не наполягатимете ж ви на тому, що не здогадуєтеся про наявність у ПР таких самих томів із фактами порушень з вашого боку? Адже закон про вибори президента разом писали…

— Порушення з нашого боку? Чудово! Тоді тим більше неможливо встановити результати волевиявлення громадян! Контраргументи ПР тільки зміцнять наші позиції. Пряма дорога в третій тур!

— Тобто зустрічна папка ПР у цій історії прямо на руку стороні, яка програла? На це й розраховуєте? Ви справді вважаєте, що маєте, вибачте вже за пафос, моральне право викривати опонента?

— Саме з моральним правом у нас усе гаразд. Коли пан Єфремов запропонував перерахувати Львівську область, ми не відмовлялися. Ми готові. Беріть будь-яку область. А нам відкрийте Донецьк і Луганськ, де, даю вам мільйон відсотків, були масові фальсифікації. І що? Де реакція? Де відповідь? Я не розумію, чому партія, яка стверджує, що їхній кандидат переміг чесно, боїться відкрити виборчі документи. У мене є припущення, яке підтвердилося на дільницях у Криму, котрі ми змогли відкрити. У пачці за Януковича 8—12% бюлетенів Тимошенко, «проти всіх», а також зіпсованих. А на одній із дільниць Донецька, наприклад, додатковий список на 80% збігається з основним списком. Ми готові відповідати. Ми готові дзеркально відкривати області для перерахунку. Але коректного перерахунку.

— Схоже, що в кожного своя міра коректності в цій історії.

— Якщо прізвище Іванова Івана Петровича є в основному і додатковому списках однієї дільниці, коректно його з одного списку все-таки викреслити. І для БЮТ, і для ПР. Якщо дільничні комісії отримають таку можливість, то перерахунок забере мінімум часу. І сьогодні, за законом, виборчу документацію ще не знищено. У нас є все для того, аби сісти й перелічити голоси. Потрібна політична воля протилежної сторони. У нас така воля є. Ми вже тиждень про неї заявляємо.

— Чому ви не пішли шляхом доведення конкретних порушень на дільницях, а вирішили оскаржувати весь результат?

— А чому ви вважаєте, що ми не пішли цим шляхом? А наші звернення у дільничні комісії? А потім — в окружні, до ЦВК, нарешті? А в луганські та донецькі суди? Ви думаєте, навіщо ми туди пішли, розуміючи, що виграти їх не можемо? Нам часто закидають, що, мовляв, опозиція не може фальсифікувати вибори. Може! У Луганській, Донецькій та АРК влада належить «Регіонам». Місцева влада веде реєстр виборців. Куди включали покійників, двійників, будинки-фантоми, дитячі садки з прописаними туди людьми.

— Для рішення про перерахунок потрібні підстави. Але навіть ваші юристи of the records кажуть, що штабу банально забракнуло фактів. Чи ви справді вважаєте, що 53 скарги у ЦВК і 1000 актів про різні порушення достатньо для
33 тисяч дільниць? Достатньо для того, щоб говорити про системність порушень?

— А хто сказав, що скарг 53? Наскільки мені відомо, тільки 55 скарг, направлених БЮТ у ЦВК, повернули. Тільки тому, що там нібито неправильно зазначено індекс. А потім, не чекаючи закінчення судів, за два дні до призначеного терміну, оголосили Януковича президентом.

— І все ж глава Державної судової адміністрації Балаклицький офіційно підтвердив «ДТ» видачу Шаповалу довідки про те, що на 11.00 неділі жодних справ у судах не було.

— Так, я мав необережність дивитися це засідання ЦВК у прямому ефірі. Невже ви не помітили, що члени ЦВК привертали увагу пана Шаповала до того, що такі справи в судах є. Усенко-Чорна, Швець і представник Тимошенко нардеп Пелипенко говорили про це і просили перерву, щоб аргументувати свою позицію. На що глава ЦВК й оком не повів! Понад те, у Київському апеляційному адміністративному суді перебувала наша скарга на бездіяльність ЦВК, і Шаповал про це знав, бо ЦВК була відповідачем. Саме в цьому місці простежується ситуація 2004 року. Просто не було фізичного протистояння. Відкрийте рішення ВСУ 2004 року. Сьогодні ЦВК Шаповала порушила ті ж самі норми, що й ЦВК Ківалова. А закон при цьому не змінився.

— Що ж до скарг, то секретар ЦВК Тетяна Лукаш розповіла цікаву історію про те, як громадянка Гайдай, вказана у скаргах БЮТ як контактна особа, стабільно не відгукувалася на запрошення ЦВК з’явитися на засідання. Де, до речі, розглядали претензії політичної сили, котра її уповноважила. Мало того, коли спецзв’язок доставив письмове повідомлення, виявилося, що громадянка Гайдай за вказаною адресою не проживає.

— Проблема не в тому, з’явився підписант скарги чи ні. Проблема в тому, що їх потрібно було розглянути. А не футболити через відсутність індексу. Не з’явився заявник — розглядайте без нього. По суті розглядайте.

— А як ви прокоментуєте заяви ваших опонентів (і не тільки) про те, що БЮТ збирає докази заднім числом?

— Я не збираюся коментувати висмоктані з пальця чутки. Нехай доведуть.

— На що ви в результаті розраховуєте? На диво? На лояльність суддів ВАСУ після війни БЮТ з Пасенюком? На те, що спрацює пастка для регіоналів, котрі вже розподіляють кабінети на Банковій і котрим, як ви самі зараз підтвердили, невигідно вплутуватися в цю історію і доводити вашу провину? Ви думаєте, вони зірвуться?

— Ми розраховуємо на гласність процесу. На те, що люди побачать і почують аргументи Тимошенко в прямому ефірі. На те, що юридичний департамент штабу БЮТ провів кропітку роботу і зібрав достатню базу, котра підтверджує системність порушень. Ми вважаємо, що ці докази будуть очевидними для суду. І дадуть суддям можливість ухвалити рішення про проведення повторного голосування.

— Вам не здається, що в разі програшу ви остаточно легалізуєте дії і статус опонента?

— Повторюю, юридичний департамент під керівництвом Андрія Портнова має достатню кількість фактів системних і масових порушень, щоб цього не сталося. (Сам Портнов, однак, категорично відмовився підтвердити чи спростувати заяву Власенка, а також давати будь-які коментарі аж до рішення суду. — Авт.) І я поки не бачу причин, які могли б завадити юристам блоку якісно презентувати свою позицію у ВАСУ. Більше того, сьогодні суд у частині вимог до ЦВК просто не має можливості ухвалити інше рішення. Вам відоме таке поняття, як судова практика? Є рішення суду 2004 року, де зафіксовано формальні порушення з боку ЦВК. І ці ж порушення зафіксовано сьогодні. З юридичного погляду суд просто не має іншої можливості.

— Роблячи таку заяву, ви тиснете на суд.

— Ні. Я висловлюю свою позицію як експерт. І не більше. Тому що судові рішення в країні мають бути однакові. Як у 2004-му, так і в 2010-му. Не можна одну й ту саму норму права в судах вищої інстанції в однакових законодавчих умовах застосовувати по-різному до одних і тих же дій. Так не буває! А в нас абсолютно однакові дії. Абсолютно однакове законодавче регулювання.

— Але абсолютно інша ситуація. По-моєму, ви знехтували даними екзит-полів шести (!), у тому числі й міжнародних, компаній, котрі цілком коректно стосовно даних ЦВК зафіксували перемогу вашого опонента.

— Ми не заперечуємо ролі екзит-полів у цій ситуації. І я згоден з тим, що всі шість екзит-полів визначили переможцем конкретного кандидата. Але всі вони проводилися до 18.00 плюс похибка. Екзит-поли не можна ідеалізувати. Та й до дій ЦВК екзит-поли не мають стосунку.

— Але у 2004 році їх ідеалізували! А думку Заходу взагалі канонізували! В такому разі тоді теж було створено прецедент, давши привід «Регіонам» сьогодні чинити так само.

— Я згоден із тим, що сьогодні це серйозний аргумент проти нас.

— А ваш лідер прорахувала ризики від того, що її ігноруючу позицію закордонні партнери, котрі звикли, до речі, орієнтуватися на екзит-поли і загальну картинку, просто не зрозуміють?..

— А я хіба сказав, що Тимошенко ігнорує думку західних спостерігачів або експертів? Вона дуже поважає тих людей, котрі приїжджають до нас. Але знову ж таки, якщо я не помиляюся, недавно пролунала ініціатива пана Ослунда, котрий порадив Януковичу зобов’язати Кабмін створити якусь там раду. На жаль, пан Ослунд продемонстрував повну непоінформованість щодо принципів діяльності державної влади України. Президент України не має права давати обов’язкові вказівки Кабміну. Про що ми взагалі тоді говоримо? Тому ми дуже любимо і поважаємо спостерігачів, але…

—…нехай тоді вони їдуть до себе варити борщ, як сказав якось один відомий президент? Хто або що тоді, на вашу думку, може бути барометром об’єктивності в Україні? БЮТ? ПР? Суд?

— Громадськість. Саме тому ми хочемо все показати й розповісти в ефірі. Буде рішення суду не на нашу користь? Не питання. Тимошенко як законослухняний громадянин виконає це рішення. Але це зовсім не означає, що вона буде з ним згодна. Для нас найголовнішими суддями все одно залишаться громадяни України.

Олександр Лавринович: «Якщо ми оприлюднимо всі факти порушень БЮТ, дуже багатьом доведеться відповісти перед законом»

— Олександре Володимировичу, рішення ЦВК про визнання Януковича президентом призупинене Вищим адміністративним судом України. Тим самим суспільству, у тому числі й закордонним партнерам, котрі звикли орієнтуватися на певні сигнали, такий сигнал дано. «Перемога втікає з рук Януковича», — пишуть ЗМІ.

— Я б не сприймав усе так драматично. Це звичайна процесуальна дія, яка застосовується в судовій практиці, коли готується до розгляду позов. Не забуваймо і про те, що в 2010-му всі країни світу, для яких Україна щось означає і з якими є реальні відносини, уже визначили для себе, що новий президент — Янукович. Так, є деякі громадяни, котрі зосереджені навколо Юлії Тимошенко, не хочуть визнати очевидного і дезорієнтують свій електорат. Так, вони мають законне право в цій ситуації звернутися до суду. Однак наявність такого права не завжди привід для того, щоб його реалізовувати. Бо іноді це може виглядати просто нерозумно. Мені здається, що пані Тимошенко не надто добре подумала на цей рахунок.

— А ви, як юрист — не політик (!), можете бути впевнені в тому, що Захід добре подумав перед тим, як до оголошення офіційних результатів виборів дружно привітати Януковича?

— Ну, таке запитання могло з’явитися тільки в країні, де все вирішують інтриги. Коли в цивілізованих країнах обирають її керівника, нікому не спадає на думку, що шляхом якихось маніпуляцій можна буде змінити волевиявлення людей. Дозволю собі нагадати вам, що ніде не чекають оголошення офіційних результатів. Ніде! Там достатньо даних того ж таки екзит-полу.

— У деяких країнах екзит-пол, скоріше шоу, ніж інструмент контролю.

— Навряд чи фахівці шести українських і зарубіжних компаній, дані яких у другому турі практично збіглися, позиціонують себе шоуменами. У нас дещо інша політична реальність, родом, до речі, з 2004 року і характерна для країн молодої демократії. Плюс результати електронного підрахунку голосів, які були відомі вже через два дні після голосування. А також думка європейських спостерігачів, котрі визнали вибори в Україні чесними і демократичними. ОБСЄ сьогодні не має запитань до України. Зате, здається, є багато запитань до політичної сили, котра виявилася не готовою вести політичну діяльність у демократичній країні. Але завжди готова до якихось маніпуляцій. У тому числі й у судах. При цьому демонстративно приватизувавши лейбл із написом «Демократи».

— Але сьогодні ви маєте унікальну можливість поборотися за право володіти цим лейблом, надавши власні аргументи. Не бажаєте наповнити картонну коробку для свого кандидата й відправити його до суду із зустрічним позовом — про фальсифікації БЮТ, наприклад?

— Наші коробки вже давно заповнені. Ось перед вами всього лише сухий реєстр (!) порушень і фальсифікацій БЮТ на виборчих дільницях у день голосування. (Лавринович виклав на стіл важку теку зведень і хронік. — Авт.). Думаю, вам відомо також і те, як один, уже затриманий, член штабу БЮТ мінував виборчі дільниці в Луганській області. Як із якихось архівів спецслужб дістали ручки із симпатичним чорнилом, яке зникає. У результаті — десятки «чистих» недійсних бюлетенів і втрачених ПР голосів на Сході. Та й багато ще чого… Усе зафіксовано актами, позовами, скаргами…

— Ну і… що ви з усім цим збираєтеся робити?

— Залишимо в архіві для подальшого вивчення технологій, які застосовував БЮТ.

— ???

— Переможцеві немає абсолютно ніякого сенсу карати переможеного. Якщо ми оприлюднимо всі факти порушень БЮТ, дуже багатьом доведеться відповісти перед законом. І постраждають в основному звичайні громадяни, котрих примушували до тих чи інших дій. А ми цього не хочемо. Та й навряд чи хтось сьогодні ще не розуміє, кому насправді легше фальсифікувати вибори — владі чи опозиції.

— Але в Донецьку, Луганську, Криму ви — влада!

— Але ж це не ми телефонували виборцям Криму, а національний оператор зв’язку «Укртелеком» в автоматичному режимі розставляв електоральні акценти на користь прем’єра. Не місцева ж влада вчила листонош і Пенсійний фонд, що говорити й писати громадянам із приводу авторства пенсійної надбавки. Так що тут досить непросте питання. І не треба ототожнювати функції і можливості державної влади і місцевого самоврядування. Тому ми й забрали всі позови із судів. Надто багатьох людей влада втягла в цю історію.

— То ви людей, виявляється, жалієте?

— Ну, якщо людина в буквальному значенні з’їла на наших очах бюлетень, який мала винести для організації «каруселі», то навіщо її карати ще більше? Останній позов ми забрали 14 лютого вранці в Львівській області. Там на трьох дільницях були маніпуляції з урнами із бюлетенями. Настільки очевидний факт, що всі члени комісії (а половина з них — представники Юлії Тимошенко) погодилися з цим і одноголосно визнали вибори на дільницях недійсними. Але Бог із ними, із цими голосами…

— Але, Олександре Володимировичу, Тимошенко йде в суд зі своїми доказами. Починається відкритий судовий процес… Ви, до речі, згодні з тим, що він має бути відкритий?

— Обов’язково. Однак не факт, що в прямому ефірі. У судів своя специфіка і складна робота. Вони не публічні люди. Хіба ви особисто не зустрічали людей, котрі перед камерою почуваються не зовсім затишно?

— Справді, не зовсім затишно почувався доповідач ЦВК по Донецькій області…

— У будь-якому разі рішення про те, в якому режимі працювати, ухвалюватиме ВАСУ. (На момент верстання номера стало відомо, що суд відмовив позивачеві у клопотанні транслювати засідання в прямому ефірі. — Авт.)

— І все ж таки Тимошенко має шанси показати всій країні, наприклад, відео з численними зруйнованими будинками в Луганській області, де, за твердженням БЮТ, мешкає ваш електорат. Олександре Володимировичу, на мене, як на громадянина, це діє! Причому ваше великодушне мовчання тільки поглиблює провину. Це якщо зовсім на пальцях — про можливі мотивації ПР.

— Мовчання не буде. Ви навели конкретний приклад, я вам даю конкретну відповідь. Слава Богу, люди із цих зруйнованих будинків не полетіли на Марс і не пішли на той світ. І на момент створення реєстру вони там значилися. І їх у результаті внесли у певні списки виборців. Адже повинні ж вони десь реалізувати своє конституційне виборче право! Поданий до суду позов має декларативний характер. Перелік якихось загальноєвропейських прав, норм тощо. Однак неможливо проводити змагання з футболу в Лізі чемпіонів за правилами волейбольної ліги. Позов БЮТ не має жодного стосунку до законів України. Там усе передбачено.

Можу за пунктами. Голосування вдома. Є норма в законі. І рішення суду, на яке БЮТ спирається, абсолютно безглузде. Ніякий суд не може створювати правових норм. Підвезення людей. В електричках, метро, космічних кораблях… Це просто смішно — звинувачувати в тому, що місцева влада в день голосування збільшила кількість автобусів чи маршруток, щоб допомогти громадянам реалізувати своє законне право. Зарубіжні спостерігачі просто глузували з таких доказів наших опонентів. Це десь за межею здорового глузду.

— Хочете сказати, що автобус просто під’їжджав до зупинки й підвозив людей?

— А ви думали, що ми приходили додому, надівали наручники, саджали в автобус і везли на дільницю?

Далі. Нібито непаритетне формування комісій. Це теж про футбол і волейбол. У 113 з 225 округів були керівники комісій від БЮТ, у 112 — від ПР. Секретарі в 113 — від ПР, у 112 — від БЮТ. Але при цьому за взаємною згодою в окремих областях через непарну кількість округів було різне співвідношення голів і секретарів. І якщо в Донецькій області у ПР було на двоє голів більше, то на Заході все дзеркально навпаки.

Тепер скарги, на котрі нібито не реагував ЦВК. Я особисто був присутній на засіданні, коли ЦВК їх розглядала. Я розумію, звісно, що позов готувався раніше, ніж ЦВК оголосила офіційні результати. Але, повторюю, всі скарги було розглянуто.

— Але якщо ви такі чесні, то чому відмовилися від паралельного перерахунку голосів на Сході і Заході?

— Інакше кажучи, чому ми не хочемо зволікати із завершенням процедури передачі влади від Ющенка новообраному президенту Януковичу? А все дуже просто. Є принаймні один незаперечний факт — повний збіг даних шести екзит-полів з офіційними протоколами, підписаними всіма членами дільничних комісій і від Януковича, і від Тимошенко. Мати намір заплющити на це очі — очевидне прагнення спотворити волевиявлення громадян.

Я глибоко переконаний, що всі ці сеанси політичного гіпнозу лідера БЮТ і в прямому ефірі, і в записі вже мало на кого подіють. Так, пан Портнов дуже талановитий адвокат. Але на хорошого адвоката завжди знайдеться інший хороший адвокат.

— Лавринович?

— Не обов’язково. Я братиму участь у процесі разом з іншими кваліфікованими юристами, більшість з яких — хороші адвокати.

— Тоді назвіть прізвища юристів, які ввійдуть у процес із боку ПР.

— Я їх не знаю. Я не формував команду. Ви самі завтра все побачите. Але я хотів би ще раз акцентувати увагу на позиції нашої команди в суді. Є строгий процес. Є позивач — Юлія Тимошенко. Є відповідач — ЦВК. Є третя сторона — Віктор Янукович, інтересів якого справа стосується. Лінію захисту об’єктивно будуватиме ЦВК. Ми ж у разі потреби можемо допомогти інформацією, яка показує неспроможність аргументів позивача.

— Ви не вбачаєте іронії долі в тому, що боротиметеся в суді практично зі співавтором одіозного закону про вибори президента Портновим?

— По-перше, не розумію, де ви побачили одіозність? По-друге, у чому іронія? Ми разом писали закон як правила для чесної боротьби рівних суперників.

— І переможця?

— Двох переможців. При цьому всі норми були узгоджені особисто з Тимошенко. Це факт. І голосування вдома. І уточнення списків у день виборів. Тимошенко вже тоді знала, що на заході і в центрі буде більше охочих голосувати вдома. Але це не мало й не має жодного значення, оскільки голосування як у приміщенні дільниці, так і за її межами проводилося обов’язково членами комісій, котрі представляють обох кандидатів. До того ж обом політичним силам було очевидно, що реєстр виборців перебуває в такому стані, що не дозволяє скласти якісні списки виборців. Проте іронія в іншому. За кілька днів до голосування один із учасників вирішив, що потрібно починати боротьбу вже не за перемогу, а за зрив змагання. І прийнята нами поправка про зняття кворуму в дві третини голосів у комісіях виключила таку можливість. У результаті вона взагалі не була застосована, запобіжник виконав свою функцію. Бажання зірвати вибори зникло. Це з приводу одіозності норм.

— Якби ви були на місці того, хто програв, чи оскаржували б результати виборів?

— Якби була необхідність показати реальні факти порушень, то ми б їх показали. Але спочатку б ми, безумовно, подивилися на різницю екзит-полів та офіційних результатів. У разі очевидності результату оскарження не було б. Ми, до речі, показали це в 2007 році, коли різниця, що становила приблизно 200 тисяч голосів, дозволила прийти до влади помаранчевій коаліції.

— У перспективі потрібно змінювати закон про вибори і викидати ці спірні норми?

— Це еволюційний процес. Пригадуєте початок нашої розмови про реакцію Заходу до оголошення офіційних результатів? То там такі норми справді не потрібні. Там нікому на думку не спаде цим займатися. Я думаю, що і в Африці такими ручками, якими користувався БЮТ, не користуються. Європейські спостерігачі були просто шоковані, коли ми їм пояснили цю технологію.

— А якби не пояснили, то вони б нічого й не помітили? Ви розумієте, що цією заявою також ставите під сумнів об’єктивність спостереження за виборами в Україні?

— У захопленні насправді ніхто не був. Спостерігачі фіксували якісь порушення. Проте вони дійшли висновку, що ці порушення не вплинули на остаточний результат. Я думаю, в цій історії свою роль зіграли і паритет у медіа, і дані екзит-полів, і дух реального змагання, який неможливо ігнорувати. Так, були й жовті картки. Проте матч у цілому пройшов за правилами демократії.

— Тим самим ви віддаєте данину 2004 року?

— 2004 рік — не чорно-біле явище. Були і нехтування законом, і зовнішня присутність… Але реальні емоції людей я не виключаю. Ця була правдива емоція. Згодом це вплинуло на спосіб мислення і поведінку багатьох політиків у країні.

— А вам не здається, що коли Янукович і ваша політична сила вчинять саме так, як ви сказали, і, схопившись за владу, відмовляться від оприлюднення фактів порушень БЮТ, то міф про те, що Янукович і ваша команда змінилися, буде розбитий? Це означатиме, що закон і демократія, порівняно з владою, для вас, як і раніше, нічого не варті.

— Ми нічого не ховаємо! Ми в день виборів з подробицями заявляли про порушення. Та я вам прямо зараз можу подарувати цю папку з реєстром усіх порушень. Беріть! (І взяли. — Авт.) Просто це нелогічно для переможця — карати рядових прибічників свого опонента. Адже Тимошенко цим не покараєш! Її єдине покарання — відлучення від влади. А для цього в нас є інші шляхи. І очевидно, що за два роки (!) господарювання в країні, як у своїй «лавці» — коли бюджетом розпоряджалися в ручному режимі, — відповісти доведеться.

Післямова

Абсолютно очевидно, що в умовах української демократії, яку пішла захищати в суд Тимошенко, усі підходи, декларовані політикумом, мають подвійні стандарти. А їх складові — продукти подвійного призначення. Питання тільки в одному: переміг ти чи програв? Від цього залежить: думка європейських спостерігачів для тебе — істина в останній інстанції чи лепет дилетантів; екзит-поли — інструмент контролю чи всього лише перевірка наукової методики й елемент шоу; реакція Заходу — переможний прапор чи привід до заяви про «не зовсім етичний вчинок»; судове рішення — торжество справедливості чи символ продажності.

У цивілізованому, по-справжньому демократичному суспільстві жоден із цих елементів не є об’єктом маніпуляцій. Очевидно й те, що нинішня кампанія, котра пройшла під прапором долара, а підрахунок голосів — під знаком удосконалених маніпулятивних технологій, стала полігоном для випробування сил обох сторін. І якщо політична сила, звинувачена у фальсифікаціях, ховає за спиною зустрічні докази порушень обвинувача — це пародія на демократію. Адже якби суд справді поставив собі за мету встановити істину, то переконався б у спотворенні результатів обома сторонами. Незалежно від того, вплине це на розстановку прізвищ у «рейтингу» «переможець – переможений» чи не вплине. І тоді справді прямий шлях до торжества справедливості. І, можливо, навіть до нових виборів. Правда, без права участі в них обох кандидатів, які дискредитували себе.

Але це зі сфери демократичної фантастики, а не української реальності. Бо до цього нам ще обирати та й обирати. А тому, незалежно від того, як закінчиться судовий процес для Юлії Тимошенко і Віктора Янковича і хто з них у результаті робитиме погоду при владі, а хто – в опозиції, для країни один вирок: п’ять років — умозастосувань. А краще — громадянських виправних робіт.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво