Польща: ПіС проти ЛіС

Поділитися
30 вересня в Польщі, як і в Україні, можуть відбутися позачергові парламентські вибори. Можуть, але навряд чи відбудуться...

30 вересня в Польщі, як і в Україні, можуть відбутися позачергові парламентські вибори. Можуть, але навряд чи відбудуться. Занадто ризиковані вони для братів Качинських, які стрімко втрачають рейтинг, — прем’єра й президента. І надто бажані для їхнього головного опонента — ліберальної «Громадянської платформи».

Швидше за все, ситуація проясниться після парламентських канікул, 22 серпня. Тоді стане зрозуміло, чи можливий саморозпуск парламенту. Є в законодавстві Польщі, правда, ще один сценарій на випадок розпаду коаліції: відставка уряду. Але навряд чи партія Качинських «Право і Справедливість» здійснить такий відвертий акт політичного садомазохізму. Без них «відставити» уряд банально не вистачить голосів у сеймі.

Ризикнемо припустити, що історія з достроковими виборами 30 вересня — елемент великої гри, яку затіяли президент і прем’єр Качинські, щоб трохи налякати тих представників «Само­оборо­ни», які вже встигли обжитися у високих кабінетах і не мають жодного бажання їх залишати заради ураженого самолюб­ства свого лідера Анджея Леппера. Такі багатоходівки, схоже, стають улюбленим коником близнят, і, мабуть, недаремно перший куратор братів при владі Лех Валенса не втомлюється повторювати, що свого часу «вигнав» Качинських зі своєї адміністрації, тому що стомився від їхніх теорій змов: «Вони постійно підозрювали людей, постійно інтригували».

Але про все по черзі. Цього разу політична криза в Польщі спалахнула після того, як Качинські запідозрили (або вдали, що запідозрили) віце-прем’єра і міністра сільського господарства Анджея Леппера в причетності до однієї корупційної афери, пов’язаної зі зміною призначення сільськогосподарської ділянки землі в Мазурах — престижному курорті на півночі Польщі. Все це розкопав створений при Качинських антикорупційний орган. Якщо скандальна інформація підтвердиться, брати можуть застовпити місце в новітній історії Польщі як найбільш безкомпромісні борці з корупцією, а заодно й довести: ідея «моральної революції», яку вони намагаються втілити в життя з часу свого приходу до влади, щира. Тут саме доречно нагадати, що за «Право і Справедливість» на останніх виборах поляки голосували не в останню чергу тому, що стомилися від постійних корупційних скандалів у стані польської Лівиці.

Проте незаперечних доказів того, що Леппер причетний до історії з землею, насправді немає. Можливо, саме тому наші польські співрозмовники всі як один вважають, що корупційний скандал спровокували брати Качинські, аби просто позбутися Леппера—віце-прем’єра, незадоволеного як неучастю Польщі в афганській операції, так і її перебуванням в Іраку. Причому позбутися таким чином, щоб зберегти саму коаліцію, переманивши на бік ПіС частину представників «Самооборони», а якщо події розвиватимуться вдало — заручитися підтримкою частини його електорату, що для президентсько-прем’єрської партії, яка стрімко втрачає рейтинг, більш ніж актуально.

Чи так це насправді — невідомо. Проте не слід забувати, що вперше «прибрати» (користуючись лексикою Ярослава Качинського) Леппера з уряду прем’єр попросив свого брата ще минулої осені — після афери з плівками, на яких представник ПіС обіцяв колезі з «Само­оборони» посаду в уряді в обмін на її перехід у партію прем’єра. Тоді, пригадується, так само йшлося про розвал коаліції й дострокові вибори, але зрештою брати знову зробили Леппера, за словами Ярослава Качинського, «щасливою людиною» — повернули на посаду віце-прем’єра в уряд. Торішній випадок із виселенням Леппера продемонстрував, що насправді брати Качинські — не такі вже послідовні й принципові, коли йдеться про збереження коаліції під проводом старшого з них.

Певно, уроки торішньої кризи врахували і партнери ПіС по коаліції. Щойно почався новий рух навколо усунення Леппера, «Самооборона» та третій учасник уряду — не менш епатажна Ліга польських родин — створили спільний блок під кодовою назвою ЛіС (від перших букв назв двох партій). І, що найбільше дивує, якщо окремо кожна з них у разі позачергових виборів ризикує зібрати мізерний електоральний урожай, то разом вони, як свідчать результати останніх соціологічних опитувань, можуть розраховувати на дуже пристойний результат.

Інша річ, якщо вибори відбудуться, коаліцію можуть сформувати зовсім інші сили. Наприклад, нинішній лідер опитувань — ліберальна «Громадянська платформа» й ті ж таки соціал-демократи. Останнім часом у Польщі багато говорять про те, що в разі такого урядового «злиття» прем’єром міг би стати Александр Квасьнєвський.

Цікаво, як би головний борець із комунізмом Качинський спрацювався з колишнім комсомольським активістом Квасьнєвським? Хоча, як свідчить досвід, екс-президентові Польщі свого часу було простіше знайти спільну мову з правим Єжи Бузеком, ніж зі своїм ідеологічним однодумцем Лешеком Міллером.

Є в цій історії ще один аспект — зовнішньополітичний. Новий виток розбірок із Леппером відбувається саме тоді, коли відносини Польщі з Євросоюзом украй напружені. Ще б пак: добрих півсотні років європейці робили все можливе, щоб історичні чвари стали табуйованою темою для серйозних політиків, а тут з’являється польський прем’єр і прямо заявляє, що якби німці не напали на Польщу, то її населення нині б становило не 38 мільйонів, а 66. Це навіть відвертіше, ніж визнання Леха Качинського, що йому Німеччина знайома лише із плювальниці в чоловічому туалеті франкфуртського аеропорту. Це до того, що до обрання президентом молодший із близнят у сусідній країні раніше ніколи не бував і, кажуть, пишався цим. Близнятам, схоже, нічого не вартує скасувати офіційний візит у Берлін лише тому, що одне німецьке видання повідомило: 58-річний холостяк Ярослав досі живе з матір’ю, що, до речі, правда.

Брати Качинські, які стояли біля витоків «Солідарності», поводяться так, ніби весь світ (куди вже Євросоюзу!) обертається навколо Польщі. Дарма що субсидії, які виділяються Польщі з євросоюзівського бюджету, можуть шокувати не одного міністра фінансів будь-якої з країн «третього світу». І дарма що з відходом Герхарда Шредера й Жака Ширака в ЄС нарешті почали простежуватися контури спільної політики стосовно Росії — те, чого так довго домагалися країни «нової Європи», включно з Польщею.

Крім того, складається враження, що точно так само, як брати Качинські намагаються компенсувати свої напружені відносини з Росією підкреслено дружнім діалогом з Україною, — демонстративно теплими відносинами зі Сполученими Штатами вони мають намір зняти напругу, що виникла в їхньому діалозі з Євросоюзом. Показовий приклад — згода братів Качинських на розміщення в Польщі елементів американської ПРО (за дивним збігом, радар цієї системи буде розміщено в Чехії, президент якої — Вацлав Клаус — не менший євроскептик, ніж його польський колега). Для України в цьо­му контексті важливо те, що нині зовсім не ясно, чи не стануть спроби Польщі лобіювати в Брюсселі те чи інше питання, пов’язане з Україною, додатковим подразником для країн на кшталт Німеччини лише тому, що вони не сприймають братів Качинських?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі