Ось-ось, і все ніяк - Політика - dt.ua

Ось-ось, і все ніяк

18 лютого, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №6, 18 лютого-25 лютого

Тривала пауза в кадрових рішеннях Президента стосовно Криму ще тиждень тому нагадувала старий анекдот...

Тривала пауза в кадрових рішеннях Президента стосовно Криму ще тиждень тому нагадувала старий анекдот. Море. Білий пароплав. На палубі він і вона. Минає день, але він ніяк не реагує на її знаки уваги, минає другий — його абсолютно не хвилює її кокетування з іншими, і коли наприкінці третього нарешті сталося те, що мало статися, вона запитала: «Ну чому ти так довго мене не помічав?» — «Знаєш, люба, у мене принцип такий: краще три дні зачекати, ніж півгодини вмовляти». Ось і кримські політики — й ті, хто бажає залишитися біля влади, і ті, хто її жадає отримати — вже випробували всі можливі способи привернути увагу Президента. Одні, як кримський прем’єр С.Куніцин, від загроз об’єднати навколо себе опозицію й організувати акції протесту на захист себе перейшли до обіцянок вести конструктивний діалог. Інші — численні претенденти на посади глави уряду й постпреда Президента в автономії — від спроб вплинути на рішення В.Ющенка через представників близького кола до скандальних викриттів конкурентів у пресі і, знов-таки, організації пікетів і мітингів та навіть поїздки до Києва.

У столиці, сподіваючись на зустріч із Президентом, С.Куніцин провів мало не тиждень.

Проте Президент прийняв прем’єра лише в пакеті зі спікером Борисом Дейчем. Після повернення Борис Давидович провів виховну роботу з депутатами: заявив, що не тримається за крісло, запропонував проголосувати за довіру йому як голові ВР і демонстративно сів у зал. Результат, здається, вразив і самого спікера: 83 — за й тільки три — проти. Куніцин на такий експеримент не зважився, але вкотре дав зрозуміти: він і Дейч — одне ціле, що визначає стабільність у Криму. На жаль, нічого не відомо про те, чи намагався кримський прем’єр те саме донести й до Президента та як той на це відреагував. Офіційні повідомлення про зустріч із керівництвом Криму, як і в старі часи, геть-чисто позбавлені конкретики з найголовнішого питання. У даному разі — кадрового. Втім, одне з них вирішилося вже цього тижня.

Від четверга в Криму новий прокурор — 34-річний Віктор Шемчук, котрий доти, після повернення в ГПУ С.Піскуна, встиг побути в.о. прокурора Ялти. При цьому колишній прокурор Криму — креатура Г.Васильєва — Володимир Гальцов усе ще на лікарняному. Він так і не подав у відставку, хоча перспектива притягнення до відповідальності за двома-трьома кримінальними справами цілком реальна. Святослав Піскун розв’язав проблему по-своєму: він вирішив реорганізувати структуру прокуратури АРК, і нині один із заступників генпрокурора є прокурором автономії. Побажання Бориса Дейча річної давнини про підвищення статусу головного кримського прокурора виявилося вельми доречним. У новий склад колегії ввели й кілька «варягів» — колишнього заступника прокурора Києва В.Бойка, колишнього природоохоронного прокурора Кривого Рогу Т.Дробницьку, а першим заступником прокурора автономії призначено Андрія Хочунського, котрий раніше працював у ГПУ й обіймав посаду секретаря Координаційного комітету з боротьби з корупцією та оргзлочинністю при президенті Кучмі. «Вагова» непорівнюваність нового прокурора Криму та його першого заступника вже породила сумніви в журналістів: а хто з них насправді головний? Утім, це не найважливіше.

Найбільший інтерес викликає чітко окреслена тенденція в порушенні ГПУ десятків кримінальних справ із зловживань у земельній і приватизаційній сферах, відкритих за фактом, а не стосовно конкретних правопорушників з-поміж поважних чиновників автономії. Цікава виходить картина: злочини є, а злочинців не буде? Приміром, усі кримінальні справи, пов’язані з земельними аферами й незаконним відчуженням об’єктів санаторно-курортного комплексу, які перебувають у віданні пріснопам’ятної ДУСі (до речі, а хто нині керує цією імперією в реорганізованій АП?), порушено за фактом. До відповідальності не притягнуто поки ще жодного її керівника. І, крім журналістів, здається, нікого не цікавить, де сьогодні Ігор Бакай. Кримінальна справа про відчуження сотень гектарів у заповідній частині Південнобережжя, як повідомили на прес-конференції нові керівники кримської прокуратури, порушено ГПУ стосовно посадових осіб Ради міністрів Криму. Кого саме? Поки що нікого.

І чутки про притягнення С.Куніцина до кримінальної відповідальності в цьому зв’язку не відповідають дійсності. І віце-прем’єра В.Раєнка на цей понеділок як свідка запрошено для давання свідчень. А стосовно того, що він ще два-три тижні тому залишив межі країни, у С.Куніцина є пояснення: спочатку його перший заступник був у Москві, налагоджував роботу представництва автономії, а тепер у відпустці. Скажіть, як народу вірити новій владі, коли відомо, що з тієї самої причини, з якої прокурори хочуть поговорити з Раєнком, уже третій тиждень сидять у СІЗО два керівники рескомітету з охорони культурної спадщини? Причина називається «незаконне будівництво на території пам’ятки — дачі Павленка та Треньова», яку в Криму вперто називають дачею Раєнка-Треньова, тому що новобуд записано на близького родича віце-прем’єра.

У лютому-березні прокуратура має намір провести тотальну перевірку дотримання законності при відчуженні об’єктів санаторно-курортного комплексу на ПБК, земельного та природоохоронного законодавства. Можна не сумніватися, кількість кримінальних справ зросте в кілька разів, а то й на порядок. Я розумію зручність для слідчих у порушенні справи за фактом, а не стосовно конкретної особи. Вітаю заяви про те, що прокуратура не повинна ставати знаряддям політичної розправи. Але як же це поєднати з іншими обіцянками нової влади: що перед законом усі мають бути рівні, незалежно від посади, партійності тощо? І хто повинен нести більшу відповідальність: той, хто, використовуючи своє становище, вкрав і продовжує залишатися у владі, чи той, хто, перебуваючи в нього в підпорядкуванні, був змушений поставити свій підпис під певним узгодженням?

І коли є вказівка не турбувати великих, впливових, заможних чиновників-політиків, а демонструвати боротьбу за повернення народу награбованого, відігруючись на «стрілочниках», то хто її дав: новий Президент чи генпрокурор? Це важливо знати ще й тому, що деякі посадові та інші впливові особи, відчуваючи персональну безкарність, уже намагаються підібрати під ніготь пресу, котра не менше від прокуратури, а в низці випадків і попереду неї, демонструє пильний інтерес до питань сумнівної приватизації.

Із другого боку, порушення кримінальних справ, за якими нікого з керівників Криму не притягують до відповідальності, але можуть у будь-який момент це зробити, вже нагадує гачок зразка президента Кучми. І тривала пауза з вирішенням кримських кадрових питань цю асоціацію лише посилює. Чимось цю паузу треба б заповнити. Журналісти в Криму жартують: можна було б, за аналогією з місячником добровільного здавання зброї, оголосити добровільне здавання особняків і землеволодінь. Тільки хто ж віддасть, якщо й так нікого не чіпають?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво