Урядовий кредит - Політика - dt.ua

Урядовий кредит

30 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 30 вересня-7 жовтня

Усього тиждень знадобився кримському парламенту, щоб обрати нового прем’єра і затвердити новий склад Ради міністрів...

Усього тиждень знадобився кримському парламенту, щоб обрати нового прем’єра і затвердити новий склад Ради міністрів. З огляду на досвід затяжних кримських владних криз, можна сказати, що зміна уряду відбулася на подив швидко. І це, мабуть, єдина на сьогоднішній день позитивна обставина, яка характеризує зміну складу виконавчого органу автономії. Оскільки інші видаються поки дуже сумнівними або ж явно провальними.

За все треба платити. І за підтримку в дев’яносто відсотків депутатського корпусу Анатолій Бурдюгов розрахувався коаліційним урядом, причому коаліція виявилася такою широкою, що довелося збільшити кількість місць у РМ. У результаті кримський прем’єр має шість заступників — два перших і чотири простих, статус членів уряду повернули главам двох комітетів, обіцяно також збільшення міністерських посад.

Хто ж прийшов на зміну «романтичному» урядові Анатолія Матвієнка, який злостивці називають також урядом дачників? Збірну команду на чолі з А.Бурдюговим уже охрестили урядом банкірів. Справді, прем’єр, котрий понад двадцять років трудився у банківській сфері, привів за собою ще трьох колег: одним із перших віце став Станіслав Хіль, який очолював ялтинську філію Державного експортно-імпортного банку України. Міністерство економіки дісталося Ігореві Огороднику, який багато років керував кримською філією КредитБанку. І, нарешті, одне із найкумедніших призначень: Роман Нефед — відомий кримський банкір, беззмінний керівник «Об’єднаного комерційного банку», який з дня його заснування пов’язували з сім’єю Франчуків, став... головою республіканського комітету з охорони навколишнього середовища! Він і В.Ганиш, котрий до призначення міністром обіймав посаду головного податківця Феодосії, представляють в уряді партійну фракцію «Народного союзу «Наша Україна», лідером якого і нині залишається прем’єр.

Цим, мабуть, квота самого А.Бурдюгова й обмежується, так само, як і підстави називати його урядом банкірів. Не варто Анатолієві Федоровичу також поспішати і з визначенням «професіонали-прагматики». Свою роль Бурдюгов бачить дуже скромно («Донести естафетну паличку від попереднього уряду до наступного, підготовивши для нього добрий старт»), а озвучені першочергові завдання порівняно з масштабністю і новою філософією А.Матвієнка на вигляд, звичайно, приземлені і навіть банальні, але дуже близькі народу. Перше завдання — відсіятися, друге — благополучно перезимувати, а третє — «успішно виконати бюджет нинішнього року і сформувати агресивний бюджет наступного». Але, як свідчить практика, саме такі прості завдання, котрі відповідають базовим інтересам наших громадян, саме і виявляються найбільш важковиконуваними. Особливо, якщо уряд сформований за бізнесово-політичними, а не фаховими ознаками.

Основні досягнення при поділі урядового пирога дісталися народним депутатам Льву Миримському і Мустафі Джемільову. Лев Юлійович, щоправда, скромно запевняє, що представник партії «Союз» у РМ усього один, але хто ж не знає, як споріднена ця партія з Компартією трудящих, представленою тепер віце-прем’єром Асмоловою (в уряді Куніцина — заступник міністра фінансів), не кажучи вже про те, що депутати-призначенці входять до парламентської групи «Союзу». Разом — чотири місця в уряді при тому, що в старому складі не було жодного.

Але Мустафа-ефенді все ж таки обійшов свого давнього і непримиренного опонента, а тепер — і ситуативного союзника. Меджлісу вдалося не тільки відстояти всі колишні завоювання, але й збільшити свою присутність у виконавчій владі. Два віце-прем’єри, дві міністерських посади плюс два комітети — поки що без статусу республіканських, які, проте, мають усі шанси знову стати такими. Переміщення Азіза Абдуллаєва з крісла міністра промисловості, транспорту і ПЕК у віце-прем’єри, окрім його безсумнівних фахових заслуг, пояснюється ще й давнім і близьким знайомством з українським прем’єром Юрієм Єхануровим. Однак віддавати посаду заступника голови, вже наявну на рахунку меджлісу, М.Джемільов категорично відмовився.

Компроміс було знайдено за рахунок звільненої після призначення І.Умерова главою Бахчисарайської райдержадміністрації посади заступника голови ВР автономії. І вона дісталася раднику Б.Дейча, котрий був главою Сімферопольської райдержадміністрації, депутату В.Закорецькому. Треба сказати, яскравому представнику попередньої влади, якого колишня опозиція і самі репатріанти обвинувачували в страшних земельних і майнових зловживаннях. Але пакет це пакет, і доважком до нього була ще одна урядово-парламентська рокіровка: екс-віце-прем’єр В.Дзоз (квота Куніцина) стала членом президії і главою комісії ВР, а звільнений з цього місця М.Колісниченко (квота Б.Дейча) пересів у її кабінет.

На рахунок спікера слід також віднести другого з віце-прем’єрів, заступника лідера групи «Стабільність» Анатолія Гриценка, а екс-прем’єра Куніцина — ще двох міністрів, одна з яких, міністр культури — Т.Аронова, є дружиною депутата Р.Аронова, з яким Куніцина об’єднує не тільки парламентська група «Крим», але й любов до футболу, матеріалізована у ФК «Таврія». Якщо ж урахувати, що членом нового уряду став кожен десятий депутат ВР автономії (за винятком працевлаштованих заступниками і керівниками комітетів), то слід визнати: цей уряд, на відміну від РМ А.Матвієнка, звинуватити у «втраті зв’язку» із парламентом буде просто неможливо.

Це ж практично одна сім’я, причому з корпоративною відповідальністю. Про що представник президента, спікер, прем’єр і лідери парламентських груп і фракцій («Союз», НСНУ, «Крим» (С.Куніцин) і «Стабільність» (Б.Дейч) і проголосили у спільній заяві про готовність «узяти на себе всю повноту відповідальності за встановлення на півострові міцного і стабільного порядку, відновлення законності, досягнення громадської згоди і взаємодії всіх політичних сил на благо Криму». «У зв’язку з вищевикладеним ми спільно формуємо Кримський коаліційний уряд, за роботу якого готові нести як консолідовану, так і персональну відповідальність перед населенням Республіки і державою Україна», — йдеться в документі.

Про готовність «узяти на себе» відповідальність заявили, проте ніхто не поспішає брати! Більш того, майже всі учасники коаліції, включаючи прем’єра, відмовляються, причому привселюдно. Мовляв, уряд коаліційний, тому за його роботу відповідають усі, а окремо — хто ж візьметься відповідати за дії всієї команди, наслідки яких угадати неможливо.

Утім, це вже не перший випадок, коли «широка коаліція» убезпечує уряд від контролю з боку парламенту. Скоріш, це випадок хронічний. Оскільки сумісництво кримського депутатського мандату з урядовою посадою законом не заборонено, більш того, ця норма визнана Конституційним судом України відповідною до Основного Закону.

І рецидиви безвідповідальної відповідальності «уряду депутатів Криму» будуть безкінечними, поки не буде внесено відповідні зміни до законодавства. Закону «Про Раду міністрів АРК» взагалі немає, структура і кількісний склад уряду змінюються при кожному новому прем’єрі, і єдине, чому вони відповідають, — так це результатам торгів. Прем’єр Куніцин свого часу мав сім заступників!

Хотів А.Матвієнко обмежити контроль і втручання в роботу уряду депутатського корпусу — скоротив кількість членів РМ, ліквідувавши статус «республіканський» практично для всіх комітетів. Змушений був А.Бурдюгов ураховувати безрозмірні апетити «ради директорів» корпорації — кількість портфелів знову збільшили. І, слід розуміти, їх усе одно не вистачило, тому що в листопаді обіцяно представити парламенту нову структуру уряду, у якому, зокрема, із двох галузевих міністерств виростуть чотири. Коли так піде й надалі, то до виборів удасться працевлаштувати весь депутатський корпус. І з кожним кроком (затвердження програми, бюджету, нової структури тощо) залежність уряду не стільки від парламенту, скільки від учасників коаліції збільшуватиметься, а з наближенням виборів зліплена із представників політичних опонентів Рада Міністрів як колегіальний орган узагалі може бути паралізована, тобто буде неспроможною приймати рішення. Не кажучи вже про те, що над прем’єром увесь час висітиме загроза того, що естафетну паличку в нього відберуть раніше запланованого ним на весну 2006-го фінішу.

У тому ж, що взаємини усередині коаліції будуть не просто «високими», а скандально-непристойними, виборець і платник податків зміг переконатися буквально через півгодини після проголошення заяви, де серед першочергових заходів об’єднання декларувалося і «суворе дотримання етичних норм у взаємовідносинах між депутатами Верховної Ради АРК». Усього добу С.Куніцин і віце-спікер В.Кисельов мали статус конкурентів на посаду прем’єра, але цього вистачило, щоб давня неприязнь загострилася до загрозливих форм.

Лідер місцевих регіоналів у телеефірі звинуватив прибічників Куніцина у скуповуванні карток для голосування. Коли ж депутат С.Шувайников почав вимагати або доказів, або вибачень, В.Кисельов із парламентської трибуни обвинуватив С.Куніцина в корупції і зловживанні бюджетними коштами, назвавши мільйонні суми й об’єкти. У відповідь лідер народних демократів назвав соратника по коаліції «аморальним типом», котрий залишився на посаді в тому числі і завдяки самовідставці Куніцина, «нікчемою» і «професіональним стукачем». «Якщо треба — я своє відсиджу. І не треба мене лякати. Я на війні стільки трупів на собі перетягав, що вам і не снилося з вашою стукацькою біографією», — бив своєю традиційною «афганською картою» екс-прем’єр, нагадавши при цьому, як сам Кисельов лобіював через уряд інтереси близьких до нього комерційних структур. До побутового рукоприкладства не дійшло, мабуть, тільки завдяки Б.Дейчу, котрий миттєво після закінчення виступу Куніцина закрив пленарне засідання.

Такі ж самі емоції, які б’ють через край, викликало формування нового уряду й у тих, хто залишився за його бортом. Велика кількість місць для висуванців меджлісу обурила лідера «Російської громади Криму» Сергія Цекова: «Усередині все розривається від мерзотності, підлоти й гидоти того, що відбувається в цьому залі. Після цього рішення я пропоную вам залишити цей зал і запустити сюди іншу структуру, яка вже 15 років нелегально діє на території Криму, я вважаю, що сьогодні не ви є парламентом, а меджліс», — затаврував колег Цеков і залишив зал.

Лідер комуністів нардеп Леонід Грач нагадав про «кримінальну революцію», яку він пророкував кілька років тому — щоразу, коли під ним хиталося спікерівське крісло. «Ясно, що кримська братва (у широкому сенсі цього слова — буває ж не тільки бандитська братва, але й банківська, наприклад), спираючись на змову і капітал, переділила між собою владу у Криму. По суті, це й є кримінальна революція, — цитує Грача агентство «Новий регіон». — На його думку, відповідальність за те, що відбуватиметься на півострові, повинна лягти на президента Ющенка, котрий дав згоду на призначення А.Бордюгова».

Пригадується, Анатолій Матвієнко пішов у відставку з подібними заявами, з тією лише різницею, що замість «революція» уживав слово «переворот». І треба сказати: стосовно участі у зміні влади людей, котрі мають чи мали зв’язок з криміналом, вони цілком справедливі. У біографії майже кожного кримського політика, як у дембеля в альбомі, записано «хто не був, той буде, хто був — не забуде». Тільки і Леонід Іванович, і Анатолій Сергійович лукавлять, тому що і їхнє перебування при владі підпиралося якщо не одним, так іншим знатним кланом — без їхньої участі влада в Криму не призначається і не скидається. Так було при Кучмі, так є при Ющенку. Еволюція, однак.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво