«Споконвічні землі» чи «невід’ємна територія»? - Політика - dt.ua

«Споконвічні землі» чи «невід’ємна територія»?

18 лютого, 2011, 15:50 Роздрукувати Випуск №6, 19 лютого-25 лютого

У відносинах Росії і Японії — черговий виток напруженості з приводу південних островів Курильської гряди Ітуруп, Кунашир, Шикотан і островів Хабомаї, які в Токіо називають Північними територіями і вважають їх історично японськими.

© dic.academic.ru

У відносинах Росії і Японії — черговий виток напруженості з приводу південних островів Курильської гряди Ітуруп, Кунашир, Шикотан і островів Хабомаї, які в Токіо називають Північними територіями і вважають їх історично японськими. Росія наполягає на своєму суверенітеті над ними і готова розглядати повернення лише островів Хабомаї та і Шикотан як умову підписання мирного договору з Японією. Нинішнє загострення наростало поступово півтора року, після того як японський парламент уперше легально закріпив свої претензії на острови, назвавши їх «споконвічними землями» поправкою до спеціального закону, і вимагав якнайшвидшого їх повернення. Російські законодавці у відповідь заявили, що у відносинах з Японією «зусилля щодо вирішення проблеми мирного договору, по суті, втратили як політичну, так і практичну перспективу». В останні місяці напруга досягла нового піку після першого в історії відвідання 1 листопада 2010 року цього спірного регіону російським президентом Дмитром Медведєвим, а потім чиновниками уряду РФ. Японці виявились явно неготовими до такого повороту подій. Стало відомо, що Посольство Японії в Росії до останнього моменту вважало поїздку Медведєва на Курили малоймовірною і тим самим ввело в оману керівництво своєї країни. У результаті японського посла в Москві Масахару Коно невдовзі буде знято — провину за прорахунки в російській політиці приписали йому. Тим часом у Токіо набирає обертів масована кампанія, покликана зберегти обличчя нинішнього уряду і прем’єра, які, втім, поки що теж не знають, як ефективно реагувати на зухвалі дії з боку Росії. Москва, схоже, і сама не проти скористатися проблемою Курильських островів для розв’язання внутрішньополітичних завдань, роздування ура-патріотичних настроїв, а на міжнародному і дипломатичному теренах подати конфлікт з Японією як заявку на активнішу роль Росії в Азіатському регіоні.

На початку лютого на Південні Курили несподівано прилетів міністр оборони РФ Анатолій Сердюков. У план його візиту входило відвідання гарнізону 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії на островах Ітуруп і Кунашир та обліт на вертольоті острова Шикотан. Дислоковані тут частини озброєні застарілою технікою — танками Т-55 і гаубицями зразка 1938 року. Висновок військових: дивізію необхідно переформувати і переозброїти, про що глава оборонного відомства і заявив під час візиту. Пізніше цю ідею підтримав і російський президент. А ЗМІ почали мусувати інформацію, що на островах може бути розміщено бригаду зенітно-ракетних військ, можливо, навіть оснащену комплексами С-400 замість наявних ЗРК «Стріла» ще радянських часів. Утім, пізніше представники генштабу спростували спекуляції про масштабне посилення угруповання: його кількість залишиться в межах 3,5 тис. військових, а для прикриття з повітря буде достатньо комплексів ППО середньої дальності типу «Бук», які виконуватимуть завдання військової ППО. Потім також з’явилася інформація, що саме Тихоокеанський флот отримає перші два вертольотоносці типу Mistral, які для Росії побудують французи. Є також плани модернізувати злітну смугу на острові Кунашир, перетворивши її на авіабазу.

Японська сторона висловлювала лише стурбованість і жаль. Плани нарощування військової сили сусідом у регіоні назвали «відром холодної води» і вирішили стежити за подальшими діями уважніше. Втім, загрози російські війська на Курильських островах для Японії становити не можуть, оскільки у звичайних озброєннях Країна східного сонця має як кількісну, так і якісну перевагу. А рішення збільшити угруповання військ саме на островах або бажання, наприклад, створити тут постійну авіабазу видається, з військового погляду, безглуздим — посилення та модернізації потребують частини, які прикривають весь Далекий Схід Росії чи бодай місто Владивосток.

Після цих подій 7 лютого, у вже традиційний для Японії День Північних територій, прем’єр-міністр Японії Наото Кан назвав візит Медведєва на Кунашир «недозволенною грубістю». Пізніше Кан відмовився дезавуювати свої заяви, пославшись на те, що більш як половина японців вважають: Росія повинна повернути чотири острови, тоді як на думку ще 21% — можна було б отримати спочатку острови Шикотан і Хабомаї, залишивши питання про більші Ітуруп і Кунашир на майбутнє. Хоча свої заяви японський прем’єр робив явно для японської публіки, щоб підіграти більшості, вони викликали міжнародний резонанс — насамперед у Росії.

У відповідь на цю заяву Дмитро Медведєв повідомив, що «острови є невід’ємною територією РФ», на яку повністю поширюється її суверенітет. Він зажадав не тільки забезпечити захист Південних Курил з військової точки зору, а й також оголосив острови «стратегічним регіоном» і розпорядився «створити» тут додаткові економічні переваги та інвестиційну привабливість. За його словами, Росія готова розглянути питання участі інших країн, не тільки Японії, в економічному розвитку цього регіону. Ця фраза стала реакцією на грудневу відмову Токіо від пропозиції російського лідера створити на островах зону вільної торгівлі між двома країнами. Медведєв також не виключив, що знову поїде на Курили, якщо буде потрібно.

Попри таке явно несприятливе тло, 11 лютого глава МЗС Японії Сейдзі Маехара відвідав Москву. Щоправда, їхав не стільки домовлятися, скільки ще раз озвучити непримиренну й жорстку японську позицію. Йому було відмовлено в зустрічах як із президентом, так і з главою уряду Росії. А тим часом переговори з колегою, главою зовнішньополітичного відомства РФ Сергієм Лавровим продемонстрували цілковиту розбіжність позицій двох країн щодо Південних Курил. Російська сторона вважає, що в Токіо повинні визнати результати Другої світової війни, і тільки в цьому разі можна буде повернутися до питання про мирний договір. Щоб зняти сумніви, Росія запропонувала створити двосторонню комісію істориків для вивчення питання належності Курил. Цей варіант японська сторона відкинула відразу. Пізніше генеральний секретар японського кабінету міністрів Юкіо Едано заявив, що «навіть з огляду на результати світової війни чотири північні острови є територією нашої країни. Хоч би що казали російські високопоставлені офіційні особи... наша позиція непохитна з історичного та юридичного погляду». Він не навів аргументів, але сам Маехара, оцінюючи результати візиту до Росії, сказав, що росіяни ніколи не жили на цих островах. Унаслідок «окупації» 1945 року понад 17 тисяч японців були вигнані з цих територій. Сьогодні понад сім тисяч японців готові знову оселитися на островах. За його словами, мирний діалог з Москвою досі ще можливий, але нагадав: «повоєнний період відносин між Росією і Японією ще не закінчився».

Російська позиція сьогодні полягає в тому, що є можливість роботи з Японією щодо підготовки мирного договору «без попередніх умов та односторонніх історичних ув’язок». Російське МЗС також зазначало, що на зустрічі Лаврова з японським колегою «обговорювалася проблема мирного договору, включаючи аспект прикордонного розмежування». Проте росіяни бачать головну причину незговірливості своїх партнерів у періодичному «скочуванні» керівництва Японії на радикальні позиції. Це зумовлено насамперед внутрішньополітичною ситуацією в країні, де і правляча партія, і опозиція не проти заробити дивіденди на проблемі Північних територій. У цих умовах шансів домовитися в найближчій перспективі практично немає. Проте результатом зустрічі дипломатів двох країн у Москві стало рішення провести на початку березня в Токіо черговий раунд російсько-японського стратегічного діалогу на рівні перших заступників глав зовнішньополітичних відомств двох країн. У Токіо також не виключають, що цього року може відбутися і візит прем’єра Наото Кана до Москви, оскільки раніше таке запрошення він отримав від Медведєва особисто. Поки що російська сторона його не відкликала.

Позитивним результатом візиту глави японського МЗС до Москви стала також згода Японії повернутися до обговорення питань економічного співробітництва на островах і в цілому на міждержавному рівні. Торік товарообіг двох країн досяг 24 млрд. дол., подвоївшись порівняно з 2009 роком. Проте саме через територіальний спір на саміті АТЕС у листопаді в Йокогамі Японія і Росія не змогли підписати меморандум про економічне співробітництво. Також було зірвано підписання угоди між «Газпромом» і японським урядом з питання про поставки скрапленого природного газу. Японію обурюють спроби російської сторони залучити на Курили китайських або корейських інвесторів. Таким чином у конфлікт було б втягнуто кілька країн, і розв’язання курильської проблеми стало б іще складнішим. В останні дні Токіо окремо зробило попередження Сеулу і Пекіну утриматися від участі в російських проектах, якщо такі пропозиції надійдуть. Втім, треба також ураховувати, що інтерес японців до Курильських островів в економічному плані підігрівається здебільшого можливістю доступу до природних ресурсів: деякі з них доступні для промислової розробки тільки там.

Водночас японська сторона розуміє, що Росія не спроможна самотужки впоратися навіть з тими завданнями, які перед своїми чиновниками поставив Дмитро Медведєв: забезпечити для громадян, які живуть на Курилах, такий самий рівень життя, як на материку. Цей процес розтягнеться на роки, навіть якщо Росія виконає все намічене в рамках програми соціально-економічного розвитку Курил, розрахованої до 2015 року з бюджетом 32 млрд. рублів. Після описаних подій російська влада готова її збільшити ще на 13 млрд.

У політичному плані японці заручилися підтримкою своєї позиції у США, проте навіть лояльності Вашингтона для Токіо може виявитися замало, щоб проблему Південних Курил вивести на міжнародний рівень. Більше того, Японія має млявоперебіжні територіальні суперечки майже з усіма своїми сусідами, і від деяких з них, наприклад Китаю, вона останнім часом також отримала кілька дуже болісних ударів по самурайському самолюбству. Але поки що альтернатив у жорсткій японській політиці не видно. У російській, до речі, теж. Але Москва, перехопивши ініціативу у свої руки, сьогодні має більше поле для
маневру.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво