«Саня остается с нами. Все будет ок»

21 січня відбудеться інавгурація президента Білорусі Олександра Лукашенка. Бацька урочисто присягне «вірно служити народу Республіки Білорусь, поважати й охороняти права та свободи людини і громадянина, дотримуватися і захищати Конституцію Республіки Білорусь». Проте після жорстокого розгону мітингу 19 грудня і масових арештів для знову обраного президента РБ залишається відкритим питання «в’їзний він чи не в’їзний» у країни ЄС. Не виключено, що до кінця січня Європейський Союз запровадить низку санкцій для Білорусі. Принаймні більшість країн уже заявили про свою готовність до таких дій.

Після того, як Лукашенко розкритикував позицію спостерігачів ОБСЄ в день виборів президента, офіс ОБСЄ в Білорусі закрили. МЗС РБ сприйняв критику свого гаранта як керівництво до дії і не продовжив мандат представництва організації в Мінську. Почувши різкі заяви європейських країн стосовно подій 19 грудня, білоруське зовнішньополітичне відомство заворушилося й ініціювало поїздку до Брюсселя міністра закордонних справ, анонсуючи зустріч Сергія Мартинова з верховним представником ЄС Катрін Ештон 10 січня. Проте прес-служба баронеси сухо відповіла, що такої зустрічі в графіку немає. Зустріч відбулася на два дні пізніше, у день слухань щодо Білорусі в Європарламенті. Перед розмовою з Мартиновим Катрін Ештон зустрілася з родичами ув’язнених і сказала: «Я хочу зустрітися з міністром закордонних справ Білорусі тільки для того, щоб, дивлячись йому в очі, попередити: у білоруської влади залишилися лічені дні та години, щоб відпустити всіх заарештованих і спробувати налагодити відносини з ЄС. Інакше буде впроваджено найжорсткіші санкції».

В Європарламенті лунало багато ініціатив щодо пропонованих санкцій: оголошення персоною нон-грата президента і ряду чиновників, виключення Білорусі з міжнародних спортивних заходів, таких як Олімпіада і чемпіонат світу (це означає, що в РБ може бути скасовано чемпіонат світу-2014 з хокею), перегляд парламентських відносин із Білоруссю в рамках парламентської асамблеї Східного партнерства (Євронест). Під кінець засідання комітету із закордонних справ депутати Європарламенту на знак солідарності з арештантами-опозиціонерами пов’язали біло-червоно-білі шарфи.

Річ не в політиці тієї чи іншої держави, встановлених чи невстановлених дипломатичних відносинах між країнами, товарообігу, ставленні до НАТО, вступі до ЄС, договірно-правовій базі, обсязі інвестицій, спільних ініціативах міжнародних організацій, кількості транскордонних проектів та СП, ратифікації кордонів, проведених днях культури, офіційних візитах і навіть не в зустрічах президентів... Головне - це відносини Держави і Людини. Держава має бути для громадянина справедливим поліцейським, хорошим учителем, грамотним лікарем, сильним захисником. Так і є в Білорусі, проте тільки у підконтрольних владі ЗМІ. Натомість реальність надзвичайно жорстока: обшуки, арешти, бузувірські побиття, відрахування учасників мітингів із вузів, звільнення з роботи, недопуск адвокатів та послів до затриманого, знущання в СІЗО і масові закриття ЗМІ. Людські історії жахають, і кожна своїм болем буквально волає: «Тут страшно жити».

Даня Санніков, 3,5 року. Син екс-кандидата у президенти Андрія Саннікова і журналістки Ірини Халіп. Увечері в день виборів, 19 грудня, війська спецназу під час розгону мітингу перебили Андрієві ноги і закинули його в автозак. Його дружину Ірину схопили під час прямого включення на радіостанцію «Эхо Москвы». «Мене б’ють по обличчю», - крикнула вона в ефір... і була кинута в автозак до інших незгодних. Того ж дня на очах сина Саннікова - Халіп і батьків Ірини їхню квартиру перекинули догори дном. А далі трапилося те, що важко собі навіть уявити...

…Хлопчик танцював у дитсадочку біля ялинки під наглядом маминої подруги. Бабуся ж, Люцина Халіп, перебуваючи під приміщенням КДБ, намагалася передати теплі речі своїй доньці... Раптом задзвонив телефон. З мінського дитячого садка №26 повідомили, що Даниїлом зацікавилися органи опіки. Бабуся кинулася до дитячого садка. Вона згадала, що напередодні слідчий КДБ повідомив їй про арешт Ірини і розмірковував, що вони з Володимиром Трохимовичем - люди немолоді, і якщо в них немає фізичних або матеріальних можливостей, то про малюка подбає держава. Турботливі тітоньки з відділу народної освіти вже чекали бабусю Даньки, запропонували їй оформити протягом місяця опікунство і пройти всю необхідну процедуру: медкомісію, показати житлові умови, підтвердити матеріальний стан.

Про Андрія та Ірину немає жодних відомостей. До них не пускають адвоката. Немає навіть інформації про те, чи надано Андрієві медичну допомогу. Біди не полишають родину. Минулого тижня двічі прооперовано Ірининого батька, відомого кінодраматурга Володимира Халіпа. На нервовому грунті в нього відбулося відшарування сітківки ока.

Доки зять, екс-кандидат у президенти, дипломат Андрій Санніков і дочка Ірина (премія журналу «Тайм» «Герой Європи» у номінації «Хоробре серце») чекають вироку, Люцина Халіп водить онука здавати аналізи на ВІЛ і гепатит. Як з’ясувалося, хлопчик теж повинен пройти медкомісію, щоб мати шанс залишитися в сім’ї. Наприкінці січня опікунська рада дасть відповідь: рідні бабуся і дідусь - чи дитбудинок.

«Даниїл запитує, де мама й тато. Якщо вони поїхали, зателефонуй їм», - каже Люцина Халіп.

23 грудня прізвища Санніков і Халіп було назване у числі прізвищ 19 осіб, заарештованих за підозрою у причетності до скоєння злочину відповідно до ст. 293 КК РБ (масові заворушення). Стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 15 років.

«Нічого сьогодні говорити про в’язницю. У в’язницю в нас ніхто нікого не заганяє, якщо людина сама туди не прагне». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

«Їй, бачте, першою леді захотілося бути, тому вона й фашизм побачила в нашій країні». (Олександр Лукашенко про Ірину Халіп, прес-конференція 20 грудня.)

Володимир Некляєв, поет, прозаїк, екс-кандидат у президенти. Автора пісень «А жизнь идет», «Гулять, дак гулять», «Вы шумите, шумите», «Облако моей мечты» 19 грудня побили так, що він знепритомнів. Активісти штабу віднесли його на руках в офіс, куди викликали «швидку». Близько 22 години Володимир Прокопович із черепно-мозковою травмою потрапив у реанімацію лікарні швидкої допомоги, а об 00.30 невідомі викрали його з лікарняної палати. Люди, які увірвалися в палату, не церемонилися й не відрекомендовувалися. Двоє тримали дружину Ольгу, яка опиралася викраденню чоловіка, а ще кілька чоловік кинули Некляєва на ковдру і виволокли по підлозі з відділення реанімації. Чотири рази Ольга викликала міліцію, щоб скласти заяву про викрадення чоловіка. І тільки на останній виклик це було зроблено.

У ніч із 19 на 20 грудня заарештували майже всіх працівників штабу Некляєва та активістів його кампанії «Кажи правду». 20 грудня Ольга Некляєва дала прес-конференцію і звернулася через ЗМІ з одним запитанням: «Де мій чоловік?» Шокована вона була й отриманим документом із лікарні. За її словами, діагноз у лікарні змінили. Початковий діагноз свідчив про те, що в Некляєва - черепно-мозкова травма, струс мозку та забиті місця. В офіційному ж діагнозі, отриманому Ольгою, значилися тільки забиті місця. Дружина політика не виключає, що лікарі під тиском спецслужб переписали папери.

Цього тижня Ольга Некляєва подала три скарги: у Мінський міський суд, Генпрокуратуру і КДБ, вимагаючи з’ясувати, на якій підставі прослуховується її мобільний телефон. Частину її розмов було використано в пропагандистському фільмі «Площадь. Железом по стеклу».

Дочка політика Єва Некляєва під час слухань у Європарламенті повідомила: «Я хочу, щоб ви зрозуміли всю складність ситуації, бо ті люди, котрих було побито, досі не отримують необхідної медичної допомоги, у тому числі й мій батько»

Володимира Некляєва також названо серед 19 учасників мітингу, яких підозрюють у причетності до скоєння злочину відповідно до ст. 293 КК РБ. Йому теж може світити 15 років…

«Некляєв зараз перебуває в СІЗО. Ви думаєте, що ми його викрали й кудись відвезли? Ні. Таких подарунків більше не буде. Винен - відповідай. Там 639 осіб. Не треба говорити про Некляєва». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

«І вони ще хотіли бути президентами. Тобі по морді дали, а ти волаєш на весь світ. Ти ж повинен терпіти. Тобі завтра 70 років, а ти ще не навчився своєю головою варити». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

Тетяна Бубликова, журналістка N.E.W.S. Informacje. Дівчину затримали поблизу станції метро «Площа незалежності» пізно ввечері. Посвідчення журналіста і документ з редакційним завданням не зупинили загін спецпризначення, її разом з іншими затриманими повезли в РУВС Жовтневого району.

«У РУВС Жовтневого району я весь час обурювалася: чому затримана, які висуваються обвинувачення? Через це мене відправили на ніч у вартівню. У вартівні було кілька людей. Один - постійно кашляв, другий - сексуально стурбований: він під сміх міліціонерів кілька разів заявив, що хотів би зі мною переспати.

Під ранок мене повели на огляд. Там у великому залі по периметру сиділи міліціонери - напевно, відпочивали. Центр приміщення, у якому стояла я й оглядачі, був неначе сценою. Жінка обмацувала мене без емоцій, а працівник міліції Колесников (імені не знаю) оглядав мій одяг та сумку. Він постійно відпускав масні жарти сексуального характеру, переходив на крик, впритул наближався до обличчя, всіляко хотів мене принизити. За цим процесом спостерігали всі, хто сидів по периметру, і сміялися. У мене дуже швидко здали нерви. Я ридала. Колесников висипав вміст сумки на стіл. І, побачивши аркуш із моїм редакційним завданням, знущально протягнув: «А! Так ти в нас ко-о-ореспонде-е-ентка!» Мене ніколи не гвалтували. Але здається, що саме в такому стані перебувають люди, котрих згвалтували. У той момент я пережила публічне психологічне групове згвалтування», - такими одкровеннями поділилася Тетяна в інтерв’ю газеті «Солідарнасць». «Охоронниця з грубим голосом на прохання дати води відповідала: «Пити в туалеті». Але коли нас водили в туалет - там ніхто не пив. Вода була гаряча, - продовжує Таня. - Вже в залі суду попросила води в охоронців. Не дали, хоча самі в нас на очах попивали «Кока-колу».

За словами Тетяни, затримані й засуджені жінки пережили повний огляд зі зняттям спідньої білизни і розставлянням ніг. «Після цього всім нам роздали матраци, покривала (всім не вистачило, тому в камерах накривалися пальтами й куртками) і розвели по камерах. Нас у камері, розрахованій на вісім осіб, сиділо 13. Сиділи - це в буквальному смислі. Насправді сидіти можна було або на підлозі, або на лежанці. Повноцінно ходити було неможливо - тільки переступаючи через людей, які лежать», - стверджує журналістка. Її випустили через десять днів після того як, за порадою адвоката, вона погодилася з тим, що брала участь у несанкціонованому мітингу. Тепер Тетяна Бубликова має намір оскаржити свій вирок. «Сьогодні я дуже не плачу. Тільки кілька разів на день. Думаю про домівку, про рідних. Поїду туди. Поміркую, як застосувати отримані знання і досвід», - каже в інтерв’ю «Солідарнасці» журналістка.

«Досить знущатися з влади і з народу. За кожне написане слово ви відповідатимете». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

«Ви бачили, як поводилися наші правоохоронці: вони стояли твердо і діяли виключно в рамках закону, вони захищали країну і народ від варварства і розрухи». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

Наталія Радіна, редактор сайта «Хартія 97». У день виборів президента сайт був заблокований, як і ряд інших опозиційних ЗМІ. Увечері Наташа разом зі своїми співробітниками перебувала на мітингу опозиції. Там журналістку побили, проте вона не поїхала ні додому, ні до лікаря, а повернулася в редакцію.

21 грудня о 4.40 ранку двері офісу вибив загін спецпризначення. Журналісти встигли повідомити про напад, і зв’язок з ними обірвався. Наступне повідомлення було від Наталі Радіної: «Ми в КДБ УСІ». Пізніше на livejournal з’явиться повідомлення «Адвокат відвідав Наталю Радіну. У неї досі йде кров із вух. Наталію дуже побили під час затримання». Мати затриманої, Надія Радіна, розповіла журналістам: «Настрій у Наташі начебто нічого, нормальний. Але скаржилася, що болить голова і серце, з вух іде кров. Лікарі досі не зробили їй сканування».

Проте керівник центру інформації і громадських зв’язків КДБ Олександр Антонович заявив, що ця інформація про стан здоров’я Наталі Радіної «не відповідає дійсності», але від подальших коментарів відмовився.

У березні минулого року в Наталі Радіної було зроблено обшук, вилучили комп’ютер і системний блок. Під час обшуку Наташу били по обличчю, наступного дня її фото з фіолетово-червоною гематомою під оком облетіли весь Інтернет. На сьогодні проти працівників сайта «Хартія-97» порушено три кримінальні справи.

Наталія Радіна потрапила до списку тих, кого підозрюють у злочині згідно зі ст.293 КК РБ. Це до 15 років позбавлення волі…

«Ми реформуємо Інтернет, приведемо його у відповідність до західних зразків. Ми цього не зробили до виборів. Це була моя позиція: не чіпайте, кажу, звинуватять, що ми когось там затискуємо». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

Мілана Міхалевич, дружина екс-кандидата у президенти. Алеся Міхалевича, як і інших кандидатів-опонентів «бацьки», затримали після мітингу. 11 січня він сам зателефонував дружині на мобільний телефон і відраджував її виступати на слуханнях у польському сеймі. Перше запитання було - на який номер передзвонити, щоб було добре чути. Мілана впевнена, що цю розмову записували, а сам чоловік говорив під чиюсь диктовку. Алесь передзвонив на домашній телефон і сказав: «Не їдь у Брюссель». «Я не могла впізнати свого чоловіка, це був його голос, але не його манера говорити», - плачучи розповідає Мілана. Невдовзі пролунав третій дзвінок. «Вибач, сонечко, не в Брюссель, а у Варшаву», - уточнив чоловік. Мілана ставила чоловікові запитання, але він мовчав... «А що вони з тобою зроблять, якщо я не мовчатиму?» - запитала дружина Міхалевича. «Гірше, ніж є, вони зі мною вже нічого не зроблять. Якщо протягом тижня від мене не буде звісток, роби все», - відповів він. Мілана була вдома з двома доньками. У старшої після почутого розпочалася істерика, їй стало страшно. До ранку Мілана думала, що робити. Вирішила їхати у Варшаву і виступати. Ледь дочекавшись 9.00, вона зателефонувала в редакцію «Нашей Ніви» і все розповіла. Мілана входить до складу громадської ініціативи «Вызваленне», яка об’єднує родичів арештантів.

Намагалися тиснути працівники КДБ й на дружину Дмитра Бондаренка, координатора виборчої кампанії Андрія Саннікова. Кадебісти, заявившись у квартиру Бондаренка, пропонували Ользі вплинути на свого чоловіка й співпрацювати зі слідством. В обмін пропонували випустити Дмитра Бондаренка під підписку про невиїзд і не дати такий великий термін, як Саннікову.

«Я ж вас попереджав, якщо почнеться якась заварушка, то в нас пальної речовини вистачає, щоб її підкинути. Але я вас теж попереджав, хлопці, ви не з тим зв’язалися. Я в підвалі не ховатимуся. Тому давайте на цьому закінчимо. Закінчимо. Більше безтолкової демократії в країні не буде». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

Михайло Ковальков, профспілковий активіст Бобруйського заводу тракторних деталей і агрегатів. Михайло приїхав у Мінськ, щоб підтримати опозицію на мітингу. За десять днів ув’язнення він побував у кількох камерах. Звільнення свого співробітника керівництво заводу відзначило по-радянськи. Заступник директора з ідеології (така посада є на кожному підприємстві) розвісив плакати по всьому заводу, щоб покартати бунтаря і настрашити колектив. «Ганьба. Брав участь у хуліганських діях. У Мінську був затриманий і засуджений на десять діб Ковальков Михайло. Чи може людина, закликаючи і ратуючи за законність, служити законності і боротися за правду, якщо сама порушує і зневажає закон Республіки Білорусь?» - йшлося в оголошенні-блискавці. Проте невдовзі «радянська пропаганда» перетворилася на справжню листівку. Хтось дописав: «Слава герою!» А до Михайла почали підходити люди і говорити: «Михайле, тримайся, більша частина робітників заводу на твоєму боці». Михайло розповів місцевим ЗМІ, що в камерах було багато молоді. «У сидільців я не бачив страху в очах. Усі сміялися, всміхалися. Були студенти, казали: ну, відрахують. Але вони були впевнені в правоті своєї справи, що прийшли на площу Незалежності», - згадує Ковальков.

«Усе, вчора «війни» у нашій країні закінчилися. Більше ніякої поблажливості, щоб дестабілізувати обстановку в країні, не буде. Я вам це авторитетно заявляю». (Олександр Лукашенко, президент Білорусі, прес-конференція 20 грудня.)

Хітом виборчої кампанії Лукашенка стала пісня «Саня» нікому не відомої групи «Рокер-Джокер». Пісня написана в кабацько-пабній музичній традиції в жанрі «алко-бугі». Тексту в пісні обмаль, а головний сюжет зводиться до того, що родичі вмовляють якогось Саню залишитися. «Саня останься с нами, сами, никак мы сами», - це мінчани слухали в середньому по 98 разів на день. Міністерство інформації, напевно, добачило глибокий сенс у фразі «Саня останется с нами. Все будет ок». Сам Олександр Григорович під час виконання пропагандистського хіта в концерті «Білоруси - це ми» був несказанно щасливий. Президент Лукашенко усміхався, а в очах блищали сльози. Тільки сльози бацьки інші... не такі, як у Даньки Саннікова, Ірини і Люцини Халіп, Ольги Некляєвої, Тетяни Бубликової, Мілани Міхалевич, сотень тисяч білорусів. Їм до вподоби інша пісня, пародія під назвою «Саня уедет в Гаагу».