Сейєд Муса Каземі: Якщо українські компанії не виконуватимуть свої зобов’язання, Іран шукатиме нових партнерів - Політика - dt.ua

Сейєд Муса Каземі: Якщо українські компанії не виконуватимуть свої зобов’язання, Іран шукатиме нових партнерів

23 листопада, 2007, 15:53 Роздрукувати Випуск №45, 23 листопада-30 листопада

Багатий на нафту і газ Іран завжди цікавив Україну. Адже це — альтернатива російським джерелам енергоносіїв...

Багатий на нафту і газ Іран завжди цікавив Україну. Адже це — альтернатива російським джерелам енергоносіїв. Крім того, Іран являє собою і потенційний ринок збуту української продукції. Зокрема й спеціальної — військової техніки та озброєння. А до цього в іранців великий інтерес. Однак економічне та енергетичне співробітництво з Іраном багато в чому залежить від політичного клімату, що створюється навколо цієї країни. Сьогодні він несприятливий: те, що Тегеран перебуває в м’якій політичній ізоляції з боку світового співтовариства, є наслідком жорсткої конфронтації теократичного Ірану із Заходом через іранську ядерну програму.

Така ситуація визначає політику Ірану щодо України: обіцяючи різноманітні дивіденди, Тегеран намагається привернути нашу країну на свій бік. Зокрема й за допомогою проекту газопроводу Іран—Кавказ—Україна—Європа: іранці максимально використовують зацікавленість Києва в енергоносіях, альтернативних російським. І хоча цей проект видається нереальним (через протистояння Ірану з Заходом, відсутність у Тегерана необхідних фінансових коштів, особливих ірансько-російських відносин), це не заважає іранській дипломатії й надалі приваблювати Київ енергетичним пряником. Що вкотре підтвердив посол Ісламської Республіки Іран в Україні Сейєд Муса КАЗЕМІ.

— Пане посол, Іран як учасник Договору про нерозповсюдження ядерної зброї має право розвивати ядерну енергетику в мирних цілях. Та чи варте це конфронтації зі світовим співтовариством? Чому Тегеран наполягає на продовженні робіт із збагачення урану і не погоджується бодай із частиною висунутих Заходом пропозицій, спрямованих на мінімізацію напруженості, що існує навколо іранської ядерної програми? Адже така безкомпромісна позиція вже призвела не тільки до економічних і політичних санкцій, а й створила реальну загрозу воєнного нападу на Іран...

— Іран цілком дотримує своїх зобов’язань, які випливають із Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а також членства в МАГАТЕ. Наша країна, наприклад, надала інспекторам цієї організації право перевіряти ядерні об’єкти. На три роки ми зупинили роботи зі збагачення урану. Однак західні країни, на жаль, не виконали своїх зобов’язань перед Іраном. Понад те, деякі держави чинять тиск на Іран із тим, щоб він припинив роботи над своєю ядерною програмою, і погрожують увести проти нього нові санкції ООН.

Остання доповідь директора МАГАТЕ Мохаммеда аль-Барадеї дає відповідь щодо всіх питань навколо іранської ядерної програми. У 41-й статті зазначається: інспектори не виявили свідчень того, що роботи ведуться у військових цілях. Залишилися тільки деякі дрібні проблеми, які потрібно вирішити. Зокрема й стосовно забруднення, виявленого раніше, та джерела його появи. Ми домовилися, що в наступній доповіді МАГАТЕ це питання буде роз’яснене.

Отже, між нами і МАГАТЕ існує дуже тісне співробітництво, яке ми маємо намір продовжувати й далі. Ми не бачимо підстав для введення санкцій проти Ірану й переконані: співробітництво з МАГАТЕ приведе до того, що наше ядерне досьє з Ради Безпеки ООН буде передано в Міжнародне агентство з атомної енергії.

— Та роботи зі збагачення урану, які тривають, створюють реальну загрозу воєнного нападу на Іран...

— Завжди знайдуться божевільні... Та, на мій погляд, воєнний напад — це нереальний сценарій. А заяви про можливу воєнну операцію проти Ірану є, швидше, елементом психологічного тиску на мою країну.

— В експертному середовищі існує думка, що ядерна програма, яка активно розвивається, насправді зменшує шанси Ірану стати регіональним лідером, оскільки така енергетична політика лякає сусідів...

— Хто сказав, що ми хочемо стати регіональним лідером? Так, ми вважаємо за потрібне підтримувати дружні відносини з усіма країнами нашого регіону. Так, ми прагнемо до того, щоб бути в серці народів регіону. Не треба забувати, що історія нашої країни налічує понад сім тисяч років. Наша культура сильніша за культуру «країн гамбургерів». Іран є ініціатором діалогу цивілізацій. І ми — прибічники миру: наша країна нікому не загрожує. Не забуваймо, що атомна енергія — це дуже чиста енергія. Вона не повинна перебувати в руках окремих країн. Користуватися цією енергією мають усі народи.

— У 1998 році Україна на дер­жавному рівні прийняла рішення відмовитися від участі в субпідрядних роботах з будівництва атомної електро­станції в Бушері. Проте українські фахівці, уклавши контракт із російськими компаніями, працюють у Бушері. У дипломатичних колах оперують цифрою в три тисячі чоловік. Експерти кажуть, що українців близько сотні. За вашою інформацією, скільки українських фахівців працюють на будівництві атомної електростанції? Скільки взагалі українців працює в Ірані? В яких проектах вони задіяні?

— На жаль, ми не маємо цих даних.

— Беручи до уваги складні відносини Ірану зі Сполученими Штатами та країнами Євро­пейського Союзу, з огляду на особливі російсько-іранські відносини протягом останніх років, чи бачить Тегеран перспективи реалізації газопроводу Іран—Кавказ—Україна—Європа?

— У найближчі 15 років споживання енергоносіїв країнами ЄС збільшиться вдвічі. І для країн Євросоюзу важливо знайти нові джерела вуглеводнів. В Ірані зосереджено 18% світових запасів газу, це 130 трильйонів кубометрів газу. І ми зацікавлені в його поставках. Своєю чергою, Україна має специфічне геополітичне розташування. Тому ще в середині дев’яностих з ініціативи української сторони ми почали активні переговори щодо будівництва газопроводу з Ірану до Західної Європи через територію вашої країни. Я вважаю, проект Іран—Кавказ—Україна—Європа цілком здійсненний, але для його реалізації слід докласти зусиль. Проте з певного часу в української сторони немає зацікавленості в продовженні обговорення цього питання.

— Можливо, тому, що в Україні вважають цей проект нереальним, оскільки, по-перше, в Ірану склалися конфронтаційні відносини із Заходом, а по-друге, Тегеран не має змоги взяти кредити для будівництва трубопроводу?

— Іран не повинен забезпечувати фінансування будівництва трубопроводу. Нині ми працюємо над реалізацією проекту Nabucco. І чимало західноєвропейських компаній висловили готовність фінансувати цей проект. Що ж до співробітництва Ірану та України у сфері енергетики, то ваша країна має скористатися наявними можливостями і розпочати певні кроки для реалізації проекту Іран—Кавказ—Україна—Європа. Адже існує велика ймовірність того, що цими пропозиціями зацікавляться інші країни. Адже газопровід у Європу можна провести й іншими маршрутами. І тоді Україна залишиться осторонь. Можливо, вашій країні заважають постійні зміни у внутрішньополітичній ситуації...

— Хоча проблеми, пов’язані з будівництвом Ан-140, уже практично вирішені, проте співробітництво України та Ірану в авіаційній сфері істотно сповільнилося. Іран і надалі планує продовжувати співробітництво з Україною в авіаційній сфері чи має намір переорієнтуватися на Росію?

— На жаль, сьогодні наше співробітництво з Україною зі створення Ан-140 не задовольняє Іран. Та ми наразі не маємо наміру припиняти співробітництво з Україною в авіаційній сфері. Останнім часом ми досягли домовленості й далі працювати з реалізації проекту Ан-140. Хоча в ринкових умовах природно, коли змінюють своїх ділових партнерів. Якщо українські компанії не виконуватимуть узяті на себе зобов’язання перед Іраном, наша країна шукатиме собі нових партнерів. Ми сподіваємося, українська сторона виконуватиме свої зобов’язання.

— У чому причина тенденції скорочення кількості студентів з Ірану, які навчаються в українських вузах, що намітилася в останні роки,?

— Були часи, коли наші університети не могли повною мірою прийняти всіх охочих і дати відповідну освіту. Нині можливості наших університетів стали більші, а якість освіти відповідає вимогам студентів. Тому природне зниження числа тих, хто навчається в Україні. До того ж їхня кількість залежить від умов безпеки проживання у вашій країні. На жаль, в Україні були випадки побиття наших студентів, а торік одного з них убили. Винних у його смерті дотепер не покарали. Все це веде до зменшення кількості іранців, які навчаються в Україні.

— Цього літа в Ірані відбулося чергове засідання послів, на якому, за інформацією іранської преси, було ухвалене рішення ввести до складу посольств шаріатських суддів. Чим викликане таке рішення? Яка буде юрисдикція цього судді? Адже на території України діють тільки закони нашої країни, а не Ірану. І якщо іранський суддя вершитиме правосуддя в Україні відповідно до законів шаріату, то це буде втручанням у внутрішні справи нашої країни, порушенням її суверенітету...

— Це питання не порушувалося на нараді послів. Воно обговорювалося на рівні міністерства юстиції і зовнішньополітичного відомства Ірану, і рішення щодо нього ще не прийнято.

У деяких країнах проживає багато іранців, і в Тегерані вважають, що в посольствах потрібен представник судової влади, який зміг би надати юридичну допомогу іранцям, котрі живуть за межами своєї країни. Наприклад, для вирішення майнових питань в Ірані. Нині цю роботу веде наш консульський відділ. Та якщо в майбутньому такий представник з’явиться в посольстві, він консультуватиме тільки іранців. І самі іранці вирішуватимуть, прийняти цю консультацію чи ні. Отже, не йдеться про втручання у внутрішні справи. По суті, це означатиме, що в іранців за кордоном з’явиться безкоштовний адвокат для вирішення питань у самому Ірані.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво