«Продажна» реформа армії - Політика - dt.ua

«Продажна» реформа армії

16 вересня, 2011, 14:58 Роздрукувати Випуск №33, 16 вересня-23 вересня

Про «важкі будні» міноборонівських чиновників з проведення реформи в армії, яка, на жаль, звелася до тотального розпродажу й розбазарювання.

© Андрій Товстиженко,ZN.UA

Уряд відзначив робочий тиждень затвердженням проекту закону «Про державний бюджет України на 2012 рік», який прем’єр-міністр М.Азаров назвав бюджетом розвитку. Військовому відомству на розвиток Збройних сил «відрізали» більш ніж 17-мільярдний кусень бюджетного пирога. Багато це чи мало? Зрозуміло, що для вирішення безлічі проблем армії ця сума замала, а от у нечистих на руку чиновників з МО такі бюджетні кошти можуть розвинути неабияку винахідливість у створенні нових схем щодо їх розкрадання.

Оприлюднених у DT.UA матеріалів про апетити високопосадовців Міноборони стосовно державного майна цілком вистачить для складання «Зеленої книги», прикрашеної портретом Бенджаміна Франкліна. Книжечка для правоохоронних органів може стати багатосторінковим путівником у викритті корупції у цій сфері.

Сьогодні вклеїмо в неї ще кілька розділів про «важкі будні» міноборонівських чиновників з проведення реформи в армії, яка, на жаль, звелася до тотального розпродажу й розбазарювання, а в деяких випадках — до розкрадання військового майна та бюджетних коштів.

«Обед уж близится, а Ежеля все нет…»

Показово, що на засіданні уряду М. Єжель майже ультимативно вимагав внести до бюджетного закону два істотні доповнення, які стосуються організації харчування військово­службовців за кошти держбюджету. Він заявив про необхідність закріплення в законодавчому порядку норми про можливість пролонгації на три місяці наступного бюджетного року чинних нині в Міноборони договорів щодо надання послуг з харчування солдатів зовнішніми компаніями (договори аутсорсингу), а командирам частин дозволити передавати безоплатно господарюючим суб’єктам, які забезпечують харчування солдатів, майно їдалень і харчоблоків.

Немає сумніву, що така показова турбота М.Єжеля про солдатів виправдана. Не без особистої участі міністра оборони з цього ринку було витіснено неугодних комерсантів, а їхнє місце посіли ті, хто почав розмовляти з міністерськими чиновниками однією мовою. За кількістю зірваних тендерів у сфері організації харчування Михайло Броніславович давно відібрав пальму першості у МОЗ. Функціонери інших міністерств і відомств можуть лише позаздрити М.Єжелю, який, мотивуючи тим, що солдати голодують, усі продукти дорожчають, а комерсанти не дофінансовуються, спритно ставив уряд у дуже «незручну позу» і, зрештою, отримав бажане: і неугодних фірмачів з ринку прибрав, і договори зі згідливими комерсантами пролонгував, і додаткове фінансування з бюджету вирвав, і все це без якихось там тендерів і конкурсів.

А от з отруєннями солдатів міністр упоратися не зміг! Тепер уже військових труять ті комерційні структури, які зайшли в Міноборони за особистої участі М.Єжеля. Цілком очевидно, що збільшення урядом вартості солдатського пайка не привело до поліпшення його якості, а от на відкотах це цілком позначилося.

Звичайно, можна подивуватися винахідливості міністерських корупціонерів, які раніше пояснювали отруєння солдатів поганою якістю харчування, а тепер пов’язують це з небажанням військовослужбовців займатися бойовою підготовкою.

Нагадаю, що недавно М.Єжель публічно заявив про те, що доведеться відмовитися від аутсорсингу й повернутися до старої системи забезпечення харчуванням солдатів, а відповідно, й військових повернути на кухні для чищення картоплі й миття посуду. Що ж за трансформації відбулися за такий короткий час з «реформаторською» думкою міністра оборони? Чому тепер М.Єжель знову вибиває з бюджету гроші для комерсантів? Секрет полягає в тому, що повернення до старої системи позбавить чиновників міністерства можливості розподіляти бюджетні кошти за цією статтею! А це майже мільярд гривень, який пропливе повз кишені корупціонерів, порушивши старанно розроблену схему розкрадання бюджету. Не метатиметься ж
М.Єжель з товаришами по всій країні, збираючи з малих і великих командирів відкоти! Та й навряд чи Генеральний штаб дозволить міністерським чиновникам вештатися по військових частинах з подібною метою.

Генеральний штаб у контексті розподілу бюджетних коштів я згадав не випадково. Саме матеріальні й фінансові ресурси, які перебувають у віданні Генштабу, не дають останнім часом спокійно спати міноборонівським чиновникам, і саме це послужило причиною розгортання М.Еже­лем активних «бойових» дій стосовно військових.

«Як фанера над Буяликом»

За дивним збігом обставин у червні 2011 року погляд М.Єже­ля впав на колишній аеродром Буялик у смт Петрівка Іванівсь­кого району Одеської області. Не минуло й місяця після інвентаризації фондів військового містечка, як до міністра звернулося якесь ТОВ «НІКА-УЖ» із Закарпатської області з пропозицією провести рекультивацію земель Буялика й розібрати будинки та споруди, розташовані на цій території. Відповідальним за таке важливе питання міністр оборони визначив начальника Генштабу Г.Педченка, а «смотрящим» від Міноборони — свого заступника І.Кушніра.

Подальші події розгорталися зовсім не за тим сценарієм, який передбачали комерсанти та їхні лобісти в Міноборони.

Фонди аеродрому виявилися внесеними у затверджені Кабінетом міністрів переліки військового нерухомого майна, яке може бути реалізоване. Під час проведеної на настійну вимогу міністра оборони інвентаризації виявилося, що 62 будинки й споруди із зазначеного переліку з якихось причин випали. Мало того, ці фонди нібито були списані, але вчасно не розібрані. Зрозуміло, що така велика «неврахованість» після її розбирання може перетворитися на тонни цегли й щебеню, які можна продати з великим прибутком.

Після всіх підрахунків ТОВ «НІКА-УЖ» склало кошторис витрат з демонтажу аеродрому Буялик, який дорівнював 6 млн. 234 тис. гривень (копію див. тут)!

Про те, що таких коштів на рекультивацію аеродрому Буя­лик у бюджеті на поточний рік не передбачено, й демонтажні роботи призведуть до втрати майна, внесеного в переліки на реалізацію, а сама схема щодо участі комерційної структури в рекультивації аеродрому, м’яко кажучи, не зовсім законна, військові не забули повідомити міністру та його заступникам. Однак, судячи з усього, така позиція Генерального штабу та командування Повітряних сил викликала тільки роздратування, бо на кону було шість із лишком мільйо­нів гривень для дерибану бюджетних коштів.

Далі, як свідчать протоколи нарад і листування між Мінобо­рони та Генеральним штабом, у ситуацію втрутився особисто заступник міністра І.Кушнір, який вигадав свій алгоритм реалізації проекту щодо рекультивації земель аеродрому шляхом залучення коштів інвесторів, а в дужечках сором’язливо вказав — спонсорів (текст див. тут).

Для невтаємничених повідомляємо, що, в разі проведення робіт з рекультивації таких земель за кошти держбюджету, це передбачає проведення відповідних тендерних процедур. Чому ж ТОВ «НІКА-УЖ» успішно уникло участі в торгах? Ці запитання вже необхідно ставити чиновникам-лобістам з Міноборони.

Не секрет, що рекультивація земель аеродрому можлива лише в разі передачі цього нерухомого майна та земельних ділянок органам місцевого самоврядування. Для цього необхідно виключити майновий комплекс колишнього аеродрому із затвердженого Кабінетом міністром переліку військового майна, що підлягає відчуженню. Бюджет при такому розвитку подій недоотримає досить серйозні суми. А якщо уряд відмовиться вилучати це майно з переліків на продаж? Крім того, панове з Міноборони чудово знають, що рекультивація земель може проводитися за рахунок і силами місцевих органів самоврядування. Залишається тільки одне запитання: а хто відповість за незаконне використання бюджетних коштів і втрату державного майна?

Можна лише поспівчувати командувачу Повітряних сил генералу С.Онищенку, який був усе-таки змушений підписати досить цікавий договір з ТОВ «НІКА-УЖ» на виконання демонтажних робіт у Буялику (текст див. тут).

Хоча ні сам М.Єжель, ні його заступник І.Кушнір не наважилися поставити свої підписи під «інвестиційно-спонсорським» договором з ТОВ «НІКА-УЖ», їхню спритність цілком можна оцінити статтями Кримінального кодексу України. Як, утім, і генерала С.Онищенка.

Найсумніше в цій історії, що гроші від продажу подібного нерухомого майна мають спрямовуватися на реалізацію програми із забезпечення військовослужбовців та їхніх сімей житлом. Зауважу, що йдеться про 653 гектари землі в Одеській області.

Отже, панове військові, пролітаєте над квартирами в черговий раз «як фанера над Буяликом».

Степові котики

Аналогічну за своїм цинізмом операцію провернули з 263 гектарами землі колишнього військового аеродрому Очаків, які за помахом пера міністра «пішли» безоплатно місцевим органам самоврядування.

Невже в Миколаївській області вже вирішено питання з військовими черговиками, якщо Міноборони дозволяє собі безоплатно розкидатися військовим майном, навіть не порушуючи питання про будь-яку компенсацію за 263 гектари аж ніяк не поганих земель? Не кажучи вже про вартість самих лише плит, продаж яких дозволив би купити не один десяток квартир для бездомних офіцерів.

Єдина відмінність від попередньої ситуації в тому, що військовий аеродром використовувався Військово-морськими силами для проведення занять з тактико-спеціальної підготовки й був майданчиком для приземлення парашутистів під час здійснення стрибків, про що командувач адмірал В.Максимов не забув вказати у своєму листі начальнику Генштабу (текст див. тут).

Складно судити про ті спонукальні мотиви, якими керувався міністр, видаючи на-гора з надр Міноборони проект протокольного рішення Кабміну, в якому він «добровільно» відмовляється від земельних ділянок військових містечок №68 і 70 в Очакові. Не сумніваюся, що лист М.Єжеля вже добіг до адресата й уряд схвалив ініціативу міністра оборони (текст див.тут).

Питань у цій історії — хоч відбавляй. Неможливо собі уяви­ти, які аргументи міністра М.Єже­ля змусили адмірала В.Максимова радикально змінити його позицію щодо майнового комплексу аеродрому Очаків!

Незрозуміло, чому адмірал В.Максимов погодився розстатися з, мабуть, єдиним полігоном для підготовки українських морських десантників. Нічого, що підготовку «морських котиків» доведеться вести далеко від морських берегів України, десь у глибині території країни. Імовірно, й самі десантники замість «морських» отримають прізвисько «степових котиків».

За інформацією військових, з такою позицією не зміг погодитися й начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил генерал Г.Пед­ченко, і, як кажуть у Міноборони, на нього теж незабаром знайдеться управа.

Сьогодні перелік подасть, а завтра?..

Було б наївно вважати, що команда М.Єжеля зосередить свою увагу лише на «вправній витраті» бюджетних коштів.

Нерухоме і рухоме військове майно, яке перебуває у віданні Збройних сил, вочевидь, не дає спокійно спати міністерським чиновникам, ручки яких давно нишпорять по військових базах, складах і військових частинах у пошуках того, що погано лежить.

Отож із завидною періодичністю Міноборони й «народжує» для затвердження Кабінетом міністрів переліки військового майна, яке можна з особистою вигодою «штовхнути» комерсантам.

Нагадаю читачам, що військове відомство так і не спромоглося сформувати позицію щодо перспективи розвитку Збройних сил країни до 2017 року, відсутня програма розвит­ку озброєнь і військової техніки, що передбачалося відповідним указом президента України. Однак ні ці, ні інші не менш важливі обставини не заважають міністру оборони визначати, яке майно є для армії надмірним. Дійшло до того, що в перелік для відчуження потрапили 27 літаків МіГ-29, а також велика кількість майна так званої другої категорії, яке повністю затребуване армійськими підрозділами. Треба віддати належне керівникові Центру обліку надлишкового та списаного військового майна, який перебуває в безпосередньому віданні міністра М.Єжеля, котрий примудрився включити в сумнозвісні переліки на продаж військове майно взагалі без будь-якого погодження з управліннями Генерального штабу. Мало того, для заниження вартості військового майна перед включенням його в перелік було проведено операцію із заміни другої категорії на п’яту. Але не це найголовніше — при перевірці може виявитися, що більшу частину цього майна вже продано комерсантам!

При таких темпах і способах роботи М.Єжеля та його команди може так статися, що в армії не залишиться ні рухомого, ні нерухомого майна, а військові будуть змушені орендувати його в комерційних структур.

І вже зовсім незрозуміло, наскільки «адекватний» М.Єжель, підмахуючи переліки на продаж літаків МіГ-29, заявляючи під час проведення командно-штабних навчань «Адекватне реагування-2011» про величезні можливості для модернізації цих літаків, а також необхідності закупівлі нових!

Те саме стосується переліку земельних ділянок, які Міноборони запропонувало використовувати під будівництво житла для військовослужбовців за схемою реалізації інвестиційних проектів. Як і зазвичай, чиновники забули згадати, що насправді на продаж виставлено аж ніяк не голу землю, а десятки будинків і споруд, що невідомо як «причепилися» до цих ділянок. Обізнані співробітники міністерства кажуть, що в цих ділянок давно вже є хазяї, і питання лише у формальному закріпленні прав їх власності.

Навряд чи хтось сумнівається в тому, що й це майно успішно «спливе» до комерсантів, а кількість бездомних військових не зменшиться! Хіба що Верховний Головнокомандувач наївно вважає, що продаж майна — це і є проголошена ним реформа армії!

Ад’ютант його превосходительства

Завершуючи опис «продажної» реформи армії у виконанні М.Єжеля не можу не згадати ще один важливий аспект — конфлікт між Міноборони та Генеральним штабом, який виник на ґрунті майнових відносин.

Природно, що в боротьбі за додаткові ресурси в наповненні власних кишень військові чиновники полонених не братимуть. Зрозуміло, що «продажна» реформа може швидко закінчитися, тому що, цілком можливо, правоохоронні органи раптом розплющать свої очиці й спробують вникнути в цю тонку сферу діяльності М.Єжеля та його команди. А тому, щоб прискорити процес поліпшення свого добробуту і взяти всі фінансові та майнові потоки у Збройних силах в одні руки, у надрах Міноборони недавно народився лист на ім’я Верховного Головнокомандувача. У цьому опусі пропонують узагалі ліквідувати Генеральний штаб як зайву ланку, а війська і сам Генштаб підпорядкувати особисто міністру, при цьому «позбавити ГШ командних функцій і виконавчих повноважень».

Виявляється, оригінальність пропозицій міністра оборони полягає в тому, щоб ухилитися від того підходу до організації Збройних сил України, який «був реалізований з урахуванням досвіду США та провідних європейських країн». А нічого, що ці підходи, які так не подобаються М.Єжелю, були закріплені у квітні поточного року указом №406 глави держави, яким затверджено положення про Міноборони та Генштаб!

Судячи з усього, Михайло Броніславович не брав ніякої участі в підготовці цього акта або забув, а може, не читав?

До речі не можу не зазначити, що в цьому багатосторінковому документі не забуто й начальника Генерального штабу, якому запропоновано скромну посаду «головного військового радника міністра оборони». Ну, якщо розвивати подібний сценарій, то вже треба було робити Г.Педченка й зовсім ад’ютантом його превосходительства міністра.

Звичайно ж, неважко здогадатися, що М.Єжель пропонує президенту створити аж ніяк не оригінальну структуру управління Збройними силами — практично всі диктаторські режими використовували подібний підхід.

Не хотілося б пов’язувати дії М.Єжеля та його пропозиції главі держави із задумом з реалізації реформи в армії. Ним, скоріш за все, рухає лише бажання охопити неохоплені фінансові потоки та продати непродане військове майно.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво