Передчуття громадянської війни?

Обстановка в Палестинській автономії (ПА) знову різко загострилася. Протиборчі рухи «Хамас» і «Фатх» ступили на стежку громадянської війни. Пристрасті почали вирувати ще 11 грудня після убивства невідомими трьох малолітніх синів одного з керівників спецслужб, лояльних до президента Махмуда Аббаса. Обстріл кортежу прем’єр-міністра Ісмаїла Ханії на КПП Рафах під час його повернення із зарубіжної поїздки в сектор Газа практично поставив ситуацію поза контролем. Але останньою краплею став суботній заклик Махмуда Аббаса до проведення дострокових виборів глави автономії і депутатів парламенту та розпуску сформованого рухом «Хамас» уряду. «Криза триває дев’ять місяців, гуманітарна ситуація погіршується з кожним днем. Палестинці в ізоляції, ці страждання не можуть тривати вічно», — аргументував президент. Ісламісти розцінили такий крок як спробу державного перевороту і назвали його закликом до громадянської війни.

З цього моменту перестрілки між протиборчими сторонами не можуть зупинити ні заклики їхніх керівників, ні двічі досягнута угода про припинення вогню. На дорогах Гази хамасівці встановили блокпости і зайняли ключові позиції в місті. Місцеві жителі воліють залишатися вдома, побоюючись стати жертвами вуличних боїв. В усіх школах Гази припинені заняття.

Причиною вибуху кризи став черговий зрив переговорів про формування уряду національної єдності, ідея створення якого витає в автономії з червня нинішнього року. Фактично питання про коаліційний кабінет постало буквально через кілька місяців після приходу «Хамасу» до влади, коли ПА опинилася в блокаді й в автономії вибухнула гостра фінансова криза. Ісламісти, котрі на початку вкрай прохолодно поставилися до цієї ідеї, після погрози Махмуда Аббаса провести 26 липня референдум з так званого документа ув’язнених, були змушені погодитися. Документ ув’язнених — то є звернення палестинців, які перебувають в ізраїльських в’язницях, до президента й уряду автономії. Ветерани опору закликали палестинських політиків ухвалити Дорожню карту, яка передбачає створення палестинської держави в межах 67-го року і визнання держави Ізраїль як основу діяльності уряду.

Однак початок діалогу зовсім не гарантував його неодмінний успіх. Головною проблемою стало небажання ісламістів виконати три основні умови «квартету» міжнародних посередників у палестино-ізраїльському врегулюванні (ООН, ЄС, Росії і США): визнання права Ізраїлю на існування і всіх раніше підписаних угод, відмова від практики застосування насильства. На початку жовтня Аббас знову заговорив про загрозу розпуску уряду, вимагаючи від правлячої партії у двотижневий термін сформувати уряд національної єдності. У листопаді переговори активізувалися, і спостерігачі заговорили навіть про персональний склад уряду «технократів», який мав прийти на зміну ісламістам. Виступаючи перед своїми прибічниками 11 листопада, Ісмаїл Ханія заявив, що готовий скласти повноваження прем’єра заради «припинення страждань палестинського народу». Більш того, «Хамас» зробив заяву про прийняття ідеї створення палестинської держави в межах 67-го року. До складу нового кабінету мали увійти дев’ять міністрів від «Хамасу», шість від «Фатху» і п’ять незалежних, зокрема професор ісламського університету в Газі мікробіолог Мухаммад Шабір, котрого ладили на посаду прем’єр-міністра автономії. Протиборчі рухи не змогли, проте, досягти згоди щодо кандидатур міністра внутрішніх справ і міністра фінансів.

Було б неправильно не згадати про роль зовнішніх сил у новому витку конфлікту. На жаль, характер цього впливу нині швидше деструктивний. США й Ізраїль, з одного боку, і Іран із Сирією — з другого, докладають зусиль для зміцнення позицій протилежних таборів. Зокрема адміністрація Білого дому виділила 42 млн. дол. США на підтримку політичних опонентів «Хамасу», були направлені військові радники для підготовки підконтрольних Аббасу силових підрозділів. Тегеран теж не шкодує коштів для підтримки палестинських ісламістів. Прем’єр-міністр Ісмаїл Ханія після повернення з недавнього двотижневого турне арабськими і мусульманськими країнами заявив, що Іран виділить 200 млн. дол., а результатом візиту міністра внутрішніх справ ПА Саїда Сіяма до Тегерана стала угода про технічне оснащення палестинських силових структур, підконтрольних хамасівцям.

У цих умовах подальший розвиток подій у Палестині може відбуватися за кількома напрямами. Найбільш песимістичний сценарій не виключає початку широкомасштабних збройних сутичок, які переростуть у громадянську війну. Реальністю нинішньої ситуації є збільшення напруги між «Хамасом» і «Фатхом» на політичному рівні і між відповідними силами безпеки. Отже, громадянська війна — можливість, яка заслуговує уваги Рамалли, Тель-Авіва і Вашингтона. Політичний розкол поглиблюється ще й тим, що протягом тривалого часу різні палестинські сили безпеки, укомплектовані переважно націоналістами, не одержували платні. Водночас «Хамас» активно вибудовував власну систему безпеки на додаток до існуючої і не шкодував коштів на її підтримку. Поки ми бачимо лише спорадичні перестрілки між силовими структурами, але кількості зброї і гарячих голів цілком достатньо для підтримання довгострокового кривавого внутрішнього конфлікту. На думку палестинських і ізраїльських експертів, дата виборів стане датою оголошення громадянської війни. З другого боку, масштабні збройні сутички в секторі Газа і на Західному березі, швидше за все, не призведуть до домінування когось, а стануть причиною подальшої фрагментації палестинського суспільства, його ліванізації, коли квартали палестинських міст контролюватимуть різні збройні угруповання, лише номінально пов’язані з «Хамасом» чи «Фатхом».

Утім, такий сценарій малоймовірний. Палестинське суспільство давно виробило свою систему стримувань і противаг. По-перше, у Палестині вважається цілком природним, коли члени однієї сім’ї чи роду представляють різні політичні чи військові, а також ісламістські і націоналістичні угруповання або ж є співробітниками всіляких служб безпеки. Партія або політична сила, яка підштовхує суспільство до громадянської війни, у таких умовах стрімко втрачає підтримку населення. По-друге, протягом тривалого часу, а надто після приходу до влади «Хамасу», палестинці не раз балансували на межі громадянської війни та все-таки в останній момент знаходили прийнятне рішення.

Заклик до дострокових виборів може вдарити рикошетом по самому «Фатху», оскільки ця партія не зробила нічого, щоб поліпшити свою репутацію в очах палестинців і об’єднати своїх прибічників. Незважаючи на певне зниження популярності «Хамасу», фрагментований «Фатх» у разі виборів ризикує втратити не лише парламент, але й посаду президента. На думку директора авторитетного Центру палестинських досліджень Халіля Шикакі, гра, яку затіяло оточення Аббаса з позачерговими виборами, дуже небезпечна. «Фатх» розколотий, і результати виборів можуть виявитися несподіваними для палестинських націоналістів. Хоча опитування громадської думки, проведене 16 грудня, свідчить про певне зниження рейтингу «Хамасу» і зростання популярності «Фатху» (36% і 42% відповідно), не слід забувати, що половина палестинського парламенту обирається по мажоритарних округах, де традиційно сильні ісламісти. Саме мажоритарні округи зумовили перемогу «Хамасу» на парламентських виборах у січні нинішнього року. Другою, не менш складною проблемою є питання лідерства в самому «Фатху». Махмуд Аббас не раз заявляв, що не хоче балотуватися на наступний термін, але його однопартійці усвідомлюють: іншої прийнятної кандидатури в них поки немає. Один із реальних претендентів на роль глави «Фатху» 47-річний Марван Баргуті з 2002 року перебуває в ізраїльській в’язниці. І хоча закон не забороняє йому балотуватися, його участь у виборах із тюремної камери видається проблематичною. Звичайно, гіпотетично можливий варіант обміну Марвана Баргуті на ізраїльського капрала Гілада Шаліта, захопленого хамасівцями влітку нинішнього року, але поки ніщо не свідчить про початок таких переговорів. Своєю чергою, хамасівці розуміють, що їхній кандидат навряд чи переможе на президентських виборах, і можуть піти на висування незалежного кандидата, котрий має підтримку частини палестинського суспільства і критично налаштований до «Фатху», такого, як, наприклад, колишній комуніст Мустафа Баргуті (він нині виступає як посередник у переговорах між «Фатхом» і «Хамасом»). На останніх президентських виборах Мустафа Баргуті здобув близько 20% голосів. Цей сценарій цілком можливий за умови, що хамасівці закликатимуть своїх виборців голосувати за цього кандидата.

У таких умовах ризикувати, мабуть, не варто. Тим більше що практично всі палестинські угруповання, які мають збройні формування, виступають проти дострокових виборів. Тому більша частина аналітиків схиляється до висновку, що заява Махмуда Аббаса про майбутні вибори то є не більш ніж хитрість, спроба змусити «Хамас» піти на формування уряду національної єдності, який би здобув міжнародне визнання. Про це свідчать і наступні заяви президента Палестини про те, що «двері для формування коаліційного кабінету, здатного подолати міжнародну блокаду, відчинені».