Верещагін і контрабандний баркас - Політика - dt.ua

Верещагін і контрабандний баркас

26 серпня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №33, 26 серпня-2 вересня

Зі скандалом, що палає навколо митного добра й «недобра», зіштовхнулося вже багато носіїв оптимістично-помаранчевих лінз...

Зі скандалом, що палає навколо митного добра й «недобра», зіштовхнулося вже багато носіїв оптимістично-помаранчевих лінз. Люди, виявляється, іншими раптово не стають. Системи — теж. Ось і з митницею доводиться, як і раніше, «домовлятися». Навіть молодшому братові глави Держмитслужби Анатолієві Скомаровському, який застряг на Мостиській митниці.

— Митник Павло Якимчук кинув мої документи, не читаючи. Або 500 доларів, каже, або стоятимете, а я нічого не оформлятиму...

Шокувала Скомаровського-молодшого й контрабанда, яка, за його словами, цілодобово йде в Україну. Та не пропускними коридорами, які знімають відеокамери, а через газони, де вже торована колія для вантажівок. Мовляв, як же ще братові боротися з цим, якщо не ловити за руку й не виганяти з митниці?

«Митниця» — контрабандист із досвідом?

Є, втім, і інші версії того, що відбувається в «одній з найкорумпованіших структур Батьківщини» (цитую президента. — Т.П.). Звільнений перший заступник голови Державної митної служби Микола Салагор заявив в інтерв’ю «Українській правді», що рядовим працівникам, мовляв, є з кого брати приклад, тому що Скомаровський приховав факт свого перебування під слідством за обвинуваченням у контрабанді. «Що робить у новій владі людина, яка була обвинувачена в контрабанді? І жодний суд України це обвинувачення не зняв?» — запитує екс-митник. За його словами, Скомаровський був заарештований УСБУ у Вінницькій області за співучасть у контрабанді та підробку документів, а закрита справа була за ст. 6 пункт 4 КПК, тобто за амністією.

«Це свідчить про те, що жодний суд в Україні його не виправдовував. Амністія означає, що держава йому вибачила. І тепер контрабандист очолює митну систему!.. Президент, напевно, не знав, хто такий Скомаровський. Він у своїй біографії не зазначив, що сидів за контрабанду й 1999 року був випущений на волю Василем Вовком, своїм нинішнім заступником, якого він підтяг із СБУ в Державну митну службу. Гадаю, що випускався він не безплатно, тому що про це дуже багато говорять у тій самій Вінниці».

Нинішній глава Держкомслужби шість років тому справді провів 56 діб у Вінницькому слідчому ізоляторі. Наскільки обгрунтованими були пред’явлене йому обвинувачення, можна лише припускати: схоже, що сьогодні доступу до цієї справи позбавлена навіть прокуратура, про що трохи нижче. Хоча, потрібно зауважити, бізнес завжди використовує різноманітні схеми, які дозволяють заощадити на митних зборах, прикладом чого є й недавній позов Nemiroff. Питання лише в тому, наскільки ці схеми розходяться з баченням правового поля податківцями та іншими держмитарями.

Ходили також чутки, що справжньою причиною арешту Скомаровського стала «війна» його авторинку з конкурентами. На кону стояли такі суми, що Скомаровському радили не знімати бронежилета навіть в офісі. А на піку подій один із силовиків-керівників купив свіжопригнаний «мерседес» у конкурента Скомаровського «аж» за 1500 дол...

Сьогодні, правда, Володимир Скомаровський, вважає себе абсолютно чистим: «Справу було відкрито за бажанням керівництва Вінницької обладміністрації, за підтримки одного з моїх конкурентів, який нині працює у Верховній Раді. Я його не називатиму. Генпрокуратура закрила цю справу через відсутність складу злочину, а не за амністією...»

«Складу злочину не було». Справи теж немає

Так прощала держава колишні помилки одного зі своїх нинішніх керівників чи таких не було взагалі? Відповісти на це запитання прес-служба обласної прокуратури обіцяла «ДТ» два тижні тому. Поки прокурор Вінницької області Віктор Гонтарук не розвів руками: мовляв, із радістю прояснив би ситуацію, але справу забрав до Київа центральний офіс СБУ.

— Слід думати, що ці матеріали вже на вивченні й у Генпрокуратурі, оскільки вона також цікавилася ними. Я ж у 1999 році не був прокурором області, тому міг би щось сказати лише після вивчення справи. Та оскільки вона вже в Києві, будь-які коментарі неможливі, — натякнув, що тему вичерпано, Віктор Миколайович.

— І наскільки давно вона стала потрібна Києву?

— Тиждень тому, коли преса почала в нас цікавитися цією справою...

Тобто коли «ДТ» звернулося по коментар до прокуратури й відповідь обіцяли «після обіду» і «завтра».

А ось найавторитетніший вінницький адвокат (заслужений юрист України, член вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів) Владилен Мультян, який 1999 року був захисником Володимира Скомаровського, вважає, що справи як такої не було взагалі.

— Перше, що мене вразило, — кримінальну справу стосовно Скомаровського порушив особисто начальник СБУ Вінницької області. Повірте, це найрідкісніший випадок. А санкцію на арешт дав особисто прокурор області. Аналіз поданих доказів дав мені підстави відразу ж стверджувати, що справу сфабриковано і виникла вона на грунті недобросовісної конкуренції з метою усунути фірму «Володимир» із ринку торгівлі автомобілями. Скомаровський не був винний у жодному пункті пред’явлених йому обвинувачень. Слідчим органам вистачило тоді розуму визнати їхню надуманість. Коли його звільнили, перед ним вибачилися публічно, у моїй присутності.

А заяви про те, що суд його не виправдав, — дилетантство. Суду не було й бути не могло. Тоді питання застосування амністії вирішували виключно органи слідства. Я вважаю, що Салагор просто підставна фігура. Тобто хтось скористався його дилетантизмом у галузі права, щоб викинути «качку». Мовляв, нехай політає, подивимося, що вийде. Я переконаний, що нині багато чого робиться в контексті виборів березня 2006 року. Вважаю, що це одна з провокацій зацікавлених осіб, спрямована на те, щоб опорочити представника влади. Якби Скомаровський справді був винний, про це давно вже всі знали б, адже він перебував в опозиції. Причому я насмілюся стверджувати: той, хто найдокладніше знає всі обставини цієї справи, перебуває в таборі, який протистоїть чинній владі, і від самого початку мав доступ до мікрофона у Верховній Раді. Та ні слова дотепер на сказав. Тому що ця людина чудово знає про причини, які породили цю справу.

Усе, про що я кажу, є в матеріалах кримінальної справи, якщо її тільки не спалено, і в моїх матеріалах адвокатського провадження. Цю справу було припинено тому, що Скомаровський ні в чому не винний. Справу було сфальсифіковано, замовлено, тому вона й померла.

Світ, дружба, «пасат»...

На відміну від «контрабандної справи», яка вже спливла з Вінниці, простіше було перевірити обвинувачення Скомаровського в незаконному відшкодуванні ПДВ за автомобілі, ввезені в Україну, як стверджує Микола Салагор, за заниженою вартістю. Нагадаю, що, за словами Салагора, «вже бувши головою Державної митної служби, Скомаровський у червні відсудив у держави понад 5 мільйонів гривень».

Згадана історія сягає корінням у 2003—2004 рр., за які фірмі «Володимир» міська податкова інспекція донарахувала близько 9 мільйонів гривень податкових платежів і штрафних санкцій. Компанія оскаржила це рішення в господарському суді, а в квітні нинішнього року, тобто коли Скомаровський уже працював головним митником України, податкова цей борг раптом вибачила. Мирова угода була підписана начальником ДПА у Вінниці Володимиром Децем.

Сьогодні той очолює вже обласну ДПА, а проющенківський блок партій «Сила народу», який протестував проти цього призначення, вимагаючи перевірити низку нібито вчинених Децем порушень, отримав досить цікаві відповіді від прокуратури й УМВС.

В останній, підписаній начальником УМВС України у Вінницькій області В.М.Дремлюгою, зокрема, йдеться про примітну операцію обміну «старих» службових автомобілів керівництва міської податкової служби на свіжіший транспорт від кількох місцевих автофірм. Наприклад, «ВАЗ-2107» 1999 року випуску — на «фольксваген-пасат 1.8» 2001 року, або «мазду-323» 1998 року — на «міцубісі паджеро-спорт 2,5 ТДІ» 2003 року. Як, напевно, вже здогадався читач, у списку фірм-обмінників є й ППК «Володимир», яке віддало податковій «фольксваген-пасат 1.8» 1998 року випуску в обмін на претензійний як для держконтори «крайслер статус» 1995 року. Та набагато цікавіше йому буде довідатися, що «під час перевірки підстав скасування податкових нарахувань приватному підприємству компанії «Володимир» було встановлено, що мирова угода ДПА м. Вінниці з ППК «Володимир» була підписана за умови підписання ДПА і ППК погоджувального акта про розбіжності щодо сум донарахувань. У зв’язку з тим, що керівництво ППК «Володимир» цю умову не виконало, ДПА м. Вінниці підготувала й направила 05.05.2005 року... клопотання до Господарського суду Вінницької області про відхилення мирової угоди як помилкової... Інших фактів зловживань із боку голови ДПА у Вінницькій області Деця В.Ф. не виявлено».

До речі, цією справою теж раптом зацікавилися «центральні офіси». Залишається сподіватися, що там іще не встигли зрости власні Дракони, які запам’яталися широкому загалу за фільмом Марка Захарова словами: «Тато завжди вчив — знищуй архіви...».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво