Розбите корито як результат року тріумфів

Про те, як житиме Донбас (хай там як - а мала батьківщина правлячої команди), у новому році говорити можна було тільки оціночно й приблизно доти, доки не були затверджені, нарешті, регіональні бюджети. З фінансових документів ясно випливає, що обіцяного ривка до світлого завтра доведеться чекати ще як мінімум рік. На словах керівники Донецької області пообіцяли рік «напруженої економії» з обов’язковим «затягуванням» пасків. Новий Бюджетний кодекс проблеми з наповненням місцевих бюджетів не вирішив, зате створив небезпечну диспропорцію в рівні фінансового забезпечення і, як наслідок, рівня життя і якості інфраструктури в великих містах і «провінції».

Депутати Донецької обласної ради, які аплодували старшим товаришам під час парламентського продавлювання нових правил гри, під час своєї бюджетної сесії звернули увагу, що складений за оновленими методиками «кошторис» не «враховує проблем малих шахтарських міст». Тому саме звідти, з глибинки, час від часу лунають тривожні сигнали: у Дзержинську та кількох дрібніших містечках повзуть чутки про закриття місцевих лікарень, у Шахтарську, який прославився своїми копанками, виникають проблеми з організацією роботи громадського транспорту, аж до міжміського сполучення.

У Донецьку тривають бурхливі дискусії з київськими відомствами з приводу фінансування кількох великих проектів. В обмін на збільшення прямих вилучень із місцевої скарбниці до 207,5 млн. грн. муніципалітет обласного центру домігся того, що меру міста як люб’язність у відповідь пообіцяли виділити субвенції «на розвиток» у сумі 150 млн. грн. Градоначальник Олександр Лук’янченко старанно приховує від столиці своє невдоволення і невпевненість у даних обіцянках. Глибинний сенс цього перекладання віртуальних поки що сум з однієї кишені в іншу й назад геть незрозумілий. Відомо лише, що Донецьк отримає великі гроші на завершення аеропорту та на зміцнення до Євро-2012 міської системи лікувальних закладів. Зате проблему багатостраждального донецького метро уряд намагається перекласти на плечі місцевої влади. Таким чином, доля будівництва, яке з’їло за двадцять років сотні мільйонів без видимого результату, ще на рік залишаться незрозумілою.

«Зараз обласною радою прийнято бюджет напружений і бюджет економії. Якщо порівняти цифри, то вони по галузях освіти, охорони здоров’я, культури і фізкультури трохи перевищують торішні. А з огляду на зростання заробітної плати та енергоресурсів, можна казати, що витрати «стиснулися»... Зарплати зросли. Зростають, і серйозно, витрати на енергоресурси. Тому що тут казати? Нам потрібно буде працювати у тому числі, на жаль, а може, на щастя, на оптимізацію бюджетної мережі», - прокоментував фінансовий план регіону на 2011 рік голова Донецької облради Андрій Шишацький.

Той факт, що бюджетні витрати на соціальну сферу, охорону здоров’я та інші належні маленьким українцям від держави послуги, по суті, зменшаться, губернатор області Анатолій Близнюк визнав практично відкрито. І навіть натякнув на можливість «оптимізації» (читай - закриття) дитячих дошкільних закладів. За його словами, певне збільшення виділених сум з’їсть інфляція, тому бюджетне фінансування фактично зменшиться.

Доходи обласного бюджету на 2011 рік визначено в загальному обсязі на 6,36 млрд. грн., проте й ці прогнози можуть виявитися надто оптимістичними. Звісно, у затвердженому звіті про виконання торішнього «кошторису» графа, в якій зазначається виконання плану у відсотках, тішить око показниками трохи за сотню, але нехитрий бюрократичний фінт, який дає змогу досягти такої благості, всім відомий - змінами, які вносять упродовж року, план підганяють під факт. Тепер лише безсторонній Інтернет та офіційні архіви пам’ятають, що на початку 2010 року бюджет Донецької області планувався на рівні 5,6 млрд. грн., а насправді вийшло 4,8 млрд. грн. Стелею додаткових надходжень у рамках нового Бюджетного кодексу (місцеві ради отримуватимуть плату за деякі види ліцензій, а також зросте частка відрахувань з деяких податків і зборів) вважається цифра в півмільярда. Все інше «збільшення» - це формалізовані обіцянки офіційного Києва на дотації та субвенції зі спільного казана.

Запуску нових великих виробництв, які можуть серйозно збільшити показники середньої зарплати і, відповідно, зборів прибуткового податку, не передбачається. У «хрестовий похід» донецьких податківців проти одержувачів доходів у конвертах особливо не віриться - принаймні для глобальної зміни ситуації року явно обмаль. Налякані перипетіями з Податковим кодексом підприємці закриваються. Не те щоб масово, але кількість тих, хто вирішив більше не грати в лотерею з цією країною, у Донецькій області вже обчислюється сотнями. Тому розрахунки на те, що збирання податків з доходів фізичних осіб зростуть у півтора разу (із 1,3 до 1,9 млрд. грн.), грунтуються або на сліпій вірі в диво, або на таємному сподіванні невідомо на що.

Не менш наївно розраховувати, що держава віддасть усе узгоджене й затверджене в бюджетних документах різного рівня. Прецедентів принаймні не було. Зі скрипом віддавалося лише те, що закріплено в «захищених статтях» - зарплати, грошова допомога, пенсії, житлові субсидії. Дотації вирівнювання та фінансування спільних заходів у рамках різного роду угод із Кабміном завжди залишалися в зоні ризику. Наприклад, мер Донецька неодноразово скаржився, що компенсація за безоплатне перевезення міським громадським транспортом пільговиків рідко перевищує третину від необхідного. Інші градоначальники з цього приводу найчастіше мовчать, оскільки давно віддали міські маршрути в руки приватників і втратили право на отримання держдотацій на ці благі цілі. Тому без малого 700 млн. грн., записані до отримання як «дотація вирівнювання», служать хіба що ілюстрацією на тему «хто кого годує», але аж ніяк не гарантують надходження цих грошей у регіон.

До того ж на підході вже оголошене підвищення комунальних тарифів та ймовірне подорожчання електроенергії. Якщо все це разом «бабахне», бюджет області й, відповідно, бюджети міст полетять шкереберть. Почнуться стрімкі переміщення фінансової маси та класичне затикання дірок: зростання тарифів означає збільшення доходів водоканалів і тепломереж, але одночасно із цим - зростання витрат на виплату житлових субсидій; збільшення вартості енергоресурсів призведе до того, що доведеться наново перераховувати витрати на утримання всіх будинків і приміщень, наявних у власності місцевих рад. Коротше, десь до середини другого кварталу управління муніципальними фінансами повернеться до старого доброго ручного режиму замість розрекламованої «реформи міжбюджетних відносин».

Залишається додати до цього ще одну бюджетну «хворобу», яка уразила Донбас із приходом кризи і вилікуватися від якої поки що не вдається - наповнення Пенсійного фонду. Хоча ПФ наповнюється і розподіляється з однієї миски, яка десь далеко від краю териконів та його суворих мешканців, регіональна статистика все-таки ведеться, і показує невтішне: останні роки Донецька область не забезпечує власних пенсіонерів грошима. Розрив між відрахуваннями з зарплат зайнятого населення та необхідною для виплат пенсій сумою неухильно зростає і наближається до мільярда гривень.

За відсутності чітких джерел для наповнення бюджетів у жителів Донецької області є альтернатива - очікування дива у вигляді стрибка цін на світовому ринку металопродукції. Тільки в цьому випадку можна чекати якихось вкладень в інфраструктуру, коли, розщедрившись, керівники метгігантів розщедряться на те, щоб облагородити місце проживання тих, хто «робить» їм надприбутки. Можливо, на це десь у глибині душі сподіваються і мешканці владних кабінетів - вони теж люди і теж вірять у дива. Хоча одна спільна наївна місцева надія, що після перемоги «наших» Донбас житиме приспівуючи, вже луснула з тріском. Те, що Донецьк фінансово дискримінував «нелюдський помаранчевий режим», було прикро, але десь зрозуміло. Нині відбувається дивний для тутешнього люду процес - після року безперервних тріумфів опинитися біля розбитого корита.