Страшніше за паличку Коха... - Політика - dt.ua

Страшніше за паличку Коха...

17 квітня, 2009, 16:34 Роздрукувати Випуск №14, 20 квітня-28 квітня

16 квітня першому в Європі дитячому санаторію виповнилося 107 років. Він розташований в Алупці і носить ім’я свого засновника Олександра Боброва, учня і послідовника Пирогова, піонера багатьох методів хірургії...

16 квітня першому в Європі дитячому санаторію виповнилося 107 років. Він розташований в Алупці і носить ім’я свого засновника Олександра Боброва, учня і послідовника Пирогова, піонера багатьох методів хірургії. На собі перевіривши цілющі властивості південнобережного клімату для лікування туберкульозу, професор купив ділянку землі і заснував «Товариство санаторію для дітей в Алупці». Ідею створення санаторію для дітей, хворих на кістковий туберкульоз, підтримали найвідоміші медики Росії, будівництво велося на гроші самого Боброва, пожертвування колег і представників знаті, кілька ліжок у санаторії утримували члени імператорської родини.

«Санаторій має на меті дати можливість незаможним і малозабезпеченим батькам за малу плату і навіть безплатно лікувати своїх дітей, уражених туберкульозом. Зробити слабку, хвору людину здоровим громадянином своєї Батьківщини — що може бути шляхетніше!» — писав Олександр Бобров. Його справу продовжив Петро Ізергін, котрий на довгі роки очолив санаторій, а традицію благодійності й донині підтримує його правнучка — громадянка Німеччини Ольга Леннартц, яка заснувала в місті Фірзен Товариство допомоги дітям Бобровки.

Вважають, що свого доктора Айболитя Корній Чуковський писав саме з доктора Ізергіна — у Бобровці лікувалася безнадійно хвора донька письменника Маша — Мура, як називали її домашні. Врятувати дівчинку не вдалося, але диво-лікарів Бобровки Чуковський увічнив. Ім’ям Ізергіна названо один з лікувальних корпусів санаторію — старовинний особняк, споруджений у найперший рік існування оздоровниці. Про нього і піде мова далі. Але спершу необхідно сказати, чому Бобровку називають унікальним санаторієм.

Донедавна він залишався єдиним у країні, де оперували дітей, хворих на кістковий туберкульоз. Ефективність лікування — приголомшлива, адже показник одужання сягав 99 відсотків. Дітей сюди привозять на ношах і в інвалідних візках, а додому вони повертаються на власних ногах. Але до цього вони іноді роками лежать не піднімаючись з ліжка. Тут-таки, у палатах, — шкільні заняття. А з травня по вересень діти цілодобово перебувають на терасах — дихають цілющим повітрям Алупки. І третина успіху в лікуванні, вважають медики, досягається саме завдяки кліматотерапії. «Праворуч від санаторію — гори і лісовий масив кримської сосни, ліворуч, буквально за два кроки, — море. Поєднання гірського, лісового і морського повітря і створює унікальний коктейль, котрий зміцнює імунітет і сприяє лікуванню. Власне, тільки завдяки цьому повітрю раніше й лікували. Це зараз ми маємо досить широку лінійку препаратів, котрі сприяють одужанню дітей, а раніше — тільки клімат», — каже Олег Кутняк, завідувач дитячого відділення санаторію.

Однак те, що справляє цілющий ефект на хворих дітей, сьогодні в ціні у здорових — корумпованих чиновників і чіпких бізнесменів. Наприкінці 2007 року алупкінські депутати скасували державний акт про право санаторію користуватися земельною ділянкою в 11 гектарів, і шість із них вилучили, вважаючи, що оздоровниці цього цілком досить. Вилучену землю відразу було віддано під ділянки нібито для працівників санаторію. Право на таке «коригування» міськрада вирішила відстоювати в суді, при цьому «відкусивши» в оздоровниці ще три гектари. Позивалися близько року, і наприкінці 2008-го Вищий господарський суд України задовольнив касаційне подання прокуратури Криму і скасував рішення міськради. Однак у цій справі крапки ще не поставлено — справу направлено на новий розгляд.

Іще раніше 20 соток землі Бобровки, які межують із пляжем, котрий міська влада теж забрала в дитячої оздоровниці, захопив під будівництво елінгів кооператив «Чайка». Усього ж самозахоплення, за даними земіспекції, займає 40 соток. І найпримітніше, що поки одні суди розглядають звернення природоохоронної прокуратури та санаторію, інші суди вже дозволили «Чайці» узаконити споруди. Серед членів кооперативу — луганський горілчаний магнат, екс-керівник президентської охорони та інші поважні люди, котрі запевняють, що «всі документи на землю в них є».

Хто ж сумнівається, документи, звісно, є. І не тільки в них. Через паркан Бобровки — територія колишнього «дорослого» протитуберкульозного санаторію імені Баранова. На початку третього тисячоліття, коли в країні вже відкрито йшлося про епідемію туберкульозу, у Києві вирішили, що в Криму забагато протитуберкульозних оздоровниць. Мовляв, у минулі часи весь Союз обслуговували, нині в держави немає потреби і можливості їх утримувати. І заходилися здавати в оренду з нехитрими схемами викупу для подальшого перепродажу. Саме в період найбільшого зростання епідемії, 2003 року, з 15 протитуберкульозних санаторіїв у Сімеїзі працюючим за профілем залишався один — «Сімеїз», котрий перебуває у віданні Мінздоров’я Криму, а в Алупці з труднощами виживав санаторій імені Боброва. Відтоді його працівники побоюються, що оздоровницю може спіткати та ж доля, що й сусідній санаторій імені Баранова. Територію колишньої оздоровниці огороджено кам’яним муром, за ним — величезні особняки і навіть білий замок. Від корпусів санаторію нічого не залишилося — їх просто знесли. За огородженням опинилася і пляжна зона, до якої тепер не підступитися, — приватна власність. Передавався санаторій і його територія футбольному клубу «Динамо» для бази відпочинку, але невдовзі був перепроданий.

Тоді ж, напередодні зміни влади в країні, почалися проблеми з фінансуванням і в Бобровки: за борги відключали світло, тому перестали робити операції. Лікарі були впевнені, що санаторій свідомо доводять до банкрутства, щоб захопити територію. Так воно й сталося б, якби не публікації в пресі і вихід скандалу на міжнародний рівень. Ольга Леннартц організувала цілу кампанію на захист Бобровки — із підтримкою канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера, автогонщика Міхаеля Шумахера та з петиціями до президента Леоніда Кучми.

Тепер правнучка доктора Айболитя уповає на президента Віктора Ющенка.

Комерційні структури відмовляються звільняти приміщення найбільшого — площею 617 кв. м — стародавнього корпусу, який носить ім’я Ізергіна. У листопаді 2004 року Фонд майна Криму здав корпус санаторію в оренду на один рік приватному малому підприємству «Геліка» із Севастополя. У реконструйованому корпусі розташувався готель «Старовинний особняк» на 20 номерів. Однак після закінчення терміну дії договору, фірма відмовилася звільняти корпус без рішення суду. Але коли 2006 року господарський суд Севастополя ухвалив рішення про примусове виселення підприємства «Геліка», виявилося, що в корпусу інший користувач. За 27 днів до закінчення терміну договору оренди «Геліка» передала корпус Ізергіна в користування на п’ять років підприємству «Варта», громадській організації ветеранів органів внутрішніх справ «Щит». Причому без погодження з Фондом майна, керівництвом санаторію і всупереч нормі закону, згідно з якою строк суборенди майна не може перевищувати строк самої оренди.

Почалися нові позови, котрі дійшли до Вищого господарського суду України. Однак два тижні тому держвиконавцям знову не вдалося виконати рішення суду. Замість громадської організації «Щит», у корпусу вже був інший користувач — приватний підприємець В.Абаєв, котрий теж мав договір суборенди з МПП «Геліка» і теж до 2010 року! Його адвокат, анітрохи не збентежившись, повідомив журналістам, що підприємець не знав, що строк основного договору між Фондом майна і «Гелікою» спливав у листопаді 2005-го, як і про те, що одночасно з ним корпус №5 передано в користування підприємству «Варта»!

Втім, директор «Геліки» Олена Журавльова не заперечує, що всі ці дії були з метою подовжити оренду корпусу.

«Ми все ж таки розраховували отримати договір оренди. Нам ішли назустріч. У нас була згода Міністерства охорони здоров’я України про укладання договору оренди на п’ять років. Це документ, за підписом заступника міністра Загороднього, — каже О.Журавльова і поправляє себе. — Документ про те, що він дозволяє віддати в оренду «Геліку» безстроково».

Олена Журавльова показала нам копію листа за підписом тодішнього заступника міністра Загороднього. Про безстроковість оренди там нічого не сказано. Проте зрозуміло, що після президентських виборів і керівництво міністерства, і його позиція в цьо­му питанні змінилися. Тільки корпус санаторію так і не повернули.

Договір суборенди корпусу з СПД Абаєвим «Геліка» уклала в травні, а з підприємством «Варта» — у листопаді 2005-го, коли стало відомо, що оренду подовжено не буде. Головну мету передачі корпусу в безоплатне користування охоронній структурі колишніх міліціонерів Олена Журавльова не приховує: «Вони обіцяли вирішити це питання мирним шляхом. Напевно, це не зовсім коректно було, але ми в той момент думали про збереження насамперед будинку. Не надали значення такому факту».

І знову дозволимо собі засумніватися: дуже вже доречним був договір з СПД Абаєвим, про який ніхто не знав. Судовий позов триває вже четвертий рік, орендна плата, як розумієте, не сплачується. Але корпус залишається в розпорядженні «Геліки», точніше — підприємця Абаєва.

Головний державний виконавець Ялти Наталя Зайцева каже: «Виселити мають право лише ту фірму, щодо якої ухвалено рішення суду. Законність же користування майном новим орендарем можна довести лише в суді, що знову забере час». Що цікаво: за всі роки судових розглядів щодо санаторію ім. Боброва та МПП «Геліка» ні представники фондів майна Криму та України, ні представники Міністерства охорони здо­ров’я України, у чийому відомст­ві перебуває санаторій, на судових засіданнях присутні не були. Що наштовхує на думку або про бай­дужість до долі Бобровки, або про особисту зацікавленість чиновників у тому, що відбувається.

Однак ситуація значно складніша. «Геліка» орендує корпус Ізергіна ще з 1997 року. За словами Олени Журавльової, за весь цей час у реконструкцію, ремонт, укріплення будинку корпусу вкладено понад 800 тис. гривень. І 2004 року все йшло до того, що цей корпус буде приватизовано. На підтвердження своїх слів Олена Журавльова надала нам відповідні документи. Однак сьогодні і Міністерство охорони здоров’я України, і керівництво санаторію ім. Боброва категорично проти подовження строків оренди, не кажучи вже про приватизацію цього корпусу. У ньому планують відкрити додаткові лікувальні палати і школу. Те, що діти, які можуть зводитися на ноги, навчатимуться не в палаті, а в класі, означатиме новий етап у їхньому житті, і цей психологічний ефект у лікуванні буде не менш важливим, ніж цілющий клімат, кажуть лікарі. Зібрати необхідні кошти для школи обіцяє Ольга Леннартц із чоловіком і своїми друзями. Частину устаткування для школи та хірургічного кабінету, який також розташований у цьому корпусі, уже поставлено, і воно чекає свого часу.

Тим часом «Геліка» подає позов до Господарського суду Криму про визнання права власності на корпус санаторію ім. Боброва. Олена Журавльова стверджує, що, відповідно до колишніх договорів оренди, «дана споруда до сьогоднішнього дня вже не повинна була існувати як споруда, оскільки була в аварійному стані. Про це теж є певний документ у вигляді акта обстеження споруди при передачі. Крім того, укладено договір між санаторієм та нашою фірмою про те, щоб реконструювати дану споруду саме під готель».

На жаль, жодні документи «аварійності» споруди не підтверджують. Висновок акта техстану: будинок потребує часткового капітального ремонту. У договорі 1997 року справді є пункт, яким передбачається право викупу корпусу, якщо кошти на поліпшення об’єкта складуть чверть його вартості, проте в договорі оренди 2004 року такого пункту вже немає. Мало того, тут сказано, що поліпшення майна, що його здійснив орендар за свої кошти і які неможливо відокремити без шкоди об’єкту, визнаються власністю держави і компенсації не підлягають. Слово тепер за будівельною експертизою, яка проводиться в рамках нового судового провадження. А наскільки воно затягнеться — невідомо. Всі попередні три роки корпус санаторію ім. Боброва перебував у користуванні комерційних структур, хоча термін договору його оренди МПП «Геліка» закінчився ще наприкінці 2005 року. Схема передачі в суборенду виявилася надійною і живучою. Весь цей час, природно, санаторій ні копійки не отримував за користування його майном.

P.S. Усі документи і матеріали, зібрані в процесі журналістського розслідування, передано в прокуратуру АРК. Як виявилася, раніше прокуратура Ялти кілька разів виносила рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ситуації з майном санаторію ім. Боброва. Як повідомила «ДТ» заступник прокурора Криму Таміла Дробицька, у п’ятницю прокурор автономії Володимир Бойко ухвалив рішення про вступ у процес у справі про визнання за МПП «Геліка» права власності на 97,5% будинку корпусу ім. Ізергіна. Крім того, вирішується питання про порушення кримінальної справи.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво