Польща без Квасьнєвських - Політика - dt.ua

Польща без Квасьнєвських

15 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 15 липня-29 липня

Польських політиків у найближчі місяці чекає подвійне випробування: у вересні — парламентські вибори, у жовтні — президентські...

Польських політиків у найближчі місяці чекає подвійне випробування: у вересні — парламентські вибори, у жовтні — президентські. Виборча кампанія супроводжується нескінченними звітами слідчої комісії у справі «PKN Orlen», гучними обвинуваченнями команди, що йде, у корупційних скандалах і періодичними сюрпризами соціологів.

Крен праворуч

До чергових виборів у сейм польські партії почали готуватися відтоді, як прем’єр Марек Бєлка заговорив про свою добровільну відставку. Встановлений прем’єром дедлайн минув у травні нинішнього року. Але після того, як президент Квасьнєвський відмовився прийняти прохання Бєлки, учасники парламентської гонки одержали кілька додаткових місяців на залучення максимальної кількості виборців. У тому числі й близького до глави уряду передвиборного проекту у вигляді поспіхом сколоченої Демократичної партії. Нічого, що поява Бєлки в компанії з Тадеушом Мазовецьким створила досить парадоксальну ситуацію, коли прем’єр виступає в ролі рушійної сили партії, опозиційної до... власного уряду.

Втім, передвиборний маневр Бєлки не вдався: судячи з опитувань громадської думки, Демократичній партії не варто розраховувати на входження в парламент. А ось у колишніх партнерів прем’єра із Союза лєвіци демократичної (СЛД) шанси подолати п’ятивідсотковий бар’єр усе ще є: соціологи прогнозують їм від 6 до 11% голосів.

Перші позиції в рейтингах надійно закріпили за собою партії правого спрямування: «Право і справедливість» (ПіС) — 21% та «Громадська платформа» (ГП) — 18%. Радикальна «Самооборона» може розраховувати на 15% голосів. Щоправда, її епатажний ватажок Анджей Леппер має намір ще більше наростити рейтинг із допомогою запровадження спеціального іспиту для тих, хто хоче представляти його політичну силу в парламенті (серед запитань — «Які дії проводила партія й особисто її лідер для недопущення окупації Іраку?»).

Таким чином, є всі підстави вважати, що формувати більшість і коаліційний уряд доведеться двом представникам правого табору — ПіС і «Громадській платформі», глава парламентської фракції якої Ян Рокита, кажуть, дуже хоче стати наступним прем’єр-міністром Польщі. Інша річ, чи вдасться цим партіям спільно здобути необхідний для цього 231 депутатський мандат, чи доведеться вести переговори з третім учасником — украй правими «Лігою польських родин» або «Польською селянською партією». Крім того, більшість польських співрозмовників «ДТ» дуже сумнівалися, що Рокиті й Качинському вдасться нарешті знайти спільну мову.

У тріумфу правих партій є два пояснення. Перше найлаконічніше сформулював у розмові з автором цих рядків один високопоставлений дипломат: поляки завжди голосують за опозицію. Друге пов’язане з нагромадженням у наших сусідів розчарування у правлячих соціал-демократах, які стартували чотири роки тому із 40-відсотковим рейтингом. Лідери СЛД не змогли зробити своїм союзником навіть успішні економічні показники. Досить згадати той факт, що на час приходу до влади команди Міллера зростання ВВП у Польщі становило 0,1%. Соціал-демократам вдалося підняти цей показник до 5%.

Експерти одностайно вважають: навіть позитивні результати вступу Польщі в Євросоюз і зниження рівня безробіття до 18% не здатні відвернути увагу польського виборця від головної вади нинішньої влади — «брудних рук» чиновників. Саме численні корупційні скандали, якими ось уже більше року починаються чи не всі випуски новин на польському телебаченні, стали останньою краплею, яка переповнила чашу електорального терпіння щодо СЛД.

Цей загадковий Цимошевич

Однак наскільки більше інтриг таять у собі вибори майбутнього глави держави. Прелюдія до президентської кампанії пройшла під знаком Іоланти Квасьнєвської — перемогу в майбутніх виборах їй дружно віщували всі без винятку соціологічні служби. Сама перша леді лише кокетливо зауважувала, що якщо й справді надумає балотуватися — буде далеко не найгіршим президентом в історії Польщі. Переворот громадської думки експерти пояснювали дискредитацією польських політиків як таких. Не випадково у компанії з Іолантою Квасьнєвською виявилися відомий тележурналіст Томаш Лис і кардіохірург Збігнев Реліга. Передвиборна кампанія розставила все на свої місця: йти на вибори з цієї трійки наважився тільки Реліга. Більше того, у рейтингах популярності він практично наступає на п’яти мерові Варшави Лехові Качинському. І хто знає, можливо, Іоланта Квасьнєвська також ризикнула б змінити доброчинну діяльність на президентську, якби не всюдисуща слідча комісія сейму та «друзі-опозиціонери». Дружину президента спочатку звинуватили в махінаціях із нерухомістю в елітному передмісті Вилянув, а незабаром — у надходженні коштів на рахунки її фонду «Примирення без перешкод» із підозрілих джерел. У пресі активно мусувалися чутки, що саме через дітище пані Квасьнєвської відмивалися «ліві» гроші найбільшого паливно-енергетичного концерну «Орлен».

Хоч би там як, у нинішніх президентських виборах дружина Квасьнєвського все-таки виступить у новій для себе іпостасі. Перша леді країни нещодавно погодилася очолити виборчий штаб, мабуть, найзагадковішого кандидата кампанії, що стартувала, — Влодзимежа Цимошевича (варто зазначити, що на виборах у 95-му нинішній спікер обіймав аналогічну посаду в команді Олександра Квасьнєвського).

Аж до кінця червня спікер сейму заявляв, що не планує боротися за президентську посаду. Зрозуміти Цимошевича було не так уже й важко: у разі приходу до влади правих сил президентові, близькому до СЛД, довелося б нелегко синхронізувати свої дії з урядом. Цимошевич, мабуть, не був у захопленні й від того, що соціал-демократи явно намагалися використати його в ролі такої палички-стукалочки. Адже, хоч би там що казали, президентське крісло залишається для «левици» єдиним шансом хоч якось впливати на прийняття рішень у «Польщі без Квасьнєвського». Іншого кандидата, здатного випередити в рейтингу того ж таки Качинського, у таборі лівих, на жаль, не виявилося. Як результат — тихе-спокійне життя в селі Калинівка Костельна Цимошевич зненацька змінив на досить брудну боротьбу за президентську посаду.

І в колишнього прем’єра є всі шанси вийти з неї переможцем. Відповідно до результатів останніх соціологічних опитувань, за маршалка сейму готові проголосувати 35% виборців, тоді як Леха Качинського підтримує в середньому 21%. Формула популярності Цимошевича досить проста: максимальне дистанціювання від Союзу лєвіци демократичної й відсутність його прізвища серед фігурантів будь-яких корупційних скандалів. Минулої суботи, щоправда, все та ж слідча комісія намагалася, серед іншого, з’ясувати в спікера, яким чином у період його прем’єрства фактично монопольне право на постачання російської нафти в Польщу перейшло до компанії «J&S».Однак розмова не відбулася: політик зажадав виключення семи з восьми членів комісії, нібито політично заангажованих. Але цікаво інше: цей інцидент ще більше підвищив рівень підтримки спікера. Очевидно, бурхлива діяльність слідчої комісії викликає запитання не тільки в Цимошевича...

Київ—Варшава: як і раніше,
«спільна справа»?

На початок виборчої кампанії в Речі Посполитій відносини між Києвом і Варшавою вийшли на той рівень, коли з порядку денного знято болісне питання відкриття Цвинтаря орлят, а кількість українських інвестицій у Польщу перевищила кількість польських в Україну (0 млн. проти 0 млн.). Уряд Бєлки залишає своїм наступникам лише одну по-справжньому гостру тему: легалізацію українських громадян на території Польщі.

Опитані «ДТ» експерти схильні вважати, що результати майбутніх виборів не здатні внести істотні корективи в діалог Варшави й Києва, оскільки «політичного консенсусу стосовно України в Польщі вже досягнуто». Хтось у цьому контексті пригадує, як у дні помаранчевої революції Лех Качинський дав команду розвісити величезний банер з жовтогарячої тканини на Варшавському палаці культури й науки, а також відправив кілька вантажівок допомоги на Майдан. Хтось звертає увагу на успішну співпрацю між «Громадською платформою» і Українською народною партією. Ще хтось апелює до волинського коріння Влодзимежа Цимошевича і його численних заяв на підтримку євроінтеграційних амбіцій України. А хтось просто ділиться спостереженнями, що у польських правих уже сформувалася звичка компенсувати дружбою з Києвом прохолодні відносини з Москвою. (Качинському-президентові росіяни, напевно, пригадали б ініціативу назвати одну з варшавських площ ім’ям Джохара Дудаєва).

Крім того, експерти звертають увагу на той факт, що новий уряд не буде обтяжений завданням вступу в Євросоюз і тому зможе більше часу присвятити виробленню своєї східної політики. Для початку Польща могла б скористатися тим виграшним становищем у ЄС, у якому вона опинилася в результаті франко-британського протистояння. Бюджетна суперечка змусила Париж і Лондон у терміновому порядку шукати підтримки в ряду центральноєвропейських країн. І в першу чергу це стосується Варшави. Чого тільки варті заяви високопоставлених французьких чиновників про необхідність введення Польщі в число так званої великої п’ятірки європейських країн або нав’язливі нагадування англійських можновладців про те, що, відповідно до британського варіанта бюджету, поляки тільки виграють. Зрозуміло, за таких умов польський внесок в євросоюзівський фонд України міг би мати в Брюсселі додаткове значення.

Є також припущення, що «правица» буде активнішою у питаннях реалізації проекту «Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ». Як-не-як, новоспеченим міністрам доведеться реально довести, що, «на відміну від соціал-демократів», вони здатні подбати про енергетичну безпеку країни. У цій ситуації важливо, щоб Ющенко-президент не повторював помилок Ющенка-прем’єра, уряд якого запам’ятався польським правим тим, що фактично блокував створення міжнародного консорціуму з управління нафтопроводом Одеса—Броди й не сприйняв запропонованого польською стороною проекту поставок норвезького газу.

До того ж у Києві не повинні забувати, що проукраїнські настрої окремих польських політиків уже сьогодні перебувають на межі ревізії. Це раніше наші сусіди терпляче очікували кінця епохи Кучми, втішаючи себе думкою, що при Ющенку Україна почне демократизуватися не щоднини, а щогодини. Тепер кожен крок убік сприймається дуже болісно. Яскравий приклад — скасування пільг у вільних економічних зонах, внаслідок чого були порушені договори між Україною й польськими інвесторами. І якщо хтось в українському уряді гадає, що пожежу вдалося загасити, це не так: деякі польські підприємці серйозно подумують про те, щоб подати на «державу Україну» у суд. Більше того, в офіси польських компаній уже почали надходити пропозиції фірм, які нібито спеціалізуються на оформленні відповідної заявки. Хто знає, можливо, цю колізію допоможе розв’язати новий посол РП в Україні, яким, як очікується, стане державний секретар канцелярії прем’єр-міністра Польщі Яцек Ключковськи.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво