Відродження каральної психіатрії? - Політика - dt.ua

Відродження каральної психіатрії?

29 грудня, 2010, 18:18 Роздрукувати Випуск №49, 29 грудня-14 січня

Скандал, який спалахнув у Вінниці і відблиск якого вразив і Європу, змусив згадати сумно відому радянську практику...

Скандал, який спалахнув у Вінниці і відблиск якого вразив і Європу, змусив згадати сумно відому радянську практику. Людину намагаються силою «запхати» у психіатричну лікарню, при тому що в неї є документи від державних психіатрів (навіть із сусідньої Житомирської обласної психлікарні), які підтверджують її адекватність. Цей випадок розворушив два ледь не найболючіші питання української влади. Перше — про моральне обличчя деяких працівників силових структур і окремих лікарів, а друге — про саму можливість подолання в країні кругової поруки пінкертонів, страху перед чиновником, особливо в погонах, навіть якщо він не правий.

В основі унікальної історії переслідувань вінничанина Андрія Бондаренка, які почалися ще в 2007 році, лежить, як він стверджує, той факт, що з ним намагаються розправитися виключно за його правозахисну та профспілкову діяльність. Андрій Бондаренко — керівник громадської організації «Рух. Прокуратура Вінниччини без корупції» і заступник голови незалежної профспілки «Трудящі», до якої входять кілька сот людей з різних районів області. Обидві організації вже досить часу реально відстоюють трудові права працівників різних підприємств, особливо в питанні повернення останнім боргів із
зарплати.

Зрозуміло, що справжні бізнесмени, які поважають себе, і керівники навряд чи допустять на своїх підприємствах ситуацію затяжної, хронічної невиплати зарплат. Ясно й те, що «скоробагатьки» не люблять розлучатися з грішми, тим паче з такого дрібного приводу, як оплата праці їхніх працівників. А на кону стоять такі суми, що кожному, хто на них зазіхне, не завадить одягти бронежилет.

Як стверджує Андрій Бондаренко, у процесі своєї діяльності він побачив, що невиплати заробітної плати та інші обмеження прав трудящих «кришуються прокурорськими працівниками, які мали б самі моніторити дотримання цих прав і вживати заходів прокурорського реагування до порушників. Крім того, заплющуються очі на порушення прав підприємств тим, що їм не повертають ПДВ». Тому він почав оскаржувати і дії органів прокуратури. На жаль, у наш непростий час це звична практика для правозахисника, профспілкового діяча, юриста. У відповідь вінницькі прокурори неодноразово звертаються в обласну психіатричну лікарню ім. Академіка О.Ющенка з «побажаннями» у примусовому порядку через суд відправити Андрія Бондаренка на медичне обстеження. Аргументи прокурорів видалися лікарям переконливими, і вони просять суд дозволити примусову госпіталізацію. Підстави викладено так: «...неодноразово звертався в правоохоронні органи та суди області зі скаргами. Так, упродовж 2008 року в прокуратуру Ленінського району надійшло 91 звернення, а в прокуратуру Вінницької області — близько 20. У 2009—2010 рр. у прокуратуру Ленінського району м. Вінниці надійшло понад 20 таких звернень, а в прокуратуру області — майже 50». Отже, згідно з логікою звернень медиків до суду, людина, яка скаржиться в прокуратуру, не може бути психічно здоровою? Такі дії силовиків відомий в Україні та далеко за її межами правозахисник Дмитро Гройсман назвав захистом прокурорів від конституційного права людини на петицію (звернення).

— Та все-таки час від часу в місцевій пресі з’являються повідомлення обласної прокуратури про те, що проводяться перевірки, «виявляються факти невиплат керівниками підприємств заробітної плати, приховані трудові відносини...» Отже, робота начебто ведеться? — запитую в лідера громадської організації «Рух. Прокуратура Вінниччини без корупції».

— Це все гола статистика, якою прикривається бездіяльність. Чому не порушуються справи за фактом виявлених порушень, де реально виплачені зарплати, де гроші, повернуті в бюджет? — риторичними запитаннями відповідає Андрій Бондаренко.

Отже, чотири рази суди відмовлялися давати дозвіл на примусове обстеження громадського працівника у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні. А коли в четвертій заяві правоохоронці просили суд дати дозвіл на те, щоб помістити Андрія Бондаренка в
сьоме відділення Вінницької обласної психоневрологічної лікарні для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, на захист колеги стали інші правозахисні організації області. По-перше, вони звернулися до Генпрокуратури, щоб та дала правову оцінку діям органів прокуратури Вінницької області. А по-друге, про переслідування вінницького профспілкового діяча заявив на присвяченій правам людини прес-конференції у Брюсселі координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. Але, як виявилося згодом, своїми добрими намірами правозахисники залили пожежу бензином.

Двадцять дев’ятого жовтня нинішнього року обласний апеляційний суд виніс постанову про примусове психіатричне обстеження Бондаренка саме у Вінниці. Від примусового обстеження опального правозахисника врятувало неправильне оформлення самого «запрошення» до обласної психіатричної лікарні.

Цим рішенням обласний апеляційний суд офіційно відкрив у Вінниці сезон полювання на правозахисників.

На початку грудня у Вищому спеціалізованому суді України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою правозахисника Андрія Бондаренка на рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року за заявою лікаря обласної психіатричної лікарні. У документі, нагадаємо, йдеться про видачу дозволу на проведення психіатричного огляду Андрія Бондаренка в примусовому порядку без його згоди. Природно, справа розглядатиметься вже в наступному році. А одним із представників інтересів вінницького правдошукача буде уповноважений з прав людини у ВР Ніна Карпачова. Крім неї, інтереси опального активіста має представляти й правозахисник Дмитро Гройсман. Та, як повідомлялося раніше на сайті «ДТ», у його квартирі і офісі було зроблено обшук. Що шукали насправді, пінкертони не розголошують, але офіційно Д.Гройсману висунуто обвинувачення в поширенні порнографії (?!), відкрито кримінальну справу та взято підписку про невиїзд із Вінниці.

У Радянському Союзі психіатрія дуже справно служила режиму. Жертвами психіатричних зловживань стали сотні відомих дисидентів і простих людей, які відкрито говорили про неподобства, що відбувалися в тодішній чинній владі.

Здобувши незалежність, Україна категорично відмовилася від зловживань у психіатрії, використання її як зброї проти інакодумців. Але чи виконується обіцяне? І чому рішення суду про примусове обстеження людини, попри довідки з державних психіатричних установ, стало можливим саме в 2010 році? Що, булгаковська історія «Майстра і Маргарити» саме тепер набуває нового звучання?

Кожен правоохоронець зобов’язаний пам’ятати, що він повинен захищати права рядових громадян — платників податку, коштом яких оплачується його праця. Проте не секрет, що пієтет силовики відчувають хіба що до парламентаріїв. Або взагалі обходять їх десятою дорогою. Якось у Вінниці років вісім тому відповідному виховному заходу було піддано УБОЗ, коли при гучному затриманні російського бізнесмена Григоришина завдав (ненавмисно, звісно) тяжких душевних травм та легких тілесних ушкоджень народному депутату В.Сівковичу. Вразливі слуги народу, які чітко уявили себе на місці простих громадян, ледь не розформували тоді УБОЗ.

Якщо прослідкувати за подіями у Вінниці, складається враження, що основні сили місцевих правоохоронних органів останнім часом кинуто на боротьбу з правозахисниками. І якби не було сумнівів щодо справедливості (юридичної та моральної) висунутих обвинувачень, можна було б більш упевнено стверджувати, що час розсудить усе як треба. Але сумнівів до справи не пришиєш. А перекроювати та шити справи в нас, ой, як уміють.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво