ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА УКРАЇНИ: ЧИ ЗДАТНА ВОНА ВИКОНАТИ СВОЮ СУСПІЛЬНУ МІСІЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ?

Саме таке непросте питання порушувалося учасниками «круглого столу», що відбувся у Києві 24 жовтня 2003 р. і був організований Центром Разумкова за підтримки представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні.

Учасниками «круглого столу», а їх зібралося понад 100 осіб, були представники правлячої політичної еліти (народні депутати, працівники адміністрації Президента, апарату Ради національної безпеки і оборони України, міністерств, відомств), лідери політичних партій, провідні експерти, науковці, політологи, соціологи, журналісти, посли зарубіжних держав.

На обговорення був винесений тематичний випуск журналу Центру Разумкова «Національна безпека і оборона» (№9, 2003), присвячений ролі та місцю політичної еліти України у становленні української державності та очікуванням, що їх громадяни пов’язують із політичною елітою за рік до президентських виборів.

Завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження» з матеріалами журналу тепер можуть ознайомитися всі читачі «Дзеркала тижня» — їх розміщено на сторінках 8–15 цього номеру.

Ми знаємо, що читацька аудиторія «ДТ» — це люди, в столиці і регіонах, які, без перебільшення, належать до української еліти: творчої, наукової, технічної, бізнесової, управлінської, релігійної і, звичайно, політичної. Їх справді турбує розвиток подій у нашій державі, вони відчувають потребу в отриманні інформації з актуальних питань.

Читачі «ДТ» глибоко переживають проблеми і негаразди, що стримують поступальний розвиток українського суспільства й держави. А відтак їх як і експертів Центру Разумкова та всіх учасників згаданого «круглого столу», на нашу думку, не може не турбувати питання, винесене в заголовок цього матеріалу.

На жаль, через 12 років після здобуття незалежності Україна все ще перебуває на роздоріжжі. У країні не склався суспільний консенсус стосовно стратегічних орієнтирів розвитку, досі не визначено базових цілей та цінностей суспільства. Все це створює серйозні перешкоди для виходу України на якісно новий рівень.

Разюче відрізняється від декларацій політична і соціально-економічна дійсність. Майнове розшарування між найбагатшими і найбіднішими громадянами сягає рівня, властивого країнам із корумпованими диктаторськими режимами. Конституційно визначені демократичні процедури, насамперед вибори і референдуми, дедалі більше перетворюються на засіб легітимації потрібних владі результатів. Суспільство потерпає від занепаду моралі, відбувається деградація моральних цінностей молодого покоління.

Значна частина відповідальності за такий стан справ лежить на політичній еліті країни. Маючи всі необхідні владні важелі, вона не спромоглася забезпечити якісне виконання своїх суспільних функцій. Що завадило їй це зробити? Чи є передумови для того, щоб сучасна, «формальна» по суті політична еліта все ж таки здобула визнання громадян і реально стала провідником українського народу у ХХІ столітті?

Ці питання набувають особливої актуальності з огляду на наближення виборів Президента України. Переважно від характеру їх проведення та результатів залежить — чи зможе Україна приєднатися до центрально- та східноєвропейських сусідів і реально інтегруватися в Європу, чи вона залишиться серед недорозвинених держав з контрольованою «адміністративною демократією».

Ставлення суспільства до політичної еліти є переважно негативним: за даними соціологічного опитування Центру Разумкова, негативно ставляться до еліти 54% громадян, позитивно — лише 6%.

Водночас президентські вибори 2004 р. створюють певні можливості для оновлення політичної еліти країни. Саме ці вибори стануть рубіжним моментом, що визначить майбутнє України на наступних 10—15 років.

Уже сьогодні важливо задати правильний тон передвиборним дискусіям, а саме: перевести їх із площини обговорення персоналій, котрі виборюватимуть право посісти перше крісло в державі, у площину дискусій — про стратегії і програми, про спроможність кандидатів їх реалізувати.

Сподіваємося, що підготовлені експертами Центру матеріали сприятимуть глибшому осмисленню проблеми відповідності сучасної політичної еліти України завданням, які постають перед нею на переломному етапі розвитку держави, стануть стимулом для подолання розриву між політичною елітою і суспільством.