Олександр Попов: «Я не впевнений, що модель управління, яка зараз діє в Києві, остаточна» - Політика - dt.ua

Олександр Попов: «Я не впевнений, що модель управління, яка зараз діє в Києві, остаточна»

28 січня, 2011, 15:58 Роздрукувати Випуск №3, 29 січня-4 лютого

Голова Київської міської державної адміністрації (КМДА) приділив мені рівно 53 хвилини — все-таки на 23 хвилини більше обіцяного.

© www.newsukraine.com.ua

Голова Київської міської державної адміністрації (КМДА) приділив мені рівно 53 хвилини — все-таки на 23 хвилини більше обіцяного. Що потішило. Незважаючи на присутність у кабінеті Олександра Попова його суворого радника пана Войноловича. Завсідник Банкової весь бонусний час активно жестикулював довкола свого наручного годинника. Буває й таке. Величина-а-а... Попов, звісно.

Враження від спілкування? Суперечливі. У принципі, всі 53 хвилини я розмовляла з хорошою людиною. Котра, втім, працює головою державної адміністрації Києва. Міста, за яке ще до призначення Попова на цю відповідальну посаду боролися в АП такі потужні претенденти як Клюєв, Пилипишин, Борисов, Лисов та ін. Ну, а до них за київський статус і можливості билися, як відомо, багато хто. Часто перемагали. Проте, на жаль, дуже нечасто платили за мародерство. Звідси висновок: у нашій столиці хороша людина тим більше не професія. Такій завжди важко в оточенні інших. Якщо ж ці «інші» її в крісло посадили, якщо перед ними ж вона звітує про проведену роботу — то історія, самі розумієте, виходить майже драматична. Може, тому романтики називають Попова «Другий Ющенко», а реалісти кажуть про нього так: «Сам не краде й іншим не заважає».

Отже, очевидно, що сьогодні Попов на вершині столичної піраміди влади. Він — за дорученням президента — відповідає за безліч важливих для Києва напрямів: економіку, бюджет, ЖКГ, інвестиції... І він уже досяг цілком помітних успіхів: у Києві ремонтують дороги, будують транспортні розв’язки, відкривають нові станції метро, а також жваво обговорюють, що ще, окрім «Київміськбуду», з украденого командою Черновецького поверне місту Попов. Але той-таки Попов — з волі оточення президента — не має реального впливу на те, що в столиці насправді відбувається. Це рефреном у тексті. Десь Олександр Павлович — професіонал із репутацією, на якого громада (у тому числі й «Дзеркало тижня. Україна») колись покладала обережні надії, — відверто лукавить, десь наполегливо уникає відповіді на незручне запитання, десь абсолютно щиро «прогинається» перед центром, десь розписується у власному безсиллі... Не виявивши при цьому й дещиці природних лідерських амбіцій, властивих будь-якому керівникові. Навіть не такого високого рангу. Втім, судити вам.

Про призначення, систему влади і «стовідсотково свою команду»

— Олександре Павловичу, які завдання перед вами поставив президент, коли ви обговорювали з ним своє призначення головою КМДА? А головне: на яких умовах ви погодилися їх виконувати? Маючи за плечима досвід працівника спецслужби, ви, як ніхто інший, мали прорахувати всі ризики і забезпечити собі необхідні інструменти для реалізації цих завдань. Адже, щонайменше — публічно, вас зобов’язали зламати корупційну систему, яка донині успішно діє у всій країні.

— У день призначення в мене була доповідь у президента. Глава держави абсолютно чітко дав зрозуміти, що має тверду політичну волю змінити ситуацію в столиці. По-перше, в економіці. 2009-го року Київ був містом-аутсайдером: 26-та позиція за економічними показниками в Україні. Тому стабілізація економічної і соціальної ситуації — пріоритет. І сьогодні в центральної влади на місцях цілком удосталь повноважень, щоб виконати це завдання. І ви не могли не помітити постійної підтримки президента та уряду, яку вони надають Києву.

По-друге, Віктор Федорович говорив про необхідність повернення місту незаконно відчужених у територіальної громади активів. Я маю на увазі землю і комунальну власність. Цей процес апріорі не простий. У правовому плані також. Але в рамках закону з участю правоохоронних органів ми активно рухаємося в цьому напрямі.

Що стосується якихось ризиків та зустрічних умов, то хочу вас запевнити, що в нас повне порозуміння з президентом. Без жодних умов із мого боку.

Ви, слід вважати, як успішний екс-мер розуміли також, що, погоджуючись посісти цю посаду, стаєте частиною президентської вертикалі, яка практично згорнула місцеве самоврядування у столиці. Йдеться про ліквідацію райрад, розмежування повноважень мера і голови КМДА при повному зосередженні виконавчої влади в руках голови адміністрації, а не ради. Тобто жодними реформами системи управління в столиці, яка гостро потребує збалансування повноважень місцевої громади і центру, відповідно до ратифікованої Україною Європейської хартії місцевого самоврядування, більше не пахне.

— Я дуже добре, повірте мені, знаю, що таке місцеве самоврядування, адміністративна реформа та ефективна система управління. Я здобував відповідні знання у Нью-Йоркському університеті, а також підвищував кваліфікацію державного службовця у структурах ЄС. Адміністративна реформа — це насамперед розуміння завдань, які влада й територіальна громада мають поставити перед собою на довгостроковий період. І наша команда, як вам відомо, з перших днів почала працювати над стратегію розвитку Києва до 2025 року.

Така реформа неможлива і без ефективного використання бюджетних коштів. У цьому напрямі ми вже зробили ряд важливих кроків. Розроблено програмно-цільовий метод розподілу та використання бюджетних коштів. Саме з таким підходом, а також із посиленням ефективності системи управління Києва, пов’язана ліквідація райрад, про яку ви кажете.

Насправді можуть бути абсолютно різні моделі управління таким мегаполісом, як Київ. Більше того, я не впевнений, що та модель, яка діє зараз, остаточна. Адже, якщо виходити суто з наукового підходу, то створити оптимальну систему управління можна тільки за наявності стратегічного плану розвитку міста. Коли кожна структура управління матиме свою зону відповідальності. Тому десь у травні, коли ми вже бачитимемо, на який план розвитку виходимо, — нам доведеться повернутися до більш предметної розмови про систему управління столицею.

Якщо ж говорити про місцеве самоврядування в цілому, то…

… призначений президентом чиновник, тобто ви, керуєте виконавчою владою європейської столиці, а всенародно обраний міський голова Черновецький (річ не в прізвищі — в інституті) незаконно відсторонений від справ і відсиджується в Грузії. Куди, до речі, йому й возять документи на підпис.

— Не забуваймо, що в нас із Леонідом Михайловичем розподіл повноважень. І взагалі — що таке керувати? Адже бюджет приймає Київрада. А це одна з ключових функцій влади. План соціально-економічного розвитку — теж приймає рада.

А ви і те й інше формуєте, а потім розподіляєте.

— Так, певною мірою ми, звісно, обмежили діяльність міської ради і міського голови. Але насправді в умовах, які об’єктивно і суб’єктивно склалися в столиці, треба було мати саме таку — сильну, систему управління. Яка на цьому етапі змогла стабілізувати ситуацію.

Такий мобілізаційний підхід — не новина. У тому числі й для Європи. Завжди має бути захист «від дурня». Бажано, прописаний у законі. І якщо сьогодні в столиці застосували саме його, то коли, в такому разі, почнеться наступний етап? Який вигляд може мати в майбутньому система управління Києвом?

— Насамперед ми повинні забезпечити справжнє місцеве самоврядування. Це можна зробити, коли жителі почнуть брати активну участь у вирішенні проблем міста. Є різні форми такої участі. Та, яку розвиваємо ми, полягає в розвитку органів самоорганізації населення, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). На цей рік ми розробили і прийняли широкомасштабну програму, яку плануємо реалізувати. Ми хочемо передати ініціативним людям на території міста право, функції і навіть бюджет для реалізації конкретних програм.

Але самоорганізація — не самоврядування. У результаті система управління в Києві залишиться такою, як тепер: слабкий мер, що головує у Київраді, і намісник — призначений президентом голова державної адміністрації, у чиїх руках зосереджена вся виконавча влада?

— Вона залишиться такою, якою її визначив закон. Я вважаю, що сьогоднішня модель врешті-решт себе виправдає і дасть Києву шанс не мати славу, а бути насправді однією з найкращих європейських столиць. На сьогодні у мене як у голови адміністрації є функції, котрі я намагаюся ефективно виконувати. На щастя, мені тепер ніхто не заважає це робити.

Тоді поговорімо про тих, хто вам допомагає. Чи обговорювали ви з президентом принципи формування вашої команди?

— Я вже можу передбачити хід вашої думки. Ви знаєте, мені дуже смішно читати у ЗМІ різні розклади щодо того, хто і кого з моїх заступників сюди призначив. Бачите, у мене дві шафи, одна з яких забита пропозиціями від різних, авторитетних і не дуже, людей про протекції в КМДА. Отож, я їх просто брав і складав у цю шафу. Тому я вам абсолютно відверто кажу, що всі мої заступники — це кандидатури, ініційовані особисто мною. А також, відповідно до законодавства, узгоджені з Кабміном та президентом. У мене є право проводити власну кадрову політику, що забезпечить розвиток міста, і я його використовую. Більше того, зверніть увагу не тільки на рівень моїх заступників, а й на сформовані команди в районах. Там немає жодної випадкової людини.

Чому ж тоді сталося два подання на призначення нових голів райадміністрацій? У жовтні ви мали намір прибрати всього двох із працюючих керівників, що й погодили з прем’єр-міністром. Інформація про це пройшла в ЗМІ. А в грудні вийшов президентський указ із зовсім іншими прізвищами. Ми, до речі, писали вам запит із проханням прояснити ситуацію, однак ви промовчали. Виходить, Олександре Павловичу, самі й даєте привід.

— Просто ми дуже серйозно поставилися до добору людей, які мають керувати районами. І на першому етапі — тут, напевно, доведеться кинути камінь у свій город — усе-таки не до кінця вивчили ситуацію на місцях. Останні ж рішення, які й лягли в основу указу президента, ухвалювалися вже з урахуванням інших критеріїв. Серед яких — думка громадськості, інформація правоохоронних органів, а також результати попередньої професійної діяльності. Тому було ухвалено саме таке рішення. Ми взяли на роботу в КМДА не політиків, а професіоналів.

А ваш новий заступник пан Кучук, у відання якого ви віддали землю і будівництво, — це теж ваша креатура? До речі, думкою громадськості щодо цієї персоналії цікавилися? У мене безліч знайомих в Одесі, які займаються бізнесом. Зокрема й будівельним. Так от, це був ду-у-у-же дорогий чиновник для одеського бізнесу. І це, якщо не брати до уваги десятки пікантних публікацій на цю тему в медіа. Одесити кажуть, що своєю поразкою Гурвіц зобов’язаний саме Кучуку і ще одному своєму меткому заступникові — Ворахаєву. Не боїтеся?

— Я багато чого чую про різних людей. І про себе зокрема. Але стверджую, що жодних фактів, які в мене особисто викликали б якісь сумніви в професіоналізмі й моральності Кучука на момент подачі його кандидатури і донині, не було й немає. І взагалі, що стосується його професійних навичок, то такого фахівця ще треба пошукати. У нього серйозний досвід роботи в місцевому самоврядуванні. А особливо в питаннях будівництва та архітектури. Ми познайомилися з ним ще тоді, коли я був міністром ЖКГ. Тоді Одеса буквально увірвалася в лідери в питаннях благоустрою. І це була заслуга саме Кучука. Так, як він сьогодні організовує роботу в Києві, а вона дуже непроста через величезні плани розвитку будівництва, мене цілком улаштовує. Я вважаю, що в нього величезний потенціал і великі перспективи.

У частині великих перспектив пана Кучука і жодних — для місцевого самоврядування... Днями один з депутатів Київради заявив, що в комісіях бурхливо обговорюється ваше розпорядження про погодження всіх рішень, що готуються на сесію, з вашими профільними заступниками. Є інформація, що закон про регулювання містобудівної діяльності, сприйнятий так неоднозначно, президент таки відхилить. Що одним з його побажань стане пункт про погодження генплану Києва з АП, а не Кабміном. Є й доручення президента розробити законопроект про передачу повноважень розпоряджатися землею «відповідним виконавчим органам» (а в областях, Києві та Севастополі це «заточені» під президента державні адміністрації). Дуже струнка цього разу земельна вертикаль вимальовується…

— Стосовно генпланів. Згідно з європейським досвідом розвитку столиць, подібні стратегічні документи часто затверджуються або Кабміном, або указом президента. І я вважаю, що це правильно. Чому? Та щоб не було в чиновників і депутатів бажання щоразу його переробляти відповідно до своїх фінансових та економічних інтересів. Генплан треба раз і назавжди затвердити на вищому рівні. І тоді будь-яке коригування — виключене. Я сам ініціюватиму такий підхід. І байдуже, хто в результаті затверджуватиме цей документ — Кабмін чи президент. Подивимося, що отримаємо на виході. Зі свого боку ми його детально обговоримо. З урахуванням думки фахівців і громадськості, звісно. Хочу вам повідомити, що Генеральний план Києва буде дуже цікавим, я б навіть сказав — романтичним. Туди буде внесено найсучасніші підходи й перспективи, що забезпечать розвиток міста.

Вести мову про передачу повноважень розпоряджатися землею ще рано.

Про бюджет, поділ відповідальності та рекордну приватизацію

Повернімося до вашої розмови з президентом і завдань, поставлених перед вами в столиці. Скажіть, бюджет, який ухвалено, дозволяє казати про можливість виконати ці завдання? А то складається враження, що з вами, м’яко кажучи, не вельми гарно вчинили.

— Я гадаю, тут треба говорити загалом про ситуацію. Ми маємо серйозні проблеми з бюджетом на рівні всієї держави. Зовнішній борг України — 88 млрд. дол.! Це серйозне навантаження. Тому чи варто дивуватися, що бюджет столиці залишає бажати кращого? А, проте, в обставинах, що склалися, ухвалений бюджет, за умови нашої активної роботи, дозволить вирішити проблеми, пов’язані і з економічним розвитком столиці, і з соціальними зобов’язаннями.

Якось уже ви, Олександре Павловичу, надто наочно розійшлися в оцінках драконівських вилучень зі столичного бюджету (8 млрд. грн.), про які на всіх сайтах пише секретар ради Олесь Довгий. І, хай як дивно, вихованець Леоніда Михайловича виглядає в цій історії більш переконливо, ніж ви.

— Я бюджет інтуїтивно відчуваю. Він пройшов через мене. Пам’ятаю всі цифри й нюанси. От усі критикують вилучення 50% прибуткового податку. І вилучення завжди були! Власне, яка різниця в який момент воно відбувається: коли місто отримує й потім віддає чи відразу недоотримує. Нині ж у нас поділ ризиків між Кабміном і містом. Якщо хочете, ми себе так перестраховуємо. Тобто якщо ми, не дай боже, не виконуємо бюджет, то ми його не виконуємо разом з Кабміном.

А Микола Янович про це знає?

— Тактично такий поділ відповідальності нам цього року вигідний. На наступний рік — подивимося. Якщо наші доходи збільшаться, а економіка зросте, то треба буде повернутися до старої норми. Але, повторюю, нічого критичного не сталося. Більше того, перебуваючи у перманентних переговорах із прем’єром і Мінфіном, я можу стверджувати, що ми вже сьогодні маємо серйозну державну підтримку низки програм. Серед них житлове будівництво, що об’єктивно стимулюватиме розвиток економіки в місті. Це стратегічно важливий напрямок нині. Плюс дороги, розв’язки, мости… Якщо все це зібрати разом, то ми отримаємо ці 8 млрд. гривень назад.

Інтуїція — це, звичайно, добре, але рядок у бюджеті якось надійніший… До речі, це не тільки я так вважаю, а й президент. Його доручення переглянути підхід у питанні вилучення — на офіційному сайті.

— Стратегічно абсолютно слушне доручення. Наступний рік, як я вже сказав, буде відкореговано. У кожному разі рішення ухвалюватиме Кабмін. До речі, з приводу гарантій рядка в бюджеті. От я торік прийшов в адміністрацію, а в нас у середині року вже було більш як мільярд невиконання. Ми, звичайно, робили все, щоб зменшити ризики, але, я вам скажу, якби не Кабмін... Ми ще 28 грудня отримували 1 млрд. 300 млн. гривень позики з держбюджету, щоб виплатити зарплату. Я хочу сказати величезне спасибі Кабміну і особисто прем’єру. Безперечно, я б не хотів цього року мати такі ризики. Кожен має робити свою справу. Торік бюджет просто був надутий.

Але за цифрами він практично такий самий — 16,7 млрд. гривень.

— Різниця в тому, що торік це було нереально, а цього року ми маємо намір його виконати.

За рахунок чого? От ви, приміром, хочете заробити на продажу об’єктів комунальної власності 1 млрд. 300 млн. грн. Але, Олександре Павловичу, весь Фонд держмайна торік продав об’єктів на мільярд! Вам не здається, що й бюджет у вас теж якийсь романтичний виходить?

— Якщо ми не сформуємо нормальний бюджет розвитку, ми не вирішимо два головні завдання. Перше — розвиток економіки. Ми повинні постійно вкладати — у будівництво житла, шкіл, доріг, розв’язок, у Євро... Друге — енергозбереження. Справді, сьогодні немає можливості реалізовувати в цьому напрямку широкомасштабні програми. З об’єктивних причин. Але задати тон ми просто зобов’язані. Ставити лічильники, модернізувати системи і технології в ЖКГ. Це все непрості завдання. І ми принципово ставимо перед собою завдання забезпечити приватизацію об’єктів на умовах відкритості процесу. Упевнений, це дасть поштовх.

Про комунальну власність, безіменні активи і захист інтересів інвесторів

Ви вже досить довго працюєте в Києві. Вже змогли оцінити кількість і якість об’єктів, які перебувають у власності Черновецького та його сім’ї?

— Я не можу стверджувати, міський голова чи не міський голова володіє тією чи іншою власністю. Я не можу зараз за якимись прізвищами закріплювати якісь об’єкти і ділянки. Так, фігурують певні компанії, які володіють якимись об’єктами. Чиї вони, запитуйте в компетентних органів. Безумовно, я маю певну інформацію, але вона неофіційна, і я її не розголошуватиму. У цій історії важливо інше: ми почали роботу, і цього року маємо намір її завершити. Все, що відчужено в громади незаконно, повернути. Незалежно від рангів і прізвищ новоявлених «власників». Це дуже непростий процес, у якому багато юридичних нюансів. Їх треба переборювати, і ми це робимо. Візьміть той-таки «Київміськбуд», «Київгаз», «Київводоканал»…

Лунають різні думки про те, як ви повернули ці підприємства місту…

— У нас є рішення суду, що ми це зробили законно. Ми продовжуємо далі боротися за ці й інші активи. Тепер замінили менеджмент цих підприємств, змінюємо склад наглядових рад, проводимо аудит, і маємо намір їх активно розвивати.

Честь вам і хвала за це, Олександре Павловичу. Але чомусь так складається, що всі великі активи, зокрема й повернені, крок за кроком відходять під контроль різних груп впливу Партії регіонів. Взяти той-таки «Київміськбуд»: у правління введено панів Падалюка, Слюсарева і Шульгу. Всі вони в різний час ударно трудилися в компаніях, афільованих зі структурами Хорошковського та Льовочкіна. Можу далі за списком — інформація відкрита, прикладів достатньо. Василь Михайлович Горбаль також чимало спеціалістів делегує у столичну владу.

— Я щодо заступників вам уже відповідав. А ви з іншого боку намагаєтеся зайти… Ну самі поміркуйте, який стосунок рядовий спеціаліст «Київміськбуду» має до голови КМДА Попова чи до глави АП Сергія Льовочкіна?..

Олександре Павловичу, а ви, даруйте, в якій країні живете?

— Ми шукали спеціалістів, які мають юридичний і фінансовий досвід. Виключно за професійною ознакою. На будь-яке комунальне підприємство міста нині заходить команда, сформована тільки за такою ознакою. Ми не орієнтуємося ні на чиї бізнесові інтереси. Повірте.

Ну, то вам же, врешті-решт, відповідати за свої слова і — їхні вчинки. Рейтингом, щонайменше.

— Я звик відповідати за свої слова.

А 12,7% акцій «Київенерго» ви не хочете так само рішуче забрати в Ахметова, як «Київміськбуд» — у Черновецького, а «Київводоканал» і «Київгаз» — у Хмельницького?

— Ви такі наполегливі в називанні прізвищ... Знову ж, є іноземна компанія, а яке прізвище за нею стоїть — я б не коментував. Ну не дуже це серйозно. Взагалі, все, що стосується активів, не має значення, яким підприємствам чи яким нашим або іноземним партнерам воно належить... Мій принцип такий: якщо в цьому є інтерес територіальної громади — ми з ними працюватимемо. Так само, як щодо перелічених вами підприємств, щодо «Київенерго» в нас є своя позиція, яку й відстоюємо.

То «Київенерго» отримає в концесію теплові мережі столиці?

— На даному етапі я б вважав таке рішення єдино правильним. Це моя ініціатива — вийти на договір концесії. Його треба підготувати на рівні найефективніших моделей реалізації таких проектів у Європі. Укласти публічно й відкрито, визначивши партнера, котрий вкладе достатню кількість коштів у розвиток теплових мереж. Договір оренди з цією компанією закінчується тільки 2017 року. А «Київенерго», повірте мені, не порушує умов цього договору. Тому розірвати його неможливо. Проте якщо ми залишимо мережі в такому стані, в якому вони є тепер, — то просто найближчими роками не ввійдемо в опалювальний сезон: туди треба вкладати мільярди гривень. Договір концесії тут — цивілізована форма захистити інтереси громади і залишити підприємства у власності громади. Але, з іншого боку, дати можливість інвесторові вкладати гроші, розуміючи, що його вкладення будуть захищені.

Стосовно захисту інтересів громади. У листопаді Київ залишився без тепла. Важко собі уявити, щоб це могло статися в тій-таки Москві. Отже, не домовилися — ви, Ахметов («Київенерго») і Мінпаливенерго (Бойко—Льовочкін—Фірташ). Якусь дивну вертикаль влади побудував президент… Тоді як він особисто призначив вас і поставив перед вами завдання, виявивши тверду політичну волю допомогти, його, м’яко кажучи, різнопланове оточення у найбільш непідходящий момент відкрило по вас прицільний вогонь. Дуже на шантаж скидається…

— Давайте не будемо фантазувати. Восени справді був момент зниження тиску в мережі годин на вісім. Це сталося по всій Україні. Київ теж був великим неплатником. У нас були свої зобов’язання перед «Київенерго» і НАК. Зіграла свою роль різниця в тарифах. Борги нагромадилися великі — близько 2 млрд. грн. Напевно, це був якийсь профілактичний захід із боку НАК. Але ми швидко втрутилися в ситуацію. Переговори з міністром, віце-прем’єром та прем’єром дозволили стабілізувати становище. І до кінця року ми, природно, виконали всі свої зобов’язання. (І все ж проблеми з теплом у столиці, а Попова — з НАК і «Київенерго» актуальні й тепер: читайте зведення новин. — Авт.)

Скільки взагалі боргу в Києва?

— 700 млн. доларів. Це велика сума, великий тягар. Але ми його обслуговуємо. Це більш ранні борги.

Про незаконні забудови, нову земельну політику і поки що зручного Олеся Довгого

Заяви деяких чиновників КМДА про те, що буде знесено всі незаконні забудови в Києві, — правда? Як плануєте вирішувати питання з олігархами, котрі стоять за цими будовами? Зокрема й вашої партії. Чи пройдетеся тільки по опонентах?

— Я дав відповідне доручення. Питання всіх скандальних ділянок докладно обговорюємо. Є два критерії, за якими буде ухвалено остаточне рішення. Перший: правові аспекти — порушили чи ні? Другий — думка фахівців і містобудівної ради. Остання наразі переглядає спірні об’єкти і виносить свої рішення. Братимемо до уваги й думку мешканців. З урахуванням усіх названих чинників, і насамперед правових підстав, ми складемо й оприлюднимо список об’єктів, котрі буде демонтовано.

У медіа також пройшла інформація, що ви маєте намір повернути місту ряд незаконно відчужених земельних ділянок. Але ж багато їх уже перепродані.

— Там, де правових підстав немає, закон не порушуватимемо. З рештою працюємо. Подано позови в суди, заяви в прокуратуру, притому багато. Вже нинішнього року ми матимемо факти повернення земельних активів місту.

Скільки гектарів плануєте повернути?

— Багато. Багато сотень ділянок.

Це правда, що в панів Іванова і Хмельницького вже експропріювали 2 тис. га?

— Я не знаю, звідки у вас така інформація.

Землі «Хотівського», «Крюківщини», «Требуховської» тощо: успішні девелопменти замкнули щільне кільце навколо Києва.

— На сьогодні немає фактів повернення цих земель. Усе перебуває в процесі, скажімо так, виробництва.

Як ви прокоментуєте той факт, що Київрада відхилила протести прокурора на попередні рішення про виділення ділянок структурі «Нова Україна» (Іванов), а також компанії «Ост-плюс» (Буряк)? Це і є нова земельна політика? Чи її основні принципи вам усе-таки доводиться узгоджувати з Олесем Довгим? Наскільки взагалі комфортно працювати з людиною, котра брала активну участь у тому, з чим вас послали боротися?

— Нова земельна політика — це насамперед відкритий і прозорий, у рамках закону, спосіб управління земельними ресурсами. І щодо відчуження, і щодо проведення податкової політики. Це цікавий і дуже важливий напрям. Я вважаю, що наша принципова позиція має полягати в тому, аби ці підходи забезпечити і під час голосування в Київраді. Раніше виходило так, що з голосу виносили якісь питання…

Олесь Станіславович і вносив.

— Але тепер цього немає. Отже, ми зробили великий крок у бік ліквідації таких схем. Будемо й далі рухатися в цьому напрямі.

Хочете сказати, що перевиховали Довгого? Однак протести прокурора на незаконність виділених сотень гектарів відхилила в грудні лояльна до вас Київрада.

— А я хіба сказав, що все легко дається? Звісно, у нас із Київрадою виникають спірні моменти, які ми інколи відстоюємо вже після ухвалення рішення сесії.

А вас не зачіпає те, що Довгий не виносить у зал питання, пов’язані з потребою заміни членів наглядових рад у ряді КП?

— Та немає з цим проблем сьогодні. Всі рішення щодо комунальної власності розглянули.

Тобто ви готові продовжувати працювати з Довгим і посилати пошту Черновецькому, тільки б дотягнути до нових виборів? Незважаючи на 50 кримінальних справ щодо землі та комунальної власності відносно їхньої команди, арешти безпосередніх підлеглих секретаря Київради Євлаха, Макеєвої… Ви вважаєте, що в електорату ПР проблеми із зором та інтелектом?

— Ви знаєте, останні півроку, які ми прожили, дуже важливо було стабілізувати ситуацію. Міська рада просто зобов’язана була стабільно й системно працювати. Нагромадилося дуже багато проблем, котрі треба було оперативно вирішувати й голосувати. Зрештою, ми ухвалили багато важливих програм, які раніше взагалі не розглядалися. На основі такої політики змогли сформувати, скажімо так, конструктивну більшість у Київраді. Тому що ми не пропонуємо дурниць. І не хочемо робити цього в майбутньому. І доки утримується така ситуація, нас це влаштовує. Що буде далі — покаже час.

Балотуватиметеся в мери, чи як?

— До осені 2012 року знаєте ще скільки води витече…

Хочете сказати, Черновецький уже такий лояльний, що перестав шантажувати відставкою?

— Він і не шантажував ніколи. Це його рішення. Якщо він його прийме — його право. І взагалі, мені ніколи над цим замислюватися. Ми задумали стільки цікавих програм, навколо яких плануємо об’єднувати і місто, і політичні сили. Повірте, вони того варті.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво