ВІННИЦЬКИЙ «пікнік на узбіччі», або Ще одне Ватерлоо «залізного Йосипа» на Поділлі - Політика - dt.ua

ВІННИЦЬКИЙ «пікнік на узбіччі», або Ще одне Ватерлоо «залізного Йосипа» на Поділлі

22 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №36, 22 вересня-29 вересня

Масова висадка у Вінниці десанту соціалістів на перше в історії партії виїзне засідання політради несподівано закінчилася виключенням із Соцпартії її «сірого кардинала» Йосипа Вінського...

Олександр Мороз
Олександр Мороз

Масова висадка у Вінниці десанту соціалістів на перше в історії партії виїзне засідання політради несподівано закінчилася виключенням із Соцпартії її «сірого кардинала» Йосипа Вінського. Тепер уже колишню «праву руку Мороза» попросили на вихід з офіційним формулюванням «за дії, не сумісні зі статутом партії». Причому без особливих суперечок. Із 76 членів політради лише шість проголосували проти. Зокрема, Галина Гармаш, яка виступила із заявою про неможливість співробітництва з Януковичем. Що, нагадаємо, і стало приводом для вигнання колишнього глави політради СПУ, який виступив проти входження соціалістів до складу коаліції з Партією регіонів, а 29 серпня і зовсім заявив про наміри усунути Сан Санича з посади керівника партії. Принаймні це питання він збирався порушити на з’їзді СПУ, який мав відбутися 30 вересня.

Цілком очевидно, що виключення Вінського стало ударом у відповідь Олександра Мороза і його прибічників. Незважаючи на слова лідера соціалістів, що він пропустив обговорення «питання Вінського», щоб не тиснути на партійців. І що виніс це питання на політраду не він, а перший секретар Вінницького обкому СПУ Іван Бондарчук.

— Як автор статуту партії, Вінський чудово розумів: якщо ти виступаєш проти партії, то де-факто ставиш себе поза партією. Залишалося лише формалізувати його новий статус де-юре, — пояснив свою ініціативу Бондарчук. — Щоправда, на політраді намагалися повісити на Вінського уже всіх собак, починаючи з результату партії на виборах. Я попросив: «Шановні колеги, ми усі несемо однакову відповідальність за результати виборів і помилки. Тому давайте розглянемо ситуацію конкретно. Вінський своєю поведінкою і своїми діями протипоставив себе партії, тому ми повинні прийняти рішення і виключити його з партії».

Сам Мороз теж не відмовився прокоментувати «крапку» у соціалістичній кар’єрі Вінського.

— У позиції Вінського більше індивідуального, ніж партійного. Свою позицію завжди можна оформити в досить переконливі, на перший погляд, аргументи, але це не означає, що так і є насправді. Ви ж помітили, що він часто виступає з особистими обвинуваченнями, мовляв, я його ворог. Однак він не згадує, що тричі я його захищав від нашої ж партії, коли його не хотіли обирати на посаду першого секретаря, — розповів лідер СПУ. — Я цінував його організаторські якості, але в особистих взаємовідносинах він буває настільки радикальним і нетерпимим до іншої думки, що це неможливо прикрити своїм авторитетом... Якщо позиції з питань не збігаються, він просто її не приймає і починає ненавидіти, вважає людину ворогом тощо...

Заспокоював Мороз таким чином більше журналістів, оскільки місцеві партійці якогось піїтету до колишнього шефа вочевидь не відчувають.

— Вінський бачив Соцпартію розчиненою у блоці Тимошенко, — твердить один із лідерів вінницьких соціалістів Андрій Рева. — Якби сталося таке, блок очолила б харизматична Юлія Тимошенко, а Вінський став би керівником соціалістичного крила, що особисто йому давало посаду віце-прем’єра в уряді. Вони кажуть, що не можна працювати з Януковичем, але ніхто не говорить про те, як ми підтримали президента, коли він розсварився з Тимошенко. Юлія Володимирівна набирала бали, а ми сиділи в команді президента собі в мінус. Після чого спочатку Ющенко, а потім і Тимошенко вирішують, що спікером має бути нашоукраїнець. Ми втратили півтора року...

Єдине побоювання після «зачистки» — чи не підуть із партії слідом за Вінським і його прибічники — Мороз назвав безпідставним. І на підтвердження навів такі факти: після приєднання СПУ до «антикризової коаліції» із партії вийшло декілька людей, зате «влилося» три тисячі нових. Тільки у Вінницькій області партійні лави поповнилися 350 новими членами, висловили бажання вступити до партії і близько 500 студентів та викладачів місцевого аграрного університету, ректор якого — старий інститутський друг і однопартієць Мороза Леонід Середа.

— У партії розколу ніякого не було і не передбачається, — запевнив Мороз журналістів. — На жаль, у вас тут одна активістка вийшла з партії. Але, гадаю, ми з нею ще переговоримо і вона повернеться...

Ця «активістка», звичайно, не Вінський, але в сенсі можливих партійних бродінь заслуговує на особливу увагу. Йдеться про Катерину Лук’янову, котра у 32 роки стала секретарем обкому СПУ і доньку назвала Олександрою на честь Сан Санича, чому його раніше і тут вважали «хрещеним дідом».

Після вступу СПУ в коаліцію з «регіоналами» вона однією з перших в Україні поклала свій партквиток, заявивши, що не може перебувати в лавах партії, яка пішла на співробітництво з тими, проти кого «ми боролися на Майдані». І повернулася до Юрія Луценка, котрий ще раніше «відколовся» від соціалістів і може посіяти смуту у партійні ряди незрівнянно більше за Вінського. Зрозуміло, лише після своєї евакуації з Кабміну. Але в такому сценарії, що відбудеться рано чи пізно, ніхто не сумнівається. Питання тільки в тому, на чолі якої структури виявиться «польовий командир» Майдану: якогось нового проющенківського проекту або ж власної «партії Термінатора», одним із співорганізаторів якої в особі «Антикримінального вибору»/«Європейських лівих» і стала Лук’янова поряд із братом міністра внутрішніх справ Сергієм Луценком — спалювачем партквитків СПУ.

Зрозуміло, що місцеві аналітики вважають цей конкуруючий проект штучним і тому неспроможним врятувати для Ющенка голоси «щирих патріотів». Сама Катерина Лук’янова, природно, іншої думки:

— Коли люди хочуть щось зробити, питання лише в тому, що є для них перемогою. Для одних це 30%, а для інших — повернення на нормальний демократичний шлях. Ми молода й амбіційна команда, у нас є бажання і можливості. Ми зможемо. Сьогодні нас понад 200 людей, а до виборів буде значно більше. Дарма що багато партій декларують велику чисельність. Зокрема СПУ, де, мовляв, одна пішла, а 320 прийшло, — заради Бога. У НДП було 20 тисяч напередодні виборів. Де НДП сьогодні?

Я відразу після виборів говорила Олександру Олександровичу, що ми свою місію виконали — підтримали Ющенка, а тепер потрібно іти в опозицію. Але бажання бути у владі взяло гору.

— Проте Олександр Мороз сказав, що збирається ще поговорити з вами...

— Ніяких пропозицій я від Мороза не одержувала. Це було сказано лише для преси...

Що ж стосується «ще поговоримо», Мороза, напевно, не встигли ввести у курс, оскільки соціалісти вже зажадали від Лук’янової здати мандат депутата облради.

Слід також зауважити, що виїзне засідання політради пояснювалося необхідністю одночасної зустрічі з виборцями в районах і містах Вінниччини. Так би мовити, для зміцнення зв’язків із місцевим електоратом, який традиційно надає соціалістам найвищу підтримку на парламентських виборах.

А звелося все, за великим рахунком, до «справи Вінського», рішення щодо якої нібито вивезли за межі Києва, де підтримка Мороза місцевими партійцями не така одностайна. І що з цього виборцю, який, щоправда, і дав СПУ найкращий результат в Україні (близько 15%), але з кожними виборами він зменшується, немов шагренева шкіра, роблячи досить туманними подальші політичні перспективи Мороза?

Під час останньої кампанії соціалісти перемогли тільки в одному рйоні області, задовольнившись у середньому третім місцем. Цього вистачило для так званого «золотого» статусу, але не для прямого одержання влади з рук виборців. У т.ч. і в місцевих радах, де більшість у бютівців і нашоукраїнців. Єдиний приємний виняток — знову ж таки єдиний в Україні «соціалістичний» глава облради Григорій Заболотний, обраний у результаті складної схеми міжпартійних поступок. Причому, що найцікавіше, він не є членом соцпартії, через що місцевий партактив і побив горщики з тим самим Вінським.

Колишній голова політради наполягав на підтримці соціалістичного екс-губернатора Миколи Мельника або кандидатури БЮТ. Партійці (очевидно, не без згоди Мороза) виступили проти. І Вінського, і БЮТ. Мовляв, за всієї поваги до Миколи Євтихійовича, він не набере потрібної кількості голосів. І висунули більш прохідну (хоч і безпартійну) кандидатуру зі свого списку — першого заступника губернатора і менеджера-аграрія Григорія Заболотного. Тож Вінський програв на Вінниччині вже не першу битву...

Результату останньої він, утім, не здивувався, позиватися не має наміру і готується стати «позафракційним депутатом», поняття якого Верховна Рада щойно запровадила в регламент парламенту ніби на замовлення. Також, як повідомив Вінський «ДТ» телефоном, він не хвилюється про свою безпеку, хоча й одержав відповідні попередження від людей, яким вона «небайдужа». За його словами, він фаталіст, котрий до того ж пережив ще похмуріші часи, як та ж таки акція «Україна без Кучми», тому спокійно сприймає таку інформацію.

— Мороз і ті, хто до нього сьогодні наближений, просто бояться внутрішньої конкуренції в партії, — прокоментував Вінський свій «викид». — І в мене справді є особисті претензії до Мороза, але тільки тому, що він своєю позицією зрадив принципи й інтереси партії, що сприяло приходу до влади Партії регіонів, проти якої ми боролися на виборах. Але це дрібниця на тлі того, що він робить із країною сьогодні. У четвер вранці у Верховній Раді фракція соціалістів проголосувала проти презентації бюджету (названого поза залом «бюджетом одного регіону»). О 12.00 оголошується перерва, і Мороз за участі Азарова провів переговори з фракцією, після чого вона одностайно голосує вже «за» (троє — «проти» й один утримався). Хоча цей бюджет значно гірший від попереднього, нижче прожиткового мінімуму виявляється вся країна. Тому що за крісло спікера Мороз готовий продати усіх і вся.

Щодо обвинувачень мене в радикалізмі, нетерпимості, які пролунали на політраді, — це були робочі моменти, які бувають в усіх. У роботі завжди присутні якісь гострі кути. Не слід було звинувачувати мене і в невдячності — на виборах моя область (Вінський родом із Хмельниччини. — Авт.) дав найбільший відсоток голосів за партію. Я брав на себе всю чорнову, брудну роботу, але цього теж уже ніхто не згадує...

Що стосовно «колишніх» і не дивно. Інша річ «нинішні». От і керівництво Вінницької області також спробувало максимально використати візит спікера Верховної Ради. На розгляд Мороза було подано кілька законодавчих пропозицій, які стосуються, зокрема, структури місцевого самоврядування. А Григорій Заболотний від імені облради попросив Мороза особисто курирувати кадрові питання у Вінницькій області. Напевно, аби не втручалися урядові «опікуни», за відродження інституту яких узявся Віктор Янукович.

Випромінюючи флюїди добросердя, спікер запевнив, що всі подані йому пропозиції будуть ураховані, у т.ч. і розподіл бюджету, чим особливо незадоволена місцева влада (і небезпідставно: через два дні на сесії облради обговорювалася можливість переходу котельних на... пакову солому у разі подальшого подорожчання газу). Тож усе буде добре?

…Торік на День міста у Вінницю теж приїжджав спікер, і теж із «десантом» однопартійців. Тільки звали його Володимир Литвин. Де він опинився через рік — усім відомо. У нового спікера часу на маневри більше, хоча його партія і змінила швидкість, почавши виписувати такі віражі, що рідний соціалістичний виборець уже ледь устигає робити за нею вдих і видих. Ну тож відомо, що в політиці немає вічних ворогів і вічних друзів, є лише вічний інтерес. Однак за Черчіллем — це вічний інтерес Англії. В українських реаліях — це зовсім не константа.

Тому як самі соціалісти, так і їхні опоненти визнають: електоральні настрої подолян дещо змінилися. І якби вибори відбулися завтра, СПУ 15% уже не отримала б, хоча бар’єр у 3% (або і 5—6%) подолала б. Оптимізму соціалістам додають тільки виборці, які на президентських виборах у першому турі голосували за Мороза, а в другому — за Януковича. Можливо, ці «замасковані» товариші і стануть прихованим потенціалом соціалістів на наступних виборах. А може, й узагалі їхній електорат раптом приросте ще й за рахунок «нашоукраїнського» виборця. Якщо лише соціалістів, звичайно, на такій швидкості не занесе на черговому крутому повороті. Інакше їх просто вже ніхто не наздожене.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво