Орден за борги - Політика - dt.ua

Орден за борги

20 листопада, 2009, 17:05 Роздрукувати Випуск №45, 20 листопада-27 листопада

Держава володіє в «Укртатнафті» пакетом у 43% акцій. Але не має жодного впливу на її діяльність. Дивідендів не отримує також...

Президент Віктор Ющенко, вручаючи 12 листопада орден «За заслуги» 3-го ступеня голові правління «Укртатнафти» Павлові Овчаренку, назвав управління компанією ефективним. Справді, нинішнім менеджерам та приватним акціонерам вдалося привести на Кременчуцький НПЗ каспійську нафту. Не за маршрутом «Одеса — Броди», як обіцяв 2004 року Віктор Ющенко, а Придніпровськими магістральними трубопроводами. Але монополію росіян на постачання сировини українським НПЗ в жовтні було нарешті зруйновано. Пересічним громадянам довелося обмежитися моральним задоволенням. Реальний зиск із цього може отримати той, хто контролює підприємство.

Держава володіє в «Укртатнафті» пакетом у 43% акцій. Але не має жодного впливу на її діяльність. Дивідендів не отримує також. Їх і не може бути — відтоді, як компанію у 2007 році очолив П.Овчаренко, вона стабільно погіршує фінансові результати. За 2007 рік «Укртатнафта» отримала 470 тис. гривень прибутку, проти 20,4 млн. гривень у попередньому році. За 2008 збитки найбільшого українського переробника сягнули 934,1 млн. гривень, а переробка сировини зменшилася більш ніж удвічі. Отже, бачимо парадоксальну картину: підконтрольний фінансово-промисловій групі «Приват» завод працює збитково, водночас приватівські юристи борються в судах за повернення акцій татарстанських співвласників, а керівник держави заявляє про ефективність менеджменту й нагороджує голову правління.

Одночасно з указом про нагородження П.Овчаренка готувався ще один офіційний документ — депутатський запит на ім’я прем’єр-міністра і генерального прокурора. В ньому депутат-комуніст із Полтавщини Сергій Гордієнко повідомляв про зловживання групи «невідомих осіб» у ЗАТ «Укртатнафта». Люди, які допомагали депутатові, виклали кілька схем виведення коштів із Кременчуцького НПЗ і назвали орієнтовні втрати державного бюджету.

За підрахунками авторів запиту, лише торік із підприємства було виведено близько 1,5 млрд. гривень, а держава недоотримала 600 млн. гривень податків. У запиті йдеться про постачання підконтрольними «Привату» компаніями української нафти в Кременчук за завищеними цінами, а також про продаж нафтопродуктів «своїм» компаніям без передоплати і за цінами, на 30% нижчими від ринкових. Називаються в запиті і господарюючі суб’єкти, які безпосередньо реалізують ці схеми. Прізвища їх засновників свідчать про те, що ці компанії пов’язані із групою «Приват» та іншим великим акціонером Кременчуцького НПЗ — державною НАК «Нафтогаз України». Мова про колишнього приватівського менеджера, а нині — заступника голови правління «Нафтогазу» Валентина Франчука. Він є співзасновником одеської компанії під романтичною назвою ТзОВ «Сігал». Спільно з ТзОВ «Мавекс» (Луцьк) «Сігал» є засновниками одеського ТзОВ «Трі Стар». Саме ця компанія торік була одним із найбільших покупців нафти на аукціонах УМВБ і постачальником на Кременчуцький завод. Як зазначається в додатках до запиту, «Трі Стар» поставила у серпні—жовтні близько 450 тис. тонн української нафти, понад 10,5 тис. тонн газового конденсату, а також танкерну нафту.

В тому, що В.Франчук з компаньйонами на цьому заробив, сумніватися не доводиться: вітчизняна нафта була куплена на аукціоні за ціною близько 4200 грн./тонна. А на завод та сама сировина вже надійшла за ціною 5970 грн./тонна.

Серед засновників компаній—посередників, у яких осідають кошти «Укртатнафти», є людина на прізвище Палиця. Звати підприємця Петро Якович. Він — один зі співвласників луцької «Мавекс». Прикметно, що нинішнього депутата з фракції «НУ-НС» і колишнього голови правління «Укрнафти» Ігоря Палиці по батькові — Петрович. Серед компаньйонів Палиці-старшого — американський громадянин Уріел Цві Лейбер. Цей американець демонструє неабияку ділову активність в Україні — разом зі своїм земляком Мордехаєм Корфом та Юрієм Кіперманом із Дніпропетровська він є засновником ТзоВ «Оптіма Трейд». Ця структура також влітку минулого року постачала на переробку в Кременчук придбані на аукціонах нафту й конденсат і отримувала готову продукцію. Різниця між ціною купівлі та продажу сировини коливалася в межах 1000 грн. на тонні. Відомі партнери Ігоря Коломойського Юрій та Михайло Кіпермани також виступають як співзасновники і менеджери кількох компаній-продавців кременчуцьких нафтопродуктів. Це «Севен севенті Петроліум» та вже згадувана «Оптіма Трейд» із Дніпропетровська.

Цікава деталь: обидві компанії зареєстровані за адресою вул. Ширшова, буд. 4. (Ця адреса взагалі легендарна, тому що на ній зареєстровані майже всі фірми-посередники, які обплутали «Укртатнафту».) В тому, що сам НПЗ безпосередньо не купує нафту і не продає нафтопродукти, немає нічого особливого. Але в ситуації з «Укртатнафтою» наявні свої нюанси.

Нафтовий бізнес «Привата» являє собою вертикально інтегровану компанію, яка дає можливість у разі збитків в одному виді діяльності компенсувати їх за рахунок інших.

У найбільшій видобувній компанії країни — «Укрнафті» — головним акціонером є держава. Але у дніпропетровської ФПГ там не тільки 42% акцій, які дозволяють заблокувати скликання зборів акціонерів. А й менеджмент, який керує оперативною діяльністю. Найбільша роздрібна мережа — також у дніпропетровців. Це і заправки «Авіас», і мережа «Укрнафти», і АЗС під брендом ANP — загалом близько 1600 станцій. До 2007 року переробляти сировину дніпропетровська група могла лише на двох найменших і найстаріших вітчизняних НПЗ — «Нафтохімік Прикарпаття» і «Галичина». У жовтні 2007 року в результаті силового захоплення підприємства «Приват» узяв під свій контроль Кременчуцький завод, посадив у крісло директора колишнього керівника цього ж підприємства Павла Овчаренка. Цікава деталь: ця схема реалізувалася завдяки внутрішнім військам, які, як відомо, підпорядковані президентові України. Відтоді завдяки тим-таки президентським підрозділам, вправності адвокатів, оперативності та лояльності суддів, а також наявності власного реєстратора, «Приват» збільшив свою частку майже до 20%. І має всі шанси найближчим часом отримати ще понад 35%. Усе — за рахунок росіян, яких спочатку фізично викинули із заводу, а потім відсудили належні їм пакети акцій «Укртатнафти». З виступів перших осіб російської автономії зрозуміло — вони не розраховують на успіх в українських судах. Тому перенесли боротьбу в міжнародні.

Навіщо «Привату» весь цей клопіт із міжнародним скандалом та неприємними розмовами на міжурядовому рівні? Адже офіційні фінансові звіти «Укртатнафти» свідчать про стабільну збитковість підприємства. Ще не орденоносний Павло Овчаренко її причиною називав відсутність російської нафти. Але припинення поставок було цілком прогнозованим, «Приват» міг розраховувати лише на сировину з українських свердловин. Саме звідти отримує «фінансове натхнення» дніпропетровська група. І це незважаючи на те, що вся нафта вітчизняного видобутку продається на аукціонах.

До речі, епохальне рішення про біржові торги було прийняте у 2000 році завдяки тоді ще віце-прем’єру Юлії Тимошенко. Тоді запровадження аукціонів мало на меті встановити об’єктивні ринкові ціни на енергоресурси, сприяти зростанню конкуренції на ринку і підвищенню прибутковості державних компаній. Так воно й було до певного часу, але останніми роками ситуація змінилася.

«Сьогодні ніщо не нагадує про колишні цілі аукціонів, результат, швидше, протилежний», — констатує директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн. За його словами, зал торгів тепер майже порожній, бо, крім одного учасника, придбати нафту ніхто не наважується. Всі розуміють, що покупець і продавець пов’язані між собою й координують свої дії. В аукціонному комітеті УМВБ, який керує процесом торгів на біржі, у дніпропетровців свої люди. А відтак, і свої правила для покупців. Результат свідчить сам за себе: українська нафта коштує на біржі у 2,5 — 4 рази дешевше, ніж російська марка Urals.

Кричущою ситуація стала з початку поточного року.

Посередники купують сировину за штучно заниженою ціною, а для «Укртатнафти» вартість невиправдано завищують. Природно, що це підриває економіку видобувника — «Укрнафти». За підрахунками експертів, видобувна компанія недоотримала за неповних два роки понад 6,5 млрд. гривень. Але й «Укртатнафта» не виграла нічого: підприємство демонструє лише збитки. З такою економікою переробки про прибутки говорити не випадає. Водночас зростає кредиторська і дебіторська заборгованість. У третьому кварталі поточного року борги заводу перевищили 2,1 млрд. гривень, а борги покупців нафтопродуктів перед заводом становлять понад 1,5 млрд. гривень. Збитки «Укртатнафти» за липень—вересень становлять 811 млн. гривень.

Адже, окрім купівлі сировини за завищеними цінами, підприємство руйнує систему продажу нафтопродуктів без передоплати за невиправдано низькими цінами. За інформацією джерел на заводі, так відпускається від 60 до 70% товарної продукції. Звісно, «своїм» компаніям. Центральними персонажами тут є дніпропетровська фірма «Корнеліс» та «Летран». Приміром, 14, 15 і 16 серпня нинішнього року дніпропетровське ТОВ «Корнеліс» отримує із заводу дизпаливо за ціною 4320 грн./тонна, бензин А-92 — по 5200 грн./тонна, бензин А-95 — по 5520 грн./тонна. Тим часом ціни на ту ж саму продукцію на сайті кременчуцького заводу повністю відповідають тодішнім ринковим: ДП — 6700 грн./тонна, А-92 — 8900 грн./тонна, А-95 — 9100 грн./тонна.

Судячи зі стрімкого зростання дебіторської заборгованості «Укртатнафти» у третьому кварталі, посередники отримують нафтопродукти не тільки значно дешевше, а й без передоплати. Мережі приватівських АЗС завдяки такій схемі можуть дозволити собі демпінгувати на роздрібному ринку, продаючи пальне на 30—60 копійок дешевше, ніж конкуренти. Контроль над 25% роздрібного ринку нафтопродуктів дає ФПГ «Приват» можливість погрожувати ціновим ударом по споживачах, а відтак — і по владі. У випадку зміни керівництва країни, яке досі крізь пальці дивилося на витівки дніпропетровців, дебітори не стануть повертати гроші НПЗ. А кредитори вимагатимуть свої борги. У такому разі банкрутство заводу неминуче, і сьогодні багато спостерігачів вважають це майже доконаним фактом.

Останній винахід «Привату» — маніпуляції з накладними, які дозволяють заробляти на ухилянні від сплати акцизу. Покупцям завод відпускає товарний бензин, який за документами оформляють як некондиційний товар — так званий «компонент бензину». «Для того, щоб таке пальне перетворилося з напівфабрикату на товар для АЗС, потрібен тільки комп’ютер. Друкуються нові накладні, і різниця в акцизі 1050 грн. на тонні переходить до кишені власника», — каже директор НТЦ «Псіхея» Сергій Сапєгін. Такі оборудки в жовтні й листопаді поточного року дали додатково приватівським комбінаторам нові мільйони гривень. Цей механізм запустили після того, як конкуренти «Привата» звернулися до Кабміну з вимогою переглянути порядок проведення нафтових аукціонів, а також після початку надходження на завод омріяної азербайджанської нафти, яку привезли за ринковими цінами і яка одразу підвищила собівартість виробництва.

Ще один спосіб «підзаробити» менеджерам «Укртатнафти» — оформлення купівлі-продажу сировини в нотаріуса. За даними депутата С.Гордієнка, рік тому за оформлення 18 угод кременчуцька нотаріус на прізвище Прокоп отримала від компанії 21 млн. гривень. В. о. заступника голови правління «Укртатнафти» з юридичних питань Валерій Корнеляк не зміг пригадати цього прізвища. «Ми працюємо з багатьма кременчуцькими нотаріусами. Такої не пригадую», — зазначив В.Корнеляк. Він запевнив: нотаріальне оформлення угод є звичайною практикою для компанії.

Подальші дії «приватних» акціонерів Кременчуцького НПЗ залежатимуть від стосунків із владою. Якщо реакції Кабміну і Генпрокуратури на звернення депутат-комуніста не буде, І.Коломойський з поплічниками кине закумульовані у посередників кошти на купівлю «татарських» акцій і отримання контрольного пакету. До речі, як свідчать наші джерела, група стежить за рахунками «Нафтогазу» (там, як уже зазначалося, є «надійні очі»), щоб оголосити тендер на продаж акцій «Укртатнафти» саме тоді, коли національна компанія не зможе скласти конкуренцію як єдиний можливий претендент. Це дасть можливість сконцентрувати у своїх руках близько 56% найпотужнішого НПЗ, а за несприятливих обставин — тримати підприємство на гачку, виступаючи основним кредитором (контрольовані фірми-дебітори вочевидь щезнуть у перший же день можливої загрози, прихопивши мільярдні борги перед «Укртатнафтою»).

У цій ситуації важлива позиція влади. Схоже, що у Кабміні та секретаріаті президента подій довкола заводу не ігнорують, навпаки — беруть у них активну участь. Підпорядковані президенту внутрішні війська надійно охороняють завод від міліції та підрозділів інших силових структур. «Приватівські» депутати у своїх запитах просять В.Ющенка захистити менеджерів «Укртатнафти» від російських слідчих. Багато про що свідчить й орден керівникові заводу.

Можливо, у зміні ситуації зацікавлена Ю.Тимошенко, яка опікується дефіцитним бюджетом? Ще 13 липня 2009 року, відповідаючи на депутатський запит, прем’єр пообіцяла змінити порядок проведення аукціонів із продажу української нафти. Справді, проект таких змін з’явився на сайті Мінекономіки на початку серпня. На цьому справа зупинилася. Та й «клієнт» поводиться добре, тримає ціни на АЗС на 30—40 коп. нижчі, ніж інші. Ось тільки водночас за рахунок акцизів та невиправдано дешевої нафти забирає у держави гривню на тому ж таки «дешевому» літрі пального. Тут би опозиції заволати, викриваючи можновладців. Але мовчить тіньовий міністр палива та енергетики Ю.Бойко, екс-віце-прем’єр А.Клюєв — теж ні пари з вуст. А в разі приходу до влади саме цим політикам доведеться розбиратися з дедалі потужнішим нафтовим монстром. Чи, може, і з ними вже домовилися?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво