Та, що біжить по хвилях

Не треба бути провидцем, аби зрозуміти: на партійному кораблі прем’єра не все гаразд. Дуже болючим ударом по іміджу глави уряду став лютневий демарш Віктора Пинзеника. Потім були заяви головного бютівського юриста Андрія Портнова про необхідність очистити лави блоку та уряду від корупціонерів. Не залишається непоміченим і те, що позиція віце-спікера Миколи Томенка (не останньої людини і в БЮТ, і в парламенті) уже два тижні як очевидно дисонує з офіційною лінією партії. Нарешті, час від часу нагадують про себе «ідейні» представники націонал-патріотичного крила БЮТ, які голосно протестують проти можливості союзу з ПР щоразу, коли з’являється інформація про активізацію переговорів між Тимошенко і Януковичем.

Одного разу обрана Тимошенко тактика — стартувати в президенти з поста прем’єра — у певному сенсі зробила Юлію Володимирівну заручницею ситуації. Тепер їй потрібно не лише захищати прем’єрську владу від зазіхань Банкової, а й постійно дбати про життєздатність коаліції. Яке із цих завдань складніше, відповісти важко. Однак якщо перше зміцнює загальнокомандний бютівський дух, то друге — якраз навпаки. Масова роздача портфелів людям Литвина, дітям комуністів, ставленикам олігархів і інших соратників партнерів зробила штат виконавчої влади роздутим, а систему — неповороткою. Кадровий ярмарок став приводом для окремого указу, котрий зобов’язує прем’єра істотно скоротити чисельність кабмінівської номенклатури. Але найголовніше — спричинив масове здивування і гучне невдоволення в самому БЮТ.

Ахметов і Янукович, Симо­ненко і Литвин, Медведчук і Волков є частішими співрозмовниками прем’єра, ніж чимало давніх соратників, для яких ЮВТ рідко знаходить вільну хвилинку. Не кажучи вже про тепле слово і (або) тепле місце. Методика ж так званих фокус-груп, на яких Юлія Володимирівна нібито обговорює з рядовими партійцями майбутні політичні рішення, уже давно видається такою собі піар-бутафорією, покликаною остаточно заплутати сліди «тієї, що біжить по хвилях». Сказати, що різношерстий бютівський народ це розуміє, — означає нічого не сказати...

Ряд експертів ділять бютівську спільноту на три групи: «силовиків», «юристів» і «ідеологів». Поділ дуже умовний і не зовсім коректний, але нам він допоможе краще розібратися в логіці внутрішньобютівських процесів.

Представникам іще одного підрозділу — олігархам — дамо спокій. Вони нині переймаються в основному антикризовими заходами для порятунку свого бізнесу, а тому на сімейні розбірки впливають не вельми активно.

От хто просто-таки випромінює активність, то це колишній заступник голови СБУ Андрій Кожемякін, а нині «заступник голови» фракції. Молодий генерал уже досить давно ходить у фаворитах Тимошенко. Він — найяскравіший представник групи «силовиків», так званих людей справи, котрі не терплять «юристів» за надмірне інтриганство, а «ідеологів» — за зайвий романтизм. Втім, поки що «діячі» мали успіх лише у справі відтискання від трону колишніх конфідентів. Але тут успіхи очевидні. Саме до Кожемякіна, а не до Івана Кириленка вишиковується черга з журналістів і камер. Саме він постає перед ЗМІ як взірець істинно бютівської волі, витримки та компетентності. На відміну від простуватого «хрещеного батька» прем’єрки Івана Кириленка, котрому портфелем глави фракції жаліслива учениця Юлія Тимошенко віддячила за перші уроки політичної науки.

Інший молодий повірник ЮВТ, Андрій Портнов, свої позиції дещо здав. Ватажок «юристів» зміцнився в ролі впливової особи в ході переговорів між БЮТ і ПР. Саме група «юристів» забезпечувала роботу фракції із судами (у результаті чого, власне, й було зірвано парламентські вибори, оголошені президентом у вересні), а також відпрацьовувала газовий договір із Росією. Близькість Портнова до Медведчука прискорила зростання його впливу на лідера блоку, але водночас збільшила число його ворогів у БЮТ.

Холодна війна між «силовиками» і «юристами» перейшла у відкриту сутичку під час голосування за кандидатуру Наливайченка. Як відомо, група Портнова не підтримала ідеї «вербування шефа СБУ за одну ніч». Однак це відбулося, і, відчувши новий приплив сил, «силовики» активно коментували пресі корисність такого кроку.

Пізніше Портнов і Ко виявилися втягнутими у виснажливу боротьбу з іще однією групою впливу. Йдеться про групу депутатів, близьких до голови Верховного суду та його зятя — першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука. Саме контрольована Корнійчуком відома юридична компанія «Магістр & партнери», а не юридична фірма Портнова отримала 26-мільйонний контракт на обслуговування інтересів НАК «Нафтогаз».

Дійсно, кажуть у БЮТ, можна зрозуміти образу Портнова, котрий розгріб за Тимошенко кілограми багна газового договору. Однак дехто вважає, що провина ЮВТ невелика. Вона нібито взагалі була не в курсі, що пан Діденко, котрий насправді керує НАК, просто віддав контракт людині, якій довіряє. Про що йдеться? Про недавні проблеми Діденка з німецьким правосуддям і його тріумфальні перемоги в усіх судах на теренах України, які стали можливими завдяки розторопності Сергія Власенка, нині депутата від БЮТ і партнера юридичної фірми «Магістр & партнери».

Портнов очікував сатисфакції після програних виборів на Тернопільщині, куратором яких була конкуруюча команда «юристів». Але не дочекався. Як стверджують джерела, лідер БЮТ ухилилася від проведення розбору польотів. Що лише збільшило лави внутрішньої опозиції.

Бютівську фронду почала дратувати надмірна гнучкість керманича: там переконані, що Тимошенко давно слід добряче прошерстити свої як виконавчі (Мінтранс, Мінвуглепром, Мін­при­роди...), так і депутатські лави. Член ПРП Володимир Бондаренко, приміром, підтвердив, що давно надіслав на ім’я Кожем’якіна (а він очолює внутрішнє антикорупційне бюро БЮТ) тривожний лист. У ньому йшлося про, м’яко кажучи, дивну позицію блоку в Київраді. «Адже те, проти чого ми боролися 2007-го, сьогодні у традиціях столичного БЮТу. Фракція стабільно голосує в унісон із «земельною» командою Черновецького». І тиша...

Джерела розповідають, що ЮВТ, яка не має звички (а нині — і часу) особливо заглиблюватися у внутріпартійні чвари, днями прийняла опального Портнова, підтвердила його повноваження юридичного куратора фракції. Проте наскільки ця зустріч змінила ситуацію — під питанням. Соратники Портнова хоча й відкликали з Ради постанову про «корупційний» звіт міністра МВС Юрія Луценка, проте в коментарях заявили: «З моменту реєстрації постанови стало очевидно, що зазначені дії міністерства узгоджені з керівництвом уряду і фракції БЮТ. У зв’язку з цим відповідальність за незаконні дії Луценка лежить на уряді».

Як нам стало відомо, черговим кроком, який ілюструватиме таке внутрішнє «примирення», найближчим часом може стати знакове голосування за закон, котрим бютівці пропонують запровадити довічне ув’язнення для суддів, упійманих на хабарництві. За нашою інформацією, знову ж таки, група Портнова всіляко опирається такому розвитку подій. Чому? Портнов так і не домігся належної уваги партійної верхівки до проблем суддів, котрих БЮТ відверто використовував під час осіннього протистояння з президентом. Тепер Тимошенко, схоже, переходить до невитратної «роботи» із суддівським корпусом.

У цікаву ситуацію втрапили й депутати, які населяють так званий ідеологічний окоп БЮТ. Першим прорвало Томенка. Його сьогоднішню позицію трактують по-різному. Є думка, що це голос волаючого в пустелі ідеолога, котрий намагається привернути до себе увагу лідера, надмірно захопленого прагматичними питаннями. Активно обговорюється також інше припущення: Томенко, незаслужено обділений увагою, готує грунт для відходу. Як варіант називають команду Яценюка, хоча чутка про це поки що не підтверджена.

На жаль, віце-спікер відмовився дати «ДТ» коментар. Нам так і не вдалося з’ясувати, чому, наприклад, Микола Володими­рович не дозволив розмістити на своєму сайті не тільки останню соціологію «Демократичного кола» (яка відображає колосальну недовіру суспільства до нинішньої коаліції), а й президентські рейтинги. Там, за нашими даними, кандидат Яценюк (17%) випереджає Тимошенко (15%) і буквально на п’яти наступає Януковичу (21%).

Не тільки Томенко, а й Шкіль, Яворівський, Гринів та багато інших «ідеологів» давно зробили сумний висновок. Хоча вони регулярно представляють БЮТ на рейтингових ток-шоу і засідають разом із прем’єром у таємних, ізольованих від вуха спецслужб кімнатах Кабміну, вухо Тимошенко так само надійно ізольоване від їхніх голосів. Промовисті аргументи й апеляції до свіжих рейтингів, у тому числі й на Західній Україні, розбиваються об стіну політичної доцільності, власноруч зведену Юлією Володимирівною.

Однак, попри всю свою гостроту, конфлікти всередині БЮТ навряд чи можуть серйозно вплинути на позиції керманича або розколоти блок. Недолуга боротьба з кризою, падіння рейтингів блоку і його лідера, близькість виборів посилюють страх бютівських політиків перед майбутнім і можуть зробити їх більш зговірливими.

Якщо рік тому на союз із «Регіонами» не готова була зважитися добра половина фракції, то сьогодні кількість непримиренних обраховується одиницями. Багато ветеранів боротьби з антинародними режимами згодні поступитися рештками принципів заради перспектив спокійної старості. І в цій ситуації вже не так важливо, допоможе їм у цьому Тимошенко сама чи в компанії з Януковичем. Економічна скрута виснажила не тільки фінансові ресурси, а й душевні сили.

БЮТ був і залишається політичною силою одного харизматичного лідера, котрий диктує свої правила гри. Члени команди залежні від керівника і готові хитатися відповідно до лінії вождя, проте ніяк не можуть визначити амплітуду. Необхідність постійно підлаштовуватися вже неабияк замордувала бійців Тимошенко.

Немає точної відповіді на запитання, наскільки цікаві самій Тимошенко процеси, що відбуваються всередині її команди. Не до кінця ясно, чи зацікавлена вона у збереженні сильної команди. А точніше — у її формуванні. Гра у фаворити виключає не тільки виконавчу дисципліну, а й якісну селекцію професіоналів. А вони необхідні не тільки кандидатові у президенти Тимошенко, а й Тимошенко-прем’єру.