Партії, клани і вибір виборців - Політика - dt.ua

Партії, клани і вибір виборців

9 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №22, 9 червня-16 червня

У минулому номері «ДТ» у замітці «Ірпініада» вже розповідалося про події в Ірпені, де післявиборн...

У минулому номері «ДТ» у замітці «Ірпініада» вже розповідалося про події в Ірпені, де післявиборні з’ясування стосунків між претендентами на посаду міського голови затягнулися настільки, що й після волевиявлення ірпінців новообрана міськрада не може розпочати реалізацію своїх повноважень. Судові розгляди проходять по першому, другому, третьому колу, кожен із яких майже один в один повторює те, що вже було. Якщо раніше кандидат у мери Олег Бондар, котрий посів друге місце, оспорював перемогу своєї опонентки Мирослави Свистович, домагаючись у судових позовах визнання результатів виборів міського голови недійсними, то тепер основні зусилля спрямовані на те, щоб домогтися скасування рішень першої сесії Ірпінської міськради п’ятого скликання. Усе відбувається за вже обкатаним сценарієм. Як завжди, судді задовольняють позов, прийнявши рішення «зупинити дії рішень першої сесії 5 скликання.., а також рішень, розпоряджень, прийнятих на основі цього рішення сесії». Команда Мирослави Свистович, як завжди, поспішає оспорити це, незаконне на їхній погляд, рішення в Апеляційному суді області. А оскільки потік позовів і прийнятих за ними рішень Ірпінського держсуду не припиняється, а, навпаки, наростає, то тільки й устигай відбивати атаки опонентів, які насідають звідусюди. Кореспондент «ДТ» зміг зустрітися з Мирославою Свистович і поговорити по телефону з її опонентом Олегом Бондарем у перерві між судовими засіданнями, яким кінця і краю не видко.

Мирослава Свистович переконана, що вона за підтримки ірпінців виграла вибори і, незважаючи на упередженість, доб’ється справедливості в судах. Щодо першої сесії міськради, на якій вона прийняла присягу міського голови, то, попри перешкоди і бар’єри недоброзичливців, вони пройшли нормально. Як міський голова вона здобула підтримку депутатського корпусу, яка незабаром буде реалізована.

Її опонент Олег Бондар вважає, що в Ірпені закон зазнав поразки, волевиявлення людей під час виборів перекручено різного роду фальсифікаціями і необхідно проводити повторні вибори. А те, що відбулося на першій сесії міськради (мається на увазі офіційне проголошення Свистович мером), на його думку, є справжнім маренням, насильством над законом.

Треба сказати, що, незважаючи на запеклі розгляди, які тривають у судах різних інстанцій, місцеві газети після першої сесії міськради повідомили: нарешті Ірпінь одержав міського голову. Однак такого роду твердження виявилися перебільшеними.

Як показали вибори, жителі Ірпеня і населених пунктів навколо міста, глибоко розчарувалися у представниках старої влади. Деякі ірпінці проголосували «проти всіх», Володимир Скаржинський, який був мером вісім років і спробував балотуватися на новий термін, за результатами виборів міського голови навіть не потрапив у першу трійку. Ця обставина не завадила йому продовжувати сидіти у звичному кріслі. Дивно, але факт. Володимир Скаржинський виявився у кабінеті і, незважаючи на зайнятість (адже місто потребує уваги), не відмовився дати інтерв’ю «ДТ». Він розповів, зокрема, про те, що останнім часом стало важко працювати. Справі заважають усілякі пікети, мітинги, які влаштовують прихильники Мирослави Свистович. До штурму міськради поки що не доходить, але спроби забрати ключі від кабінету, опечатати приміщення були. Особливу образу в нього викликала та обставина, що опоненти не дозволили провести сесію міськради... з депутатами старого скликання. Вже й документи було складено, порядок денний підготовлено. Проте опоненти, які назвали майбутню сесію «збіговиськом учорашніх» і заблокували її, були більш відвертими, повідомивши, що серед питань, які «привиди збанкрутілої міської влади» намагалися розглянути, були щодо... виділення земельних ділянок. Здавалося, чиновники забули, що їхній час вичерпано.

Скаржинський також заявив, що він охоче поступиться своєю посадою, яку продовжує займати і після програних виборів, але станеться це лише тоді, коли змінник надасть йому відповідні рішення міської виборчої комісії, сесії міськради і посвідчення міського голови. При цьому він добре знає, що виконати поставлені умови новообраний мер не в змозі хоча б тому, що печатка міськради перебуває під надійним замком.

Свистович і Бондар, які ведуть між собою запеклу боротьбу за посаду мера (допомагаючи тим самим представникам старої влади залишатися при посадах і «рулювати» містом, як їм заманеться), зважаючи на їхню партійно-політичну орієнтацію, мали б бути не суперниками, а союзниками. Напередодні виборів у них при посередництві лідера політичної партії УРП «Собор» А.Матвієнка намічалися навіть узгоджені дії. Принаймні Мирослава Богданівна твердить, що були домовленості йти на вибори мера з Бондарем паралельно, — у кого рейтинг виявиться вищим, той претендуватиме на посаду міського голови, у кого нижчим — задовольниться посадою заступника. Однак від цих намірів незабаром нічого не залишилося. Потенційні союзники перетворилися на непримиренних опонентів, які ведуть діалог виключно через суди. Яскраво виражений націонал-демократ Мирослава Свистович у раді і поза нею швидше знаходить спільну мову з «регіоналами», ніж із представниками НСНУ. Багато підступів, що затримують легітимізацію новообраного мера, вважають члени команди Свистович, походять саме від цієї політичної сили. Свідчення цього вони знаходять не лише в діях Олега Бондаря, якого підтримує НСНУ, а й у позиції «нашоукраїнців», які увійшли до складу нової міськради. Річ у тім, що перехід на пропорційну систему дозволяє партійним організаціям не тільки визначати результат виборів, а й після їх завершення зберегти контроль за діяльністю низки структур. А позиції різних політичних партій, особливо на місцях, мають властивість змінюватися в залежності від багатьох обставин. І далеко не завжди узгоджуються з центром. Тому не варто дивуватися, що партії, які не відзначилися особливо під час виборів, але мають своїх представників у виборчій комісії, здобули можливість шляхом тиску на своїх посланців, погрозами відкликання неугодних маніпулювати структурою аж до повного блокування її роботи. «Досвід» Ірпеня свідчить, що за потурання правоохоронних органів проведення такого роду партійно-політичних «ігор» цілком можливе. Хоча трапляються й інші погляди на цю справу. БЮТ, який набрав на виборах до міськради найбільше голосів, майже 37%, у післявиборних маніпуляціях не відзначився.

За словами Свистович, у неї складаються нормальні взаємини з усіма депутатами міськради нового скликання, окрім... представників НСНУ. І це підтвердилося під час першої сесії міськради. Аби завадити вступу на посаду мера, досить було, щоб частина депутатів проігнорувала сесію, забезпечивши відсутність кворуму. Проте депутати прийшли майже всі, були присутні під час присяги мера, тим самим підтвердивши його повноваження. А могли цього і не робити. Постає закономірне запитання: якщо представлені в міськраді політичні сили за невеликим винятком не протидіють вступу Свистович на посаду мера, чому тоді процес настільки затягується? Відповідь варто шукати в особистості новообраного ірпінського мера. При тому, що Мирослава Богданівна близька до партій національно-демократичного напряму, активно працювала в команді «костенківця» Євгена Жовтяка, вона більше тяжіє не до партійної, а до громадської діяльності. І саме це привело її до перемоги на виборах, плодами якої ані вона, ані ірпінці, котрі її підтримали, поки що не можуть скористатися. В Ірпені здобувач посади мера відома як ініціатор створення низки громадських організацій, що намагалися встановити народний контроль за місцевою владою. Орієнтація на демократичний електорат дозволила їй відмовитися від підтримки місцевих організацій НСНУ, які стрімко втрачали свій вплив, організувати місцевий блок «За чесну владу» і здобути найбільше голосів на виборах міського голови.

Штаб блоку «За чесну владу», розташований у приміщенні на території міського ринку, і нині, після виборів, повен людей і гуде, мов розтривожений вулик. Згуртований кістяк активістів, завдяки розгалуженим зв’язкам і підтримці населення, готовий у будь-який час відреагувати на дії «старої влади, яка засіла в міськвиконкомі», організувати акцію протесту. Все це нагадує такий собі «майдан» ірпінського розливу. З усіма перевагами і слабкостями такого утворення. Голосно протестувати навчилися, але при цьому чиновники, що втратили повноваження, граючи на незбіжних інтересах політичних неофітів, продовжують керувати містом.

Практика останніх років свідчить, що партійна приналежність здобувачів посад і дохідного бізнесу, особливо на місцях, зовсім не заважає створенню «бізнес-клубів» за інтересами, різного роду «міжпартійних» домовленостей про спільну підприємницьку діяльність. Поява у керівному середовищі людини, із якою не можна домовитися, яка відверто орієнтується на малозабезпечені верстви населення, становить реальну небезпеку для бізнес-кланів будь-якої партійної приналежності. Тим більше, що Ірпінь і навколишні населені пункти із їхніми великими лісистими територіями становлять чималий інтерес для бізнесу на будівництві і продажу заміських котеджів, що нині входять у моду. Тож продовження боротьби за крісло мера має бути серйозним. Тут не до дотримання законів і норм моралі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво