В Україні надто багато стоїть на кону, щоб здаватися - FT

В Україні час назвати все своїми іменами. Процес реформування, який взяв початок після Революції гідності в 2014 році, тепер в стані стагнації. Політичні лідери номінально підтримують реформи, але насправді готуються до президентських і парламентських виборів, запланованих на 2019 рік.

Антиреформістська "глибинна держава" відновлює свій вплив. Українське суспільство втратило віру, що нинішнє покоління політиків перетворять країну на сучасну, європейську державу. Народні настрої закипають.

Про це на сторінках Financial Times пише оглядач Тоні Барбер. Для друзів України в Європі і США всі ці зміни дуже зловісні. Стабільна Україна важлива для безпеки Центральної і Східної Європи. Погано, що вона зазнала часткового розчленування у формі російської анексії Криму і російського військового вторгнення в Донбас в 2014 році. Але Україна, яка зійде зі шляху внутрішніх реформ, стане більш уразливою перед російським впливом і менш здатною процвітати як незалежна держава.

Як і завжди, фундаментальні проблеми - це корупція і політині маніпуляції законом. Оглядач пише, що під час візиту у Львів активісти і розчаровані українці порівнювали нинішню владу в Україні з корумпованим режимом Віктора Януковича. Західні уряди добре розуміють загрози. Нещодавно Держсекретар США Рекс Тіллерсон зробив найгучнішу заяву за рік: "В Україні не має причин боротися за своє тіло в Донбасі, якщо вона віддасть свою душу корупції". З певної точки зору, дивує те, що Захід досі не піддався "втомі від України". На думку оглядача, те, що Європа і Америка досі не зробили цього, доводить, що вони добре розуміють, що в країні надто багато стоїть на кону, щоб здаватися.

Тіллерсон зробив свою заяву на тлі атак проти НАБУ з боку Генеральної прокуратури. Цей епізод вказує на те, що органи, які повинні були б захищати верховенство закону в Україні, насправді часто виступають проти цього ж таки закону. Порушення в такому ж дусі спостерігаються в системі оподаткування, поліції і судах.

"По всій країні непрозорі мережі пов'язують між собою політиків, бізнесменів, олігархів і організовану злочинність", - пише оглядач.

Він визнає, що було б помилкою стверджувати, що з 2014 року не було зовсім ніякого прогресу. Впродовж двох десятиліть незалежності в Україні головним джерелом корупції була енергетика і торгівля газом з Росією. Нині ж ситуація дещо змінилася в кращий бік завдяки змінам в політиці ціноутворення і відмові від закупок газу в Росії. Однак, у вересні незалежний британський член правління "Нафтогазу" Пол Ворвік подав у відставку через "зростання політичного втручання" у справи компанії.

Україна добилася певного прогресу в прозорості державних закупок і очистці банківської сфери. Податкова система теж була спрощена. Але суспільство було шоковане, коли в 2016 році виявилося, що голова податкової Роман Насіров і його дружина мають у власності 2 мільйони доларів готівкою, а також коштовні годинники, прикраси, одяг і колекцію зброї. Близько 30 суддей в Україні володіють дуже дорогими автомобілями. Невеликим заспокоєнням у цій ситуації стало те, що про всі ці шокуючі факти стало відомо завдяки новій нормі, яка зобов'язує усіх чиновників відкрито декларувати свої статки.

Автор зауважує, що заради справедливості варто відмітити, що інші посткомуністичні країни теж зіштовхнулися з подібними проблемами. Але деякі риси українського ландшафту відрізняються. Приміром, олігарх Ігор Коломойський отримав вплив завдяки тому, що організував добровольчі батальйони для захисту Донбасу від російського вторгнення. Крім того, олігархи здобувають політичний вплив, тому що політики потребують їхнього фінансування для політичних кампаній.

Є і певні позитивні ознаки. Підтримка США лишається досі великою. Угода про асоціацію між Україною і ЄС дає стратегічні переваги. Західні лідери відмовляються укладати угоди за спиною у Києва.

"Але чим більший економічний прогрес в Україні, тим більше її лідери задумуються про відмову від боротьби з корупцією. І саме це відбувається за президента Петра Порошенка, обраного в 2014 році. Хто б не переміг у 2019-му, він повинен бути досить сміливим, щоб піти іншим шляхом. Національна незалежність і добробут українського суспільства вимагають саме цього", - йдеться в статті.

Раніше видання Washington Post писало, що корупція робить Україну ще більш уразливою перед Росією. В той час, як Порошенко захищає старий, корумпований порядок, громадськість все більше починає симпатизувати Росії і її маріонеткам. І ніхто більше не насолоджується драмою навколо Саакашвілі, ніж Путін, який з крокодилячими сльозами у четвер говорив, що йому "дуже сумно за всим спостерігати".

Більше про процес боротьби з корупцією в Україні читайте в статті головного експерта Антикорупційної групи РПР Олександра Лємєнова "Антикорупційний цугцванг Петра Порошенка" в свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".