Саміт оновлення

Поділитися
Ще до початку Лісабонського саміту НАТО в Брюсселі його назвали найважливішим за останнє десятиліття...

Ще до початку Лісабонського саміту НАТО в Брюсселі його назвали найважливішим за останнє десятиліття. Річ у тому, що організація, беручи до уваги зміни у світі, 19—20 листопада спробує дати відповідь на запитання, яким буде Північноатлантичний альянс упродовж найближчих десяти років. А основні питання, на обговоренні яких зосередяться в португальській столиці, — нова стратегічна концепція, перезавантаження відносин із Росією, Афганістан і протиракетна оборона на основі НАТО.

В альянсі до останнього велися дискусії навколо ключових моментів стратегічної концепції — реформи адміністративної та військової структур, фінансових зобов’язань членів, списку загроз, при яких вступає в дію ст.5 Вашингтонського договору, використання військової сили за межами території країн — членів НАТО, застосування hard power і soft power, відносин із Росією, політики відчинених дверей і т.п. Але що буде на виході? На час здачі цього матеріалу саміт тільки-но розпочав свою роботу, й тому ми поки що не можемо проаналізувати основних положень документа, який на десятиліття визначить основні принципи розвитку трансатлантичної організації, накреслить її основні цілі та завдання, позначить головні загрози та шляхи їх усунення. Адже в альянс входять 28 держав, і не слід плекати ілюзій щодо радикальності та абсолютної новизни концепції.

Експерти, з якими «ДТ» обговорювало можливі результати Лісабона, одностайні: це буде досить компромісний документ, що у згладженому вигляді подасть спільне бачення безпеки у світі країн, котрі часто керуються різними інтересами. Як зазначив у своєму виступі на організованому Фондом Open Ukraine Київському форумі безпеки співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень Роберт Нурік (США), «результатом Лісабонського саміту стане компроміс між європейськими країнами, які виступають за те, щоб обмежити сферу діяльності НАТО Європою, і Сполученими Штатами, які борються за розширення зони відповідальності організації за межі Європи».

Безумовно, у Лісабоні буде підтверджена ст.5 Вашингтонського договору, так само, як і політика відчинених дверей. Зокрема і для Грузії з Україною. (Втім, генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що зміна прагнень України щодо отримання членства в альянсі може бути відбита в комюніке саміту.) Але, як засвідчили останні диспути всередині організації, розширення у Східній Європі вже перестало бути пріоритетом у діяльності альянсу. Натомість НАТО зробило ставку на протиракетну оборону, щоб протистояти загрозі ракетного удару з боку Ірану, і на успішне завершення операції в Афганістані.

Богдан Ауреску, держсекретар із європейських справ МЗС Румунії, каже, що «в Лісабоні буде підкреслено важливість використання не тільки жорсткої сили, а й м’якої». Адже Афганістан продемонстрував неефективність військових методів вирішення загрози. Тому необхідно не тільки зміцнювати партнерські відносини по всьому світу, а й сконцентруватися на невійськових методах, взаємодіючи з ООН, ЄС, ОБСЄ і т.п.
Співробітники штаб-квартири альянсу зазначають: «У новій стратегічній концепції НАТО акцент також буде зроблений на ст.4 Вашингтонського договору, яка передбачає консультації».

Але чи визначать у Лісабоні межу застосування п’ятої статті за рахунок розширення списку загроз? Адже якщо в часи холодної війни НАТО протистояло Варшавському договору, то в епоху глобалізації воно зіштовхується з іншими загрозами — тероризмом, піратством, кібератаками, енергетичним пресингом, наркобізнесом, розповсюдженням зброї масового ураження, балістичними ракетами країн-ізгоїв, нестабільністю на Близькому Сході та в Афганістані. Член групи експертів із розробки нової стратегічної концепції НАТО Марі Жерве-Відрікер під час свого виступу на Київському форумі безпеки дипломатично не виключила «роботу над прийняттям цього рішення».

За словами високопоставлених представників альянсу, у Лісабоні також буде закладено основи реформування Організації Північноатлантичного договору. У Брюсселі констатують: перед НАТО стоять дві серйозні проблеми — Афганістан і фінансова криза. Сьогодні альянс має дефіцит бюджету 500 млн. євро. Щоб заощадити кошти, у штаб-квартирі планують зменшити кількість комітетів. Але чи буде при цьому скорочено кількість співробітників альянсу? Експерти вважають, що справжнім тестом на здатність НАТО реформуватися буде його готовність скоротити кількість агентств (у них наразі працює близько шести тисяч чоловік) і штаб-квартир на місцевому рівні. Щоб упорядкувати діяльність альянсу, американці — основні фінансові контрибутори організації — мають намір жорстко контролювати його кошти: якщо раніше представник Вашингтона на посаді помічника генсека альянсу завжди відповідав за операційні питання, то новопризначений — за адміністрування та бюджет.

І, звісно ж, нова стратегічна концепція НАТО передбачає широке залучення Росії до вирішення питань безпеки.

У відносинах Москви і Брюсселя після охолодження через російсько-грузинську війну в серпні 2008-го знову настав медовий місяць. І російська сторона, і натовська визнають: без РФ неможливо побудувати стабільну архітектуру європейської безпеки.

Ідучи шляхом умиротворення Кремля, вибачаючи порушення норм міжнародного права у 2008-му, наразі в Європі цілком серйозно обговорюють ідею вступу Росії до НАТО. Російський дипломат у розмові з «ДТ» виключив таку можливість у коротко- і середньостроковій перспективі, зазначивши, що «це смішно»: у Москві, мовляв, не думають, що вона отримає вигоди від такого членства. Проте, як ми вже писали («Троє в човні, якщо рахувати медведа», «ДТ» №39 від 23—29.10.10), в російській столиці є й інші погляди...

В Росії і НАТО багато в чому різні інтереси. Не забуваймо, що на початку 2009 року з’явилася нова стратегія національної безпеки РФ, де розширення альянсу виступає як загроза для Росії. Як зазначив професор МДІМВ Андрій Загорський, «у НАТО і Росії абсолютно різні порядки денні». І в новій стратегічній концепції НАТО в російської сторони занепокоєння викликають не тільки подальша політика відчинених дверей і глобалізація альянсу, а й те, чи буде розширено список загроз, при яких вступає в дію ст.5 Вашингтонського договору. Наприклад, у разі кібератаки, енергетичного пресингу тощо. Викликають тривогу і плани альянсу стосовно ПРО: росіяни підозрюють, що система може бути використана з розвідувальною метою проти них. Однак напередодні саміту глава російського МЗС Сергій Лавров у статті «В одной лодке», опублікованій в журналі «Итоги», констатував: «Ми не розглядаємо НАТО як загрозу нашій безпеці».

Попри різний порядок денний, у Москви і Брюсселя є точки дотику. «Спільні інтереси Росії й НАТО — боротьба з наркобізнесом, тероризмом», — каже Марі Жерве-Відрікер. Серед іншого і питання, що має наразі першорядне значення для Брюсселя, — Афганістан: альянс серйозно зав’яз у проблемі, вирішення якої поки що не видно. Екс-директор Академічного планування і політики Коледжу оборони НАТО в Римі Клаус Віттманн гадає, що «після досвіду, отриманого в Афганістані, ця кампанія, напевно, буде останньою операцією за межами території країн — членів НАТО, на яку погодилися 28 членів альянсу».

Напередодні саміту стало відомо, що Москва дала принципову згоду на поставку кількох десятків військових вертольотів, а також розпочала навчання афганських підрозділів боротьби з наркотиками. Крім того, наразі тривають переговори про розширення транзиту вантажів НАТО через російську територію, яка має стати альтернативою шляхам постачання через Пакистан, де натовські конвої дедалі частіше зазнають нападів талібів. Не виключено також, що сторони досягнуть згоди стосовно обміну розвідданими. Ці домовленості саме й мають бути закріплені на Лісабонському саміті.

Москва відчуває загрозу національній безпеці країни у разі подальшої дестабілізації ситуації в Афганістані та посилення позицій талібів. Адже це може дуже негативним чином позначитися не тільки на всьому Центральноазійському регіоні, а й на районах Росії, населених переважно мусульманами. Насамперед на Північному Кавказі. Зацікавленість Кремля добре розуміють в альянсі. До того ж, простягаючи руку Брюсселю, Москва намагається виторгувати плату за свою допомогу, а саме — домогтися від НАТО більшої поступливості.

Наприклад, у ЗМІ з’явилася інформація, що російський міністр закордонних справ Сергій Лавров попросив утриматися від розгортання великих військових сил у країнах, котрі вступили в Організацію Північноатлантичного договору після розпаду Радянського Союзу 1991 року, заявивши, що їх перебування там не сприяє зміцненню довірчих відносин. У Брюсселі публічно відмежувалися від цього. Але теоретично така угода може прийти на зміну ДЗЗСЄ. Борис Тарасюк, глава комітету ВР питань євроінтеграції, підтверджує: «Росія намагається виштовхнути США з європейського простору безпеки». (У зв’язку з цим не слід випускати з уваги і запропонований Дмитром Медведєвим Договір про європейську безпеку: багато західних експертів розглядають його як альтернативу теперішній системі безпеки і вважають, що він суперечить інтересам НАТО.)

Ще одна можлива точка дотику — ПРО на основі НАТО, яка, як передбачається, має захистити від балістичних ударів усю територію альянсу. НАТО пропонує Росії створити спільний протиракетний щит для Європи. У Брюсселі думають, що, ввівши Росію у програму ПРО, альянс розвіє уявлення про те, що ця система призначена для ослаблення російських сил ядерного стримування. Москва не квапиться з відповіддю. Адже якщо для Заходу важливе створення спільної системи ПРО, то для Росії може йтися тільки про синхронізацію. При цьому відкритими залишаються й інші питання. Наприклад, хто прийматиме рішення...

«Мова про участь Росії в європейській системі ПРО може йти лише на основі рівноправного співробітництва на всіх етапах. У нас мають бути гарантії того, що за будь-яких обставин не буде порушено стратегічну стабільність, не буде дій, які можуть негативно позначитися на законних інтересах одне одного», — прокоментував цю пропозицію генсека НАТО у своїй статті С.Лавров. Проте альянс розраховує, що на саміті Ради Росія—НАТО 20 листопада буде узгоджено дорожню карту співробітництва з протиракетної оборони. Але такі очікування видаються надміру оптимістичними: НАТО і Росії від флірту з умислом ще далеко до шлюбу з розрахунку.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі