Росія—Україна: ідеологічне перезавантаження? - Політика - dt.ua

Росія—Україна: ідеологічне перезавантаження?

26 лютого, 2010, 17:08 Роздрукувати Випуск №8, 26 лютого-5 березня

Стосунки між «маленькими» росіянами та українцями оцінювати дуже прикро: якщо «наші» — практично...

Стосунки між «маленькими» росіянами та українцями оцінювати дуже прикро: якщо «наші» — практично цілком вірні давній дружбі народів, то північні сусіди — під пресом прокремлівської пропаганди — здебільшого ставляться до нас із пересторогою. Що ж робити, якщо свобода слова в Росії «присохла» як давнє садно на скорботному лику суспільства єдиної думки… У плані промивання населенню мізків нашим діячам із російськими не змагатися (навіть за всього бажання), і це здорово, — натомість очевидним нездоров’ям позначена думка пересічних росіян про Україну.

«Любити по-російськи…»

Соціологи Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) разом із російським Левада-Центром провели дослідження «Ставлення населення України і Росії одне до одного». Виявилося, що 93% українців добре ставляться до Росії, тільки 4% — погано, а 3% не визначилися. За даними російських соціологів, 52% опитаних росіян добре ставляться до України, 37% — погано, а 11% не визначилися. Начебто й мало росіян до нас із щирою душею, але в січні 2009 року їх було набагато менше — лише 29%. А погано до України рік тому ставилися аж 62% росіян! Отже, сьогодні ми, немов сівши в якусь машину часу, перемістилися… на рівень січня 2008 року, коли ставлення до України з боку росіян було найбільш позитивним (59% ставилися до нас добре, 30% — погано, а 10% не визначилися). Здавалося б, що там 59% — хіба це показник доброго ставлення до братнього слов’янського народу?

«У кращі часи не більш як 10—15% росіян вважали відносини між нашими країнами «напруженими» і «ворожими» і не більш як 20% негативно ставилися до України», — із прикрістю коментував дані торішнього дослідження заступник директора Левада-Центру Олексій ГРАЖДАНКІН. Але п’ята частина населення, яка не сприймає цілого народу, і це її «норма здоров’я», — хіба це не ознака ксенофобії, яка пронизала Росію?

Але соціолог налаштований оптимістично.

— На мою думку, сьогодні в Росії відбувається поступове відновлення позитивного ставлення до України, яке істотно погіршилося у зв’язку з позицією колишнього президента України Віктора Ющенка щодо південноосетинського конфлікту в серпні 2008 року, а також січневого 2009 року газового конфлікту Росії з Україною, — розповідає Олексій Гражданкін. — Також на ставлення до України вплинули численні акції з переоцінки історії ХХ століття (Голодомор, діяльність ОУН—УПА), до яких вдавався Віктор Ющенко.

Водночас перемога Віктора Януковича, схоже, може поліпшити імідж України в очах росіян. Позитивної динаміки в розвитку відносин між нашими країнами з його приходом очікували 41% жителів Росії (негативної — лише 7%). А от баланс позитивних і негативних очікувань у розвитку російсько-українських відносин у разі перемоги на президентських виборах Юлії Тимошенко становив 11/27.

— Частина росіян демонструє нелюбов до українців як до етносу чи як до держави Україна?

— За відповідями на запитання про ставлення до України насамперед приховується ставлення до політики української влади, яке, на жаль, переноситься і на ставлення до держави Україна, і до українців як до етносу. Так, у травні минулого року, коли баланс позитивних і негативних оцінок ставлення до України становив 34/56, баланс позитивних і негативних оцінок українців як народу становив 75/18, хоча, на жаль, він істотно знизився навіть порівняно з 2006 роком, коли становив 81/14.

— Як росіяни оцінюють рівень демократії в Росії? Наскільки тісно там спаяні державна політика і громадська думка?

— У Росії завжди була сильна ідея особливого шляху розвитку країни, а разом із нею — і особливого, не схожого ні на які інші, державного ладу. Ця ідея успішно пережила комуністичні ідеали і радянську владу (що стала частковим проявом цієї ідеї). На тлі не викорененої ідеї національної переваги підкинута нинішньою владою російському суспільству ідея «суверенної демократії» (що наслідує риторику «соціалістичної демократії», яка перевершує «буржуазні демократії» Заходу) знайшла широку підтримку практично серед усіх верств населення, включаючи комуністів. Осторонь залишилися ті, хто послідовно орієнтований на цінності західного суспільства, частка яких у населенні країни, мабуть, іще менша, ніж в Україні…

«Про Україну — або погано, або нічого…»

Можна зітхнути вільно: імперська політика Росії щодо України перейшла в розряд пострадянських міфів. Так, із 2007 року істотно зросла кількість тих російських громадян, які хочуть дружніх і незалежних відносин з Україною — відповідно з 41 до 55%. А кількість тих, хто хоче встановити економічний і політичний контроль над нашою країною, із 2004 року зменшилася на цілих 5% — із 38 до 33%. Проте зрушення в суспільній свідомості росіян досить-таки незначні…

Наш співрозмовник — генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.

— Від чого залежить ставлення росіян до українців?

— Ми проводимо дослідження в основному в Україні. Я гірше знаю ситуацію в Росії, але, гадаю, що ставлення росіян багато в чому задається настановами керівництва країни, які транслюються в ЗМІ. Характерно, що в нас у країні немає єдності в різних ЗМІ, тому будь-яка людина отримує інформацію та її аналіз за своїм вибором, а в Росії все-таки державний порядок зрощений із громадською думкою. Мої візити до Москви, розповіді друзів-соціологів, які живуть там, а також російські телепрограми переконують мене в тому, що в росіян немає особливих варіацій ставлення до України — там транслюється «єдина думка». «Про Україну — або погано, або нічого», — така настанова російських керівників.

Я думаю, що після президентських виборів в Україні ставлення росіян до українців буде якийсь, нехай і нетривалий, час поліпшуватися: до влади прийшов Янукович, який вважається в Росії «проросійським» президентом, а також пішов з політичної сцени «український націоналіст» Ющенко.

— У вашому дослідженні є дані, які суперечать поширеному в нас стереотипу про імперські амбіції Росії. Так, 55% росіян вважають, що Росія і Україна мають бути незалежними, але дружніми державами, а 25% узагалі виступають за суворі кордони між нашими державами, за митниці й закриті візи…

— Імовірно, такі думки виникли під впливом критики України в російських ЗМІ як наслідку поганого ставлення до нашої країни. Проте якщо в Росії тільки 14% населення хотіли б об’єднатися з Україною в одну країну, то в нас — 22%. І, попри те що більшість (74%) наших громадян не хочуть об’єднання з Росією, це колосальна цифра, безумовно, характерна насамперед для населення Сходу України. Можливо, це результат недостатньо ефективної мовної політики в нашій країні — на жаль, і мовне питання, і питання про федералізацію так у нас заполітизовані, що будь-які наукові обговорення їх неможливі, вони сприйматимуться як боротьба з незалежністю України і тільки розколюватимуть країну. Цікаво, що за об’єднання України і Росії в одну державу, за нашими даними, на Заході нашої країни виступає 4% опитаних, у Центрі — 16%, на Півдні — 25% і на Сході — 45%.

— За даними Левада-Центру, 33% росіян вважають за необхідне, щоб Україна перебувала під економічним і політичним контролем Росії. На вашу думку, це багато чи мало?

— Звичайно, багато. З якого дива Росія має контролювати Україну? Але якщо ми поставимо це запитання перед українцями, ми можемо отримати не менш дивовижну цифру — багато людей, які хочуть об’єднання з Росією, можуть захотіти й контролю з її боку.

— 57% опитаних росіян вважають, що Росія більш демократична країна, ніж Україна, 19% вважають обидві країни однаково недемократичними, і тільки 8% віддають першість Україні. У чому тут річ?

— Якщо російські ЗМІ постійно кажуть, що їхня країна демократична, а наша — ні, то росіяни в це вірять.

— 93% опитаних українців люблять Росію. На вашу думку, чи пов’язане це з тим, що в нас старше покоління пройшло школу життя в Радянському Союзі?

— Справді, для багатьох СРСР був єдиною країною, і люди ставилися одне до одного як до себе самих, і любити ближнього було менш дивно, ніж не любити. Як на мене, остаточний перелом у наших відносинах з Росією пов’язаний із 2004 роком — керівництво сусідів злякала наша помаранчева революція...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво