Розділені Лівією

Поділитися
Після тижня бомбардувань сили міжнародної коаліції вивели з ладу об’єкти ППО Лівії.

Після тижня бомбардувань сили міжнародної коаліції вивели з ладу об’єкти ППО Лівії. Встановивши над цією країною безпольотну зону, світова спільнота намагається захистити населення повсталих міст від військ, вірних Муамару Каддафі. Але авіаудари по Тріполі, базах ВПС і ВМС, танках і артилерії не в змозі розв’язати лівійську кризу і примусити протиборчі сторони сісти за стіл переговорів. Попри оголошене лівійською владою припинення вогню, між проурядовими підрозділами і повстанцями тривають запеклі бої в містах Місурата і Зінтан на заході, в передмістях Адждабії - на сході країни та у Яфрані - на південному заході від Тріполі.

Сьогодні в розділеній на дві частини Джамахірії патова ситуація. У повстанців, накритих парасолькою ООН, замало сил, щоб скинути Муамара Каддафі і взяти під контроль країну. Вони слабко озброєні, роз’єднані, в них немає єдиного керівництва. Тільки в середу створена повстанцями на сході країни національна рада призначила Махмуда Джібріля головою тимчасового уряду й уповноважила його сформувати кабінет. Доти Джібріль був керівником антикризового комітету, що діяв у складі національної ради й курирував військові та міжнародні питання.

Проте й лівійський лідер, що спирається на вірні війська і має підтримку значної частини населення, не може розправитися з повстанцями. Сили міжнародної коаліції не дадуть йому це зробити. Раніше вони вже зупинили просування вірних Каддафі солдатів на території, контрольованій противниками режиму: авіаудари не дали лояльним до режиму військам узяти Бенгазі, столицю збройної опозиції.

Очевидно, що, доки Каддафі при владі, про мир у Лівії можна забути, - країна перебуватиме в перманентному стані громадянської війни. Тому в європейських і арабських столицях вважають: Муамар Каддафі повинен піти, після чого лівійці мають самі вибрати свою долю. Щоб підштовхнути полковника до відставки, світова спільнота запровадила санкції проти нього та його найближчих соратників. Але лівійський лідер не має наміру йти. І авіаудари, як і санкції, навряд чи примусять Каддафі зробити цей крок. Навпаки, він сповнений рішучості стояти до кінця, закликаючи мусульманські країни «приєднатися до боротьби проти хрестоносців».

Проблему могла б вирішити іноземна військова інтервенція. Але резолюція Ради Безпеки ООН №1973, яка дозволяє вжити всіх можливих заходів для захисту цивільних осіб, не передбачає зміни режиму і виключає сухопутну операцію. Та й Вашингтон із Лондоном категорично заперечують, що метою військової операції є знищення Каддафі. Головне, за словами американських дипломатів, аби полковник та його наближені відійшли від влади. Втім, і самі лівійські опозиціонери не хочуть явного іноземного втручання в їхню боротьбу з режимом, воліючи, щоб Захід допомагав їм зброєю та надавав авіапідтримку, знищуючи військову інфраструктуру режиму, а також його важку військову техніку.

Ось тільки члени антикаддафівської коаліції поки що не встановили, які мають бути цілі бомбардувань. Одні вважають, що слід обмежитися тільки авіаударами по об’єктах ППО, базах ВПС та ВМС. На думку інших, потрібно також знищувати й важку техніку режиму. Треті ж взагалі пропонують обмежитися лише патрулюванням лівійського неба.

Розв’язанню лівійської проблеми зовсім не сприяє й інша проблема всередині названої коаліції: її учасники довго не могли визначитися в питанні, хто візьме на себе керівництво військовою операцією. Вашингтон вважав, що це має бути НАТО. З цим погоджувався й Лондон, оскільки, на його думку, важливо заручатися підтримкою якомога більшої кількості арабських держав. Хоча Катар та ОАЕ і беруть участь у коаліції, пославши свої літаки, однак арабські країни проти того, щоб НАТО очолювало операцію: після Афганістану й Іраку Північноатлантичний альянс має на Сході не найкращу репутацію. Там уже сприймають операцію «Світанок Одіссея» як ще одну агресію Заходу проти мусульманських країн. Усе це призводить до зростання антиамериканських, антизахідних настроїв на арабській вулиці.

На це й звертають увагу в Анкарі та Парижі, виступаючи проти того, щоб операцією керувало НАТО. Втім, Париж бере до уваги не тільки ці міркування, коли пропонує передати керівництво операцією якійсь конкретній країні. Наприклад, Франції. Позиція французьких дипломатів викликана внутрішньополітичними міркуваннями господаря Єлисейського палацу. Рівень довіри виборців до Ніколя Саркозі не перевищує 30%. Активна політика Парижа в лівійському питанні має принести внутрішньополітичні дивіденди Саркозі.

Проблема, пов’язана з керівництвом операцією, виявилася такою серйозною, що знову заговорили про кризу НАТО. (Як і про кризу в Євросоюзі, оскільки Берлін і Париж, мотори європейської спільноти, стоять на діаметрально протилежних позиціях у питанні Лівії.) Втім, Барак Обама, Ніколя Саркозі та їхній британський колега, прем’єр-міністр Девід Кемерон, схоже, все ж таки дійшли згоди про ключову роль Північноатлантичного альянсу в контролі над перебігом операції проти лівійського лідера.

Про деталі домовленості поки що невідомо. Глава французького МЗС Ален Жюппе лише заявив, що альянс не здійснюватиме політичного управління у рамках операції в Лівії. За його словами, НАТО хочуть передати відповідальність «за планування та контроль над операціями», а Євросоюз бере на себе гуманітарні операції. Політичне ж керівництво здійснюватиме створений з ініціативи Парижа комітет з управління операцією в Лівії, до якого, крім НАТО, увійдуть країни, котрі беруть участь в акції, а також Ліга арабських держав. За словами Жюппе, 29 березня в Лондоні має відбутися засідання цієї «політради». Не виключено, що до зазначеної схеми буде внесено зміни: Анкара має власний погляд на проблему командування. Поки що операцією «Світанок Одіссея» керуватимуть американські військові. Північноатлантичний же альянс бере участь у військово-морській операції із забезпечення ембарго проти Лівії. За словами представника НАТО, це перший крок альянсу з початку міжнародної операції.

Усі ці проблеми антикаддафівської коаліції свідчать, що, крім головної мети - примусити Каддафі піти, - в союзників немає стратегії кампанії з чітко визначеними єдиними цілями та шляхами розв’язання кризи.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі