У медвежому куті рингу

Поділитися
Звістки «страшні, жахливі» знову доходять до нас із Білокам’яної.

Звістки «страшні, жахливі» знову доходять до нас із Білокам’яної. Цього разу, за версією солідної російської газети «Ведомости», яка видається з участю західного капіталу, президент РФ Дмитро Медведєв, зустрічаючись із 27 представниками великого бізнесу, чиї компанії виробляють до 40% ВВП Росії, недвозначно натякнув на насущну потребу визначитися з позицією у президентській виборчій кампанії. З ким ви, капітани індустрії й плутократи, м’яко запитав він, - із чинним главою держави, живим втіленням нечітких сподівань на бажане завтра, чи з застійно передбачуваним діючим главою уряду - національним лідером за сумісництвом?

Причому головне питання сучасності було поставлене в такій делікатній формі, що ті з учасників господарського активу Федерації, котрі воліли не зрозуміти натяку, могли це зробити з абсолютно чистою совістю. Таких же, за повідомленням преси, виявилося не один і не два. Ось, власне, і все, що відбулося в колишній імперській столиці.

І висновки, якщо роздивитися зблизька, виходять досить прості. По-перше, конфлікт між командами В.Пу­тіна й Д.Медведєва, схоже, справді існує й примушує останнього, зважаючи на наближення виборів, робити деда­лі рішучіші кроки. Зокрема в пошуках арбітра, здатного розв’язати ділову суперечку. Слід гадати, неодноразово анонсована чоловіча розмова президента і прем’єра поки що не відбулася або ж не дала очікуваних результатів.

А по-друге, обидві сторони конфлікту щосили намагаються залишитися всередині путінської системи і в цілому грати, точніше - вдавати, що грають, за її правилами, не бажаючи виносити сміття з хати. Колективний Дмитро Медведєв, згідно з відомою «стратегівєю салямі», тестує терпіння Володимира Володимировича, від­краю­ючи від пирога влади ніби тонесенькі, практично - наноскибки. Така стратегія хороша всім, крім потреби у великому часовому ресурсі, якого у Д.Медведєва якраз і немає.

Не менше - якщо не більше - цікава російська суспільна реакція на просочування. Системні ліберали заворушилися - голос 40% ВВП може серйозно вплинути на розклад сил, заявив один із їхніх стовпів І.Юргенс. Відомий сайт gazeta.ru опублікував редакційну статтю, закликаючи 2012 року зробити вибір не між Путіним і Медведєвим, а між застоєм та модернізацією. Ліберали роблять усе правильно. Будь-яка щілина в тандемі означає підвищення конкурентності російського політичного режиму, а відповідно - певне зростання шансів на демократизацію. Наскільки співвідноситься таке тлумачення стосунків у тандемі із реаліями, в цьому контексті абсолютно не важливо.

Несистемна опозиція мляво застерігає від надмірних ілюзій. І це правильно. Хоч би хто переміг 2012 року, доля позасистемних незгодних навряд чи істотно зміниться. А «чесні вибори», до яких талановито закликають найкращі публіцисти Граней.ру і Єж, навряд чи відбудуться в найближчому майбутньому. А якщо й відбудуться, понад сподівання, то вкрай сумнівно, що їх результати потішать палких прихильників свободи, генія і правди.

Похмуро мовчить «Единая Рос­сия», боязко прокльовується медведєвсько-прохоровське «Правое дело». Немає чіткої команди, а без неї говорити, а тим більше діяти - страшно. Так можна і в халепу вскочити. У цьому й криється найнеприємніше для нинішньої держави Російської. Її основа, пан Чиновник, не знає, що йому робити, кому присягати й кому служити. А отже, часи надворі непевні, краще перечекати їх на дні й подивитися, хто ж, зрештою, переможе. Позиція також практично бездоганна в тактичному вимірі, як свідчить багатий досвід заколотів та потрясінь у двадцятому столітті. Той-таки досвід вельми наочно доводить, що думати про стратегії у країні березового ситцю не тільки не дуже корисно, але інколи й дуже небезпечно.

Найскладніше великому бізнесу, до якого звернувся конституційний керівник Росії. Публічно вимагаючи, хай і в досить закамуфльованій формі, сформулювати чітку й недвозначну політичну позицію, Дмитро Олександрович Медведєв у своєму зверненні зазіхнув на основу путінського контракту між владою і бізнесом. Зовнішня аполітичність останнього і його абсолютна лояльність до Кремля були й залишаються до останнього найважливішою опорою режиму. Від того, яку відповідь дадуть бізнесмени, залежить дуже багато. Пряма участь у політичному житті заманлива. У такій країні, як Росія, вона обіцяє величезні прибутки. Всі добре пам’ятають, що слово «олігарх» у єльцинській Росії звучало досить гордо. Однак і ризики високі. Приклад Михайла Ходорковського пам’ятають абсолютно всі.

Зрозуміло одне. Трон - приз неабиякий, і гра буде складною, а може, і кривавою. Втім, справи російські, зрештою, - проблема самої Росії. Якось упораються. Для України важливіше інше.

Повторимо, нині можна впевнено констатувати, що україно-російські відносини перебувають у затяжній систем­ній кризі. Їх порядок денний зберігається практично незмінним ось уже майже 10 років, ще з дотузлинських часів. Україні і Росії впродовж 20 років не вдається знайти взаємоприйнятну формулу погодження суперечливих державних інтересів. Саме це, а не міфічна «надперсоніфікована політика Москви», - основа суперечностей, які періодично входять у фазу загострення.

Так, ворогів Росії на пострадянсь­кому просторі призначають у Кремлі, і це рішення ухвалюють на основі міркувань, досить далеких від оцінки вигідності для Росії політики відповідних партнерів РФ. Але такі, в основі своїй - волюнтаристичні, підходи виправдуються наявністю в Росії з кожною пострадянською країною надзвичайно широкого списку проб­лемних моментів і застарілих нерозв’язаних проблем. Про які в Кремлі то згадують, то знову кладуть їх у довгу шухляду.

Швидше за все, особливих сподівань знайти таку формули в найближчому майбутньому практично немає. Для цього існує безліч причин: від незрілості українських еліт - до об’єктивної нездатності Кремля відповісти на «російське питання» і навіть коректно поставити його насамперед на просторах самої Федерації. Адже коли не імперія, то національна держава, чи не так? А страшно, і цей страх виправданий.

Але системна криза - не причина ні для проведення політики свідомого ухиляння від діалогу з Росією, ні для наближення на надто близьку відстань без натовської і ЄСівської броні. Досвід В.Ющенка показав, що Україна не витримує напруги навіть обмеженої і багато в чому бутафорської конфронтації з РФ. А коли в результаті обіймів скелет України хрусне у важких і ніжних лапах, то ще з 1918 року відомо, що й винних знайти не вийде.

Ідеї взяти в тій чи іншій формі участь у перегонах за московський трон, що нипають Україною, видаються надзвичайно сміливими, якщо не сказати більше. Неправильна ставка у царській грі загрожує вкрай небезпечними наслідками і для самих гравців персонально (що, взагалі-то, лякає не дуже), і для України загалом. А успіх навряд чи принесе серйозні дивіденди. Жоден російський президент ніколи не вийде за рамки російських інтересів, зокрема і в енергетичних питаннях, і не сподівайтеся.

І останнє. Висловлення Д.Медве­дєва ще раз актуалізує проблему вивчення Росії. Незалежній Україні вже скоро двадцять років. Чудовий час, коли засади ідентичності вже сформувалися й виникають умови для формування більш тверезого погляду на життя. Питання Росії - ключове для майбутнього України. Без його раціонального осмислення, позбавлення фобій і філій говорити про успішний розвиток нашої країни дуже складно. Леонід Кучма відлив формулу «Україна - не Росія». Ми дуже багато чого зрозуміємо про себе, якщо поч­немо досліджувати Росію на основі сучасної методології суспільних наук.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі