Україна—США: затяжний медовий місяць - Політика - dt.ua

Україна—США: затяжний медовий місяць

18 березня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №10, 18 березня-25 березня

За два дні робочого візиту до Вашингтона міністр закордонних справ Борис Тарасюк встиг утрясти кі...

За два дні робочого візиту до Вашингтона міністр закордонних справ Борис Тарасюк встиг утрясти кілька принципових питань стосовно виведення українського контингенту з Іраку, обговорити останні деталі квітневого візиту Ющенка до США й улаштувати повний аншлаг на прийомі в посольстві України.

Бажаючих потиснути руку міністрові було стільки, що коли на вогник в елітному районі Вашингтона Джорджтауні зазирнув американський посол у Києві Джон Хербст, йому довелося хвилин десять покрутитися в коридорі, аби знайти місце, де повісити пальто. Втім, на нього, як і на двох його попередників — Стівена Пайфера й Карлоса Паскуаля, уваги звертали мало, поки в залі перебував міністр оборони Доналд Рамсфелд — «окраса програми». Він провів у компанії Бориса Тарасюка й першого заступника міністра оборони Леоніда Полякова добрі півгодини. Кажуть, розповідав про те, що гроші люблять спокій (нібито з натяком на Росію). Знавці протоколу в цей час пояснювали журналістам, що вони є свідками чи не безпрецедентного кроку назустріч Україні: зазвичай американський міністр оборони з главами зовнішньополітичних відомств не зустрічається. Як і віце-президент США, що присвятив розмові з Тарасюком тридцять хвилин свого часу (замість запланованих п’ятнадцяти). Співробітник Білого дому в неформальній розмові з автором цих рядків пізніше мимохідь зауважив: влаштувати зустріч українського міністра з Діком Чейні було не важко, оскільки кодове слово orange revolution діє на американських можновладців поки що безвідмовно. Правда, у «мужнього українського народу, який боровся й страждав за демократію» (слова сенатора Лугара), з’явився серйозний «конкурент» у вигляді не менш мужнього народу Лівану, що вразив вашингтонські уми своєю «кедровою» революцією. Проте переповнений зал Університету ім. Джорджа Вашінгтона зустрічав Тарасюка стоячи, а для того, щоб зірвати оплески на ланчі в Міжнародному республіканському інституті (IRI), міністрові досить було вимовити свій перший мессидж — «Ми зробили це».

А що вже казати про українських американців, які транслюють документальні фільми на тему помаранчевої революції прямо після недільної служби в церкві. Під час візиту Тарасюка дехто з них раз у раз висловлював своє захоплення з приводу того, що вперше за роки незалежності вони можуть пом’янути Тараса Шевченка «справді в сім’ї вольній, новій», а Микола Мельниченко — більше не персона нон-грата в українському посольстві. Сам екс-офіцер, напевно, також радів своїй «легалізації», оскільки ще за дві години до початку прийому намотував кола довкруг приміщення української дипмісії разом з іншим політичним біженцем з України Олександром Єльяшкевичем.

Проте головної інтриги чекали від зустрічей Тарасюка з Рамсфелдом, Чейні та Кондолізою Райс. Важко було повірити, що міністр оборони й віце-президент США не скористаються можливістю відкоригувати позицію України стосовно виведення нашого контингенту з Іраку. Недарма ж американські власті раніше заявляли, що мають намір обговорити цю тему з українськими партнерами на переговорах після інавгурації Ющенка. Проте, за наявною інформацією, співрозмовники Бориса Івановича намагалися якнайшвидше вияснити, в чому інтерес України в Іраку після виведення військ і яким чином вона могла б посприяти силам коаліції в подальшому врегулюванні ситуації. Крім того, американські чиновники відкритим текстом натякали, наскільки важливо в цьому питанні не дозволити самодіяльності й чітко координувати дії з Вашингтоном.

Питання фінансування американською стороною виведення українського контингенту міністр Тарасюк не торкався. Зате не втомлювався повторювати, що Україна залишиться надійним партнером США в Іраку навіть після того, як наші солдати залишать цю країну. І був, очевидно, сам здивований, із якою легкістю коментувала рішення Києва Кондоліза Райс на спільній прес-конференції в Держдепартаменті. Мовляв, США чудово розуміють: зобов’язання, дані українським Президентом перед виборами, треба виконувати. До речі, це було єдине запитання іноземного журналіста (в даному випадку кореспондента ІТАР-ТАРС) стосовно України. Представники американських медіа воліли зосередитися на ситуації навколо Ірану й Сирії.

Насправді, пояснили «ДТ» джерела, близькі до міністерства оборони США, адміністрація Буша має намір спустити тему українського контингенту в Іраку на гальмах. У Білому домі виходять із того, що, виконавши свою передвиборну обіцянку, Ющенко зможе зміцнити владу всередині самої України. Передусім у тих регіонах країни, де антиамериканська істерія підживлюється досі, правда, вже опозиційними лідерами.

До того ж, в американській столиці усвідомлюють: реально вплинути на громадську думку в країні виведення українських солдатів з Іраку не здатне. «Якщо навіть після катувань в «Абу-Грейб» і демаршу одного з головних союзників США Іспанії ряди прихильників іракської операції помітно не поріділи, то виведення вашого контингенту тим паче не зашкодить репутації республіканської адміністрації», — зауважив у розмові з кореспондентом «ДТ» один впливовий американський дипломат. Водночас, кажуть експерти, для Білого дому було б украй вигідно зберегти сам факт військової присутності України в Іраку: не має значення, буде це двадцять чи п’ять чоловік.

Очевидно, тему участі України в антитерористичній кампанії продовжить через кілька тижнів у США й Віктор Ющенко. І, швидше за все, позицію Києва з цього питання буде зафіксовано у двосторонньому документі, який підпишуть президенти в американській столиці. Як, утім, і деякі інші питання співробітництва двох країн.

Ще один важливий момент, що його обговорював Борис Тарасюк у Вашингтоні, — виступ Віктора Ющенка перед обома палатами Конгресу США — палатою представників і сенатом. За значимістю цю подію можна порівняти хіба що з аналогічним спічем Президента в німецькому бундестазі. Єдина заковика на сьогодні полягає в тому, що розклад роботи американського Конгресу трохи не стикується з часовими рамками вашингтонської програми візиту Ющенка. Тому не виключено, що спочатку Президент відвідає Нью-Йорк або Чикаго й лише потім Вашингтон (на час підготовки статті це питання саме обговорювалося на Печерських пагорбах). Із виступом українського Президента перед американськими парламентаріями пов’язане ще одне (вже потаємніше) бажання української сторони: щоб саме в цей день Конгрес скасував поправку Джексона-Веніка. З політичного погляду, цей крок цілком реальний, хоч і не такий оригінальний, як пропозиції деяких американців українського походження в день приїзду Віктора Ющенка посадити дерево перед Білим домом або влаштувати концерт кращих оперних співаків біля підніжжя пам’ятника Лінкольну.

Проте особливим предметом гордості вітчизняної дипломатії має стати зустріч Ющенка з Бушем. За наявною інформацією, вона триватиме значно довше, ніж, наприклад, недавнє рандеву господаря Білого дому з іще одним героєм помаранчевої революції — румунським президентом Траяном Басеску.

А ось майбутнє вручення Віктору Андрійовичу нагороди імені Джона Кеннеді американські експерти, з якими доводилося спілкуватися у Вашингтоні, сприйняли вкрай обережно. Дехто чомусь пригадав, як у 96-му вже нагороджували одного українського президента відзнакою «Свобода» (за внесок у зміцнення регіональної стабільності й розвиток міжетнічного співробітництва). Тим самим Леонід Кучма був фактично прирівняний до Черчілля, Ейзенхауера, Гавела й Сахарова. Цікаво й інше: ті американські політики, котрі сьогодні, вслід за президентом Бушем, називають Ющенка українським Джорджем Вашінгтоном, з таким самим захопленням дев’ять років тому посвячували Кучму в українські Томаси Джефферсони. Медовий місяць в україно-американських відносинах рано чи пізно закінчується, нагороди залишаються...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво