Росія готова віддати Китаю все

Україні, яка декларує бажання розвивати відносини стратегічного партнерства з Китаєм, необхідно дуже уважно стежити за тим, як розвиваються відносини Пекіна і Москви. Наслідуючи офіційну термінологію, вони вже вийшли на рівень «усебічного поглиблення партнерства і стратегічної взаємодії». І це один із результатів візиту російського президента Дмитра Медведєва до КНР 26—28 вересня, що запам’ятався підписаними угодами в енергетичній сфері. Зазначимо, що це вже п’ята зустріч вищого керівництва двох країн у поточному році. Мабуть, не остання.

Китай поведе Росію за собою

Російсько-китайський саміт продемонстрував, чого хочуть обидві країни від нинішнього співробітництва. І хто є ведучим і веденим у цих відносинах: першу скрипку під час переговорів грав китайський лідер. Він чітко визначив, що хотів би отримати від Росії. Достатньо проаналізувати ті пропозиції щодо подальшого поглиблення співробітництва з РФ, з якими голова КНР Ху Цзіньтао звернувся до свого російського колеги. Усі вони спрямовані на те, щоб сторони активізували роботу в стратегічних сферах — від торгівлі до обміну технологіями. Російський лідер погодився з цим, додавши до них ще кілька своїх ідей у регіональному і гуманітарному співробітництві.

На міжнародній арені Китай і Росія виступають за мультиполяризацію світу, підтримують демократизацію міжнародного політичного порядку, просувають глобалізацію економіки. Конкретніше ці тези вилилися в рішення Москви підтримати Пекін у питанні реформи в МВФ. Нову систему голосування можуть затвердити 11—12 листопада на саміті «великої двадцятки» у Південній Кореї. У разі успішного перерозподілу квот і голосів у МВФ Китай може посісти третій або навіть другий рядок в організації за обсягом повноважень після США, випередивши Великобританію, Німеччину і Францію.

Справжнім експромтом саміту була згода Дмитра Медведєва (на пропозицію китайської сторони) підписати спільну заяву у зв’язку з 65-річчям закінчення Другої світової війни. Цим документом Росія фактично втрутилася в бурхливий конфлікт Китаю і Японії через спірні острови у Східно-Китайському морі. Вже після закінчення візиту до Пекіна Дмитро Медведєв вирішив ще полоскотати нерви японцям, повідомивши про свій намір найближчим часом відвідати Курильські острови. У Токіо це розцінили не інакше, як змову, і висловили протест.

Цікавими були висловлювання китайських мас-медіа про роль, яку Піднебесна має намір відігравати в майбутньому Росії. Газета «Хуанцю шибао» у день початку візиту Дмитра Медведєва писала: «Не можна погодитися з думкою тих, хто вважає, що тільки на Заході Росія може отримати потрібні їй для реформ гроші, технології і фахівців. Усе це вже має Китай. Як найбільший сусід і єдиний у світі «партнер зі стратегічної взаємодії», Китай не тільки стежитиме за перебігом російської модернізації, але й візьме в ній участь, притім стане не тільки учасником, але й «переможцем».

Китай дібрався до сировини

Економічна складова стратегічного партнерства двох країн сьогодні вилилася в енергетичний діалог. Найбільші компанії Росії — «Газпром», «Лукойл», «Роснефть», «Транснефть» і «Росатом» — напередодні візиту підготували для Китаю пакет угод, який, власне, і став найбільш конкретним результатом пекінських переговорів російського лідера.

З першого січня 2011 року почнуться комерційні поставки нафти новим нафтопроводом до північного Китаю від кордону Росії. Лідери вже відсвяткували формальне закінчення його будівництва. Контракт підписано на 20 років, і очікують, що загалом за цей період Китай отримає з Росії 300 млн. тонн нафти. Раніше російські нафтові компанії вже отримали від Китаю кредит на 25 млрд. дол. для реалізації цього проекту. 21 вересня «Роснефть» підписала зі своїм китайським партнером — CNPC — угоду про створення спільного підприємства з обсягом інвестицій у 5 млрд. дол. Нове СП працюватиме над побудовою НПЗ на території Китаю в Тяньцзіні, а після цього — будуватиме мережу АЗС. Завод зможе переробляти 13 млн. тонн на рік, причому 70% обсягу — це буде російська сировина.

Крім того, у планах Росії і Китаю спільні проекти з транспортування енергоносіїв з Близького Сходу. Достатньо сказати, що сьогодні імпортна нафта становить понад половину споживаного в Китаї чорного золота, а через десять років залежність КНР від зарубіжних поставок перевищить 60%.

Країнам також вдалося домовитися про участь «Росатома» у будівництві Тяньваньської АЕС: росіяни добудують до неї ще два енергоблоки. Її перші два реактори були побудовані «Атомстройэкспортом», і до цього будівництва росіяни залучали українських фахівців. Росія також поставить Китаю вугілля, яке досі є основною сировиною для китайської енергетики і промисловості, в обсязі 1 млн. тонн до кінця року. У 2009 році КНР імпортувала 122 млн. тонн, причому обсяги ввезення зростають щороку: за підсумками 2010 року Китай може стати найбільшим імпортером вугілля у світі, випередивши Японію.

Але найбільшою інтригою візиту стали переговори «Газпрому» з китайськими партнерами про поставки газу. Напередодні російський віце-прем’єр Ігор Сєчін заявив, що Росія готова цілком забезпечити зростаючі потреби Китаю в природному газі. На цей час країна споживає близько 80—90 млрд. кубометрів на рік. Причому вагому частину — за рахунок власних ресурсів. Лише 7—10 млрд. кубометрів — це імпортне паливо.

Проте, за прогнозами експертів, у найближчі десять років споживання газу в Китаї буде подвоєно, особливо, якщо Китай прийме рішення про перехід з вугілля на газ. За останні п’ять років споживання газу і так зросло вдвічі. Однак в останні роки у справі забезпечення Китаю газом росіян випередили центральноазіатські постачальники. Казахстан, Узбекистан і Туркменистан уже качають у Піднебесну блакитне паливо, оскільки саме там знайшли для себе альтернативний російському ринок збуту. За підсумками нинішнього року, центральноазіатські країни поставлять Китаю 13 млрд. кубометрів, а в наступному — уже понад 30 мільярдів.

Ця обставина створила для «Газпрому» дуже незвичну ситуацію: він не мав змоги диктувати ціни на свою сировину. Таким чином, результатом останнього раунду переговорів стала лише домовленість про те, що «Газпром», мабуть, усе-таки розпочне поставки в Китай з 2015 року. Контракт укладуть 2011-го строком на 30 років, а обсяг поставок досягатиме 30 млрд. кубометрів на рік. Китай також розглядає можливість видачі «Газпрому» багатомільярдного кредиту в рахунок гарантії майбутніх поставок. Але в питанні про ціну сторони так і не змогли домовитися.

За словами заступника голови правління ВАТ «Газпром» Олександра Медведєва різниця між російським і китайським варіантом ціни становить 60 доларів, він також спростував повідомлення, що «Газпром» нібито погодився на 150 доларів за тисячу кубометрів. Проте експерти вважають, що вище цієї позначки з Китаєм сторгуватися буде складно. Крім того, «Роснефть» і «Лукойл» також оголосили про готовність поставляти газ у Китай. Причому «Лукойл» це може зробити навіть раніше від «Газпрому», маючи доступ до центральноазіатських газопроводів. «Газпрому» ж трубу в Китай ще треба побудувати.

Візит президента РФ Дмитра Медведєва в Китай продемонстрував: Пекін зацікавлений у Росії як джерелі сировини. Тепер ця складова двосторонніх відносин домінуватиме. Альтернативи такій схемі відносин поки що немає, кажуть російські експерти. Вони зазначають, що частка машин і обладнання в російських поставках Пекіну скоротилася до 1,7%. І це тоді, як КНР зробила величезний ривок у технологіях і багато в чому зрівнялася з Росією в різних секторах промисловості. Навіть в оборонній сфері тепер Китай переважно спирається на власні сили, залишивши російський ВПК без замовлень і грошей.

З роками ця тенденція у відносинах Москви і Пекіна тільки зміцнюватиметься.