Вибуховий Мінськ

11 квітня ввійде в історію Білорусі як чорний понеділок. Цього дня в годину пік на платформі станції метро «Жовтнева», єдиної станції-пересадки, у центрі Мінська стався вибух. Загинуло 12 осіб, 20 перебувають у важкому стані, 187 значаться постраждалими. Квіти не встигають в’янути біля стіни пам’яті, весь світ сумує і переймається одним запитанням: звідки бомба в Мінську?

Якщо мені скажуть, що українці та білоруси схожі як дві краплі води, я не погоджуся. Всі українці за своїм менталітетом природжені політичні аналітики, які з піною на губах лають або відстоюють то Кравчука, то Кучму, то Ющенка, а тепер Януковича. Політичні дебати з екранів телевізора успішно перекочували на сільські городи, у тролейбуси, лікарні, школи, супермаркети. Кожний «петренко» знає, за що викликають до ГПУ Тимошенко, і готовий плюнути у вічі своєму сусідові на сімейному застіллі за те, що той називає Ющенка «лідером нації», а Тимошенко «злодійкою» або навпаки. Житель України, навіть якщо й захоче бути поза політикою, йому не дадуть. Про політику говорять усі і скрізь. Україна за останні роки перетворилася на жвавий політичний базар, на якому представлені всі кандидати і партії, а ціну їм визначає народ.

Білорусь цим похвалитися не може. Тут тихо як на кладовищі, особливо після арештів 19 грудня минулого року. На тему політики люди мовчать, багатозначно потупивши очі, у кращому разі скажуть «аби не було війни». Слово «політика» стало синонімом слова «страх». Проте останній місяць голос білорусів став лунати гучніше. «Хліб подорожчав удвічі, я закупила борошна кілька мішків, на свою пенсію м’яса купити не можу», - скаржилися одна одній пенсіонерки біля порожніх полиць у супермаркеті, де ще тиждень тому стояла українська рослинна олія «Олейна». «Я прокинулася й відразу побігла займати чергу», «у Литві закуповують автомобілі за курсом 4 тис. 700 руб. за долар за офіційного курсу 3100», «якщо сьогодні куплю хоча б 100 доларів - це буде удача», «немає готівкової валюти розраховуватися з постачальниками», - ділилися проблемами люди в черзі в обмінному пункті. Такими були розмови білорусів ще тиждень тому.

Вибух у мінському метро 11 квітня вніс свої корективи в людське спілкування. Нині тема обговорення одна: хто й навіщо забрав 12 життів ні в чому не винних людей, за що платять муками понад 100 поранених? Після вибуху спокійний і терплячий Мінськ накрили чутки: «рано- вранці підірвали автобус», «терористичний акт на залізниці» тощо. Трьох жителів Мінська навіть заарештували за інформаційну паніку, вони нібито писали на форумах в Інтернеті про чергові вибухи. Мінчанам стало страшно... І тема зростання цін на найнеобхідніше відійшла на другий план.

За фактом вибуху на найбагатолюднішій станції метро «Жовтнева» відкрито кримінальну справу за статтею 289 КК «тероризм», уже через дві доби заарештовано виконавців. Кому був вигідний терористичний акт у країні, в якій хороші дипломатичні відносини з державами ісламського світу і чий президент добре відгукується про Каддафі і розраховує на допомогу Росії, перебуваючи у політичній ізоляції?

Версія перша: екстремістська опозиція

Ця версія - мрія для білоруської влади. У перші хвилини після трагедії президент Білорусі неоднозначно натякав на те, хто може стояти за вибухом, маючи на увазі опозицію. «Я не виключаю, що нам могли цей «подарунок» завезти ззовні. Але нам треба подивитися й у себе», - сказав він про організацію теракту в мінському метро. Лукашенко дав завдання силовикам з’ясувати, «кому було вигідно підірвати спокій і стабільність у країні». Першого ж вечора в білоруських телевізійних новинах пролунала фраза про те, що поруч із місцем трагедії розташований будинок адміністрації президента. Більшість ЗМІ також провели паралель з вибухом 3 липня 2008 року, коли під час концерту після від’їзду Лукашенка в юрбі спрацював вибуховий пристрій. Деякі медіа поспішили повідомити, що на бацьку готують замах. Кому це вигідно? Радикальної опозиції в Білорусі немає, це міф. Більше того, після 19 грудня опозицію знищено: одні морально й фізично розчавлені обшуками, допитами; інші як політичні заручники сидять, очікуючи рішення суду, треті після обробки слідчими та спецслужбами перетворилися на мишей під віником, і всього лише одиниці виїхали за кордон. Але першого ж дня після вибуху постраждали опозиційні інтернет-сайти, їх усі було заблоковано. Мрія влади якоюсь мірою збулася. Керівництво хоч на який час позбулося «жалящих мух», пояснюючи країні, що бореться з інформаційною панікою та провокаціями. Понад те, деяким опозиціонерам генпрокуратура заборонила поширювати необгрунтовану інформацію про трагічні події в мінському метрополітені. Не минуло й двох днів, як президент Білорусі оперативно відзвітував перед суспільством і заявив, що терористів затримано. Крім того, заарештовані зізналися у скоєному. «Ми знаємо, хто і як вчинив цей теракт», - сказав Олександр Лукашенко. «Ми повинні в стислий строк провести всі процедурні заходи й передати справу до суду», - розпорядився президент. За його словами, терористи працювали в звичайних трудових колективах - «хто токарем, хто електриком». Також Лукашенко впевнено заявив: заарештовані лише виконавці, але «невдовзі стануть відомі мотиви». Найнесподіванішим стало те, що оперативно затримані «токар» і «електрик» зізналися відразу в трьох вибухах: у Вітебську 2005 року, у Мінську 2008 року та в мінському метро 11 квітня 2011-го. Усім їм, згідно із частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу «тероризм», загрожує вища міра покарання - смертна кара через розстріл.

Далі, як це часто буває з президентом Білорусі, він своїм коментарем чітко поставив завдання прокуратурі й фактично призначив відповідальних за організацію вибуху в метро. Лукашенко наказав допитати лідерів опозиції. «Необхідно розслідувати всі заяви діячів від політики, які обвинувачували кого не ліньки. Сьогодні ми шукаємо співучасників і замовників. Можливо, ці діячі від п’ятої колони розкриють карти і вкажуть, хто замовив», - пояснив він. Лукашенко зажадав «усіх допитати, не звертаючи уваги ні на яку демократію, вий та стогони зарубіжних страждальців. Матеріали є».

Хочу нагадати, що з 19 грудня лідери опозиції перебувають у в’язниці або під домашнім арештом. Кандидат у президенти Андрій Санніков очікує за гратами вирок, ще один кандидат Володимир Некляєв - під домашнім арештом (у полі зору співробітників КДБ).

Не минуло й двох днів, як прогнози західних медіа та експертів втілилися в життя. Схоже, вибух у метро стане виправданням влади для нових гонінь, обшуків, арештів уцілілих представників опозиції.

Версія друга: операція спецслужб Білорусі

Цю версію вибуху в метро озвучують представники білоруської опозиції, що залишилися на свободі, і деякі західні ЗМІ та експерти.

Голова Об’єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько, який перебуває під підпискою про невиїзд, переконаний, що «слід вибуху веде у владні структури». «Вчора я прокинувся з дивною думкою: «Якби ти зараз був у «американці», то в тебе було б стовідсоткове алібі», - сказав опозиціонер.

«Існує ймовірність, що вибух буде на руку жорсткому режиму білоруського президента, який може використати його як привід для розправи з опозицією», - повідомляє Guardian.

Independent зазначає, що в країні створено сильну систему безпеки, Білорусь не є мішенню для терористів з метою нападу на цивільних осіб. У свою чергу прозахідні опозиційні сили навряд чи діятимуть проти цивільного населення. Також видання наводить коментар користувачів Twitter і блогерів про те, що найімовірніша причина вибуху - це боротьба державних спецслужб або змова в уряді.

«Нинішній вибух експерти вважають маневром, який відволікає увагу від внутрішніх проблем Білорусі. Опозиція, зі свого боку, висловлює стурбованість тим, що атака в метро може послужити приводом для того, щоб ужити ще жорсткіших заходів для боротьби з противниками режиму», - стверджує Die Welt.

«Поки що невідомо, що саме послужило причиною вибуху в мінському метро, ця трагічна подія на руку президенту Білорусі, - заявив польський експерт, представник Фонду свободи і демократії Марек Бучко. - У країні бракує доларів, люди штурмують пункти обміну валюти. Ціни на продовольство зростають з кожною годиною. Цілком очевидний економічний крах, і здається, що цей вибух ефективно відверне увагу від того, що коїться в останні дні з білоруською економікою», - заявив він. (Для розуміння економічної ситуації в Білорусі достатньо продемонструвати, як зростає ціна на головний продукт для білорусів - картоплю. За даними енергетичного ринку, від початку року, тобто за три місяці, ціни на картоплю зросли на 26,8%, цукор - на 20,9%, крупи - на 17,6%.)

Як передає агентство IAR, Марек Бучко підкреслив, що, незалежно від причин вибуху, білоруській владі вигідно звалити провину за те, що сталося, на опозицію. «Є вже перші сигнали від знайомих у Білорусі про те, що люди починають висловлювати претензії на адресу опозиції. Прості люди кажуть: «Подивіться, що робить ваша опозиція». Це ефект пропаганди, яка останні кілька тижнів обвинувачувала опозицію в тероризмі, силових діях і бажанні здійснити переворот. Цей вибух чудово вписується в цей сценарій», - заявив експерт.

Трагедія на руку чинній білоруській владі. Коли, як не зараз, можна зухвало відповісти ЄС і попросити грошей у Росії для стабілізації економіки. Коли, як не зараз, оголосити про нові політичні зачистки.

Наступного дня після вибуху, 12 квітня, ЄС планував ухвалити низку економічних санкцій стосовно окремих суб’єктів господарювання в Білорусі. На такі крайні заходи європейські країни вирішили піти у зв’язку з тим, що білоруська влада не виконала вимоги негайно звільнити політичний в’язнів. За гратами, очікуючи вироку, залишаються більш як тридцять опозиціонерів. Проте вибух у метро змінив плани єврокомісарів. Слухання пройшли, обговорення не завершені, санкцій не ухвалено. Швидше за все, як повідомляють наші джерела в Євросоюзі, їх навряд чи буде ухвалено. Зокрема через позицію Італії, Греції та балтійських країн. Позиція останніх, зокрема, пов’язана з бажанням зберегти активні економічні зв’язки з Білоруссю.

На засіданні представники ЄС різко висловлювалися на адресу влади РБ і висловили співчуття білоруському народу. «Дійшло до блюзнірства: у нас трагедія, а наші так звані європейські партнери в Страсбурзі розповідають про якісь права людини. А наша доморощена п’ята колона закликає запровадити санкції. Танець на кістках, - сказав Лукашенко, коментуючи події в Страсбурзі. - Хоча б почекали, поки жалоба закінчиться».

Деякі експерти висловилися з приводу того, що теракт міг бути організований спецслужбами Росії. Депутат сейму Латвії політолог Атіс Леїньш припустив, що їм може бути вигідно дестабілізувати ситуацію в Білорусі й тим самим міцніше прив’язати республіку до Росії.

Віденський експерт по Білорусі Ханс-Георг Хайнріх вважає цілком імовірною причетність до цього вибуху Віктора Шеймана, сірого кардиналу режиму Лукашенка. Це може бути зроблено з метою посилення в країні менталітету ізоляціонізму. Можливо також, що теракт організували антиєвропейські сили всередині еліт, щоб політизувати людей, каже він.

Версія третя: привіт від лівійських повстанців

Ця версія видається досить фантастичною, але яскраво демонструє зовнішню політику Білорусі.

Лівія була однією з перших країн, яка привітала Олександра Лукашенка з перемогою на президентських виборах. Після початку громадянської війни експерт Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем світу Х’ю Гріффітс повідомив журналу Time, що в лютому (до закриття повітряного простору Лівії) транспортний літак Іл-76 з Барановичів міг доставити вантаж у Лівію. Видання висловило з цього приводу припущення, що Білорусь поставила Каддафі зброю зі свого складу. А вже на початку березня сімейний літак лівійського диктатора Falcon -900 був помічений у Мінську. «Залишився як мінімум один союзник, який готовий дати Каддафі кошти для зміцнення влади, що похитнулася, зброю, боєприпаси і, можливо, найманців. Цей союзник - Білорусь, також відома як остання справжня диктатура в Європі», - писало видання. Вже наприкінці березня спалахнув черговий інформаційний скандал. «Білоруські найманці воюють на стороні Каддафі», - повідомила низка медіа. За даними різних джерел, кількість військових фахівців, які уклали особисті контракти, досягла 500 осіб, їхню зарплату оцінювали в суму до трьох тисяч доларів на місяць. МЗС РБ зробило заяву, що Білорусь не відправляла своїх військових у Лівію. Після того як ВПС міжнародної коаліції завдали ракетних ударів по військових базах Лівії, Білорусь закликала «негайно припинити бойові дії, які призводять до людських жертв». Така позиція Мінська була прогнозована після заяв США і ЄС про недемократичні вибори в РБ і вимог випустити заарештованих опозиціонерів. «Від того, що спалахнув увесь арабський Схід, світу, особливо Європі та Америці, спекотно буде», - так коментував президент Білорусі мітинги в Єгипті та Тунісі. Можливо, підтримка Лукашенком Каддафі й породила версію про вибух як помсту лівійських опозиціонерів. Але в мінському теракті від початку був малоймовірний ісламський слід, оскільки в Білорусі відсутнє терористичне підпілля та ваххабітські осередки.

Версія четверта: чорні слідопити

Цю версію вибуху назвав серед інших можливих сам президент РБ. «Якщо, почувши мене сьогодні, всі копачі, «чорні» і «білі», не принесуть незареєстровану зброю і вибухівку, і вони будуть знайдені в неї, в конкретної людини, - негайно під суд», - сказав Лукашенко.

Чорні слідопити - це не офіційна організація, а пошуково-археологічні загони або ентузіасти-одинаки, які спеціалізуються переважно на артефактах Великої Вітчизняної війни та інших воєн. Вони займаються пошуком зброї, амуніції на місцях боїв. Будь-яка знайдена зброя має бути здана в міліцію, про її виявлення належить інформувати відповідні органи з утилізації боєприпасів. Чорні археологи, слідопити, копальники - ті, хто з власної ініціативи проводить розкопки без відповідної музеєфікації, а знайденими предметами торгує неофіційно. Природно, серед «чорних копачів» є ті, хто продає знайдені боєприпаси та вогнепальну
зброю. На пострадянському просторі в Білорусі можливий активний рух так званих військових археологів-фанатиків, адже тут досі все просякнуто тією
війною.

Версія п’ята: терорист-псих

На думку ряду дослідників, тероризм - це прагнення випробувати владу над людьми незалежно від релігійних, політичних, економічних та інших мотивів. Влада - це наркотик, і хто її хоча б раз спробував, знову і знову бажає зазнати цього солодкого відчуття. Особистості терористів завжди цікавили вчених, і вони виділили кілька моделей: психопат-фанатик, фрустрована людина, неповноцінна людина. Одна людина керується тим, що її місія корисна суспільству, інша просто мститься за своє соціальне, економічне чи політичне становище. Від подібних проявів не застрахований ніхто.

Той, кому на думку спало підірвати мінське метро, однозначно нелюд із хворою свідомістю, незалежно від мотивів. Замовники та виконавці вибуху повинні понести суворе покарання. Головне, щоб на лаву підсудних сіли реальні терористи, а не призначені владою.

Нехай страх білорусів залишиться в минулому. Адже, як казав Альбер Камю, «людина не стане вільною, допоки не здолає страх».

Редакція тижневика «Дзеркало тижня. Україна» висловлює щире співчуття сім’ям жертв вибуху в мінському метро і всім білорусам.