РЕГІОНИ ПРОСЯТЬ ВОГНЮ - Політика - dt.ua

РЕГІОНИ ПРОСЯТЬ ВОГНЮ

18 квітня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 18 квітня-25 квітня

У Верховній Раді України гаряча пора. За парламентськими слуханнями про конституційну реформу, ін...

У Верховній Раді України гаряча пора. За парламентськими слуханнями про конституційну реформу, ініційовану Президентом України, пішло обговорення та голосування із приводу програми уряду щодо соціально-економічного розвитку держави на найближчі два роки. Звісно ж, тут не могло не обійтися без гарячих дебатів. Адже на кону майбутнє як усієї країни в цілому, так і кожного її громадянина окремо.

Про свою позицію щодо конституційних ініціатив Президента України й урядової програми повідав нам народний депутат, член парламентської фракції «Регіони України» Володимир ЗУБАНОВ.

— Володимире Олександровичу, ви згодні з тим, що існуюча в країні система влади потребує зміни?

Свого часу Україна отримала Конституцію, якої гостро потребувала на даному етапі свого становлення як незалежна держава. Відповідав цьому і закон про вибори, що дозволив обирати в парламент депутатів, чиї погляди досить точно відбивають настрої, що домінують у суспільстві. Але світ не стоїть на місці, і я вважаю, що пропозиції Президента актуальні й сучасні. Якби політичні сили змогли знайти порозуміння і внести відповідні зміни в Основний Закон, це принесло б користь нашій державі. Інша річ, що нинішня розстановка сил у суспільстві не найсприятливіша для проведення збалансованої політичної реформи. Проводити зміни системи влади слід комплексно, не обмежуючись протягуванням лише окремих елементів реформи. Приміром, неприпустимо приймати пропорційну систему виборів без переходу до двопалатного парламенту. У результаті пропорційних виборів неминучим є зниження представництва регіонів у Верховній Раді (отримаємо, що називається, парламент міста Києва). А гарантована присутність представників регіонів у верхній палаті компенсує цю втрату. І якщо комплексна реформа нереальна, то краще вже зберегти існуючий політичний устрій, що, як мені здається, і станеться з великою мірою імовірності. Та все ж, на мій погляд, за певних умов країна може отримати досконалішу систему політичного устрою.

— Що це за умови?

— У країні має залишатися сильна президентська влада, що необхідно як для прийняття відповідальних і оперативних рішень на державному рівні, так і для забезпечення їхнього виконання. Крім того, Президент має обиратися всенародним голосуванням терміном на п’ять років, а також мати право пропонувати на затвердження Верховної Ради кандидатури глави уряду і «силових» міністрів. Йому необхідно надати право за певних умов розпускати парламент, а також призначати губернаторів, що має забезпечувати ефективність діяльності владної вертикалі.

Що ж до двопалатного парламенту, то він необхідний, як я вже казав, для забезпечення інтересів регіонів у верхній палаті при переході до пропорційних виборів у нижню палату парламенту. А також щоб виключити можливість ухвалення популістських законів і непродуманих рішень.

— У такому разі, яким ви бачите реформований парламент України?

Потрібно погодитися з рішенням референдуму 2000 року і скоротити кількість депутатів нижньої палати до 300 чоловік. Це не тільки зменшить витрати на утримання Верховної Ради, а й підвищить її професійний рівень.

Хочу зазначити: переважна кількість країн мають двопалатний парламент незалежно від того, є вони федеративними державами чи унітарними.

Я вважаю, що області повинні бути представлені у верхній палаті за квотою з урахуванням чисельності населення від 3 до 5 депутатів. Таким чином, вона налічуватиме близько 100 депутатів. Всі вони мають обиратися прямим таємним голосуванням. Балотуватися можуть лише громадяни, котрі мешкають у даному регіоні. Термін повноважень депутатів обох палат — 5 років.

— А як ви ставитеся до пропозиції Президента одночасно проводити вибори на всіх рівнях?

Одночасна зміна всієї системи влади може призвести до непередбачуваних наслідків для держави. Гадаю, вибори слід проводити в два етапи. На першому — Президента та верхньої палати парламенту, на другому (через два з половиною роки) — нижньої палати й органів місцевого самоврядування.

У проведенні реформи дуже важливий перехідний період. З моєї точки зору, він має проходити таким чином: останньої неділі жовтня 2004 року проводяться вибори Президента і депутатів верхньої палати парламенту, а останньої неділі березня 2006 року — у нижню палату й органи місцевого самоврядування. У нижню палату обираються 300 депутатів. Таким чином, до 2006 року діє двопалатний парламент із реформованими функціями і відповідним розподілом повноважень. Тільки нижня палата працює до 2006 року в нинішньому складі.

— Володимире Олександровичу, Верховна Рада схвалила урядову програму соціально-економічного розвитку країни на найближчі два роки. Що ви можете сказати про цей документ?

Я цілком підтримую необхідність прийняття такої програми, особливо в частині зменшення податкового пресу на виробників товарів і послуг. Це допомогло б вирішити відразу три складні завдання: підвищити рівень реальної зарплати населення, вивести значні грошові суми з тіні, включивши їх у виробничу діяльність, і зробити привабливішими наші підприємства для інвесторів, у тому числі зарубіжних.

Однак у мене є суттєві розбіжності з пропозиціями про ставки податків, озвученими першим віце-прем’єром Миколою Азаровим. Микола Янович пропонує зменшити ПДВ до 15%, податок на прибуток підприємств — до 20, прибутковий податок із громадян — до 13%, а з найбільше забезпечених — до 20. Але при цьому в його пропозиціях ні словом не згадується про соціальні податки — у Пенсійний фонд, Фонд зайнятості. А вони ж у даний час складають чималі суми. Тому зменшення прибуткового податку при збереженні інших податків на зарплату в старому обсязі жодною мірою не призведе до помітного зменшення податкового пресу на зарплату. Як не вирішить і ті завдання, про які я говорив спочатку.

— Що ж ви пропонуєте?

Для спрощення системи оподаткування та реального зменшення податкового пресу необхідно ухвалити в остаточній редакції закон України «Про дохід фізичних осіб» із закріпленням ставки прибуткового податку в розмірі 13%. Але це лише перший крок. Потрібно йти далі і шукати додаткові шляхи зниження податкового тягаря. Найсуттєвіший тиск на заробітну плату чинить пенсійний збір у розмірі 32%, який виплачують підприємства. Торік ці відрахування склали 15 млрд. 115 млн. гривень. Суттєве зменшення пенсійного збору, скажімо, до 20%, стане значним полегшенням для підприємств. Тим більше що це було б у руслі пропозицій Президента, котрий висловлюється за зменшення податкового пресу. Неважко підрахувати, що тоді підприємства заощадять 5,7 мільярда гривень, які зможуть направити як на поповнення оборотних коштів, так і на підвищення заробітної плати.

— Так, із цим важко сперечатися. Але за рахунок чого Пенсійний фонд компенсує втрати, котрі в такому разі неминучі?

Тут потрібен такий збір, який забезпечував би необхідні обсяги надходжень, їхню стабільність, прозорість обліку, стимулював економіку до більш ефективного розвитку. Гадаю, цього можна досягти запровадженням збору з коштів, що витрачаються підприємствами на придбання енергоресурсів. Не секрет, що уряд давно і безуспішно бореться з надмірними енерговитратами, обумовленими низькими обсягами виробництва, його малоефективною структурою, застарілими технологіями і просто безвідповідальним ставленням до енергозберігання. Тому запровадження такого збору не лише поповнить Пенсійний фонд, а й стане стимулом до ощадливої витрати енергоресурсів.

— Про які саме ресурси і ставки пенсійного збору може йти мова?

— Я пропоную запровадити збір на такі ресурси, як електроенергія, газ і вода, а також поширити його на каналізаційні стоки. Природно, за необхідності цей перелік можна відкоригувати. За статистичними даними, торік на ці статті витрат підприємствами всіх форм власності було витрачено 46 мільярдів гривень. Отже, якщо застосувати ставку збору 10%, то Пенсійний фонд отримає 4,6 мільярда. Але ми говорили про можливі втрати фонду 5,7 мільярда гривень. Дефіцит у 1,1 мільярда покриється збільшенням середньої заробітної плати.

— Володимире Олександровичу, але ж реалізація ваших пропозицій може призвести до того, що товаровиробники просто підвищать вартість своєї продукції, компенсуючи додаткові витрати і перевівши тим самим стрілки на споживачів.

— До зростання цін на товари, у тому числі й енергоносії, це не призведе через те, що вони збалансовані за доходами й витратами. Інакше кажучи, збільшуючи витрати по енергоносіях, не приділяючи уваги енергозберіганню, підприємства заощаджують на нарахуваннях на зарплату. До того ж додатковий збір на енергоносії не буде поширюватися на населення.

Звісно, слід очікувати, що дані пропозиції викликають чимало заперечень. Я готовий їх прийняти. Нехай мої опоненти доведуть, що їхні пропозиції дозволять ефективно розвиватися економіці в частині збільшення заробітної плати, залучення інвестицій, зменшення витрати енергоносіїв і ефективної перебудови структури промисловості.

— Ви представляєте у ВР шахтарський край, багато міст і селищ якого підпадають під визначення «депресивні території». Економічний спад там сягнув масштабів, що загрожують самому існуванню цих територіальних утворень. Як ви вважаєте, чи існують шляхи вирішення цієї проблеми?

— Безумовно. Насамперед, необхідна урядова програма із залучення недержавних ресурсів для розвитку депресивних територій. На парламентських слуханнях міністр економіки Валерій Хорошковський казав про необхідність ухвалення відповідного закону. Знаючи процедуру проходження законів у Верховній Раді, можна сміливо прогнозувати тривалий розгляд. А діяти потрібно вже зараз. Як визначити конкретні території, конкретні міста? Досить взяти закон про державний бюджет 2003 року і проаналізувати дотації, передбачені для регіонів. Якщо дотація перевищує, скажімо, 100 гривень на одного жителя, це депресивне місто і його потрібно включати в програму.

Але, як я зрозумів, такої програми поки немає. Валерій Хорошковський, наприклад, вважає, що, перш ніж залучати позабюджетні ресурси, держава має створити відповідну інфраструктуру в депресивних містах. Дозволю собі з цим не погодитися. Така інфраструктура є і за минуле десятиліття ще не повністю зруйнована. Є автомобільні дороги і залізниці, лінії електропередачі, газопроводи. Є досить кваліфіковані робітники, забезпечені житлом, дитсадки, школи, лікарні, магазини і навіть культурні центри.

У депресивних містах існують усі передумови для розвитку виробництва, але не відбувається цього з двох причин: у держави немає ні коштів, ні бачення розвитку цих міст, а великі виробники товарів і послуг, як вітчизняні, так і зарубіжні, не виявляють до них належного інтересу. Хоча, на моє переконання, вони втрачають можливість ефективного освоєння таких міст.

У нашій країні є чимало підприємств і фірм, чий економічний, фінансовий, виробничий і інтелектуальний потенціал достатній не лише для власного розвитку, а й для розвитку територій, на яких вони працюють. Потрібно лише створити такі умови, за яких ці підприємства будуть зацікавлені в розміщенні своїх виробництв і філій саме в депресивних містах.

— Що, на ваш погляд, для цього потрібно?

— Створити робочу групу з представників уряду, депутатського корпусу і Нацбанку і визначити перелік міст, що потребують такої підтримки. Розробити положення про довгострокове кредитування (скажімо, на 15—20 років під пільговий відсоток) фірм, готових розвивати своє виробництво в цих містах. Для кредитування слід залучити ресурси Національного банку (близько 1 мільярда гривень на рік), визначити комерційні банки, через які буде здійснюватися фінансування, і умови, на яких даватимуть кредити підприємствам—інвесторам депресивних міст. Це може бути зобов’язання створити протягом двох років виробництво з не менше аніж 500 робочими місцями на кожні 20 мільйонів гривень кредиту. Обов’язковою має бути також умова самостійного розподілу підприємствами отриманих коштів. Вони, наприклад, можуть направляти їх на придбання новітніх технологій, вкладаючи в депресивне виробництво інші резерви.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво