Олександр Ярославський: «Дайте мені точку опори, і ми відбудуємо країну до Євро-2012» - Політика - dt.ua

Олександр Ярославський: «Дайте мені точку опори, і ми відбудуємо країну до Євро-2012»

31 липня, 2009, 16:04 Роздрукувати Випуск №28, 31 липня-7 серпня

Центром підготовки України до Євро-2012 минулого тижня став Харків. Головним екскурсоводом на основ...

Центром підготовки України до Євро-2012 минулого тижня став Харків. 20 липня відбулася зустріч із німецькими фахівцями в галузі енергетики. 22 липня — круглий стіл, організований Комітетом громадського контролю «Комітет ЧЄ-12» із впровадження харківського досвіду на всеукраїнському рівні з дебютною участю керівників польської організації PL-2012, яка відповідає за підготовку Польщі до чемпіонату. 25 липня — координаційна нарада, на яку прибули віце-прем’єр Іван Васюник, президент ФФУ Григорій Суркіс, губернатори та мери міст, які приймають чемпіонат (за винятком Леоніда Черновецького), а також представники профільних міністерств. Головним екскурсоводом на основних об’єктах «працював» генеральний інвестор проекту Євро-2012 у Харкові й, за сумісництвом, президент ФК «Металіст» Олександр Ярославський. А показуючи аеропорт і базу «Металіста» полякам та вашому кореспонденту, «пан олігарх» (як назвав Ярославського віце-прем’єр Васюник) «попрацював» ще й водієм. Треба було бачити вираз обличчя керівника PL-2012 Марціна Герри, коли Ярославський, показуючи на купи піску та щебеню, заявив, що через півтора дня, тобто післязавтра, о десятій ранку на цьому місці вже буде нова дорога завдовжки понад кілометр. «Післязавтра? — не вірячи, повторював Герра, дивлячись у вікно. — Післязавтра?..» — «Залишайтеся в нас до п’ятниці, — відповів Ярославський, лавіруючи між вантажівками та асфальтоукладачами, — самі переконаєтеся...»

Однак екскурсії для «пана олігарха» — зовсім не головне заняття. Хоча проводить він їх із явним задоволенням. Основний час Олександр Ярославський, природно, приділяє будівництву об’єктів. Такий собі демократично одягнений, але авторитарно жорсткий Господар. Якого, проте, складно вирізнити з-поміж голих по пояс будівельників...

— Олександре Владиленовичу, 27 липня вам запропонували стати координатором підготовки Харкова до Євро-2012. І ви погодилися. Які додаткові можливості дає ця посада?

— Особисто для мене нічого не змінилося. Як працював, так і працюватиму. Може, це легше для Кабміну. Тепер точно знатимуть, кому конкретно можна зателефонувати...

— А чи не позначиться це призначення на процесі підготовки стадіону й аеропорту, яким ви досі приділяли основний час?

— Не позначиться.

— Я маю на увазі ризик, що нова посада може затягнути вас у чисту бюрократію. У властиві нашій системі нескінченні наради, обговорення та узгодження незліченних документів. Тим більше що, готуючи стадіон, футбольну академію, базу «Металіста» й аеропорт, ви, практично, з усіх питань приймали рішення одноосібно, без бюрократичної тяганини. Що, до речі, в результаті й забезпечило таку хорошу харківську динаміку.

— Насправді всі ці наради нікому не потрібні. Зокрема й Кабінету міністрів. Гадаю, що для Харкова розширена нарада, яка відбулася минулої п’ятниці, була останньою. Що стосується інших міст, то, напевно, є сенс провести аналогічні зустрічі й там. Аби на місці оцінити ситуацію. Але тільки один раз. І все. Далі потрібно не радитися, а працювати.

— Віце-прем’єр Іван Васюник назвав Харків взірцем підготовки міст України до Євро-2012. Що необхідно, аби цю модель було впроваджено в усій країні, як це пропонувалося зроби­ти минулої середи під час круглого столу, організованого комітетом ЧЄ-12?

— Усе дуже просто. Потрібен такий самий підхід, як у Харкові. Тобто не словом, а ділом. Передусім це стосується злагодженої командної роботи міської і обласної влади...

— Плюс наявність «свого Ярославського» у кожному місті...

— В Україні є багато людей, здатних брати найактивнішу участь у підготовці країни до Євро. Отож нехай влада на місцях вирішує, кого та як залучити. Головне — зробити це якнайшвидше.

— Всупереч поширеній думці, буцімто ви так стараєтеся, бо вкладаєте гроші у свою власність, — ні стадіон, ні аеропорт нею не є. Аеропорт — власність муніципальна. Стадіон — обласна. Не кажучи вже про прилеглі до стадіону вулиці, які ви ремонтуєте замість міської влади. Який сенс вкладати гроші в те, що вам не належить?

— А який сенс жити, якщо із самого початку життя належить не тобі, а Богу? Напевно, щоб отримувати задоволення від того, що робиш.

Так, сьогодні я за свої гроші облаштовую три вулиці поблизу стадіону: Державинську, Храмову та Власьєвську... Хоча, за великим рахунком, ремонт доріг — це все-таки більше компетенція місцевої влади, а не приватного інвестора. Але якщо я сьогодні не вкладу свої кошти в ремонт доріг на цих вулицях, то невідомо, коли за них візьметься місто, в якого поки що просто немає грошей. І в результаті постраждає справа. Бо ці вулиці необхідно впорядкувати в рамках підготовки гостьової території навколо стадіону. Вважатимемо, що я це роблю в кредит.

— До речі, про гроші та кредити. Як ви оцінюєте недавнє голосування у Верховній Раді, яка «знайшла» 9,8 мільярда гривень на фінансування проектів Євро-2012 у надприбутках Нацбанку? Наскільки реальні ці гроші?

— Я не експерт Нацбанку і Верховної Ради. Отож цього рішення не коментуватиму. На конкретні проекти мають бути виділені реальні кошти. А де саме візьмуть гроші, це вже питання тих, хто за це відповідає. Отже, щодо правомочності визначення саме такого джерела фінансування — це не до мене. Головне, щоб пішли реальні гроші. З якого-завгодно джерела фінансування. Буде це Нацбанк, чи Мінфін, чи казначейство — не має значення.

— А яким ви бачите реальне надходження бюджетних коштів у Харків? Оскільки одне з найскладніших питань, які повинна вирішити саме держава, — реконструкція злітно-посадкової смуги.

— Усі питання, пов’язані з аеропортом, складні. Не тільки злітно-посадкова смуга.

— Але з терміналом начебто проблем немає.

— Термінал — це інше джерело фінансування. Усе, що могли зробити сьогодні в Харкові і місцева влада, і приватні інвестори, вже зроблено. Зробили навіть більше, ніж могли. А в іншому проект Євро-2012 повністю в руках держави. І чим швидше підуть гроші з бюджету, тим менше буде ризиків, пов’язаних із 10 грудня, коли УЄФА черговий раз вирішуватиме долю України.

Отож від держави потрібне лише дотримання слова. До жодних інших кроків вдаватися не варто. Ще раз повторю: Харкову потрібно забезпечити обіцяне бюджетне фінансування. У 2009 році — це 187 мільйонів гривень на аеропорт, 206,6 мільйона на стадіон і 31,5 мільйона на дороги. Все. У нас на сьо­годні вже налагоджена й працює могутня організаційна машина. Отож нам від держави нічого не пот­рібно, крім виконання тих зобов’язань, які вона на себе взяла. Передовсім це стосується початку негайного фінансування дер­жав­ного аеродромного комплексу.

— До речі, про вулиці поблизу стадіону. Для вирішення проблем їх благоустрою довелося знести приватні гаражі. Наскільки відомо, це питання вдалося вирішити несподівано легко...

— Несподівано легко, але не дешево. Адже з самого початку власники гаражів були проти зносу. І це зрозуміло. Вони вирішили, що можна нескінченно тримати надто високу ціну. Але в результаті ми знайшли компроміс. Люди отримали і грошову компенсацію, яка їх влаштовувала, і місця під нові гаражі в цьому самому районі.

— Як ви можете прокоментувати заяви про те, що скандал навколо Прем’єр-ліги може зашкодити проведенню Євро-2012?

— Нічому він не зашкодить. Це безглузді обвинувачення. Зойки ледарів, які на різних сенсаціях намагаються заробити дивіденди. Ледарів і бездарностей. Ніхто ні на що не вплине. Це приватні питання українського футболу. І на матчах, які відбуватимуться зараз в Україні, це теж не позначиться. Треба вигнати Данилова, та й усе. Отож особисто в мене прогноз оптимістичний.

— Якщо вже ми торкнулися теми навколофутбольних скандалів, то не можна не згадати ще про один. Я маю на увазі воєнні дії, які проти УЄФА, Платіні та Григорія Суркіса затіяв мер Одеси пан Гурвіц. Оскільки він усе не може змиритися з тим, що Одеса залишилася за бортом проведення Євро-2012.

— Я вважаю, що позиція будь-якого градоначальника, як і інших людей влади чи бізнесу, передусім має бути конструктивною. Якби Одеса показала в динамічному розвитку будівництво аеропорту і ста­діону, тоді, звісно, було б незрозуміло, чому її вивели зі списку. Оскільки ж показувати насправді нічого, то не треба кричати про якусь несправедливість. Потрібно мовчки робити справу. От і вся відповідь.

— На початку цього тижня Мішель Платіні відвідав Польщу й залишився задоволений підготовкою до Євро-2012. Стосовно України знову відчувався скептицизм. Що, на ваш погляд, йому годилося б показати, аби він змінив думку?

— Динаміку будівництва об’єктів, і більше нічого. Правда, хотілося б, щоб усе змінювалося на краще набагато швидше. Я на це сподіваюся. Песимісти кажуть, що, на крайній випадок, може залишитися і два українські міста. Але формула шість—два, тобто шість польських міст і два наших, для України буде просто принизлива.

— Можна дізнатися, як вам вдалося об’єднати владу в Харкові?

— А ось це — таємниця (сміється).

— І все ж. Адже протистояння мера-регіонала Михайла Добкіна і губернатора-нашоукраїнця Арсена Авакова ні для кого не було секретом. І тут на тобі — «велике водяне перемир’я». Причому успіх цього примирення приписують саме вам...

— Просто потрібна правильна ідея. Коли слід показувати не якісь гасла, а реальні куби бетону чи квадратні метри асфальту. Багато наших чиновників і політиків люблять говорити про все, нічого при цьому не роблячи. І в результаті нічого не мають. А там, де потрібен конкретний результат, необхідне щось одне. Або робити, або не робити. У Харкові була ідея точно сфокусованого конкретного проекту — Євро-2012. Він і став причиною об’єднання. Усіх за один стіл посадив не Ярославський, а проект. Зрозуміло, що в кожному місті є своя специфіка. Ну, там київська або львівська... Своя специфіка є і в Харкові. І добре, що саме вона привела до того, що сьогодні в підготовці до Євро-2012 в Україні лідируємо ми.

— А як сприймають представники інших міст таке лідерство Харкова? Заздрощів не відчуваєте?

— Чесно скажу — не звертаю на це уваги. У мене чітка мета: стадіон, база, аеропорт, готелі. І якби я витрачав час ще й на це, то ми були б не в лідерах, а... самі розумієте, де...

— Якщо не помиляюся, то лише протягом червня ви особисто провели як мінімум п’ять екскурсій по стадіону для вищих державних чиновників, включно з Ющенком, Литвином і Януковичем. Перед цим ви показували об’єкти прем’єр-міністру. Не кажучи про експертів УЄФА і закордонних послів. Таке враження, що ознайомлення з підготовкою до Єв­ро в Харкові стало для VIP усіх рівнів якоюсь обов’яз­ковою програмою. Усі приїжджають. Захоплюються. Друж­но аплодують... На ваш погляд, це щиро?

— Коли на рахунки почнуть надходити бюджетні кошти, тоді все буде щиро.

— Нещодавно у Варшаві українських журналістів знайомили з принципом формування коман­ди менеджерів вищої ланки організації PL-2012, які займаються підготовкою Польщі до Євро. Їх усього семеро. Кожен відповідає за свій напрям і має дуже великі повноваження. Можливо, тому поляки так упевнено рухаються вперед? Як ви формували коман­ду? При тому, що такий проект для вас був не дуже звичним?

— Насправді це проект будівництва. Тобто це знайома мені тема. Я займаюся цим давно. І в організаційному плані у мене не було труднощів. Так, були питання специфіки проекту. Тієї ж таки начинки стадіону, обов’язкових умов УЄФА. Але ми погортали всі їхні довідники, нам передали всі їхні вимоги. І команда почала реалізовувати ці вимоги на практиці. Єдина складність полягала в тому, що в нас уже був готовий старий стадіон, який потребував реконструкції. А в плані організації, як я вже сказав, — жодних проблем. Так, ми в процесі роботи змінювали підрядників. Шукали таких, які найбільше відповідають нашим вимогам. Таких, які працюють по 24 години на добу. Щоб можна було в будь-який момент зателефонувати, запитати про будь-яку дрібницю. Таких, які знають відповіді на всі запитання і не вилазять із будмайданчиків.

— Тобто ви шукали схожих на себе? Оскільки складається враження, що ви живете прямо на стадіоні. Принаймні з пів на сьому ранку і до пізнього вечора вас можна знайти саме там...

— Звісно. Тому сьогодні і мені, і підрядникам зрозумілий формат. Тут жодних ноу-хау. Просто чітка системна організація, не більше того.

— Ну гаразд. Із «чистим» будівництвом, припустімо, все зрозуміло. Ну, а, скажімо, питання «начинки» стадіону. Хтось же підказав вам, наприклад, про досить дорогі антивандальні глядацькі крісла? В тій-таки Польщі такі крісла встановлюють поки що тільки у Варшаві...

— Я сам усім цим займаюся. І всі рішення приймаю сам. Ну, практично всі. І стосовно крісел, і стосовно табло... Звісно, що підказували. Деякі рішення були колективними. При цьому до нас постійно приїжджали експерти УЄФА, і ми не робили нічого зайвого. Але, у кожному разі, я сам займаюся всіма питаннями. Мені на стадіоні знайомий кожен побудований міліметр.

— Керівник PL-2012 Марцін Герра, побачивши темпи робіт на будівництві нової дороги до стадіону «Металіст», зауважив, що в Польщі теж є проблема з будівництвом доріг. Поцікавившись при цьому, чи не хочете ви поїхати в Польщу і поділитися досвідом із польськими колегами...

— У Польщу я б з’їздив із задоволенням. Але не тільки для того, щоб ділитися досвідом. У них вдосталь своїх кваліфікованих фахівців, і нам є чого повчитися.

— Харків якось підозріло оминають корупційні скандали, пов’язані з Євро-2012. У вас що, не можна вкрасти гроші? Ну там спробувати трохи підвищити кошторис витрат, щоб трошки розпилити бюджет?

— Якщо хтось хоче, може спробувати (сміється)...

— А як вам це вдається?

— А ви самі спробуйте вкласти власні гроші в якийсь проект. Я подивлюся, як ви дасте у себе красти... А після цього так само почніть ставитися і до державних грошей... Ось і весь секрет.

— Стадіон до Євро-2012 як вкладення коштів — це ще зрозуміло. Але навіщо вам знадобилося будувати ще й Академію дитячого і юнацького футболу?

— Річ у тому, що в Харкові не було бази, на якій виховували б своїх футболістів.

— А чи не простіше у футбольному бізнесі, скажімо, «торгувати» футболістами? Спочатку купувати легіонерів. А потім перепродувати.

— Ні. Не простіше. Це шлях у нікуди. Хоча й вирішує певні завдання. Але частково. Причому це не завдання соціально-футбольного масштабу. Бо коли ти сам готуєш футболістів — це зовсім інша річ. По-перше, ти відриваєш молодь від різних згубних і непотрібних речей. По-друге, у цей процес втягнута маса народу: матері, батьки, тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Усі навколо цього крутяться, хвилюються, всі займаються доброю шляхетною справою.

— Коли ви плануєте побачити перші плоди селекційної роботи академії? Можливо, уже до 2012 року?

— Особисто я бачу вже сьогодні. Коли наші «курчата» в жовтій формі щодня бігають полем. Це вже результат. Адже академія — не тільки діти або їхні мами і бабусі, які водять малюків на тренування. Змінилося саме життя навколо «Мета­ліс­та». Раніше ввечері тут страшно було навіть просто пройти. А тепер ми розчистили всі ці «стайні». Люди вечорами тут гуляють. Ви не повірите, але підготовка Харкова до Євро-2012 змінила харків’ян. Вони повірили, що в нас у країні влада може щось робити. Можете самі походити містом і порозпитувати...

— Євро-2012 — це бізнес-проект. І УЄФА не приховує, що заробляє на своїх турнірах гроші. Причому гроші чималі... Але чемпіонати євро-класу відбуватимуться у нас не так часто. Якою ви бачите подальшу експлуатацію стадіону після Євро?

— Стадіон — це багатофункціональне підприємство, на якому проводитимуться не тільки футбольні матчі чи інші спортивні заходи. Ми плануємо надавати дуже широкий спектр послуг. Від концертів до виставок і конференцій.

— Тобто такий великий спортивно-соціально-культурний центр?

— Так. Причому сьогодні «Металіст» у Харкові поза конкуренцією.

— Ви — один із перших представників великого бізнесу, хто цілком і повністю порвав із політикою. Не хочете повернутися у Верховну Раду? Адже важко уявити, що вас не намагаються підтягнути. Ввести до якогось списку.

— Ні. Я в політику повертатися не планую. І, знаючи моє ставлення до політики, ніхто мене навіть не намагається підтягнути.

— Чи можна сказати, що об’єднанню політичних сил у місті допомогла саме ваша аполітичність?

— Ну звісно! Розумієте, якщо сьогодні, не беручи участі у великій політиці, ти можеш принести користь, то треба це й робити. Який сенс рватися в одну з партій... Користі жодної. Питання ж у меті. Депутатський мандат — не моя мета. Крісло — теж не моя мета. А якщо ти щось можеш зробити навіть із таким нейтральним ставленням до політики, якщо можеш привести до великих соціальних плюсів, — то використовуй цей шанс.

— У березні минулого року я розмовляв із польським міністром спорту Джевецьким. Пригадую його фразу: «Я скажу Юлії Тимошенко, щоб у підготовку до Євро залучили людей бізнесу». Україна досі йшла шляхом залучення самих тільки чиновників. Але, схоже, крига скресла. Ви погодилися стати координатором підготовки до Євро-2012 у Харкові. А якщо вас завтра залучать до підготовки України в цілому?

— Я думаю, що це зі сфери фантастики.

— А якщо справді, то ви готові?

— Якщо це для користі справи — я, звісно, готовий. Якщо тільки для реальної користі. Не заради створення якоїсь чергової організації або чийогось розпіарювання. У мене часу, чесно кажучи, немає. І я не готовий витрачати його на такі «змістовні» речі. Це точно.

— Тобто інструмент у руки і...

— Так, так. Важелі є. Дайте мені точку опори, і ми відбудуємо країну до Євро…

P. S. Що стосується дороги, про яку Ярославський розповідав польським партнерам, то, як і було обіцяно, на десяту годину ранку 24 липня вона була готова.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво