«Віче»: мейнстрім чи арт-хаус?

Якби метр авангардного кіно Еміл Кустуріца вирішив зняти фільм про Україну перед парламентськими виборами, він неодмінно обрав би за мізансцену зібрання громадської організації «Віче», проведене в Києві в четвер. «Віче» створило звичне для боснійського режисера нон-конформістське середовище — зібрало з усієї країни п’ять тисяч делегатів, в основному молодих людей, і як кульмінацію з’їзду провело на Михайлівській площі концерт улюбленого композитора Кустуріци Горана Бреговича. Українських політиків, зацікавлених розмахом телевізійної реклами «Віче», такий формат дещо спантеличив.

Що ж таке «Віче» — організація, про яку до останнього часу мало хто чув? «Віче» — це насамперед чарівна Інна Богословська, сповнена енергії і бронебійно упевнена в перспективах свого нового проекту. Інна Германівна, збагачена невдалим досвідом свого співробітництва з Партією зелених і Командою озимого покоління, відтоді мислить значно прагматичніше. Так, на відміну від віртуального КОПа, реалізовуваного як ТВ-картинка, пріоритетом «Віче» є побудова регіональних структур. Проблема в тім, що в регіонах «Віче» поки мало хто знає, і з’їзд у Києві, швидше, є стартом для цієї структури, аніж «завершальним етапом обговорення Плану розвитку країни». Окрім Богословської, до числа лідерів нової структури ввійшли Ігор Дідковський і Олександр Чалий. Дідковський відомий у Києві лише в дуже вузьких колах радше як бізнесмен, аніж політик, і наявність його прізвища в керівній «трійці «Віча» масам ні про що не говорить. А от Олександр Чалий — людина досить авторитетна, хоча і він раніше публічною політикою не зловживав. Чалий — юрист, бізнесмен і дипломат, який добровільно залишив посаду заступника міністра закордонних справ, оскільки вважав хибним ЄЕПівський вектор Кучми. Нині Сан Санич — віце-президент корпорації «Індустріальний союз Донбасу» — однієї з найбільших фінансово-промислових груп. На президентських виборах Чалий (утім, як і все керівництво донецького бізнесу) підтримував Віктора Януковича, проте після рішення Верховного суду, який скасував перемогу лідера Партії регіонів, керівництво «ІСД» — Сергій Тарута, Віталій Гайдук і, звісно, сам Чалий — різко розірвало ці контакти. У третьому турі виборів «ІСД» демонстрував повну лояльність до нинішнього Президента. Зараз із допомогою Чалого «ІСД» розширює свою закордонну діяльність і лобіює такі гучні проекти, як купівлю металургійних комбінатів в Угорщині та Польщі.

З політичної точки зору значимість «Віча» визначається поки лише масованою рекламною кампанією, що пройшла на більшості центральних телеканалів і, найбільше, на телеканалах медіа-холдингу Віктора Пінчука. Останній не є ініціатором «Віча», однак давно підтримує добрі стосунки з Богословською, і тому зробив дуже недешеву масовану рекламну підтримку з’їзду. «Зацькований» Фондом держмайна зять Леоніда Кучми зайнятий порятунком свого бізнесу, хоча зберігає, певне, любов до гарних технологічних проектів і, можливо, боязкі надії, що цей проект спрацює.

«Віче» — дуже цікавий із технологічної точки зору проект самостійної громадської організації. Нові політичні партії в даний момент не затребувані, не цікаві, і на тлі НСНУ, СПУ, КПУ і ПР виглядають непереконливо. Богословська в коментарі «ДТ» логічно позиціонує «Віче» як винятково неполітичну структуру: «Віче» ніколи не стане політичною партією. Ми хочемо об’єднати людей не навколо політичних гасел, а навколо плану розвитку країни, що охоплює надто різні сфери. Цей план буде предметом діалогу в суспільстві… Я особисто вважаю дуже ймовірним своє входження в партійний список однієї з партій на парламентських виборах, однак не в ролі лідера «Віча», а як самостійної постаті». Олександр Чалий кидати солідну роботу задля сумнівних парламентських лаврів не збирається: «Я не братиму участі у виборах-2006. Я просто люблю займатися громадською діяльністю. У мене є зайнятість і в інших громадських проектах — наприклад, у фонді «АнтиСНІД».

Втім, попри підкреслюваний громадський формат, «Віче» у своїх програмних документах переслідує, у тому числі, і політичні цілі. Та й сам «План розвитку», звісно, має політичну спрямованість. Формулювання дуже яскраві —запам’ятовуються чудесні думки типу «держава-гувернер», «бізнес — соціальний «законодавець мод», «держава миру та соціальної гармонії»... Тобто «Віче» намагається оперувати змістами, а не банальними гаслами. Виникає враження, ніби читаєш не сучасну політичну програму, а праці романтичних філософів-лібералів ХІХ століття на кшталт Лассаля. Звідки з’явилися всі ці привабливі образи, зрозуміло — Інна Богословська чудово розуміється на філософії і захоплюється оригінальними арт-хаусними проектами.

На політичній ниві «Віче» самостійного значення не має. Однак проект такого роду може становити інтерес для великої партії як напрям у роботі з молоддю та частиною творчої міської інтелігенції.

Зацікавленість у такому співробітництві може мати опозиційна партія — враховуючи особистості організаторів «Віча», у партії влади їм входити поки зась. З технологічної точки зору для залучення симпатій протестної аудиторії політична пропаганда малоефективна, а яскраве «Віче» цілком здатне залучити симпатії. Проте майже неймовірно, щоб пані Богословська змогла домовитися про партнерські взаємини з Партією регіонів, враховуючи особисті стратегічні погляди лідерів ПР. Більш логічно, на перший погляд, виглядає долучення «Віча» до «Трудової Україні», однак у колах, близьких до керівництва цієї структури, про «Віче» відгукуються досить вороже — як про явного конкурента. Втім, ця спільність може і стати причиною конфлікту.

Розкрутка «Віча» може зустріти і серйозні ускладнення. Підтримка Пінчука, цілком імовірно, не буде тривалою. Президент Віктор Ющенко, керівництво Нацради з питань телебачення та радіомовлення, лідери «Нашої України» практично не приховують свого гострого бажання до виборів розколоти медіа-холдинг Пінчука. Сам Віктор Михайлович уже зрозумів, що в наш революційний час мати відразу чотири телеканали в одних руках — недозволенна буржуйська розкіш, і в прив’язці до гарантій недоторканності найбільше важливих для нього бізнес-об’єктів розглядає питання про продаж частини своїх медіа-активів.

Участь віце-президента «ІСД» у проекті «Віче» також не може бути аксіомою. Якщо «Віче» стане помітним явищем на політичній карті і насмілиться якимось чином, навіть найбільш віддаленим, солідаризуватися з опонентами нової демократичної влади, санкції можуть настати негайно. Вибір бізнесменів — що краще: «Гута Ченстохова» чи внутрішньополітичні інтереси — буде недовгим.

У будь-якому разі «Віче» — це цікава спроба створення нового для України формату громадської комунікації й у певному сенсі корисне починання. Спасибі за балканський джаз.