Олександр Медведько: «Я дійшов висновку, що Олійник не робив пострілів»

Праведний гнів і боязка надія на справедливе розслідування; мовчання голованівських ягнят і нахраписта позиція місцевих вовків; страшні чутки й неприваблива правда; заява бютівця Кожемякіна про необхідність нагородити Лозинського і вимога Тимошенко до Лозинського скласти депутатські повноваження; щире обурення опозиції вчиненим злочином і їхнє ж біснування, яке переходить у піар на кістках, — багато чого намішано в гучній «кіровоградській справі». Крапку в ній поставить суд, та чи буде це крапка в кінці обвинувального або виправдувального вироку, попри, здавалося б, усю очевидність прогнозу, сказати не візьметься ніхто.

Проте майбутнє народжується із сьогодення. Ситуацію, яка склалася на цей момент, офіційними софітами першим зважився освітити генеральний прокурор України Олександр МЕДВЕДЬКО. Поспілкувавшись із безпосередньо заглибленими в перебіг слідства особами та проаналізувавши повідомлення ряду медіа з посиланням на «джерела в слідчій групі», в четвер уранці ми зустрілися з генпрокурором, аби з’ясувати, що відповідає дійсності, а що — ні.

— Олександре Івановичу, вчора ви підписали подання у Верховну Раду на зняття депутатської недоторканності з депутата Лозинського. Випа­док досить рідкісний у практиці стосунків між Генпроку­раторою і парламентом. Воче­видь, у вас для цього були вагомі підстави. Слідство для себе відновило реальну картину того, що сталося 16 червня?

— Більш правильно відповісти так: слідство відновлює картину того, що сталося 16 червня. У мене як у генерального прокурора на даний момент є всі достатні підстави стверджувати, що і прокурор Голованівського району, і начальник районної міліції, і народний депутат причетні до смерті Валерія Олійника. До речі, смерть настала не в полі, як повідомляють останнім часом ЗМІ, а саме в машині швидкої допомоги. На момент виїзду «швидкої» Валерій був живий, його поклали в карету, але по дорозі в районну лікарню він помер. Це чітко підтверджується показаннями свідків, спеціалістами, включаючи медиків, у тому числі головного лікаря та медсестри. Коли було озвучено рішення про відкриття кримінальної справи стосовно народного депутата Лозинського, у мене були всі підстави — після проведеної наради — дати команду про підготовку подання у Верховну Раду України про отримання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, його затримання й
арешт. Я переконаний, що Ло­зинсь­кий причетний до цього зло­чину, і він нестиме кримінальну відповідальність. Для того і було направлено відповідне подання, щоб ми могли рухатися далі в розслідуванні цієї справи.

— Чи не може статися так, що в період між вашим зверненням у парламент і позитивним рішенням Ради Віктор Лозинський зникне з країни? Хтось його охороняє зараз? Є гарантія того, що людина не зможе сховатися від слідства?

— Такої гарантії немає. У силу закону ми не маємо права охороняти народного депутата, спостерігати за ним і, більше того, вживати якихось заходів, спрямованих на його затримання. Але гадаю, що в народного депутата, котрий навіть сам заявляв про те, що він звернувся до генерального прокурора з проханням зняти з нього депутатську недоторканність, є певна громадянська совість. Сподіваюся, він перебуватиме тут і сам посприяє тому, щоб ми об’єктивно, всебічно розслідували обставини загибелі Олійника.

— У Віктора Лозинського серйозні зв’язки. Відомо, що багато суддів і ряд прокурорів захоплюються полюванням. А Віктор Лозинський, будучи фанатом полювання, має чудові мисливські угіддя, і його «сторожка» вся завішана фотографіями людей, знайомих усій країні або принаймні із судової та правоохоронної систем. Ви відчуваєте на собі якийсь тиск зараз чи припускаєте можливість тиску на слідство в майбутньому?

— Дякувати Богу, я полюванням не захоплююся, і думаю, що моєї фотографії там немає. Ніякого тиску, ніяких прохань — ні з боку політичних сил, моїх колег, працівників міліції, суддів — на даний момент не було. У майбутньому все можливо. Може, і будуть якісь звернення. Але на даний момент — тиша.

— Нам відомо, що на місці зіткнення групи високопоставлених чиновників з Вале­рієм Олій­ником було знайдено три пістолети, які, за версією Ло­зинського, нібито належали загиблому і з яких Олійник нібито стріляв по трійці, — ТТ, стартовий і револьвер. При цьому Лозинський заявляв, що в них зброї при собі взага­лі не було, а Олійник у метушні сам себе підстрелив. Але Олійник, наскільки відомо, всі вогнепальні поранення отримав картеччю. Рушницю, з якого стріляли, знайдено?

— В учасників подій у ході слідства вилучено кілька оди­ниць зброї, у тому числі і гладкоствольної. Рушниці вилучено для дослідження. Після експертизи ми вже зможемо визначитися, чи має стосунок дана зброя до цих подій А те, що на місці події було вилучено три одиниці названої вами вогнепальної зброї, відповідає дійсності.

— У Кіровограді було проведено експертизу, покликану визначити наявність частинок пороху або іонів металу на руках, тілі та одязі вбитого. Якби він тримав у руках пістолет або ножі, якби він стріляв, то частинки було б виявлено в нього на тілі або на одязі. Наскільки нам відомо, експертиза дала негативний висновок. Тобто цих частинок немає ні на руках, ні на одязі Олійника. Це означає, що він узагалі не стріляв. Я правильно розумію?

— Я не хочу коментувати висновок експертизи. Але на даний момент, базуючись на наявних матеріалах слідства, я дійшов висновку, що Олійник не робив пострілів.

— Поранення якого характеру в нього були? Хтось каже про дев’ять кульових поранень, хтось про п’ять-шість… Ідеться про картеч — тут складно визначити. Ви можете сказати, скільки пострілів і в які частини тіла було зроблено?

— Скільки пострілів було зроблено, я не можу сказати, але йдеться про кілька вогнепальних поранень обох кінцівок з ушкодженням кісток, дрібних і середніх судин, у результаті чого сталася гостра втрата крові і, як наслідок, настала смерть.

— Чи робили проби на алкоголь в людей, які брали участь у цьому злочині?

— Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа Олійника у момент загибелі він був тверезий.

— А прокурор, депутат і голов­ний міліціонер?

— На жаль, цієї експертизи не було проведено. Тому ми обов’язково дамо цьому оцінку.

— Через непрофесійність органів, які проводили дізнання за свіжими слідами на місці.

— Безперечно. Вчора мені під час наради керівник головного слідчого управління сказав, що експертизі на алкоголь прокурора, народного депутата і начальника міліції не піддавали.

— Чи планується зміна статей, за якими ведеться слідство?

— Як відомо, 25 червня цю справу прийняла до провадження Генеральна прокуратура, і 26 червня були затримані начальник міліції і прокурор району як підозрювані у вчиненні злочину, частина 2 ст. 121 Кримінального кодексу України «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень групою осіб, що спричинили смерть потерпілого». От у цьому плані поки що й вестиметься розслідування. До речі, стосовно затриманих: 29 червня Печерський суд м. Києва ухвалив рішення про подовження строку затримання. Сподіваємося, що 6 липня, після розгляду нашого звернення, суд дасть нам можливість бачити їх у ролі заарештованих.

— Те ж саме чекає і пана Лозинського?

— Звісно. Ми і перед Верховною Радою порушуємо питання про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт.

— Затримані дають свідчення чи замовкли? І де вони зараз?

— Горбенко і Ковальський перебувають у Києві в ізоляторі тимчасового утримання. Свідчення вони дають.

— Свідчення збігаються?

— Не відповідатиму на це запитання. Свідчення вони дають.

— Озвучено версію, згідно з якою головний міліціонер Голованівського району безпосередньо в погоні за Олійником участі не брав.

— Я чув, про це сказав Юрій Віталійович Луценко: мов­ляв, Ковальський не брав участі, а викликав групу. У матеріалах кримінальної справи є пояснення, свідчення, і вони суперечать одне одному. Тому я б у даний момент категорично не робив таких висновків. Давайте ми ще трохи порозслідуємо і потім дамо більш чітку відповідь про міру участі кожного.

— Сайт Кіровоград.proUA.com із посиланням на витік зі слідчої групи повідомив, що нібито затримані зізналися в 15 убивствах, вчинених у цьому мисливському господарстві. Просто сафарі на людей якесь. Ви можете підтвердити цю інформацію?

— Інформація не відповідає дійсності. За моїми даними, у цьо­му регіоні значилося троє безвісти зниклих. Особу одного встановлено, а двоє перебувають у розшуку. На момент нашої з вами розмови в мене немає даних про те, що це був якийсь потік, що людей вивозили і вбивали. Є одиничний випадок, про який ми з вами говоримо.

— Ніхто не може зрозуміти однієї речі: чому троє людей, котрі мають юридичну підготовку, чудово розуміють, чим їм може загрожувати вчинений злочин, вирішили викликати бригаду швидкої допомоги, а не тихо закопали тіло в лісі? Відповідь на це запитання напрошується сама собою: був четвертий учасник, в якому вони не впевнені, або непричетний свідок. Чи справді це так і чи встановили ви його?

— Вам треба перейти до нас працювати. Або до Луценка.

— От тільки обхідний листок у Наливайченка підпишу — і відразу до вас. Але давайте серйозно. За даними «ДТ», зникли двоє єгерів. Можливо, вони поїхали у відпустку, і про це не знають їхні родини? Можливо, сталося щось інше? А можливо, був четвертий учасник групи?

— Троє осіб, про яких ми говоримо, — міліціонер, прокурор і народний депутат — були. Але ми не виключаємо, що були ще й інші особи. Тому ми працюємо в цьому напрямі. Створено слідчо-оперативну групу, до якої входять працівники прокуратури, Служби безпеки. Ми відпрацьовуємо в тому числі й версію, відповідно до якої були не лише ці три особи, а й інші.

— Це були випадкові свідки чи учасники?

— Я ще раз повторю: ми твердо знаємо, що були три особи. Чи були інші особи? Ми працюємо.

— Нам відомо, що слідчі звернулися до Служби безпеки України з проханням надати накладення азимутів мобільних телефонів у районі вбивства і таким чином з’ясувати, хто ще там перебував у цей момент.

— Не запитуйте мене про такі речі. Відповіді не буде.

— Звучали пропозиції від політиків-юристів про необхідність ексгумації тіла Валерія Олійника і проведення додаткових експертиз. Чи буде ухвалено таке рішення, чи бачите ви в цьому необхідність?

— Вважаю, що в даний момент в ексгумації немає потреби. Гадаю, всі умови роботи для експертів було створено, і вони кваліфіковано підійшли до виконання своїх обов’язків.

— Чи можемо ми бути впевнені в об’єктивності експертів у ситуації, коли фактично головні правоохоронці району та супервпливова на рівні області особа є обвинувачуваними у справі?

— Аналіз і оцінка, котру дали слідчі Генпрокуратури висновку експертів, на даний момент свідчать про те, що експерти підійшли до виконання своєї роботи професійно та об’єктивно. У мене і в начальника главку жодних сумнівів у цьому немає. Можливо, з’являться нові обставини, але я так не думаю.

— Ви маєте достовірну інформацію про те, чи володів Олійник вогнепальною зброєю взагалі?

— У даний момент розслідується кримінальна справа, і ми перевіряємо, кому належали три одиниці знайденої зброї. За моєю інформацією, «пневматику» в Олійника нібито бачили раніше. А от щодо належності йому стартового пістолета, а тим більше ТТ, у мене, прямо скажу, великі сумніви.

— Наскільки я знаю, дві гільзи від ТТ лежали акуратно поруч зі знайденим пістолетом. Але в пістолета немає простатиту — гільзи вилітають на значну відстань вправо або назад…

— Ми з’ясовуємо. Ще раз повторю, у мене є великі сумніви в тому, що пістолет ТТ належав Олійникові. Ми перевіряємо все: кому він належав, підкинутий він чи ні.

— Чи вдалося встановити, в який часовий проміжок розгорталася трагедія?

— Часові межі нам відомі. Події почалися близько 19.30, а смерть Олійника в машині швидкої допомоги було зафіксовано о 21.15. Це чітко зафіксували медики.

— Олександре Івановичу, Генпрокуратура має статистику незаконного застосування зброї представниками правоохоронних органів?

— Така статистика існує в міліції. Ми такої статистики не ведемо. У нас є тільки статистика про порушення кримінальних справ проти працівників міліції, у тому числі й з приводу незаконного застосування зброї. Наприклад, 27 червня в Донецькій області, на жаль, теж стався сумний випадок: капітан міліції в нетверезому стані приїхав у кафе, де між ним і його колишніми шкільними товаришами виникла сварка, у результаті він відкрив вогонь і вчинив убивство. Цей випадок, на жаль, демонструє, як часом легко застосовують зброю працівники міліції.

— Зокрема і з цієї причини надзвичайно важливо, щоб «кіровоградська справа» була об’єктивно розслідувана і розглянута в суді. Тут не має бути місця ні політичному «суду Лінча» у виконанні держорганів, ні комерційній «мировій угоді». Просто країні потрібен прецедент невідворотності справедливого покарання в справі, де беруть участь наділені владою люди.

— Я не погоджуся з тим, що це буде прецедент.

— Ну ви ж, наприклад, не направили в парламент готове подання про зняття недоторканності з Богдана Губського? Нічого особистого. Просто перший випадок, що спав на гадку.

— Я не заперечую, що розглядав це питання. Але наданих слідчою групою підстав виявилися замало. Я сказав слідчим: якщо буде вдосталь підстав, то я підпишу звернення до Ради.

— Зараз багато хто стверджує, особливо на рівні кіровоградського істеблішменту, що правоохоронним органам давно слід було зацікавитися Віктором Лозинським…

—Ви знаєте, коли це все сталося, то звільнений зі своєї посади голова райдержадміністрації Крижанівський заявив, що трагедія стала результатом бездіяльності всіх — міліції, прокуратури, зокрема й Генеральної. Крижанівський сказав, що неодноразово звертався до Генеральної прокуратури, а заходів не вживали. Отож, це — брехня. Ми перевірили й виявили, що жодних звернень за цей і минулий роки в ГПУ не зареєстровано. Ось документ, на якому стоїть підпис керівника відділу діловодства про те, що з боку Крижанівського звернень не надходило. Офіційно було проведено перевірку і прокуратури Кіровоградської області. Результат такий самий — Крижанівський не звертався. Звернення були, але, по-перше, у 2005—2006 рр., по-друге, не від імені Крижанівського, а від його попередника, і по-третє, зовсім з інших питань. Тому місцевій владі перекладати відповідальність із хворої голови на здорову не слід. Президент цілком справедливо звільнив голову райдержадміністрації. Тому що він, як і прокурор, як і начальник міліції, відповідає за правопорядок у районі. Що ж до реакції ГПУ, то вона була адекватною. Наказом виконуючого обов’язки генерального прокурора 25 червня з органів прокуратури був звільнений прокурор Голова­нівського району. Цим самим наказом прокуророві області Геннадію Тюріну було оголошено догану.

— Зараз справа гримить. Недоторканність знімуть. Депутати розійдуться на канікули. До вересня про справу забудуть. Нові інформ­приводи витіснять попередні. Так, на жаль, буває майже завжди. Обвинувачувані наймуть хороших адвокатів (у кожного з них уже сьогодні по два), потім знайдуть підходи до слідства, та й до суду, і справа розсиплеться. Як розсипаються нині справи щодо партенітського й алуштинського хабарів, які гриміли на всю країну рік тому, про що писало «ДТ» в попередньому числі. Зреш­тою, чи не станеться так, що за смерть нікому не відомого дивакуватого чоловіка, який збирав пляшки, старе взуття й нібито пістолети, ніхто не відповість? Ви можете гарантувати невідворотність покарання?

— Гарантії, мабуть, і сам Бог не дасть. Але я переконаний у тому, що ми — працівники Генеральної прокуратури, Служби безпеки, яким теж не байдужа доля цієї людини, — зробимо все можливе й неможливе для того, щоб справа була в суді і суд поставив крапку.

— Чим викликані реорганізаційні моменти в Генеральній прокуратурі, внаслідок яких контроль і ведення багатьох резонансних справ перейшли від ваших заступників Рената Кузьміна і Миколи Голомші до третього вашого заступника — Віталія Щоткіна?

— Ви надаєте цьому питанню такої уваги, наче в державі сталася НП. Це наше внутрішнє питання, і моя, і тільки моя компетенція — вирішувати, хто й що робитиме в Генеральній прокуратурі. Так, свого часу мною було прийняте рішення про створення двох главків слідства: один главк — із розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури й інший слідчий главк, який здійснював контроль за розслідуванням кримінальних справ, організацію роботи на території. За перший главк відповідав Кузьмін, за другий — Голомша. На жаль, практика засвідчила, що в результаті такої схеми ми певною мірою втратили стрункість слідства. Були розпорошеність, нестикування, непорозуміння. Один керівник вважав, що його підрозділ повинен розслідувати конкретну кримінальну справу, інший — що його главк. Зрештою, я прийняв рішення про повернення до попередньої перевіреної схеми: є одне головне слідче управління, яке очолює один заступник і несе повну відповідальність за все слідство. Ось, власне, і все. Жодної НП, жодні політичні чи особисті цілі за цим рішенням не стоять. Жодних непорозумінь ні з Кузьміним, ні з Голомшею у мене немає.

— І все-таки політичного підтекс­ту уникнути не вдалося. На­приклад, Ренат Кузьмін вважається довіреною людиною Бориса Колеснікова. А Ми­кола Голомша — прислухається до президента. Кузь­мін розслідував легітимність призначення голови Верховного суду. Голомша наглядав за слідством у справі про отруєння Віктора Ющенка. Щоткіна ж вважають виключно вашою людиною. Тому ви йому довірили слідство?

— Я як генеральний прокурор нічого не знаю про особливі стосунки Ющенка з Голомшею і Колеснікова з Кузьміним. Я вважаю, що це все неправда. А Віталія Івановича Щоткіна знає вся країна як чудового професіонала, який віддав слідству все своє життя і, крім нього, ніде не працював. За винятком невеликого періоду роботи в Генеральній прокуратурі, коли він не курирував цих питань. На мою думку, Щоткін — саме той професіонал, який організує роботу таким чином, аби нарікань на слідчі органи прокуратури було менше.

— Є два «президентських» міністри, кандидатури яких на затвердження парламенту вносить глава держави, — закордонних справ і оборони. Обидва міністри відправлені у відставку — і Володимир Огризко, і Юрій Єхануров. Обов’язки Володимира Огризка вже півроку виконує його перший заступник Володимир Хандогій, обов’яз­ки Єханурова кілька тижнів — Валерій Іващенко. Проте пан Щоткін подав протест стосовно призначення виконуючим обов’язки Іващенка, а ось призначений за тією ж самою процедурою виконуючий обов’язки міністра закордонних справ у Щоткіна запитань не викликав. Як ви розумієте, я не маю нічого проти Володимира Хандогія. Мені незрозуміла упередженість стосовно одного з рівнозначних «в.о.».

— Я перебував у відпустці, коли Щоткін вніс цей протест. Учора я запросив Віталія Івановича, і він виклав мені свою точку зору на ситуацію. Зараз я працюю над цим питанням, хоча мені відомо, що в середу Кабмін відхилив згаданий вами протест. Після того як ми офіційно отримаємо це рішення уряду, дамо йому оцінку.

— Ви вважаєте, що буде повторний протест?

— Я повинен розібратися.

— «Українська правда» опублікувала інформацію, згідно з якою Галина Климович — керівник слідчої групи, яка розслідує отруєння Віктора Ющенка, — затребувала без рішення суду інформацію в мобільних операторів, яка стосується місцезнаходження в різні періоди телефонів, що належать у тому числі й першим особам держави. Заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін вніс подання про порушення кримінальної справи проти Галини Климович за перевищення повноважень. Як ви можете це прокоментувати?

— Ще раз скажу — я щойно повернувся з відпустки. Мені відомо про рапорти Кузьміна, і я знаю, що проводили перевірку. Щойно я розберуся в цій ситуації, сповіщу про результати громадськість.

P.S. Як і передбачалося, у п’ятницю вранці Віктор Лозинський втратив депутатський імунітет. Разом із мандатом. Чому БЮТ більше влаштовувало позбавлення Лозинського депутатства, ніж депутатської недоторканості, зрозуміти можна. По-перше, задоволення заяви Віктора Лозинського про зняття депутатських повноважень дало політсилі більші підстави для того, щоб стверджувати, що пляму з мундира змито. По-друге, фракція Юлії Тимошенко не втратила голос у парламенті, адже на місце Лозинського прийде новий депутат. Інше питання — навіщо заяву про складення повноважень написав Лозинський. Чи не на «коридор» він обміняв мандат?..

О 12.30 ми ще раз зв’язалися з генеральним прокурором України Олександром Медведьком, щоб уточнити, чи має для слідства принципове значення той факт, що парламент ухвалив своє рішення не на підставі подання генерального прокурора про зняття імунітету з метою затримання та арешту, а задовольнив прохання самого Віктора Лозинського про складання ним депутатських повноважень. «Для нас це не принципово. Головне, що він, втративши статус народного депутата, втратив і депутатську недоторканність, і тепер працівники слідчо-оперативної групи мають право його затримати, помістити в ізолятор тимчасового утримання і проводити з ним усі необхідні слідчі дії», — сказав О.Медведько. На запитання про теперішнє місцеперебування Лозинського генеральний прокурор відповів: «Цим зараз займаються співробітники СБУ і слідчо-оперативної групи. Усе робиться для того, щоб сьогодні Лозинського було затримано». За даними «ДТ», на запит слідчої групи про те, чи перетинав офіційно народний депутат Лозинський кордон України, Держприкордонслужба відповіла негативно.

О 14.06 ми зв’язалися з головою СБУ Валентином Наливайченком, котрий також повідомив про участь співробітників служби в пошуку Віктора Лозинського. «Щоб почати діяти, ми мали отримати відповідне звернення Генеральної прокуратури. Годину тому в СБУ надійшло доручення слідчого Генеральної прокуратури «встановити місцеперебування й доправити на допит у ГПУ громадянина України Віктора Лозинського». На уточнююче запитання, чи надходило від ГПУ в СБУ доручення на підставі раніше порушеної кримінальної справи обмежити право на виїзд із країни депутата Лозинського, Валентин Наливайченко відповів негативно. Проте уточнив, що в даний момент контроль над пунктами перетинання кордону ведеться.

Кіровоградська справа є багатоступінчастим тестом для української влади. Її розслідування може спіткнутися об будь-який із щаблів — слідчий, судовий, політично-лобістський. Український парламент у п’ятницю виконав свій обов’язок. Чи виконає свій міжвідомча слідча група, ми дізнаємося, на жаль, лише після здачі номера до друку.

Але є підозра, що дотягтися до Лозинського сьогодні простіше екс-міністру МВС Білоконю та екс-зампреду СБУ Сацюку, ніж діючим українським правоохоронцям…

P.P.S. Із достовірних джерел у слідчій групі «ДТ» отримало інформацію про те, що в четвер один із затриманих — Михайло Ковальський — дав свідчення: по-перше, про те, що в їхній компанії був четвертий учасник, а якщо бути точним — учасниця; по-друге, про те, хто саме стріляв у Валерія Олійника, назвавши ім’я Віктора Лозинського. Слідство перевіряє достовірність цих свідчень В телефонній розмові О.Медведько, пославшись на таємницю слідства, відмовився підтвердити або спростувати цю інформацію.