...ПЛЮС ФОРУМІЗАЦІЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ

Не так часто Кіровоградщині, міста якої разом з обласним центром улітку страждають від відсутності води, а взимку — тепла, випадає можливість «засвітитися» з позитивною інформацією в центральних ЗМІ. А ось у середині жовтня, у день, коли, відповідно до календаря, мав би розпочатися, але не розпочався опалювальний сезон, звідси по телеканалах пройшли сюжети про впевнених у собі людей, котрі знають, що робити й готові навчити цього інших. Йшлося не про газові борги, без повернення яких годі й мріяти про тепло в квартирах, не про повний розвал міського транспорту й деградовану комунальну службу, а про більш високі матерії. У регіоні відбулася ціла серія заходів, що завершилася заключним акордом у формі (цитую дослівно) «обласного громадянського форуму з підтримки політичної реформи в Україні». Низка обставин, що проявилися при його підготовці, спонукає пильніше придивитися до дійства, якому, зважаючи на все, доведеться клонуватися в усіх регіонах.

Форум, що зібрав у Кіровоградському драматичному театрі близько півтисячі делегованих представників із усіх міст і районів області, навряд чи викликав би особливий інтерес міської спільноти, якби не настійливе прагнення його керівників надійно захистити захід від сторонніх елементів і суворе дотримання цього принципу, без єдиного винятку. Вхід у театр охороняли дужі хлопці, на поясах котрих красувалися гумові кийки. Наполегливі прохання представників «Нашої України» й СПУ дозволити ввійти в зал нічого не дали. Не пропустили навіть одного з керівників місцевого осередку КПУ. Йому було особливо прикро, оскільки згодом стало відомо, що на форумі пролунали хороші відгуки про участь фракції комуністів ВР у політичній реформі, яку присутні закликали рухати далі, чомусь геть забувши про вчорашніх союзників. Керівник обласної організації СПУ Микола Садовой розповів кореспонденту «ДТ», що вхід було закрито й для ряду журналістів. Та й самого його не пустили, попри те, що він пред’явив посвідчення депутата міської ради. Порядок був жорсткий. Пропускали суворо за документами, і тільки тих, кого оргкомітет попередньо вніс у списки.

Тим часом приховувати, взагалі-то, було нічого. Як згодом виявилося, ухвалені на форумі документи — резолюція та кілька звернень, не містили в собі нічого принципово нового. Більше того, у них, унаслідок безлічі загальників, навіть чітка позиція зібрання не проглядалася. Усе починалося й закінчувалося закликами, які мали настільки загальний характер, що навряд чи могли викликати заперечення в будь-кого. Хто сумнівається, приміром, у тому, що «необхідно приймати стратегічні рішення, які було б спрямовано на кардинальне поліпшення соціально-економічної ситуації»? Або що розв’язати проблеми «можна завдяки консолідації політичної волі»? Рефреном через усі документи пройшли заклики «підтримати проведення конституційної реформи в Україні, що забезпечить політичну стабільність і збереження громадянського миру в державі».

Приховувати декларації такого роду справді потреби не було. А те, що форум так пильно охороняли від «сторонніх», має своє пояснення. Як вдалося дізнатися, ряд аналогічних зборів районного й міського рівня пройшли не так гладко. А все тому, що в лави присутніх пробралися вільнодумці, котрі насмілилися розводити дискусії, вносити свої пропозиції і навіть намагатися впливати на хід голосування. Таке спостерігалося, скажімо, при проведенні форуму в Долинському, Знам’янському районах. В Олександрії один із «чужаків», що казна-як потрапив на шляхетні збори, поставив організаторам форуму просте запитання: власне, який проект закону про зміни в Конституції пропонується підтримати? І пояснив елементарне. Їх, законопроектів такого плану, не один, а цілих чотири. До того ж, як відомо, президентський відкликається з Конституційного суду. Не обмежуючись такими міркуваннями, людина, що не пройшла відповідної підготовки, зав’язала дискусію про конкретні проблеми конституційної реформи й уже цим викликала сум’яття в струнких лавах присутніх. Що взагалі-то суперечило запланованому. Збори мали проходити оперативно, без особливих дискусій. А для забезпечення цього й знадобилася жорстка пропускна система.

При цьому слід відзначити дві обставини. Підготовка до форуму велася, м’яко кажучи, без особливого розголосу, майже таємно, особливо на початковому етапі, що проходив на рівні районної ланки. При цьому організатори демонстрували закритість аж ніяк не тільки від опозиційних сил. Не допускалося витікання інформації навіть до осіб, сама посада котрих зобов’язувала знати, що відбувається в області. Що це саме так, свідчить такий епізод. Коли по всіх районах уже на повну котушку діяли організаційні комітети громадянського форуму, проходила планова зустріч голови облради Василя Сибірцева з керівниками політичних партій, представники яких входять до складу ради. Один із присутніх поставив обласному керівникові пряме запитання: хто і який захід готує? Здивований керівник відповів, що він уперше про це чує і висловив бажання одержати інформацію про це в голови облдержадміністрації. Епізод не випадковий. До пори до часу районні та обласні ЗМІ зберігали мовчання, а матеріали на підтримку подій з’явилися за кілька днів до того, як відбувся обласний громадянський форум.

Підготовка до форуму проходила з незвичною оперативністю. Не посвячені в задум, якби й хотіли, то просто не встигли б зреагувати на події та якось на них вплинути. Перші районні збори пройшли десь 10 жовтня. А вже через кілька днів конституційну реформу проштовхували в Кіровограді, ну а 16 жовтня, як результат виконаної роботи, відбувся обласний форум. На підготовку та проведення заходу вистачило тижня. За цей час навіть випустили брошуру з кольоровою палітуркою, у якій зібрано було проекти документів. Але найбільший подив викликав той факт, що таємна діяльність багатьох керівників районного та обласного масштабу, що вимагала, зважаючи на все, чималих коштів, була потрібна лише для того, щоб відбити в документах речі, які мало що пояснюють. Місцеві журналісти довго не могли з’ясувати, який проект змін Конституції обстоюють організатори форуму? І такому парадоксу є пояснення. Про таку «дрібницю» на рівні районів навіть мови не було. І тільки на обласному форумі мимохіть, але з явною симпатією, було згадано проект Гавриша, Богатирьової, Ващук, Шарова й Симоненка, підозрюваний багатьма в тому, що його спрямовано на розчищення шляху до третього терміну Леоніда Кучми.

Неконкретність, що впадає у вічі, безліч загальників у затверджених на обласному форумі документах видається не випадковими. Прихований зміст марнослів’я полягає, очевидно, у тому, що серед загальних положень можна приховати таку деталь, яка, підтримана зборами людей, котрі мало що розуміють, може мати далекосяжні наслідки. Схоже на те, що всі ці заходи проводилися тільки для того, щоб провести, легітимізувати положення останнього, четвертого пункту резолюції обласного громадянського форуму з підтримки політичної реформи в Україні. Там міститься заклик до громадськості, і не тільки Кіровоградщини, а й «інших областей України, Автономної Республіки Крим, міст Києва й Севастополя приєднатися до ініціативи Спілки юристів України з приводу проведення Всеукраїнського громадянського форуму». Їм, обраним юристам, котрі у своїх сферах — судах, прокуратурі, міліції, треба думати, уже навели повний порядок, треба йти далі, освоювати політичні простори. А для цього потрібна хоча б зачіпка, видимість підтримки з боку вчителів, лікарів і представників інших професій. Тоді вже на всеукраїнському рівні вони й наповнять потрібним змістом ті самі пустопорожні резолюції та звернення, які ухвалені в районах та областях. Можна припустити, що добродії юристи вдосконалили свій задум, вирішили проводити форум не самотужки, а разом з представниками інших професій. Але при цьому одержати запланований ними результат. Яким він буде, можна тільки припускати. І якщо в Кіровограді та районах не сталося очікуваної, загалом-то, сенсації на кшталт того, що Леоніда Кучму висувають на третій термін, то на Всеукраїнському громадянському форумі, який готується, щось подібне цілком може з’явитися. При цьому ті самі добродії юристи, посилаючись на резолюції та звернення, ухвалені, зокрема, на Кіровоградщині, стверджуватимуть, що це не що інше, як народна думка.

Показово, що підготовка до проведення районних і обласного форумів почалася зі звернення правління Кіровоградської обласної організації Спілки юристів України. Як бачимо, юристи не лише в столиці, а й у провінції ідуть попереду від усіх, прагнучи поліпшити наш Основний Закон, і не тільки... З цього звернення можна дізнатися багато цікавого й пізнавального. Скажімо, про те, що «головним цільовим змістом реформи має стати консолідація політичних сил в інтересах прискорення розвитку держави (а далі, увага! — Авт.) шляхом створення конституційних противаг українській ментальності». Ось, виявляється, хто головний винуватець усіх наших бід. Не зловживання й корупція високопоставлених чиновників, не бездарність бюрократії, а... українська ментальність. І конституційні зміни, задумані добродіями з місцевого відділення Спілки юристів (шановану ними ментальність, як і власне походження не названо), покликані змінити становище. Ну, не подобається їм народ, не так живе, не так голосує. Отже, треба змінювати Конституцію.