«ПІКОВИЙ ТУЗ» ВИХОДИТЬ ІЗ ГРИ

Після дванадцяти років полювання американці нарешті заманили у свої тенета іракського диктатора, і відлік, розпочатий Бушем-батьком 15 січня 1991 року першою хвилею бомбардувань Багдада, був зупинений його сином напередодні Різдва 2003 року. Війна між Сполученими Штатами та Саддамом Хусейном завершилася взяттям у полон старого, втомленого та переможеного бороданя, викуреного з підвалу, в який він сам себе замурував.

Очікуваний фінал супроводжувався повним набором сценічних атрибутів і спецефектів, на які розраховували режисери операції в Іраку. Не було ніякої «загибелі героїв» в останній жорстокій сутичці, була лише ганебна здача без єдиного пострілу. Жодного смертника з поясом шахіда, ніяких самогубств, ніяких звернень перед смертю, був лише очманілий старий, який поводився так, ніби йому надають допомогу в палаті лазарету для бідних. Як і всі жорстокі диктатори, Саддам Хусейн, який віддавав без найменших вагань накази про вбивства та катування, тремтів за свою шкуру й віддав перевагу долі бранця, а не приреченого на смерть.

Сьогодні можна, нарешті, сказати, що місію, розпочату 19 березня операцією «Шок і трепет», виконано, та що Буш отримав найбажаніший різдвяний подарунок. Справді, заарештувавши Саддама, американські спецназівці захопили того, хто був символом їхньої власної нездатності «примирити» країну. Адже виходить, що американські методи в Іраку все-таки приносять результати!

У найближчі тижні Вашингтон використовуватиме цей величезний політичний капітал у вигляді заарештованого Саддама як доказ того, що американська месіанська програма демократизації та економічної лібералізації Близького Сходу, як і раніше, працює, як це і планували «яструби».

До того ж захоплення «пікового туза» зі знаменитої американської колоди може бути використане, щоб приглушити дебати з приводу інтервенції в Іраку та її «в’єтнамських» наслідків — дебати, які вже почали отруювати життя хазяїну Білого дому. Арешт послужить серйозним виправданням війни, розпочатої через мотиви, які все ще залишаються сумнівними.

Природно, нині розпочинається друга й найважча частина місії: побудувати громадянське суспільство та демократію там, де вони ніколи раніш не існували. І в досягненні цієї кінцевої мети те, що впіймано Саддама Хусейна, стало важливим етапом, але лише проміжною віхою на шляху до перемоги над світовим тероризмом.

Вашингтон сподівається, що нині теракти проти окупаційних військ в Іраку поступово припиняться. Проте політичні спостерігачі не виключають і діаметрально протилежного розвитку подій.

Безсумнівно, спіймання Саддама — важлива символічна перемога американців в Іраку. Дотепер над усією країною витав привід її колишнього диктатора, якого серйозно побоювалися й американці, й іракське населення. Тепер це в минулому.

Проте, що конкретно означає нейтралізація одіозного лідера Іраку для політичного майбутнього країни? До останнього часу офіційний Вашингтон повторював як заклинання, що за іракським опором, який не дає спокою американським окупаційним силам, стоять залишки старого режиму — у підпіллі діє колишнє державне керівництво, очолюване не ким іншим, як Саддамом Хусейном.

Однак нині американська версія про колишніх іракських керівників, які надихають партизанів, піддається сумніву. Якщо хвиля нападів послабшає, офіційна американська точка зору підтвердиться. Проте сьогодні більшість арабських аналітиків малюють зовсім інший сценарій. Вони стверджують, що напади на американців можуть лише посилитися, оскільки іракський опір саме тепер має довести, що він діє не через лояльність до колишнього диктатора, а відповідно до націоналістичних чи релігійних переконань, що ніяк не пов’язано з персоною Саддама.

Деякі спостерігачі переконані, що арешт екс-президента Іраку навіть зіграв на руку партизанам. На їхню думку, чимало іракців не вступали в ряди опору лише тому, що не хотіли мати справу зі старим режимом. Нині ж ситуація для них докорінно змінилася.

Цікаво, що й у самому Пентагоні останнім часом висловлюють сумніви з приводу того, що арешт Саддама та всіх інших п’ятдесяти чотирьох розшукуваних іракських фігур із карткової колоди насправді зможе привести до припинення терактів. Фактично останнім часом діяльність американців більше концентрувалася на середній ланці керівників партії «БААС». І навіть держсекретар Колін Пауелл нещодавно відкрито заявив, що він не вважає, нібито теракти координує сам Саддам Хусейн.

Більшість іракців і так у це ніколи не вірили. Іракські спостерігачі цілком логічно зазначали, що Саддам надто переймається власним порятунком, щоб смикати за ниточки, які з легкістю можуть привести до нього самого. Той факт, що колишній диктатор під час арешту не чинив опору, вкотре підтвердив іракцям, що, перебуваючи у бігах, він не мав тісних контактів із бойовиками, які воюють проти окупаційних сил.

За нападами на американців, вважають експерти по Іраку, стоїть різношерстий рух опору, який складається з людей, відданих Саддаму — ісламістів, арабських націоналістів і племен, що бачать в окупації загрозу своїм давнім традиціям. Нерідко на передній план виступає поняття кревної помсти та особистого зведення рахунків з окупаційними військами. Цілком очевидно, що після арешту Хусейна з цього різнорідного руху були виключені лише прибічники екс-диктатора.

Неконтрольований розпуск регулярної іракської армії командування союзників сьогодні визнає своєю найбільшою помилкою, допущеною в ході іракської кампанії. Адже багато добре навчених військовій справі офіцерів, які відразу стали безробітними, напевно знайшли застосування своїм навичкам у середовищі партизан, які воюють з окупантами. У колишніх високопоставлених іракських військових сьогодні є вибір, із ким боротися проти американців — чи захищати батьківщину в рядах націоналістів, чи відстоювати релігійні ідеали в загонах ісламістів, чи оберігати інтереси власного племені разом із традиціоналістами.

Не зовсім ясно поки що й як складеться подальша доля самого Хусейна. Поки що очевидним залишається лише той факт, що екс-диктатора не судитимуть у США. Адже особисто Саддам Хусейн ніяких злочинів, ні стосовно Сполучених Штатів, ні всередині цієї країни не скоював. Хоча Пентагон намагається довести зв’язок між Саддамом Хусейном і бін Ладеном, насправді дотепер нічого схожого встановлено не було. Не було доведено й причетність колишнього президента Іраку до теракту 11 вересня. Тому навіть факти тих незначних контактів, що існували між офіційним Багдадом і керівництвом «Аль-Каїди», не витримають критики в будь-якому американському суді.

З іншого боку, до Саддама Хусейна є великі претензії в самому Іраку, серйозні питання до нього є й в іракських сусідів. Це стосується, насамперед, Кувейту, який поки що не вирішив питання репарацій за розв’язану Іраком війну і проблему кувейтців, котрі пропали безвісти на тій війні, — вони дотепер значаться військовополоненими. Є претензії до Хусейна в Ірану й у курдів — із приводу застосування армією Іраку хімічної зброї. Здається, не упустять свого шансу й іракські шиїти, котрі становлять більшість населення країни, які зазнали за часів правління Саддама численних репресій.

Можливо, що справою колишнього іракського президента займеться спеціальний трибунал для розгляду злочинних діянь колишніх баасистських керівників країни, рішення про створення якого нещодавно було прийняте правлячою радою Іраку.

Цей орган займатиметься розслідуванням злочинів партії «БААС» у період перебування її при владі в Іраку. Йдеться про масове знищення курдського населення країни наприкінці 80-х років, про криваві розправи над учасниками курдських і шиїтських повстань початку 90-х, про кампанію боротьби з арабським населенням заболочених земель на півдні країни й про злочини, скоєні під час війни з Іраном і Кувейтом.

Юрисдикція нового суду поширюватиметься на громадян і жителів Іраку, а судді призначатимуться правлячою радою. Офіційні особи заявляють, що правила та процедура діяльності нового трибуналу відповідатимуть принципам іракського кримінального права та наявних міжнародних норм. Іракським суддям і прокурорам допоможуть міжнародні експерти, які мають багатий досвід ведення схожих справ у подібних судах. Член правлячої ради Іраку Ахмад Чалабі заявив, що колишній іракський диктатор Саддам Хусейн стане одним із перших підсудних трибуналу.