Потужний «дах» «легкого» бізнесу - Політика - dt.ua

Потужний «дах» «легкого» бізнесу

16 вересня, 2011, 14:14 Роздрукувати Випуск №33, 16 вересня-23 вересня

Голова «Укрлегпрому»: «Ринок контрабандного і контрафактного одягу та взуття в Україні — щонайменше 25 мільярдів на рік».

«7-й кілометр»? Та хіба це бізнес?»

Юрій Іванющенко, народний депутат України, власник одного
з найбільших ринків України та Європи з торгівлі одягом і взуттям

Імпорт споживчих і промислових товарів в Україні паралізовано. Найбільші порти Одеси та Іллічівська забиті вантажними суднами, більш як 5 тис. контейнерів станом на 15 вересня стоять тільки в Одеському порту. Офіційна причина — великомасштабна операція Служби безпеки разом із Митною та Прикордонною службами по боротьбі з контрабандою, яка розпочалася 20 серпня.

Тисячі українських промислових підприємств, торговельних мереж і сервісних центрів відчувають гострий дефіцит імпортних поставок. Збитки вітчизняного бізнесу через необхідність оплачувати портам перебування на їхній території вантажів, а експедиторським фірмам — простій вантажних хур і контейнерів становлять за минулі три тижні мільйони доларів. Набагато більших збитків бізнес зазнав на внут­рішньому ринку: перебої з поставками товарів сезонного попиту, з комплектуючими та сировиною для промисловості завдають шкоди, яку в масштабі краї­ни просто не можна визначити.

Великі втрати несе державний бюджет. Немає надходжень від митниці по тисячах видів товарів митного класифікатора. Немає податкових надходжень від імпортозалежних підприємств. За даними джерел DT.UA у Кабміні, бюджет втрачає близько 100 млн. грн. тільки митних платежів. При цьому уряд не підраховує непрямих збитків. Повністю припинено транзит товарів до Росії та Молдови через українську транспортну систему — транзитери пішли в румунську Констанцу та російський Новоросійськ.

Економіка країни зазнає мільярдних збитків. Чи є логіка та здоровий глузд у заявах організаторів цієї «спецоперації»? Чи можна зупинити адміністративними та каральними заходами вал контрабанди? Адже контрабанда є природною реакцією економіки на неадекватну фіскальну політику держави.

Засумніватися в щирості заявлених цілей «боротьби з кон­тра­бандою» змушують методи та наслідки «спецоперації». Бороть­ба з контрабандою за минулі три тижні звелася до звільнення кількох десятків митників і до ареш­ту двох дрібних митних начальників за хабар у тисячу доларів. Кожен контейнер оглядають вручну з повним вивантаженням усього товару. Увесь товар перебирають вручну.

Те, що дії СБУ та Держмит­ниці є цілковитою нісенітницею та профанацією боротьби з контрабандою, найкраще доводять численні інтерв’ю голови Державної митної служби Ігоря Калєтніка. Зокрема, в інтерв’ю DT.UA Ігор Григорович на День митниці, 25 червня, заявив, що товарну контрабанду в Україну практично ліквідовано! І тому: «Ми відмовляємося від фізичного контролю всього, що проходить через кордон, прискорюємо товарообіг, прибираємо грунт для корупції. Великі імпортери поступово звільняються від обтяжливих процедур. Так, 2009 року при митному оформленні оглядалося 69% вантажів, а за п’ять місяців 2011-го — лише 23%. Та й це ще багато. Щоб відповідати в цьому плані стандартам Євросоюзу, ми плануємо скоротити цей показник до 10%».

Планували знизити показник оглядів до 10%, а в результаті довели до 100. Виходячи із заяви Калєтніка, у цей час СБУ та митниця уповільнюють товарообіг і створюють найсприятливіші умови для корупції. Тому що немає нічого більш суб’єк­тивного, ніж фізичний огляд і пошук контрабанди руками тих, хто її «кришує» і фактично контролює.

На думку ряду імпортерів, опитаних DT.UA, метою спец­операції СБУ та Держмитниці є не стільки пошук контрабанди, скільки створення такої ситуації, коли бізнесмени мають іти в кабінети тих людей, від яких залежить пропуск вантажів, і запитувати, скільки коштує дозвіл на ввезення. Простіше кажучи — який хабар і в яку кишеню слід платити. Причому йдеться не про разову акцію, а про нові умови довгострокової роботи на ринку.

На жаль, резонансні події на митниці не є предметом громадських протестів, не стають голов­ними темами репортажів ЗМІ. Бізнес звикнув спілкуватися з владою в позі «терпили», і бізнесмени бояться навіть згадувати без потреби спецслужбу та кримінальні структури, які жорст­ко та свавільно збирають оброк з холопів.

Однією з галузей промисловості, яка зазнає великих збитків у результаті організованого рекету, керованого рядом високопоставлених державних службовців на кордоні, є легка промисловість.

Про реальні проблеми вітчизняної економіки та про цілковиту неефективність «боротьби з контрабандою» в Україні в інтерв’ю DT.UA розповіла на прикладі своєї галузі голова правління Української асоціації підприємств легкої промисловості Валентина ІЗОВІТ, яка ще за радянських часів курирувала розвиток легкої промисловості України в республіканському міністерстві. Вона — одна з небагатьох представників вітчизняного бізнесу, які ще насмілюються відкрити очі можновладцям на реальну, шокуючу картину українських «реформ».

— Валентино Аркадіївно, чому, попри звільнення легкої промисловості від податку на прибуток, ціни на продукцію продовжують зростати, а на ринках — засилля імпорту?

— За даними офіційної статистики, ціни на одяг і взуття впродовж року не зростають. Індекс цін у серпні 2011-го порівняно з груднем 2010-го — 100,1% по одягу та 99,9% — по взуттю.

— На які ж дослідження спирався Микола Янович, кажучи про дорожнечу одягу та взуття?

— Гадаю, прем’єр-міністр вийшов на ринок, і люди йому сказали, що одяг і взуття дуже дорого коштують. Внутрішній ринок на 70—80% заповнений імпортом. Ми багато разів за останні півтора року передавали уряду різні варіанти стратегії імпортозаміщення, але поки що жодного руху не відбувається. Відхід із ринку національних виробників призводить не до зниження цін, а до монополізації ринку імпортерами та високої вартості товарів легкої промисловості. Що більше в країну заходить дешевого імпорту, то більше контрабанди, то менша ймовірність зниження цін на одяг і взуття. 80% товарів легкої промисловості в Україні — китайського виробництва. Причому це найдешевший і найбільш неякісний вид товарів. Якісні китайські товари коштують дорого й поставляються до США і Євросоюзу. Запровадження пільг за податком на прибуток для легкої промисловості знизило витрати виробників, але ситуації в галузі загалом не змінило в результаті збільшення обсягів дешевого імпорту й контрабанди.

— Чи можна зробити висновок, що, попри скасування податку на прибуток для легкої промисловості й, здавалося б,­ стимулювання легпрому, ті структури, які контролюють імпорт і контрабанду, повністю зберегли свою частку на ринку?

— Частка китайських товарів на ринку зростає. Від’ємне сальдо в торгівлі одягом і взуттям України становить 1,5 млрд. дол. тільки за офіційними даними, без урахування контрабанди! Мені здається, оце і є справжня криза, і це те, з чого слід розпочинати економічні реформи. Я розумію, чому ми так дорого платимо за газ, — у нас його не вистачає. Але чому в уряді нікого не хвилює, навіщо ми імпортуємо в зростаючих обсягах не якісь високі технології, а те, що добре освоєне у виробництві вітчизняним бізнесом, — елементарні речі?!

Величезні валютні кошти йдуть за кордон, а в цей час закриваються підприємства легкої промисловості, сидять без роботи десятки тисяч людей, яких наша галузь могла б у найкоротший термін забезпечити роботою та зарплатою, а бюджет — податками! Асоціація легкої промисловості пише на цю тему доповіді, нас уважно слухають в уряді, але імпорт продовжує зростати. Таке відчуття, що макроекономічна стабілізація — це тільки наш особистий інтерес, а не інтерес держави. За радянських часів у нашій галузі було зайнято 750 тисяч людей, сьогодні офіційно — 100 тисяч. Попит на нашу продукцію відтоді не знизився, а значно зріс як в Україні, так і за кордоном.

— Однак, за даними Державної митної служби, експорт одягу та взуття з України зростає, 2010 року перевищивши 1 млрд. дол., в 2011-му ця тенденція триває. Чи не є це ознакою оздоровлення ситуації? Митниця показує цю статистику як приклад імпорто­заміщення та позитивних досягнень уряду.

— Так, експорт зростає. Та, парадоксальним чином, це не є свідченням оздоровлення ситуації. Це ознака того, що українська легка промисловість втрачає свій внутрішній ринок. Так, ми експортуємо на 1 млрд. дол. Але наш внутрішній ринок — приблизно 10 млрд. дол., і цей ринок ми втрачаємо, попри те, що випускаємо конкурентоспроможну продукцію. Легальний імпорт контролюється на митниці жорстко, я кажу про імпорт сировини та матеріалів, які завозяться для власного виробництва. Митниця має завдання з наповнення бюджету, от і збільшують податки за рахунок підвищення митної вартості сировини та матеріалів, які завозяться великими партіями.

Кон’юнктура на зовнішньому ринку постійно змінюється. Наприклад, торік ціна бавовни зросла з 1,2 тис. дол. за тонну до 5 тис., а потім знижувалася. Якщо одне підприємство десь завезло сировину за високою ціною, то це потрапляє в базу митниці, і всі інші теж зобов’язані платити не менше. Держава в такий спосіб сама знижує конкурентоспроможність і експортні можливості вітчизняної легкої промисловості, а також, в остаточному підсумку, збирає до бюджету набагато менше податків. Але до сфери компетенції митниці ці питання не входять. Цікавить тільки план зі збору податків за поточний місяць. У мене немає особистих претензій до керівництва митниці. Асоціація уклала з митницею угоду про обмін інформацією. Але державний підхід до регулювання імпортно-експортної політики в Україні відсутній. Вітчизняна легка промисловість виживає тільки за рахунок давальницьких схем виробництва на експорт.

— Який обсяг контрабанди одягу та взуття в Україну? Голова Держмитниці Ігор Калєтнік заявив DT.UA, що контрабанди в значних обсягах взагалі немає, а дані Асоціації легкої промисловості не відповідають дійсності.

— Звісно, офіційної статистики немає. Але подивімося на ринкові показники. Якщо виходити з офіційних даних, обсяг продажів на внутрішньому ринку товарів легкої промисловості близько 12 млрд. грн. на рік — це й імпорт, і вітчизняне виробництво. Однак на купівлю одягу та взуття кожен українець упродовж року витрачає щонайменше 100 дол. Тобто, виходячи з найменшого рівня споживання, 45 мільйонів українців мають витрачати на рік близько 4,5 млрд. дол. — майже 36 млрд. грн. А маркетингові дослідження показують, що реальні обсяги споживання становлять, навіть попри кризу, не менш як 60 млрд. грн. Якщо виходити з розрахунку прожиткового мінімуму та офіційних даних споживання, половина українців мали б нині ходити голими й босими. Однак наші люди одягнені, взуті, а магазини й ринки завалені товаром. За оцінками Асоціації легкої промисловості, нелегальний сегмент ринку одягу та взуття вп’ятеро (!) перевищує легальний. Як ці товари потрапляють у країну? Хто, крім держбюджету, одержує нелегальні прибутки? Сподіваюся, митниця, податкова, правоохоронні органи все-таки зацікавляться цими питаннями й дадуть на них офіційну відповідь.

— Проте очевидно, що нелегальний товарообіг пов’язаний не тільки з роботою митниці, а і з роботою СБУ — держструктури, яка має право ведення оперативно-розшукової діяльності та відповідає за боротьбу з контрабандою, а також з роботою Державної податкової служби, яка відповідає за боротьбу з нелегальним товарообігом і нелегальним виробництвом. Як будується робота підприємств легкої промисловості з податковою службою?

— Як у всіх. Я чула заяву прем’єр-міністра, що після введення в дію Податкового кодексу підприємства до кінця року будуть звільнені від перевірок податкової. Мені здавалося, якщо глава уряду гарантує такі умови, то його рішення мають виконуватися. А на практиці… Керівники підприємств чомусь скаржаться, що пресинг податкових органів посилюється, а не зменшується.

— Скажіть, яку частку ринку займає контрафактне виробництво? Чи правда, що все це виробництво «кришують» керівники податкової служби?

— На це запитання мають відповідати правоохоронні органи… Але керівники легальних підприємств у кожному місті, зрозуміло, знають, де розташовані й чим зайняті нелегальні виробники. Я особисто цим не зай­малася, але від колег мені ця ситуація відома.

На легальне виробництво припадає, за нашими оцінками, близько 10—20%, на контрафакт­ну продукцію — приблизно 20—25%, контрабанда та «сірий» імпорт, відповідно, займають 60—70% ринку одягу та взуття в Україні.

Давайте створимо легальний ринок, і тоді не треба тримати на кордоні стільки митників і есбеушників, тоді не буде корупційних скандалів, тому що кон­тра­бан­­ду ніде буде реалізовувати. Обсяги контрабанди впадуть до мізерного рівня.

— За яких умов вітчизняна легка промисловість може витиснути китайський імпорт з вітчизняного ринку?

— Для підвищення конкурентоспроможності не тільки легкої промисловості, а й української економіки в цілому необхідна легалізація внутрішнього ринку. Більша частина торгівлі в Україні здійснюється нелегально, і цей «сірий» внутрішній ринок не дозволяє розвивати вітчизняне виробництво, залучати інвестиції. Якщо в бізнесмена є мільйон доларів, і він вирішив розпочати свою справу, йому доведеться будувати підприємство, наймати працівників, приймати незліченні перевірки, платити високі мита за сировину, чекати півроку обігу коштів, тобто приймати на себе чимало ризиків, величезну кількість організаційних рішень, витрачати весь свій час. Хто цим займатиметься, якщо набагато простіше за місяць увезти партію одягу з Китаю та продати її на ринку через приватних підприємців, і заощадити на всьому — на часі та податках? От основна причина розвалу вітчизняної промисловості.

У нас немає умов для виробництва, але створено всі умови для торгівлі. Більше того, оскільки великий оборот торгівлі йде через речові ринки та приватних підприємців, потрапити в цю торговельну мережу легальному виробникові складніше, ніж імпортеру. Адже легальне підприємство платить податки, тому видає податкові накладні, торговцю ці накладні не потрібні. Зайдіть на будь-який ринок — там немає ні накладних, ні касових апаратів. Цілковитий абсурд: якщо торгівля здійснюється без накладних, податкова не перевіряє бізнесу і не створює жодних проблем.

— Як ви вважаєте, вилучення з Податкового кодексу розділу 14 — про ліквідацію можливості приватних підприємців працювати без накладних і легалізації торгівлі — це лобізм кримінальних структур, які «кришують» контрабанду та нелегальну торгівлю на українських речових ринках, чи турбота уряду про підприємців?

— Наша асоціація підтримала 14-й розділ проекту Податкового кодексу України. Це ненормальна ситуація, коли держава захищає підприємців, які платять від 20 до 200 грн. податків, торгуючи контрабандними товарами і викачуючи валюту з економіки, на шкоду підприємцям, які приносять державі мільярди податків, десятки тисяч робочих місць і ввозять валюту, зміцнюючи й бюджет, і платіжний баланс, і фінансову систему. Не можу зрозуміти, чому президент і Кабмін не дослухалися до наших аргументів, і з Податкового кодексу був виключений найпотрібніший і найпринциповіший для нашої економіки розділ.

— Яке ваше ставлення до найбільших речових ринків?

— «7-й кілометр», «Барабашове», Хмельницький… Ставлення дуже негативне. Там порушуються права споживачів. При купівлі виробів чеки не видаються, немає гарантії якості, повернути некондиційний товар неможливо. Особливо серйозні порушення в сфері дитячого асортименту, де існує жорстка нормативна база. Причому дивіться, хто торгує на ринках, хто займає робочі місця — китайці, в’єтнамці, араби.

— Чи можна назвати речові ринки головними каналами поширення контрабандної та контрафактної продукції?

— Так.

— Чи є якась стратегія імпортозаміщення в галузі легкої промисловості?

— Реально нічого не зроблено. Ми подали до Кабміну пропозиції щодо імпортозаміщення. Торік наочний приклад державної політики в сфері стимулювання легкої промисловості продемонстрував Китай. Вони скупили повністю весь світовий урожай бавовни. Такими заходами керівництво Китаю підтримало в кризу своїх виробників і водночас розчистило для них і зовнішні ринки. Китай захоплює ринки, і для нього всі методи хороші. А ми просимо — дайте нам хоча б 7—12 місяців відстрочки зі сплати ПДВ на сировину. Із кредитами під 25% річних підприємства просто вилітають у трубу.

В Україні майже знищені суміжні з легкою промисловістю галузі, у сільському господарстві — виробництва льону, вовни, шкір; у хімічній галузі — виробництво хімічних ниток і волокон. Разом з тим розвиток легкої промисловості здатний дати поштовх суміжним галузям, забезпечити економічний розвиток України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво