РОЛАНД СМІТ: «МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, КОЛИ УКРАЇНЦІ ГОВОРЯТЬ, ЩО ВОНИ ЙДУТЬ У ЄВРОПУ. ВОНИ УЖЕ ЖИВУТЬ У ЄВРОПІ» - Політика - dt.ua

РОЛАНД СМІТ: «МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, КОЛИ УКРАЇНЦІ ГОВОРЯТЬ, ЩО ВОНИ ЙДУТЬ У ЄВРОПУ. ВОНИ УЖЕ ЖИВУТЬ У ЄВРОПІ»

19 липня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 19 липня-26 липня

Про Роланда Сміта, посла Великої Британії в Україні, можна сказати, що він був одним із найактивніших представників дипломатичного корпусу...

Про Роланда Сміта, посла Великої Британії в Україні, можна сказати, що він був одним із найактивніших представників дипломатичного корпусу. Його діяльність, спрямована на інтенсифікацію двосторонніх стосунків та на підтримку європейського вектора України, нерідко була набагато активнішою, ніж позиція його країни. Ця людина могла чудово спілкуватися й товаришувати не лише з представниками влади, а й опозиції та ЗМІ. Робота в Україні стала останнім дипломатичним призначенням Роланда Сміта. На прощальному прийомі в Британському посольстві досвідчений дипломат, який працював майже на всіх континентах, наголосив, що раніше він намагався уникати прямої відповіді на запитання: «В якій країні вам найбільше подобалося працювати?» Але тепер він щиро говорить, що робота в Україні була для нього найцікавішою. Можливо, саме тому Роланд Сміт переконаний, що ще повернеться в Україну, принаймні як спостерігач ОБСЄ 2004 року. Ми переконані, що пан Сміт, з його досвідом і принциповістю, буде аж ніяк не спостерігачем-статистом.

Своїми думками про Україну, все ще дипломат Роланд Сміт поділився в прощальній розмові з «ДТ».

— На вашу думку, Україна за час вашого перебування тут зробила в розвитку політики й економіки крок уперед, чи назад?

— Уперед. Стосовно економіки це мені видається очевидним, адже розпочате наприкінці 1999-го — на початку 2000 р. економічне зростання триває. Вважаю, що й наступного року цей процес не припиниться. Мене це, ясна річ, тішить. До речі, завдяки загальному розвитку української економіки розвивається і британська торгівля в Україні. А щодо політики, то й у ній зроблено крок уперед. Приміром, я був спостерігачем під час парламентських виборів цього року, і, як ви знаєте, усі міжнародні спостерігачі сказали, що порівняно з виборами 1998 року ці були набагато кращими. Безумовно, проблем поки що не бракує, але — крок уперед.

— Як за час вашого перебування в Україні розвивалися українсько-британські відносини?

— Можу сказати, що успішно. Стосовно політики, то ми створили з адміністрацією президента й секретаріатом нашого прем’єр-міністра консультативний механізм, при Верховній Раді є консультанти різних рівнів — від міністрів закордонних справ до консультантів на робочих місцях.

А стосовно економіки, то я вже говорив, що зростає наша торгівля з Україною. Український імпорт у Великобританію також зростає. Але Україні не вдалося залучити таку кількість інвестиційних коштів, як, приміром, Польщі. Тут ще непочатий край роботи.

— Чому ж Україна не змогла залучити таку кількість інвесторів, як Польща?

— Річ у тому, що інвестори по-перше, хочуть бути впевненими в захищеності їхніх інвестицій, а по-друге, в одержанні прибутків, хоча про останнє інвестор не завжди може знати напевне. В Україні іноземні фірми нерідко наштовхувалися на великі труднощі. Можливо, через корупцію, можливо, тому, що не було потрібного законодавства. І коли вони зверталися до суду, не завжди їхні інтереси там захищають. Коли з інвесторами таке відбувається, це відлякує інших.

— Великобританія ще не висловила свого ставлення до заяви України про намір домагатися повноправного членства в НАТО.

— Минулого тижня тут відбулася зустріч з представниками НАТО. І всі учасники висловлювали свою думку. Генеральний секретар сказав, він, як ви знаєте, британець, що НАТО готова до всіх можливих відносин з Україною, до яких готова сама Україна. Він мав на увазі те, що до вступу в НАТО Україна повинна по-справжньому готуватися. Необхідно провести низку реформ у військовій сфері, але не слід забувати й про розвиток демократії. Можу сказати, що наша спільна з Україною програма є найбільшою програмою серед інших країн Східної чи Центральної Європи. Щороку проводяться спільні маневри за участю Великобританії, України й Польщі. Є регулярний обмін, дуже багато українських офіцерів вивчають англійську мову на курсах британської влади, приїжджають до нас на навчання. І, певна річ, кінцева мета цього співробітництва — розвиток можливостей для спільних операцій. Ми вже співпрацюємо, приміром, на Балканах, і будемо сподіватися, що така спільна діяльність триватиме і сприятиме процесу зближення між нашими державами.

— Як відомо, Великобританія запропонувала надати Україні, Молдові й Білорусі статус особливого сусіда. Який зміст ви вкладаєте в цей статус? Чи означає це, що вищезгадані держави стоять на одному рівні?

— Мені не дуже подобається слово статус, оскільки ми не говорили своїм партнерам за Європейським Союзом, що треба створити новий статус сусіда. Ми сказали, що треба думати про відносини з новими сусідами, адже вони в Європейського Союзу з’являться — це географічний факт, це реальність. Це матиме велике значення не тільки для України й інших держав, а й для самого Євросоюзу. Але ми не говоримо, що треба придумати якийсь специфічний статус. Ми чудово розуміємо, що Україна на зовсім іншому рівні, ніж Білорусь чи Молдова. Хоча тут є проблеми, але вони цілком інакші, ніж у цих держав. Україна набагато більша держава, ніж Молдова й Білорусь разом узяті, тож вона має більше значення для Євросоюзу. Я нічого не хочу сказати проти цих держав, але об’єктивна правда в тому, що Україна — одна з найбільших європейських держав. Тож відносини з нею мають особливе значення. Не знаю, яким буде результат. Не знаю, яким буде процес розгляду цього питання в Європейській комісії. Але мене дуже тішить, що міністр закордонних справ України та співробітники міністерства сказали, що ця ініціатива відкриває для України нові можливості. Це, сподіваюся, допоможе розвиватися вашій країні.

— Яким стандартам повинна відповідати Україна передусім, аби її членство в Європейському Союзі стало можливим, — у військовій сфері, політичній, економічній, правовій?

— Для Євросоюзу військова сфера не відіграє такої важливої ролі, як для НАТО. Я колись уже говорив: Україні треба зміцнити передусім демократію, верховенство права. Це дуже важливо. У Римському договорі, на основі якого створено Євросоюз, говориться, що Євросоюз відкритий для всіх європейських держав, де є демократія та верховенство права, де поважають права людини. Отже, це найголовніше. І це, звісно, включає повагу до опозиціонерів. Безумовно, опозиціонери також повинні поважати владу. Повага повинна бути взаємною. Не слід забувати про вільний доступ до засобів масової інформації, про права всіх громадян. Особливе значення має система юстиції, бо коли людей обвинувачують, дуже важливо, щоб не порушувалися їхні права.

Ясна річ, аби стати членом Євросоюзу, держава повинна мати такий рівень економічного розвитку, який дозволяє успішно жити й конкурувати на європейському ринку. Але це не означає, що рівень життя повинен бути таким, скажімо, як у Німеччині. Є в нинішньому Євросоюзі держави з різними рівнями економічного розвитку, приміром, у Португалії він нижчий, ніж у Швеції. Але економічна система в Португалії в принципі така сама, як і в Швеції. І Україна повинна мати таку систему. Це, безумовно, довгий процес. Це європейський шлях, обраний для себе Україною. Я не знаю, як довго доведеться йти цим шляхом. Це залежить, передусім, від вас самих.

— Чиї позиції та дії були для вас зрозумілішими в Україні — влади чи опозиції?

— Ви знаєте, одне з завдань посла — розвивати й підтримувати контакти з усіма політичними діячами країни, котрі мають у ній вагу. Він повинен усіх розуміти. Сподіваюся, що, спілкуючись з адміністрацією президента чи різними міністерствами, я їх правильно розумів, а вони мене. І коли я зустрічався з різними політичними партіями, ми одне одного також розуміли.

— Робота в Україні завершує вашу дипломатичну кар’єру. Чим плануєте займатися далі?

— У 60 років усі британські дипломати виходять на пенсію, але на мене чекає нова кар’єра. Я буду директором Центру з уладнання релігійних конфліктів. Його створює в Лондоні англіканська церква в приміщенні колишньої церкви, яку 1993 року знищили ірландські терористи. Нині цю споруду реставрують, там буде не церква, а центр і я буду його першим директором.

— Через скільки років, на вашу думку, Україна стане справжньою європейською державою?

— Вважаю, що Україна вже є справжньою європейською державою, бо вона є Європою. Мені не подобається, коли українці кажуть, що вони йдуть у Європу. Вони вже живуть у Європі. Я тут відзначав десятиліття незалежності України. Безумовно, в країні відбуваються певні процеси, але те, що вона справжня європейська держава, — в цьому в мене сумнівів немає.

P.S. Наступним послом Великобританії в Україні буде Роберт Брінклі. Він почне виконувати свої нові обов’язки в серпні 2002 року. Пан Брінклі два терміни працював у Британському посольстві в Москві (1979—1982, 1996—1999), у Женеві й Бонні. Нині він обіймає посаду голови об’єднаного імміграційного департаменту міністерства закордонних справ і міністерства внутрішніх справ Великобританії.

Перед приїздом в Україну Роберт Брінклі вивчатиме українську мову в Лондоні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво