ПАРТІЙНА КНАЙПА НА ПАЯХ? - Політика - dt.ua

ПАРТІЙНА КНАЙПА НА ПАЯХ?

3 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №43, 3 листопада-10 листопада

Помірність і акуратність. Ці дві «грибоєдовські» якості складають, здається, найємнішу характеристику Петра Порошенка...

Помірність і акуратність. Ці дві «грибоєдовські» якості складають, здається, найємнішу характеристику Петра Порошенка. «Шоколадний барон» акуратно розійшовся з есдеками й прискіпливо скомплектував із переважно поміркованих депутатів досить солідну фракцію. Люди, які близько знають лідера «Солідарності», стверджують, що принципами обережності та зваженості він керується в усьому — чи йдеться про бізнес-угоду, чи про політичний крок, чи про спілкування з пресою. Порошенко любить усміхатися, контактний, говорить складно й розумно. Але фрази його нагадують кульки, ідеальної форми й відлиті з першосортного чавуну. І далеко не кожний знайде необхідну кількість часу і необхідних розмірів кувалду, щоб творчо попрацювати з кожною кулькою- фразою, намагаючись витягти смислову серцевинку.

Під час бесіди з кореспондентом «ДТ» Порошенко акуратно уникав особистого займенника «я», постійно вживаючи безособове «ми» і підкреслюючи в такий спосіб демонстративну поміркованість своїх особистих політичних амбіцій. Слово «досить», мабуть, найпопулярніше в його лексиконі. «Досить перспективні», «досить впливова», «досить солідний» — вживання подібних лінгвістичних конструкцій дуже характерне для обережних людей. Ось тільки залишилося нез’ясованим, чи досить в Порошенка сил, коштів і ресурсів, щоб довести до логічного кінця процес злиття п’яти партій — «Солідарності», Партії праці, «За красиву Україну», Партії регіонального відродження та Всеукраїнської партії пенсіонерів в одну — яка б мала ідеальну ідеологічну форму й була міцною, немов чавун.

Про те, кому належить геніальна ідея — запрягти в один віз слона, коня, вівцю, верблюда й трепетну лань, — Петро Олексійович розповідав наскільки докладно, настільки ж і туманно. «Ідея народилася не в одній голові», «йшли консультації» etc. Створювалося стійке враження, що Порошенко — організатор, виконавець, а в перспективі, можливо, й жертва. Замовник залишився за кадром.

Настільки ж мало вдалося з’ясувати про тертя, яке немовби мало місце, між керівниками п’яти структур, що зливаються: «об’єднання — складний процес», «виробляються спільні принципи». Між тим деякі поінформовані джерела стверджували, що були жорстокі суперечки про місце проведення об’єднуючого з’їзду, про квоти делегатів, про механізм формування керівництва, про джерела фінансування. Кажуть навіть, що об’єднуючий процес кілька разів мало не вмер, ледь народившись. Але, здається, обійшлося.

Не маючи точних даних, можу приблизно припустити, як народилася ідея «солідаризації братніх партій». Підходять до Порошенка якісь там «бояри», і зав’язується некваплива розмова.

— Ось, Петре Олексійовичу, вирішили сколотити партєйку на паях. Як тобі такий план, хороший?

— Хороший. А з ким на паях?

— З вами, Петре Олексійовичу!

Намагаючись вирахувати, ким міг бути найголовніший «боярин» (якому обережний Петро Олексійович не зміг відмовити), взявся аналізувати список людей, які так чи інакше беруть участь в об’єднуючому процесі. Намітилися, однак, тенденції. Є порівняно велика група осіб, яка має відношення до Донецька. Є відносно невелика група персон, що має відношення до податкових органів чи до людей, які там працюють. Є кілька відомих фігур, які входять і до однієї, й до іншої групи. Невже Микола Янович?

Втім, це лише версія, яку Петро Порошенко, до речі, не підтвердив. Потенційному главі майбутньої об’єднаної партії нині не до чужих гіпотез. У нього на порядку денному жорстокі реалії — як досить акуратно зробити з досить поміркованих структур одну, із якою не гріх було б показатися на майбутніх виборах. Кому ж хочеться будувати черговий клуб за інтересами, таку собі партійну кнайпу на паях?

— Петре Олексійовичу, навіщо лідерові не найменшої фракції, людині амбіційній і взагалі-то самодостатній, пов’язувати свою долю з персонами та структурами, принаймні частина яких мають репутацію політичних невдах?

— Дозволю собі не погодитися з вашою думкою про те, що в об’єднанні беруть участь політичні невдахи. Рівень партій досить однаковий. Партія регіонального відродження посіла цілком пристойне місце на виборах-98. Голова цієї партії Віктор Рибак — мер знакового міста зі знакового регіону. На наше глибоке переконання, ця партія досить авторитетна в східній частині України.

Партія «За красиву Україну!» — партія специфічна. Вона легко впізнавана завдяки активній рекламній кампанії. Як нам здається, за нею немає «шлейфу», тобто з нею не пов’язано нічого, що могло б перекреслити її участь в об’єднувальному процесі. І очолює її досить авторитетний політик — Леонід Черновецький.

Партія праці — одна з найстаріших політичних організацій у новітній історії України. Але той факт, що вона не пройшла до парламенту, ще не означає, що це — партія невдах. Спираючись на дані соціологічних опитувань, можна стверджувати, що в ряді регіонів вона здатна претендувати на звання провідної політичної сили — і завдяки своїй чисельності, і завдяки сповідуваній нею ідеології.

Партія пенсіонерів має цікаві, як на нас, напрацювання в соціальній сфері, має певний кадровий потенціал.

На перевагах партії «Солідарність» докладно не зупинятимуся — на мою думку, зростання її чисельності свідчить саме за себе.

Певний скепсис, певна річ, виправданий, але особливо активним скептикам я запропонував би повернутися в лютий нинішнього року, коли депутатській групі «Солідарність» давали місяць-півтора, коли прогнозували неминучий вихід селян, відкат і розчинення серед незалежних депутатів. А ми тим часом збільшили свою чисельність більш як удвічі. Фракція ні під кого не лягла, не стала сателітом якоїсь політичної сили.

Стосовно амбіцій, то йдеться не про те, щоб Петро Порошенко реалізував якісь особисті амбіції, насправді амбіції вже давно задоволені. Ми намагаємося реалізувати не амбіції, а практичний план — будівництва цивілізованої держави цивілізованим шляхом.

— Гадаю, аналогічний план є ще в кількох десятків партій. Ви усвідомлюєте, що адміністративного ресурсу на всіх не вистачить?

— Наша політична сила не побудована на адміністративному ресурсі й не намагається його використовувати. Так, ми за конструктивний діалог із владою, але в нас немає доступу до адміністративного ресурсу, та він нам і непотрібен. Наша партія не побудована на грошах, ми впевнені, що партія не потребуватиме якихось серйозних вливань. Ми усвідомлюємо й те, що, об’єднавшись, ми не одержуємо арифметичної суми кадрових потенціалів. Але ми вважаємо, що коли все складеться так, як запланували керівники структур, які беруть участь в об’єднанні, якщо не виникне незадоволення в обласних організацій, якщо нас підтримають регіони, то ми, безумовно, станемо досить впливовою політичною силою.

— Занадто багато «якщо». Щоб «якщо» стали реальністю, необхідні ресурси. Або адміністративні, але ви стверджуєте, що не можете й не хочете ними користуватися. Або фінансові, а ви щойно зазначили, що партія не будується на грошах. Або організаційні, однак важко повірити, що вам під силу конкурувати з компартією чи фондом «Соціальний захист». Тоді залишається тільки ефективне розкручування, побудоване на ефектних гаслах. Але неможливо уявити, що виборцю сподобається страва, приготовлена кухарями, котрі спеціалізуються на різних політичних кухнях — лівій, лівоцентристській, ліберальній. Як ви збираєтеся перегравати комуністів, Волкова, Суркіса з Медведчуком, Шарова з Деркачем?

— Більшість політичних технологів вважає, що національна ідея сьогодні в Україні не актуальна, бо народ не любить своєї країни. Позаяк у країні жити погано. Ми з цим категорично не згодні. Ми переконані, що національна ідея спроможна об’єднати людей.

— І що для вас національна ідея?

— Патріотизм. Він не в моді, але ми не женемося за модою. Ми прагматики. Тож, на мою думку, досить чітко прорахували свою молодіжну політику, і це також відрізняє нас від решти. Нам буде з чим підійти до виборів, ми сподіваємося до початку виборчої кампанії реалізувати цілу низку програм. Скажімо, програма молодіжного кредитування (до речі, абсолютне ноу-хау) буде оформлена у вигляді законопроекту і, сподіваюся, успішно пройде через парламент. Є програма житлового будівництва, програма фінансування освіти молоді, програма страхування та багато інших проектів.

Партія проводитиме активну політику в соціальній сфері, і це має стати однією зі складових її майбутнього успіху. Тим паче тепер, коли більшість людей у регіонах втратили віру в гасла лівих.

— Тоді як ви поясните, що Україна рік у рік дедалі більше лівішає?

— Давайте чітко визначимося з критеріями лівизни. «Солідарність» сповідує ідеологію лівого центризму, сподіваюся, що на цих позиціях стоятиме також об’єднана партія. Ми розраховуємо на певну частину лівого електорату. А наші соціальні програми, як на мене, відрізняються від аналогічних програм ортодоксальних лівих одним — реалізмом. І втрата віри в гасла лівих, про яку я щойно говорив, пов’язана тільки з одним — вони популістські.

— Я правильно зрозумів: підприємець Порошенко чи, скажімо, підприємець Черновецький — ліві?

— Ще півтора-два роки тому в свідомості багатьох поняття «підприємець» і «ліві ідеї» були речами несумісними. Просто тому, що є марксистський постулат про антагонізм праці й капіталу. Але сьогодні більшість людей справи, бізнесменів, помалу починають розуміти, що реалізація соціальних програм є тим трактором, який витягне вітчизняне виробництво. При цьому ми справді жорстко обстоюватимемо ліберальні цінності — боротимемося за розширення прав і свобод... Я зараз не заглиблювався б в ідеологічні нетрі. Але мені здається, що класична європейська шкала: це — ліве, це — праве, це — центр, нам не зовсім підходить. Україна має свою специфіку. Тут важко однозначно ідентифікувати політичну силу. За винятком, звісно, ортодоксальних.

— Тим паче вам буде важко довести своє право на існування. Як виборець дізнається, що ви такі чудові, що у вас така безліч реалістичних соціальних програм? У вас є фінансові й організаційні можливості, які дозволяють постукати в кожне вікно й розповісти кожному громадянинові, як багато ви для нього зробили? У вас є засоби масової інформації?

— Ми дуже сподіваємося, що нам вдасться укласти угоди про співробітництво з регіональними засобами масової інформації, які дозволять нам, не вкладаючи коштів у придбання ЗМІ, донести наші ідеї та плани до виборця. З центральними ситуація трохи складніша. Ми усвідомлюємо, що, приміром, із найрейтинговішими каналами нам навряд чи варто розраховувати на ефективну співпрацю. Наші програми, наші акції, наші виступи в парламенті вкрай рідко привертають увагу цих каналів. Наче існує якесь табу, хоча преса в нас, певна річ, вільна... Мабуть, просто наша позиція не відповідає творчій концепції цих каналів.

— А ви пробували творчо поговорити з керівниками цих каналів?

— Гарна думка, я неодмінно скористаюся вашою пропозицією.

— Чи це правда, що особи, близькі до керівництва «Солідарності», цікавилися придбанням акцій газети «Сегодня», «Нового каналу» й СТБ?

— Стосовно газети «Сегодня» мені нічого не відомо. Нічого мені не відомо і про конкретні плани щодо «Нового каналу». З приводу СТБ... Наша політична сила зацікавлена в співпраці з більшістю мас- медіа, зокрема з цим каналом. Найімовірніше, що цю співпрацю буде оформлено у формі відповідних договорів. На мою думку, думку людини, котра вміє рахувати ресурси, це ефективніший інструмент взаємодії з пресою, ніж їх придбання.

— Але виборча кампанія — це не лише агітація в пресі...

— Не забувайте, що більшість членів фракції «Солідарність» — мажоритарники. У кожного з них від 15 до 70—80 тисяч виборців, котрі голосували за них. У кожного залишилися структури, команди, штаби. Це не так мало, як здається. Якщо жителі Донецька на виборах мера підтримали лідера Партії регіонального відродження Рибака, то чому в цьому місті не може розраховувати на підтримку об’єднана партія, до складу якої ввійшла ПРВУ? Особливо якщо помножити це на майбутній організаційний потенціал об’єднаної партії, адже кожна з них має свої регіональні організації.

Крім того, процес об’єднання ще не завершився. Я цілком переконаний, що на виборах-2002 реальні перспективи потрапити до парламенту матимуть п’ять-шість політичних структур. Отже, процес блокування, процес укрупнення йтиме постійно. Скажімо, є ще чотири партії, які документально задекларували своє бажання приєднатися до нас.

— Зокрема НДП й СелПУ?

— Наскільки я знаю, питання про об’єднання з СелПУ взагалі не ставилося. З НДП вели переговори, але не про злиття, а про координацію дій. Коли щиро, немає потужних, знакових, розкручених організацій, які ми однозначно хотіли б залучити до об’єднувального процесу. Швидше за все, ми вестимемо переговори з партіями, які не входять у першу десятку елітних політичних організацій, але водночас мають перспективи, надійні оргструктури, доступ до інформаційного ресурсу.

— Ви плануєте в перспективі прикрасити свій майбутній виборчий список відомими персонами, котрі нині обіймають високі посади у виконавчій владі? Приміром, пости міністра чи прем’єра...

— Не хотів би зараз називати конкретних прізвищ — це було б неетично щодо людей, котрі ще не дали своєї згоди. Крім того, до виборів далеко, час внесе свої корективи — хтось встигне себе краще проявити. Хтось — скомпрометувати.

— Тоді поговоримо про людей, із якими ви вже зараз плануєте працювати пліч-о-пліч. Ви абсолютно впевнені у своїх партнерах? Ви намагалися зібрати максимальну інформацію про них, про їхнє оточення, про їхні зв’язки? Ви певні, що ніхто з них, приміром, непричетний до нетрадиційних церков із сумнівною репутацією? Не пов’язаний із криміналітетом? Не привертає підвищеної уваги силових структур?

— Створюючи депутатську групу «Солідарність», ми задекларували підтримку традиційних церков. Про жодні зв’язки з нетрадиційними церквами мені невідомо. І якщо серед нас виявляться якісь сектанти, котрі схочуть використовувати партію, то їх, напевне, буде виключено з партії.

— Тобто ніхто з ваших партнерів непричетний, приміром, до церкви «Перемога»?

— Як? «Перемога»? На свій сором, не чув... Певна річ, ми за чистоту лав, за чистоту походження коштів. Тож особам, чий зв’язок з криміналітетом буде підтверджено, місця в організації, швидше за все, не знайдеться. Я не стверджую, що в партію прийдуть самі янголи... Нехай кине в мене камінь той, хто без гріха. Просто я сподіваюся, що партія об’єднає людей, котрі щиро бажають добра своїй країні.

— То ви все-таки збирали інформацію про людей, із якими хочете працювати, чи ви інтуїтивно впевнені в їхній надійності?

— Ми збирали інформацію і нічого компрометуючого не знайшли. Якщо така інформація є і нам її нададуть до того, як об’єднувальний процес відбудеться, ми будемо вдячні. Гадаю, лідери всіх п’яти партій, що об’єднуються, будуть одностайні.

— Лідери п’яти партій, що об’єднуються, одностайні в питанні про структуру й персональний склад керівництва майбутньої єдиної структури?

— Документ, який регулює форму побудови керівних органів, підписано. Але вирішуватиме, природно, з’їзд.

— Чи може статися, що хтось, хто розраховував бути першим у партії, але не одержав довіри з’їзду, грюкнувши дверима, залишить форум, прихопивши з собою частину делегатів?

— Гадаю, що коли таке теоретично й може статися, то це станеться ще до з’їзду.

— Яка буде приблизна чисельність об’єднаної партії?

— Ми розраховуємо вийти на цифру 80—100 тисяч.

— І на яку кількість мандатів ви замахнетеся на наступних парламентських виборах?

— Ми хотіли б мати у Верховній Раді потужну політичну силу, яка дозволить брати участь у формуванні більшості й мати в ній серйозний вплив.

— А конкретно? Чоловік 50?

— Загалом, так...

— Чи більше?

— Ми будемо за це боротися.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво