УКРАЇНА У КРИНИЦІ АСПЕКТ МАЙБУТНЬОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ НА ЕКОНОМІЧНОМУ ФОРУМІ У ПОЛЬЩІ

У Криниці, польському — колись лемківському — гірському курорті, відбувся черговий XIII Економічний форум. З часом цей захід набув високої міжнародної репутації. Він цінний як місце дискусій, обміну думками і політично-економічних аналізів. На ньому зав’язують контакти не лише бізнесмени, а й політичні діячі. Віднедавна криницькі зустрічі почали називати «польським Давосом», проводячи аналогію між його роботою та міжнародними дискусіями на швейцарському курорті. Чому курорти? Йдеться, як колись сказав один дотепний колега, не про спробу оздоровлення хворої економіки і політики, а про використання чудових післясезонних умов проживання та проведення конференцій. І ще одне. У великих містах надто багато всіляких розваг, що відриває учасників від зосередження на плідній праці.

Головна прикмета цьогорічного форуму — на ньому обговорювався майбутній розвиток відносин після вступу низки посткомуністичних країн до Європейського Союзу. Річ — особливо для України — надзвичайно важлива. І, відповідно, до Криниці прибуло багато гостей з-за Бугу та Сяну, переважно з Києва, але серед бізнесменів було немало представників промисловості зі східних областей України. Не приїхав Президент Кучма, хоч мав бути, бо поміняв напрямні орієнтири і замість заходу подався на північ до Білокам’яної. Поляки це сприйняли без коментарів, хоч і з помітною досадою, а польські журналісти кепкували: «до кучми потрібен кожух, а в нас ходять у європейських пальтах». Так чи інакше, неприїзд Кучми ще більше охолодив і так уже не надто теплі стосунки з главою Української держави. Зате українська опозиція прибула гуртом на чолі з Віктором Ющенком.

Завдяки цьому одного дня відбулася внутрішня українська дискусія про ситуацію і можливі шляхи розвитку, яких, мабуть, у такій відкритій формі не буває в Києві. У міжнародних та польських оглядачів, які побували на тих українських дебатах за кордоном, склалося враження, що українська опозиція нічого не навчилася зі своєї піррової перемоги, а фактично — поразки, і далі бродить у мутній воді неясних уявлень та сподівань. Для чужинців усі ті українські розповіді незрозумілі. Більшість їх вважає, що Україна завмерла у політичній летаргії, залишившись без радикальних реформ.

Значно краще відбувалися розмови про економічні проблеми. Українські промисловці і банкіри швидше знайшли спільну мову зі своїми західними партнерами, ніж громадські лідери. У цій площині діється багато попри те, що структури обох економічних організмів усе ще дуже різняться. Зростають польські інвестиції, а українські промислові потентати готові спрямувати свій капітал до Польщі. Багатьох учасників форуму цікавили енергетичні проблеми, зокрема справа нафтопроводу Одеса—Броди. Українські посадовці і польський посол у Києві Зюлковскі домовилися, що нафта попливе вже восени і довозитиметься до Польщі спочатку цистернами.

Але з політичного погляду, зокрема в аспекті українських національних інтересів, найважливішими були дебати про майбутню східну політику Європейського Союзу, а конкретно — Польщі. На цю тему досить виразно висловилися президент Польщі Александр Квасьнєвський, прем’єр Лєшек Міллєр, колишній лідер уряду, а тепер представник Варшави у європейських структурах Юзеф Олєкси, а також віце-міністр закордонних справ Адам Ротфельд, який походить з перемишлян у Галичині.

Для Квасьнєвського — а він це повторював у Криниці за кожної зручної нагоди — одним із головних завдань після вступу Польщі до Євросоюзу буде дбати про те, щоби держати відчиненими двері до Європи для тих держав, які опиняться ззовні, насамперед для України. Прем’єр Міллєр підкреслював рішучість Варшави бути відкритою на схід і плекати трансдержавні зв’язки. Найдокладніше з’ясував можливості подолання майбутніх бар’єрів у відносинах з Україною згаданий Олєкси. Він навів цілу низку проблем, які доведеться розв’язати брюссельським установам, як, наприклад, створення різних європейських фондів для підготовки сусідів до вступу в ЄС. Про зусилля Варшави у ділянці вироблення для Брюсселя проекту майбутньої «східної політики» Союзу говорив Адам Ротфельд, який займається спеціально українськими справами, хоч це — не головна ділянка його службових обов’язків.

Ще один проект на майбутнє — ідея, запропонована торік президентом Польщі у столиці Латвії і тому названа «Ризькою концепцією», а саме — про регіональну співпрацю держав між Балтійським та Чорним морем. Квасьнєвський хоче розвивати свій план і вірить у його успіх. Але Польща діє досить самотньо. Лідери таких держав, як Угорщина чи Словаччина, котрі побували на форумі у Криниці, не виявили належного зацікавлення польськими проектами. Здається, зацікавлена тільки Литва. Чехія відреагувала повною байдужістю. Мабуть, малі держави з так званої Ришвградської групи бояться посилення з боку Польщі та України.