Що на блюдечку з урановою облямівочкою? - Політика - dt.ua

Що на блюдечку з урановою облямівочкою?

21 січня, 2011, 15:08 Роздрукувати Випуск №2, 21 січня-28 січня

Заяву Віктора Януковича на Вашингтонському ядерному саміті про готовність України вивезти зі своєї території весь наявний у неї високозбагачений уран називають однією з основних зовнішньополітичних подій минулого року.

Заяву Віктора Януковича на Вашингтонському ядерному саміті про готовність України вивезти зі своєї території весь наявний у неї високозбагачений уран називають однією з основних зовнішньополітичних подій минулого року. І однією з найгучніших. Втім, пристрасті вщухнули досить швидко (їх відразу затьмарили пристрасті навколо харківських домовленостей щодо Чорноморського флоту), і, як водиться, тема знову повернулася у вузьке коло експертів, дипломатів та вчених. Виконання ж одного з узятих Україною зобов’язань — до кінця 2010 р. вивезти значну частину наявних запасів високозбагаченого урану (ВЗУ) — пройшло без зайвого шуму й розголосу і, по суті, залишилося непоміченим більшістю громадян України, які посилено готувалися до Нового року.

30 грудня з Харківського фізико-технічного інституту в Росію під контролем МАГАТЕ було вивезено першу партію (15 кг) ВЗУ, який зберігався там. Незадовго до цього, 25 і 28 грудня, у РФ двома спецавіарейсами партії високозбагаченого урану (всього 35 кг) були відправлені з Севастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості та Київського інституту ядерних досліджень. Сполучені Штати також виконали частину своїх зобов’язань: напередодні, перед вивезенням ВЗУ з України, двома авіарейсами в нашу країну було доставлено еквівалентну кількість низькозбагаченого ядерного палива для потреб цих інститутів.

З урахуванням відпрацьованого ядерного палива, 56 кг якого, за інформацією DT.UA, ще у травні вивезли з Київського інституту ядерних досліджень, загальний обсяг вивезених з України в 2010 р. ядерних матеріалів становив 106 кг.

Барак Обама привітав Віктора Януковича з успішним транспортуванням з України в Росію партії високозбагаченого урану. «Ці дії, — підкреслив він, — свідчать про те, що Україна, як і раніше, лідирує в прагненні не допустити, аби ядерні озброєння потрапили до рук терористів, як і в прагненні прийти до світу, в якому б не було ядерної зброї». Американські ЗМІ жваво обговорювали розказані їм самими ж американськими офіційними особами деякі подробиці вдало проведеної таємної спецоперації. Українські мас-медіа задовольнилися сухою заявою вітчизняного МЗС, у якій, зокрема, йшлося, що «подальша співпраця України і США на цьому напрямі сприятиме розвиткові вітчизняного потенціалу у сфері прикладної ядерної фізики, дозволить отримати и значну фінансову й технологічну допомогу, а також активізує залучення нашої країни до сучасних інноваційних процесів у галузі мирної ядерної енергетики».

Щоб розібратися, що криється за цими офіційними фразами і що насправді Україна вже отримала й отримає в майбутньому замість вивезеного ВЗУ, ми звернулися до експертів.

Коментуючи виконання першого етапу домовленостей, узятих Україною на Вашингтонському саміті, а саме вивезення напередодні Нового року 50 кг високозбагаченого урану з трьох ядерних об’єктів України, науковий співробітник відділу техногенної та екологічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Сергій Кондратов підкреслив, що підготовча робота до цієї складної операції, в якій, за інформацією американської сторони, окрім США та України, брали участь також МАГАТЕ, Росія і Великобританія, відбулася успішно. «Що ж стосується того, що натомість отримала й отримає Україна, то не хотілося б, аби значення цього заходу зводилося лише до своєрідного бартеру «ми їм — матеріал, вони нам — установку або ще щось», — зазначив експерт. — Цей крок України позитивно оцінили у світі, наша країна зробила вагомий внесок у зменшення глобальної загрози (тобто загрози і для нашої країни як члена світового співтовариства) ядерного тероризму, вона істотно поліпшила свої відносини зі США і Росією тощо. Не думаю, що ці моменти варто ігнорувати, особливо з урахуванням того, що Україна щиро поділяє стурбованість і тривогу світового співтовариства з приводу ядерного тероризму та ядерного розповсюдження і справді хоче посісти гідне місце на міжнародній арені. Інша річ, що позитивний імпульс від такого кроку України не має бути марно розтрачений, як це частково сталося з відмовою України від ядерної зброї. Для цього такі дії нашої країни слід «вмонтувати» в чітко сформульовану реалістичну й послідовну ядерну політику держави, з урахуванням усіх «ядерних» аспектів — і розвитку ядерної енергетики, і ядерного роззброєння та підтримання режиму ядерного нерозповсюдження, і протидії ядерному тероризму. Масштаби отриманих від цього рішення України вигод, прямих і непрямих, значною мірою залежать від того, як наша країна зуміє скористатися потенціалом, створеним цим рішенням».

Але з використанням потенціалу у нас щоразу виходить якось не дуже — і після відмови від третього у світі ядерного потенціалу, і після відмови від Бушерського контракту. Позитивний імідж країни та прихильність Вашингтона (хай і скороминуща) до України і її лідера — речі, звісно, хороші, але непостійні. Вищезазначені жертви аж ніяк не врятували нашу країну і президента Кучму від «льодовикового періоду» у відносинах зі Штатами внаслідок касетного і кольчужного скандалів. Так само й миролюбність України та її «значний внесок у справу протидії ядерному тероризмові» не зможуть заретушувати в її іміджі темні плями на кшталт корупції і наявності політичних біженців, а вдячність за вивезений уран не стане індульгенцією Януковичу та його команді за згортання демократії і свободи слова в країні.

Тому, хай усе ж таки нам вибачать наш утилітарний підхід, хочеться зрозуміти, що, крім іміджевих бонусів, отримує Україна в результаті відмови від своїх запасів високозбагаченого урану. І, до речі, яка їхня вартість?

Як стверджують експерти, ціни у цього матеріалу немає. Не в тому сенсі, що він неоціненний, а тому що у світі просто немає ринку високозбагаченого урану. Його не можна купити або продати на біржі чи в магазині. Звісно, можна продати його, наприклад, Північній Кореї або Ірану за дуже високою ціною, але в такому разі ціна накладених на Україну санкцій буде теж дуже високою.

У коментарі DT.UA заступник генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» член-кореспондент НАНУ Іван Карнаухов повідомив: «Облікова вартість вивезеного урану була дуже низька, тому що, наприклад, у Харкові він зберігався у вигляді відходів після наших досліджень. Звісно, його можна було виділити, однак це коштувало б дуже дорого».

Прибічники рішення про вивезення з України високозбагаченого урану запевняють, що сучасні досягнення науки дозволяють «абсолютно безболісно» відмовитися від використання високозбагачених ядерних матеріалів. І тому сьогодні у світі «спостерігається глобальна тенденція активного переходу до використання низькозбагаченого ядерного палива». На запитання DT.UA, чи знадобиться ще українським ученим для якихось потреб високозбагачений уран, І.Карнаухов відповів так: «Зараз у світі під егідою МАГАТЕ рекомендовано використовувати для мирних потреб лише низькозбагачений уран. Тобто всі дослідження треба проводити тільки з таким видом палива. І лише зброя робиться з високозбагаченого урану. Якщо Україна заявила про свій без’ядерний статус, вона зобов’язана виконувати свої зобов’язання. Інакше ми опинимося під санкціями».

Ядерної зброї Україна виробляти не планує, свої зобов’язання без’ядерної держави виконує і, як ми бачимо, взяла на себе ще й додаткові, котрі безпосередньо не випливають із її без’ядерного статусу, але більш ніж активно були простимульовані різними методами нашими американськими партнерами. То яка ж величина обіцяного «пряника»?

Як повідомили DT.UA джерела у виконавчій владі, близькі до розв’язання уранового питання, Сполучені Штати готові надати нашій країні компенсаційний пакет на загальну суму близько 40 млн. дол., що, як стверджується, істотно перевищує оцінну вартість українського ВЗУ. Розповідають, що мудрі голови в Україні наполягли: компенсацію треба брати обладнанням, технологіями, низькозбагаченим ураном, але тільки не грішми. Адже, зважаючи на наші реалії, гроші, як завжди, розкрадуть, а українські вчені знову залишаться ні з чим. Це побажання врахували.

Виділені американцями кошти планують використати так. У Севастопольському університеті ядерної енергії і промисловості (СНУЯЕП) буде посилено рівень безпеки науково-дослідного реактора. Як нам пояснили, цей реактор завжди працював на низькозбагаченому паливі і не потребує ВЗУ. А високозбагачений уран, який перебував на балансі університету, було неможливо використовувати для досліджень, оскільки для його очищення від зайвих хімічних елементів знадобилися б складні і дорогі радіохімічні технології. За свідченням наших джерел, американська сторона вже вживає заходів із посилення технічного потенціалу СНУЯЕП, зокрема український університет уклав контракт з Окріджською національною лабораторією США на виконання робіт із модернізації дослідного реактора IP-100.

На американські кошти купується низькозбагачений уран для реактора ВВР-М, що розміщений у Київському інституті ядерних досліджень (КІЯД). Як уже писало «ДТ» («Пристрасті за ураном», №17 (797) від 30.04.10), цей реактор уже працював частково на низькозбагаченому паливі і був сертифікований для його використання. Нам також пояснили, що у квітні 2010 р. у КІЯД залишалося ВЗУ всього на кілька місяців, тому американська пропозиція повністю перевести цей реактор на низькозбагачене паливо виявилася дуже доречною. Вона дала можливість українським ученим продовжувати експериментальні роботи. Якби це рішення не було прийняте, київський реактор довелося б зупинити. «Паливо в дослідному реакторі в Києві закінчувалося, — підтвердив DT.UA І.Карнаухов, — і тому замість малої кількості високозбагаченого матеріалу їм поставлено палива на 15 років. А, як відомо, термін роботи реактора подовжено ще на 15 років, тобто з’явилася можливість продовжувати роботу і проводити масштабні дослідження, це великі гроші».

Свою частину виділених американцями коштів має одержати і Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (ХФТІ). Вже названу його керівництвом суму — 25 млн. дол. — планується спрямувати на створення на його базі сучасної ядерної установки — унікального джерела нейтронів, основаного на підкритичній збірці, керованій електронним прискорювачем. Американці називають її «вишуканою», а харківські вчені — «прообразом найбільш безпечного ядерного реактора майбутнього» і обіцяють, що нейтронне джерело «швидко просуне Україну на багато років уперед — у майбутнє покоління ядерної енергетики» (див. «ДТ» №15 (795) від 17.04.10).

«Ми отримуємо від американців дуже багато технологій. У них більший досвід у ядерній сфері, і вони дають нам програми, базу даних, які коштують мільярди, — свідчить керівник проекту створення новітньої установки І.Карнаухов. — У нас велетенська ядерна енергетика. І це велике благо для нашої країни. Тому необхідно розробляти для неї нові безпечні системи. Крім того, у світі зараз бурхливо розвивається ядерна медицина — як діагностика, так і лікування. Ця установка дасть нам можливість виробляти весь спектр медичних ізотопів, здійснювати нейтронно-захватну терапію, крім того — всі дослідження на нейтронних каналах. Ця установка перспективна як прототип майбутньої безпечної екологічно чистої ядерної енергетики».

Не виключають експерти можливість використання нового нейтронного джерела і для виробництва трекових мембран, які використовуються в унікальній технології очищення води. Нині єдиний у світі виробник водоочисних пристроїв на основі цієї нанотехнології — сімферопольське науково-виробниче підприємство «Сімпекс». До речі, воно має статус офіційного постачальника фільтрів для Міжнародної федерації Червоного Хреста, ЮНІСЕФ та інших гуманітарних організацій, котрі працюють у районах стихійних лих, воєнних дій і техногенних катастроф. Поки що «Сімпекс» використовує у своїх пристроях трекові мембрани, виготовлені в Об’єднаному інституті ядерних досліджень у російському м. Дубна. Але, можливо, колись це українське підприємство не залежатиме від своїх російських партнерів і зможе використовувати мембрани, виготовлені в Харкові.

Таким чином, роблять висновок прибічники відмови від ВЗУ, завдяки прийнятому рішенню з’явилися необхідні передумови для пожвавлення вітчизняної атомної науки і створення привабливих умов для роботи українських учених. Крім того, відкриваються можливості для «безпрецедентної активізації» співпраці зі США в галузі використання атомної енергії в мирних цілях на основі відповідної міжурядової угоди, укладеної ще 1998 року (такі документи американці підписали з дуже обмеженою кількістю країн, які становлять для них інтерес у ядерній сфері). Це, своєю чергою, сприятиме розв’язанню дошкульного для України питання диверсифікації джерел ядерного палива для АЕС.

Серед аргументів на захист прийнятого рішення про вивезення з України всіх запасів високозбагаченого урану його прибічники згадують також аспект безпеки. З одного боку, кажуть вони, наша країна тепер не буде потенційним об’єктом нападу терористів, які не перестають шукати матеріали для створення атомної або «брудної» бомби. З іншого боку, оскільки високозбагачені матеріали — джерело екологічної небезпеки, їх вивезення мінімізувало теоретичну загрозу нештатних ситуацій при їх використанні.

Проте деякі експерти сприймають такі аргументи дуже скептично, пояснюючи нам, наприклад, що незрозуміла й загадкова для непрофесіоналів харківська «підкритична збірка» — це теж атомний реактор. І навколо нього має бути санітарна зона радіусом шість кілометрів, у якій не повинен міститися жоден житловий будинок. Якщо ж нову установку побудують у межах Харкова, то про яке підвищення екологічної безпеки можна казати, адже від нештатних ситуацій не застраховані навіть найсучасніші атомні об’єкти? Що ж стосується втрати інтересу до України з боку терористів, які нишпорять у пошуках матеріалів для атомної бомби, то, як стверджують ці експерти, на новій установці також вироблятиметься і збройовий плутоній-239.

Далеко не райдужно оцінюють наслідки відмови нашої країни від ВЗУ противники цього рішення, у тому числі і з когорти вчених, які поклали на вівтар української ядерної фізики десятиліття праці і власне здоров’я. Зі зрозумілих причин не називаючи прізвищ, наведемо деякі думки незгодних. По-перше, стверджують вони, були всі можливості переконати американців у необхідності використання Україною високозбагаченого урану для наукових потреб. Пропозиції позбутися ВЗУ надходили від Вашингтона, починаючи з 1995 р., і обговорювалися на двосторонньому рівні регулярно кожних п’ять років. Протягом попередніх п’ятнадцяти років українській стороні вдавалося знаходити достатньо аргументів для відмови, і американці з ними погоджувалися. Але 2010-го все збіглося: Обамі конче потрібен був успіх на Вашингтонському саміті, Януковичу — вкрай потрібна була увага Обами, і тут саме сплив черговий п’ятирічний термін перенесення вирішення питання «українського урану». Крім того, в американців був убивчий аргумент: регулярні перевірки МАГАТЕ засвідчили, що, наприклад, у Харкові, за 15 років не було жодного випадку руху матеріалу, тобто за весь цей час зі спеціального сейфу українці не взяли жодного грама високозбагаченого урану. То про які дослідження з його використанням ви тоді нам розповідаєте, резонно обурилися американці.

Чому високозбагачений уран не використовувався аж 15 років? Хтось називає причиною відсутність необхідних коштів для проведення досліджень, хтось — брак кваліфікованих кадрів, треті — небажання керівництва займатися клопітною справою. Але головне, зазначають вони, що за всі роки незалежності ні в профільних інститутах, ні в Національній академії наук, ні в країні загалом так і не було вироблено політику наукового супроводу ядерного паливного циклу в Україні.

Наші співрозмовники з числа скептиків не згодні з тим, що нашій країні не потрібен високозбагачений уран. Тому що тільки ВЗУ міг забезпечити ефективний і швидкий результат цілої низки експериментів. Зокрема, для розробки вітчизняного удосконаленого ядерного палива і обгрунтування його працездатності, в тому числі і в реакторних умовах, для АЕС. З використанням низькозбагаченого урану результатів таких експериментів доведеться чекати роками, що майже нівелює користь від них. Високозбагачений уран, вважають наші співрозмовники, міг би послужити для розробки ядерного палива як для наявних реакторів, так і для реакторів майбутнього покоління. З допомогою ВЗУ можна було б, наприклад, реанімувати реактор для підводних човнів у севастопольському центрі підготовки підводників і заробляти, навчаючи росіян (особливо з урахуванням того, що перебування ЧФ РФ продовжено до травня 2042 р.). Крім того, знизивши збагачення ВЗУ приблизно до 19,7% і нижче, можна було б забезпечити київський дослідний реактор паливом років на 50. А ще краще було б, переконані «незгодні», замінити цю допотопну установку, яку однак невдовзі доведеться виводити з експлуатації, сучасним високопотоковим дослідним реактором (і ця пропозиція озвучувалася раніше). Таких установок у світі сьогодні всього три — у США, Нідерландів та Росії, київська могла б стати четвертою, проте тепер уже не судилося. Втім, як стверджують наші співрозмовники, з допомогою такого реактора можна було б вивчати нові властивості матерії, досліджувати її поведінку при високодозових навантаженнях, створювати нові матеріали з підвищеною радіаційною стійкістю для космосу, народного господарства, ядерної індустрії.

Тепер же, песимістично прогнозують скептики, з «великою» фізикою Україні доведеться розпрощатися, і в нас залишиться лише академічна наука.

Хто мав рацію, а хто помилявся, «загнеться» вітчизняна ядерна фізика чи рвоне вперед, залишиться Україна ні з чим чи отримає потужний імпульс для розвитку різних сфер науки завдяки новій установці — ми дізнаємося з часом. Але, у кожному разі, щоб ця установка стала реальністю, українським дипломатам, чиновникам і вченим доведеться дуже серйозно попрацювати, зокрема й з американськими партнерами, аби не повторилася історія з ліквідацією SS-24: шахти закрили, ракети розібрали, а високотоксичне тверде паливо, яке залишилося в Павлограді, досі не утилізоване.

У нинішній ситуації з вивезенням високозбагаченого урану також є один підводний риф. Як підтвердив нам І.Карнаухов, запустити нову установку в Харкові американці обіцяють у 2014 р., а ось нас примусили взяти зобов’язання вивезти весь ВЗУ до наступного ядерного саміту, тобто до квітня 2012 р. Як гарантуватиме виконання своїх зобов’язань американська сторона після того, коли останній кілограм високозбагаченого палива залишить Україну (а його в Харкові ще чимало, до вивезення першої 15-кілограмової партії в американських відкритих джерелах фігурувала цифра 75 кг)? Чи то нам доведеться покластися на слово честі наших партнерів, чи то вони погодяться на підписання якогось документа, — поки що достеменно не відомо. Підготовка такого документа досить складна, оскільки потребує дуже докладного опису послідовності дій сторін: коли і скільки ВЗУ вивозить Україна, коли й що завозять нам американці. Але гарантії ми мусимо отримати обов’язково, і бажано швидше, зважаючи на дедалі жорсткіший тон заяв Вашингтона з приводу недемократичних процесів в Україні, що свідчить про можливе чергове похолодання у двосторонніх відносинах.

На сьогодні, за свідченням керівника проекту І.Карнаухова, створення установки перебуває на етапі проектування будівлі і підготовки робочої документації основного обладнання. Щоб гарантувати запуск установки у 2014 р., вважає учений, «на час вивезення останньої партії ВЗУ у 2012 р. має бути побудоване приміщення, укладені всі контракти, виготовлене все обладнання, а якщо американці не встигнуть щось виготовити, нам повинні все оплатити».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво