Останнє іранське попередження. Ядерні амбіції Ірану дають США підстави готувати нову війну на Сході

Погрози Тегерана відновити переробку уранової руди на заводі в Ісфахані стали реальністю. Це рішення і можливий початок проведення таких робіт наступного тижня не суперечать Договорові про нерозповсюдження ядерної зброї, оскільки немає доказів, що Іран використовуватиме цю технологію для виробництва зброї масового ураження. Однак США і ЄС роздмухали з цих подій скандал, звинувачуючи Тегеран у порушенні міжнародних домовленостей, і погрожують санкціями.

Іран ухвалив принципове рішення про поновлення переробки урану в середу — у день, коли Махмуд Ахмадінежад узяв на себе повноваження нового глави держави. Консервативний уряд країни дав зрозуміти, що він не має наміру добровільно відмовлятися від прав, які давно і нібито явочним порядком собі забезпечили Ізраїль, Пакистан, Індія, а також, можливо, КНДР, — де-факто всі вони ядерні держави, не визнані світовим співтовариством. Проте поява в цьому «нелегальному» ядерному клубі саме Ірану була небажана особливо. І це не важко пояснити. Іран може створити першу «мусульманську» ядерну бомбу, яка загрожуватиме Ізраїлю. По-друге, володіючи ядерним арсеналом, Іран здатний стати економічним лідером мусульманського сходу, його ядерні потужності стануть доброю підмогою запасам нафти й газу. У політиці Тегеран зможе активніше нав’язувати світові ідеї ісламу й релігійної демократії. Перебуваючи між Іраком і Афганістаном, Іран таким чином становитиме безпосередню загрозу американським інтересам на величезних просторах Центральної Азії та Близького Сходу. А разом із найбільшими країнами Євразії, як, наприклад, Росія й Китай, може і взагалі перетворитися на помітного гравця на світовій арені. Зауважимо тільки, що це буде сила, яка протягом останніх чверті століття постійно перебувала у конфронтації зі Сполученими Штатами і, як і Китай та Росія, відхиляла гегемонізм та односторонні дії в міжнародних справах, висунувши, зі свого боку, доктрину «діалогу цивілізацій» (яку в Ірану неодноразово намагалися вкрасти ті чи інші держави, видаючи за власну). Ось і новий президент Ірану у своєму першому публічному виступі заявив, що він хотів би бачити світ вільним від зброї масового ураження. За його словами, це одна з причин, яка позбавляє людство «справедливості». Заради цієї справедливості Ахмадінежад, готовий відстоювати право Ісламської республіки мати технології, зокрема і ядерні, які, по суті, дозволяють країні залишатися незалежною. Понад 10 років тому такого права США позбавили Україну, примусивши Київ «добровільно» відмовитися від участі у будівництві АЕС в іранському Бушері. Проте ця АЕС незабаром почне працювати, і великою мірою завдяки тому, що своє право будувати її відстояли росіяни. Знову-таки, Росія поставлятиме Ірану ядерне паливо для станції, проте іранці вважають, що надалі їм знадобляться власні потужності з виробництва ядерного палива. Ось для цього їм і потрібна технологія з переробки урану.

Найбільші країни Європейського Союзу — Франція, Німеччина і Великобританія — не те щоб хотіли позбавити Тегеран його суверенних прав, однак запропонували йому хитромудру угоду. За відмову від планів мати ядерні технології вони повинні були надати Ірану пакет економічних, енергетичних та фінансових ініціатив разом із певними політичними гарантіями безпеки. Впродовж кількох місяців тривали дуже складні переговори, і, за даними Тегерана, свій пакет ініціатив так звана євротрійка зобов’язалася надати до першого серпня. Європейці наполягають, що якихось термінів із Тегераном не визначали. Кажуть, що Ірану варто почекати. Однак той готовий вийти з процесу діалогу з європейцями вже тепер, просто не розуміючи його подальшого сенсу.

Вашингтону, який усі ці місяці лише спостерігав за ірано-європейським діалогом і не втручався, така ситуація дуже вигідна. По-перше, вона покаже неспроможність претензій Євросоюзу на роль лідера, здатного вирішувати міжнародні проблеми. По-друге, провал переговорів дає Вашингтону підстави обвинувачувати Тегеран у виношуванні планів заволодіти забороненою зброєю.

Але навіть при найгіршому для США розвитку подій Іран самостійно зможе зробити достатню кількість збройового плутонію для створення ядерної боєголовки не раніше, ніж на початку наступного десятиліття, а то й пізніше. Такі дані містяться в новітніх доповідях розвідувального агентства міністерства оборони США. Проте Білий дім ці оцінки не дуже вразили, тут прислухаються до інших голосів. На думку ряду експертів і сенаторів, ядерна бомба буде в Ірану вже через три-чотири роки. Так вважає, наприклад, Раймонд Тантер, заступник голови Іранського політичного комітету, заснованого півроку тому у Вашингтоні колишніми чиновниками держдепу та міноборони. На погляд ряду оглядачів, США не сидітимуть склавши руки й не чекатимуть, коли Іран стане ядерним. Минулого тижня багато світових ЗМІ передрукували невеличку замітку з журналу «Американський консерватор», який у номері від 1 серпня повідомив, що, за даними з добре поінформованих джерел, Пентагон отримав розпорядження з офісу віце-президента США Діка Чейні про всяк випадок підготувати план превентивного удару по Ірану, причому з використанням як звичайної, так і ядерної зброї. Необхідність застосування такої зброї пояснюється тим, що мішенями для удару визначено приблизно 450 стратегічних об’єктів на іранській території, частина з яких добре укріплена, а також міститься глибоко під землею і не може бути знищена ракетами зі звичайними боєголовками. Як пише журнал, витікання цієї надсекретної інформації забезпечили офіцери ВПС США, залучені до розробки плану. Деякі з них, за даними журналу, були шоковані, довідавшись, що їм належить зробити і які можливі наслідки таких ударів, однак не змогли заперечувати вищому начальству, оскільки побоювалися за свою кар’єру. За словами військових, у завданні немає посилань на терміни можливої атаки і немає нагадування про те, що вона може стати відповіддю на розконсервування робіт із переробки урану.