По обидва боки від… свободи - Політика - dt.ua

По обидва боки від… свободи

1 липня, 2011, 14:37 Роздрукувати Випуск №24, 1 липня-8 липня

Коли впала «залізна завіса», ніхто в Європі навіть гадки не мав, що невдовзі між «старою» і «новітньою» частинами нашого континенту виникне нова стіна — візова.

© Getty Images/Fotobank

Коли впала «залізна завіса», ніхто в Європі навіть гадки не мав, що невдовзі між «старою» і «новітньою» частинами нашого континенту виникне нова стіна — візова. Проходження цієї принизливої процедури зазнає майже кожен наш співвітчизник, котрий має намір відвідати переважну більшість європейських країн із освітньою, бізнесовою, туристичною чи медичною метою або просто побачитися з рідною чи близькою людиною.

Досі пам’ятаю пронизливі як рентген очі працівників однієї з амбасад, які, здається, намагалися вгадати, до якого сорту людей я належу, ігноруючи мою освіту, знання іноземної мови, етикету тощо. Та мені тоді ще пощастило, інші ж отримали відмови, і, що найбільш прикро, без жодних умотивованих пояснень. Глухе роздратування, безсилля й фактична неможливість апеляції в таких випадках аж ніяк не сприяють вихованню в українців чуття об’єднаної Європи, на що нам часто вказують європейські колеги.

Чи не забагато компліментів?

Як відомо, свобода вільно подорожувати — одна з фундаментальних європейських цінностей. Право на пересування без обмежень з боку держави зафіксоване в Конституції України, та, на жаль, скористатися цим правом наші громадяни можуть лише всередині своєї держави та ще в кількох зарубіжних країнах.

Попередня влада, на словах декларуючи своє бажання знести візові перепони, вочевидь діяла мляво, не спонукала наших європейських колег до активнішого діалогу. Нині ж маємо з обох сторін відчутніші поступки на цьому шляху.

Нещодавно в Києві перебувала єврокомісар з питань внутрішніх справ пані С.Мальмст­рьом для обговорення безвізового режиму з Україною. Разом із міністрами юстиції та внутрішніх справ Угорщини і Польщі, перша з яких щойно завершила своє головування в ЄС, а друга — головує з першого липня нинішнього року, вона обговорила з українською стороною виконання Плану дій щодо запровадження Євросоюзом безвізового режиму для нашої держави. Комісар привітала істотні зрушення, досягнуті Україною у виконанні Плану дій. У вересні, пообіцяла вона, буде підготовлено звіт Єврокомісії, котрий чітко окреслить подальші кроки в питанні скасування віз для наших співвітчизників.

Досягнення України визнали й авторитетні неурядові організації, які зазвичай не шкодують критичних слів на адресу вітчизняної влади. Так, Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів», що працює за підтримки Між­народного фонду «Відрод­ження», перед візитом комісара оприлюднила свою оцінку стану виконання Плану дій за перше півріччя 2011 року, визнавши прогрес у виконанні положень документа і можливість завершити реалізацію першого його етапу у визначені президентом України терміни — до кінця нинішнього року.

Залишилося подолати бюрократизм, вузьковідомчі інтереси, недостатню інституційну спроможність, передусім новостворених органів державного управління, знайти бюджетне фінансування тощо.

Справді, у країні залишається багато проблем. Але будьмо чесними: тільки тепер вони почали нарешті розв’язуватися. Свідчення цього — відзначені Єврокомісією та неурядовими організаціями приклади ухвалення відповідних законів, нормативних актів, а головне — політичних рішень, які дозволили ЄС торік надати нам згаданий План дій, а нинішнього року — визнати прогрес у його виконанні.

«Час компліментів», яким певною мірою можна було назвати попередню європейську політику української влади, на щастя, скінчився. Бо навряд чи є підстави назвати партнерським колишнє спілкування, оскільки повноцінний, націлений на результат діалог — завжди відвертий і критичний.

У каденцію попереднього президента коли ми говорили «так» європейській інтеграції, то мали на увазі передусім можливість для своїх громадян вільно подорожувати Європою, торгувати і спілкуватися з її громадянами.

Натомість коли ЄС казав «ні», то мав на увазі, що ЄС і без України перевантажений проблемами й не зможе фінансувати українські реформи в тому обсязі, в якому фінансував реформи польські, угорські або румунські.

Найприйнятніша мова фактів

Принципова відмінність нинішньої ситуації — в тому, що ми зрештою поставили діалог Україна — ЄС на спільний ґрунт і говоримо разом мовою конкретики. Україна говорить про те, що може зробити, а ЄС — про те, що може собі дозволити.

Безперечно, політична асоціація та економічна інтеграція важливі, і незабаром ми підпишемо угоду про асоціацію з ЄС. Але головне зараз — розв’язати проблему кожного українця, щоб, подорожуючи Європою, він не почувався європейцем другого ґатунку.

За даними різних соціологічних опитувань, майже 80% респондентів сьогодні підтримують скасування візового режиму (вступ до ЄС підтримують близько половини респондентів). Мотивація такого зближення теж симптоматична: 62% громадян говорять про можливість подорожей, ознайомлення з історичними пам’ятками, культурного обміну, 44% респондентів вказують на можливість розвивати бізнес у західному напрямку, 27% говорять про можливість використання медичного та оздоровчого потенціалу європейських країн, 21% — про перспективи навчання за кордоном і лише 9% розглядають Євросоюз як поле для пошуку робочих місць.

Україна давно перестала бути для ЄС джерелом підвищеного ризику трудової міграції, і про це свідчать дані Євростату (за результатами минулого року, українці не ввійшли навіть до перших тридцяти країн — постачальників пошукачів притулку в ЄС) та низький рівень відмови у видачі віз (близько 4%), — натомість безвізовий режим із Євросоюзом став для українців нагальною потребою.

Старалися, але впівсили

З весни 2005 року, скасувавши візовий режим для громадян ЄС, ми чекали аналогічних дій у відповідь другої сторони. Однак європейці не поспішали з відповіддю. Угода про спрощення оформлення віз помітного покращення українцям у плані поїздок до ЄС не принесла, а Євросоюз у відповідь на цей документ вибив для себе ще й угоду про реадмісію осіб (зобов’язання нашої держави повертати до себе всіх громадян, у тому числі й третіх країн, котрі нелегально потрапили до ЄС з території України) та поширення одностороннього безвізового режиму поїздок в Україну на Румунію і Болгарію.

До діалогу на тему пошуку шляхів скасування візового режиму для українських громадян Євросоюз повернувся лише у 2008 році. Однак упродовж двох наступних років помітного прогресу на цьому шляху не було. Євросоюз очікував від української влади конкретних кроків у напрямі досягнення критеріїв, необхідних для запровадження безвізового режиму: підвищення безпеки документів, що посвідчують особу, удосконалення національних систем управління міграцією та кордонами, налагодження системи захисту персональних даних, активізації боротьби з незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, торгівлею людьми тощо.

Зрештою, було визначено чотири ключових нормативних акти, прийняття яких дозволило б перевести безвізовий діалог у практичну площину. Та навіть основоположних для започаткування роботи над безвізовим режимом документів, які забезпечують захист персональних даних, ухвалено не було. Не кажучи вже про створення відповідної служби чи впровадження європейських стандартів в управління міграційними процесами.

І лише першого березня 2010 року, під час свого першого закордонного візиту до Брюсселя, новий президент України В.Янукович, серед іншого, домовився з президентом Євро­пейської комісії Ж.М. Баррозо про інтенсифікацію безвізового діалогу й перехід від абстрактних дискусій до конкретної і прагматичної роботи.

Пообіцяли — зробили!

Уже протягом квітня—жовтня 2010 року було ухвалено низку законів: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (щодо криміналізації маніпулювання на фондовому ринку), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо арешту активів, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради безпеки ООН, та визначення порядку доступу до таких активів», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про захист персональних даних»; ратифіковано Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додатковий протокол до неї, про заходи щодо протидії торгівлі людьми, про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму та інші.

У червні 2010 року на міністерському засіданні Україна — ЄС із питань юстиції, свободи та безпеки було рекомендовано перейти до повномасштабного операційного етапу на основі конкретного Плану дій із чітким переліком критеріїв, яких наша держава повинна досягти перед запровадженням ЄС безвізового режиму для українських громадян. Цей План дій, за логікою і філософією, мав відповідати «дорожнім картам», що були свого часу надані Європейським Союзом країнам Західних Балкан і вже привели їх до скасування візового режиму з ЄС.

22 листопада 2010 року на саміті Україна — ЄС у Брюсселі нам надали План дій щодо лібералізації візового режиму. Україна стала першою країною без статусу кандидата на вступ до Євросоюзу, якій ЄС надав такий документ. Для виконання згаданого Плану дій президент України затвердив Націо­нальний план, який містить перелік конкретних заходів, необхідних для впровадження безвізового режиму. Глава держави чітко наголосив на винятковому політичному значенні реалізації зазначеного документа, визначив конкретні терміни його виконання.

З грудня минулого року в Україні створено Державну міграційну службу та Державну службу з питань захисту персональних даних як окремі органи виконавчої влади. Це було однією з ключових вимог сторони ЄС, якої ми довго не виконували.

Час збирати каміння…

На середину 2011 року наша країна фактично наблизилася до завершення виконання першої фази Плану дій, ратифікувавши ряд загальноєвропейських документів і ухваливши низку відповідних вітчизняних законів.

Нам є чим звітувати про завершення виконання першої фази Плану дій і є з чим перейти до його другого, складнішого етапу, коли необхідно буде забезпечити належну імплементацію ухвалених документів. У цей період нашу державу регулярно відвідуватимуть оціночні місії з ЄС, які перевірятимуть на практиці роботу національних систем біометричної верифікації, управління міграцією та кордонами, захисту персональних даних тощо. Саме за результатами другого етапу Євро­пейською комісією має бути внесена до Євро­пейського парламенту законодавча ініціатива щодо змін до Шенгенського кодексу кордонів у частині скасування візового режиму для громадян України.

Вищенаведені факти свідчать самі за себе. Саме нинішня, як її називають опоненти — «непроєвропейська», влада фактично за рік зробила більше для надання українським громадянам права на вільне пересування Європою, ніж її попередники — за п’ятиріччя.

Як сказано в Писанні, судити потрібно за справами, а не за словами. Тож пропоную не мірятися досягненнями, а згуртовано й наполегливо працювати на загальний для України результат.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво