В обстановці взаємної недовіри - Політика - dt.ua

В обстановці взаємної недовіри

10 квітня, 2009, 16:21 Роздрукувати Випуск №13, 12 квітня-20 квітня

Рік тому прем’єр Тимошенко дуже здивувала громадськість, несподівано розписавшись із високої страсбурзької трибуни в любові до розвиненого парламентаризму...

Рік тому прем’єр Тимошенко дуже здивувала громадськість, несподівано розписавшись із високої страсбурзької трибуни в любові до розвиненого парламентаризму. До того часу лідер БЮТ мала репутацію одного з найстійкіших прибічників сильної президентської моделі. Юлія Володимирівна ніколи особливо не приховувала, що розраховує стати главою держави з максимальним набором владних повноважень. Утім, подеколи (коли з рейтингом Тимошенко траплялися певні неприємності) леді Ю починала розводитися про деякі переваги парламентської системи. Мало того, навіть дозволяла собі стримані компліменти на адресу даної форми народовладдя. Але відбувалося це нечасто, а вимовлялося неголосно. Такі осанни переконаній прибічниці єдиноначальності нелегко давалися навіть у короткі хвилини душевної слабкості.

Тому дуже дивно було слухати одкровення глави вітчизняного уряду в квітні минулого року, коли вона вже без зайвих розмов заявила про повну й беззастережну підтримку парламентської республіки. Тим часом зміна переконань мала просте раціональне пояснення: переговори між БЮТ і Партією регіонів були саме в розпалі, робота над узгодженням конституційних змін вселяла оптимізм. Хоч як Юлії Володимирівні подобається потужна президентська влада, але оновлення механізму державного устрою обіцяло їй очевидні вигоди. Нова Конституція, яка встановлює торжество парламентаризму, по-перше, дозволяла відносно швидко і досить легко позбутися Ющенка. По-друге, Янукович перетворювався з потенційного противника на неминучого союзника (лідеру ПР обіцяли посаду президента, обраного депутатами, і він на це погоджувався). По-третє, чергова політреформа рятувала від необхідності витрачатися на виборчу кампанію, а також від потреби з ким-небудь за що-небудь боротися. Кожен отримував своє. Віктор Андрійович — вигнання і ганьбу. Віктор Федорович — сатисфакцію і статус. Юлія Володи­мирівна — владу і славу.

Та не склалося. Невдовзі процес уточнення Основного Закону загальмувався. Про причини цього «ДТ» писало багато й докладно, тому повторюватися не будемо. Звернемо увагу на інше. За рік, що минув відтоді, у країні сталося багато всякого й різного. Однак переговори між «Регіо­нами» і БЮТ про можливе коригування (як стверджують компетентні особи) весь цей час не припинялися. Попри кризу, розвал коаліції, указ про дострокові парламентські вибори та інші неприємності, які, здавалося б, мали неминуче поховати процес.

І може так статися, що в найближчі дні Юлія Володимирівна повернеться до тез річної давності. А БЮТ і ПР навесні 2009-го зроблять те, чого не зробили навесні 2008-го. Принаймні можливість цього істотно зросла.

Почасти це пов’язано з останніми кроками Ющенка. Що менше часу залишається до президентської кампанії, то активніше доводиться поводитися чинному хазяїну Банкової. Рішення Верхов­ної Ради, яке визначило датою проведення чергових виборів 25 жовтня цього року, надало його діям очевидної метушливості.

Два слова про саме рішення. Понад чотириста голосів, відданих за нього, — це серйозно. І дуже сумно. Оскільки з правового погляду такий крок видається дуже сумнівним. Коло бажаючих як найшвидше позбутися Віктора Андрійовича більшає з кожним божим днем, і їх по-людськи можна зрозуміти. Але це нікого не звільняє від необхідності шанувати Конституцію, згідно з якою чергові вибори глави дер­жави мали відбутися 17 січня.

Проте відповідне рішення ВР набрало чинності, і поки що Конституційний суд стосовно його правомочності своєї думки не висловив, 25 жовтня — офіційна дата нових виборів.

Гарант звернувся до КС досить оперативно. Проте коли з’явиться рішення і яким воно буде, достеменно не зрозуміло. Фахівці вважають: будь-який грамотний юрист на запитання, поставлене Ющенком, має відповісти однозначно — президентські вибори мають відбутися 17 січня. Це якщо дивитися на проблему з правового погляду. А якщо з політичного? З ким зручніше сваритися? Із чотирмастами народними обранцями, за якими стоять головні фаворити президентських перегонів? Чи з політиком, у якого, схоже, немає майбутнього? Однозначної відповіді на запитання, чи є в Ющенка майбутнє, в суддів КС поки що немає. І доки вони цього питання для себе не з’ясують, із вердиктом на Жилянській не поспішатимуть. Багато хто переконаний, що на винесення рішення суддям знадобиться не менше місяця. Віктора Андрійовича це не дуже влаштовує.

Відповідно до законодавства на чергову президентську кампанію виділяється 120 днів. Якщо вибори призначено на 25 жовтня, то процес, згідно з попереднім календарним планом ЦВК, має стартувати 27 червня. Часу майже не залишилося. А специ вважають, що КС навряд чи захоче виносити рішення про законність перенесення дати виборів уже після початку кампанії. Такий крок, на думку багатьох спостерігачів, можливий, але малоймовірний. Набагато ймовірніше, що КС або не прийме запит до розгляду, або зможе оприлюднити свою думку вже після виборів. У цьому разі судді й обличчя збережуть, і на процес не вплинуть. Механізму скасування результатів виборів не існує. Визнання того, що вибори пройшли не в ті терміни, не є приводом для визнання їх незаконними.

З нетерпінням Віктор Андрійович чекає від Конституційного суду ще одного роз’яснення. Він сподівається, що КС найближчим часом визнає внесення кандидатури прем’єра обов’язком, а не правом коаліції. Отже, гарант отримає можливість розігнати вищий законодавчий орган.

Проте 90-та стаття Консти­туції забороняє достроково припиняти повноваження Верховної Ради в останні шість місяців повноважень президента. Перене­сення дати президентських виборів, за ідеєю, практично унеможливило проведення позачергових парламентських виборів. Однак тільки за ідеєю. Відповідно до 108-ї статті Конституції глава держави виконує свої обов’язки до складання присяги наступником. Тобто повноваження Ющен­ка закінчаться десь у грудні, не раніше. А відповідно до іншої статті, 103-ї, — не раніше січня. Отже, часу організувати позаплановий депутатський забіг у нього ще більш ніж достатньо. Був би привід.

Однак щоб організувати привід, потрібне рішення КС. Віктор Андрійович дуже розраховує на те, що Конституційний суд допоможе йому провести президентські вибори в наступному році, а парламентські вже в нинішньому. Але для цього йому потрібна допомога. Власних ресурсів впливу на КС йому, судячи з усього, бракує. Союзниками могли б стати «Регіони», і деякі резони в них є.

Янукович може бути зацікавлений у тому, щоб парламентські вибори відбулися найближчим часом, тому що розраховує збільшити чисельність фракції ПР, сформувати коаліцію і стати прем’єром. Але тоді Вікторові Федоровичу вигідно, щоб президентські вибори відбулися раніше, тобто в жовтні.

Та є й інший варіант. Не витрачатися на парламентські вибори й зосередитися на підготовці до президентських. Почекати, доки ця коаліція і цей прем’єр остаточно поховають себе в боротьбі з кризою. У цьому разі Віктор Федорович зацікавлений, щоб вибори пройшли пізніше — у грудні.

Тобто «Регіони» готові підтримати Ющенка в КС. Проте тільки з одним із президентських подань. Залежно від того, який варіант у ПР вважатимуть кращим.

Ющенку без «донців» не обій­тися. Без них він не тільки не має можливості позбутися Тимошенко. Без них він, по суті, позбавлений будь-якої політичної перспективи. У недавньому інтерв’ю журналу «Фокус» Ющенко самовпевнено заявив: «Я самодос­татня людина! У мене є професія. Вічна! Вона називається «Віктор Андрійович Ющенко». Заявити подібне могли б собі дозволити Мандела, Валенса чи Гавел. Але саме тому від них нічого схожого й не почуєш...

У разі якщо домовленості з «Регіонами» не вийде, в Ющенка є тільки один шанс — «пропхати» через референдум свій карикатурний конституційний проект. Днями і сам гарант, і його повірений Пукшин дали зрозуміти, що готові зробити це в обхід чинних парламентських процедур.

Але обійтися тут без союзників буде нелегко. Тимошенко останнім часом втратила не тільки рейтинг, а й ресурси. Проте заблокувати і дострокові парламентські вибори, і конституційний референдум вона, як прем’єр, все ще спроможна. За умови, що «Регіони» дотримуватимуться, як мінімум, нейтралітету.

Янукович із товаришами більш вільний у виборі партнерів. Він намагається домовитися про устрій повоєнного світу і з Ющенком, і з Тимошенко. Але простіше Вікторові Федоро­вичу тільки на перший погляд. Тому що одна половина його соратників, як відомо, за союз з БЮТ (зміна Конституції, обрання Януковича главою в парламенті), а інша — за альянс із Банковою (всенародні вибори, перемога Януковича на них, розгін парламенту, своя більшість чи коаліція під нового президента). І суперечності між цими двома командами що день то зростають. За великим рахунком, саме від позиції «Регіонів» значною мірою залежить, чи буде конституційна реформа і яка. Чи будуть дострокові парламентські вибори і коли. Але що довшим стає перелік завдань, на вирішення яких ПР зобов’язана вплинути, то менше шансів, що вони це робитимуть.

Ющенко в силу цілої низки ознак є для Януковича більш зручним партнером, ніж Тимо­шенко. Але він Віктора Федоро­вича вже неодноразово підводив. Це раз. А по-друге, обіцяючи, Ющенко нічого не може гаранту­вати. Виграти президентські вибори лідер ПР може і без Ющен­ка. Але не факт, що навіть разом із ним він упорається з опозицією на чолі з Тимошенко.

Януковичем керує образа. Досада за украдену (як йому здається) перемогу. Він дивиться в майбутнє з минулого. Саме тому він хоче повної компенсації — стартувати в президенти з посади прем’єра і перемогти на всенародних виборах. Тим часом саме через залежність від минулого Віктор Федорович підсвідомо боїться нового Майдану. Розуміє, що він неможливий... Але все одно боїться. І вже якщо авторитетний Леонід Данилович нічим не допоміг йому 2004-го, то чим (коли, не приведи Боже, щось трапиться) нині допоможе Віктор Андрійович, котрий нічого не вміє, нікого не представляє і ні за що не відповідає?

Змова з Тимошенко обіцяє свої вигоди. Мінімум витрат, мак­симум пошани. Президент, обраний парламентом, — це, звісно, не такий ефектний, зате набагато ефективніший шлях нагору. Ус­відомлюючи це, Янукович і не припиняє переговорів з БЮТ. Але щоразу, коли приносять свіжі дані про чергове падіння рейтингу Юлії Володимирівни, процес гальмується. Вікторові Федо­ровичу знову стає шкода ділити шкуру ще не вбитого звіра...

Для багатьох очевидно: якщо БЮТ і ПР не дійдуть згоди уже найближчими днями, питання про внесення змін до Конституції втратить свою актуальність надовго. Очевидно і те, що коли Тимошенко і регіонали усе ж таки домовляться між собою, то в основі цих домовленостей лежатимуть тільки узгоджені конституційні зміни, які передбачають розподіл влади і відмову від дострокових парламентських виборів. Якщо президентські вибори пройдуть відповідно до чинної Конституції, новий глава дер­жави (байдуже хто ним у результаті виявиться) обов’язково спробує розігнати Раду.

Що може змусити Тимошенко і Януковича все-таки домовитися? Домовитися, попри неоднозначне ставлення до такого альянсу всередині керованих ними сил, стійку взаємну підозрілість, періодичне небажання ділитися владою?

По-перше — страх. Страх перед можливим політичним хаосом. Майже не викликає сумнівів, що перемога одних буде оскаржена іншими. А народ нині зліший, ніж узимку 2004/05.

По-друге — теж страх. Перед хаосом економічним. Хай там що каже Тимошенко, але довго гальмувати кризу «ручником» вона не зможе. Хоч би що казав Янукович, але на роль кризового менеджера він не підходить. Політичний роман Юлії Володи­мирівни і Віктора Федоровича напевне засмутить виборців, але настільки ж напевне підбадьорить інвесторів.

І Тимошенко, і Янукович досі не уявляють, як вони ділитимуть владу. Але вже бояться залишатися з нею сам на сам...

Процес переговорів про майбутнє Конституції став більш камерним, і, схоже, це тільки на руку його учасникам. За нашими даними, до таїнства причетні тільки четверо — Тимошенко, Янукович, Лавринович і Медвед­чук. Усі інші можуть тільки щось припускати, про щось здогадуватися і робити ставки. Хоча шанси досягти консенсусу як і раніше малі — обидві сторони демонструють високий рівень недовіри.

Під час тривалого і болісного обміну думками Ю.В. і В.Ф. рівною мірою виявляли непоступливість. Час і проблеми, зда­ється, роблять їх більш згідливими. Особливо це стосується Тимошенко. Як стверджують у деяких останніх закритих соцдослідженнях, проведених серйозними компаніями для передвиборних штабів, вона в президентському рейтингу перемістилася з другого місця на третє. Ознайомившись із ними, Юлія Володимирівна начебто знову розчарувалася в сильній президентській владі і знову перейнялася побудовою парламентаризму.

За деякими версіями, Тимошенко з іще більшою наполегливістю, ніж у квітні 2008-го, пропонує Януковичу посаду «парламентського» президента. Висловлюючи готовність поступитися в цілій низці питань, в яких раніше глава КМ не демонструвала особливої гнучкості. Зокрема прем’єр нібито вже не наполягає на так званих двотурових виборах і готова обговорювати можливість запровадження відкритих списків. Але хоче гарантій того, що найближчі парламентські вибори відбудуться в 2012-му.

Чим відповість Янукович?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво