Одні кують, інші сковують - Політика - dt.ua

Одні кують, інші сковують

20 листопада, 2009, 17:32 Роздрукувати Випуск №45, 20 листопада-27 листопада

Події, які супроводжували переговори між прем’єрами України і Росії Юлією Тимошенко та Володимиром Путіним, що відбулися в теплій і дружній обстановці й переважно віч-на-віч, — викликали ніяковість...

Події, які супроводжували переговори між прем’єрами України і Росії Юлією Тимошенко та Володимиром Путіним, що відбулися в теплій і дружній обстановці й переважно віч-на-віч, — викликали ніяковість. Причиною цього стали не лише безпосередні, а й непрямі учасники полілогу.

Ніяково за президента України, який мав аж 305 днів для того, щоб написати Д.Медведєву взагалі-то місцями обґрунтований лист із пропозицією урівняти в «газових» правах і обов’язках українську та російську сторони. Адже в підписаних ще 19 січня газових контрактах Україна явно дискримінована. Але Віктор Андрійович вдався до дріб’язкового шкідництва. І в ніч із 18 на 19 листопада, напередодні ялтинської зустрічі, вирішив створити українському ж прем’єру ускладнене тло для переговорів. За запрошення президента Грузії до Києва саме в цей день — теж ніяково. Як, утім, і за самого Михайла Саакашвілі, який свідомо дозволяє себе використовувати в ролі «озвірина» для Путіна. Хоча, задля справедливості, зазначу: на все це Віктор Андрійович пішов тільки тому, що не мав можливості підкласти кнопки на стільці в ялтинській переговорній кімнаті.

Ніяково за Володимира Путіна, який дозволяє собі хамити президенту країни, на території якої перебуває. Очевидні домашні заготовки у вигляді запитання та відповіді з приводу зустрічі Ющенка і Саакашвілі (про з’їдені за вечерею краватки і бійців за спогадами про спільно продуті битви) не роблять честі політикові №1 буцімто супердержави.

І за Юлію Володимирівну вкрай ніяково. «А я без краваток на вечерю ходжу», — тягнула ручку з першої парти відмінниця, намагаючись сподобатися вчителеві. Ви собі уявляєте, як прем’єр України на прес-конференції, наприклад у Пітері, жартує з приводу п’яного конфузу Дмитра Медведєва на зустрічі «великої вісімки», а Володимир Путін при цьому заявляє: «Майте справу зі мною — я від наперстка віскі не падаю»? Історія з «мазуриком», вочевидь, нашого прем’єра нічого не навчила. Принаймні не навчила виглядати милостиво і достойно, представляючи державу.

Втім, уся ця соромітна піарна летка-єнка вже стала невід’ємною частиною зустрічей владних збірних двох країн. Одне зрозуміло: доки ми самі себе не почнемо поважати — нікого не примусимо.

Тепер про результати. Доповнень до газових контрактів, про необхідність яких так довго твердили всі, — де-юре не буде. Штрафних санкцій у 2009 році — де-факто теж. Про це прем’єри, схоже, домовилися ще до прильоту в Ялту, спілкуючись телефоном не менше кількох разів на тиждень. Образно кажучи, Україна не домоглася зміни і затвердження правил дорожнього руху, задовольнившись можливістю щоразу, переходячи вулицю, домовлятися про них із даішником. А це означає, що результат щоразу залежатиме від настрою й апетитів постового. Підписані майже рік тому контракти дали Україні дві формули формування ціни — на газ і транзит. Здавалося б, мрія патріота. Але чинник суб’єктивності у вирішенні газових питань, різночитань і проблем через відмову де-юре оптимізувати контракти залишився. А саме ж його передусім прагнули позбутися. Оскільки запитання: «Чим Україна розплатиться за штрафну милість Москви?» — досі залишається актуальним.

Тим часом джерела в НАК «Нафтогаз» налаштовані не так песимістично. Наприклад, у компанії вважають, що встановлення паритетних санкцій за недобір заявлених обсягів і недопрокачування обсягів транзитного газу через територію України нашій країні невигідне. Бо платежі за газ становлять близько 10 млрд. дол., а за транзит наступного року становитимуть від 3,3 до 3,5 млрд. дол. Інакше кажучи, штрафи будуть несумірні. Це по-перше. По-друге, росіяни не зможуть, навіть якщо захочуть, так просто застосувати записані в контракті санкції. І по-третє, «Газпрому» самому не подобається низка положень у зліплених нашвидкуруч січневих контрактах. Але без урахування правок української сторони вони не зможуть внести свої. І тому вважати, що в питанні юридичного коректування контрактів поставлено жирну крапку, — не слід.

Вже у вівторок делегація НАК «Нафтогазу» має вилетіти до Москви, щоб, по-перше, підписати окремий документ про обсяги купленого Україною імпортного газу у 2009 році з пунктом про відсутність претензій і штрафних санкцій із боку «Газпрому».

По-друге. Провести переговори про надання російськими банками кредиту НАК «Нафтогазу». Про таку готовність заявив міністр фінансів РФ Кудрін. Переговори ведуться з «Внешэкономбанком России», «Альфа-Банком» і Газпромбанком. Ідеться про комерційне кредитування і суму від 500 млн. до
1 млрд. дол.

По-третє, погодити обсяг російського газу, необхідного в 2010 році. За словами голови НАК «Нафтогазу» Олега Дубини, в цьому питанні російська сторона налаштована на конструктив. Добродушно настроєний вартовий не має наміру в даний момент змушувати жити за статутом — підписаним на десять років контрактом. Росіяни дають можливість Україні самій сформулювати заявку на 2010 рік.

Зробить це «Нафтогаз», спираючись на дані Міністерства економіки України. Глава міністерства Богдан Данилишин повідомив «ДТ», що, за їхніми підрахунками, «за дев’ять місяців 2009 року було куплено 16,6 млрд. кубометрів газу. До кінця року буде придбано 26 млрд. при законтрактованих на цей рік 42 млрд. кубометрів. У 2010-му році економіці України потрібні будуть 27—29 млрд. кубів імпортного газу».

На цю саму цифру налаштований і Олег Дубина: «27 млрд. плюс право докупити 20 відсотків на випадок, якщо економіка дасть відчутне зростання». Ціна транзиту зросте відповідно до формули. Проте точна цифра з’явиться тільки після домовленостей про ціни на технічний газ.

І, нарешті, по-четверте, Україна в Стокгольмському суді є відповідачем у низці позовів, ініційованих «РосУкрЕнерго». «Газпром», нагадаю, є 50-відсотковим співвласником РУЕ. Тому, завдяки періоду дружби і співробітництва, який настав між Путіним і Тимошенко, українська сторона могла розраховувати на партнерську позицію «Газпрому» як усередині РУЕ, так і в самому Стокгольмському суді. Формально «Газпром» сподівання НАК «Нафтогаз» задовольнив — і немовби не підтримує позовних вимог Дмитра Фірташа та інших співвласників «РосУкрЕнерго». Однак провадження тривають. Але розв’язку цієї детективної історії швидше можна знайти не на лінії Київ—Москва, а десь між Кремлем і російським Білим домом. Складається враження, що президенту Росії «РосУкрЕнерго» для чогось потрібне, а прем’єру — чомусь ні... Розібратися в цій делікатній ситуації і повинні представники НАК «Нафтогаз».

Але повернімося до Ялти, де прем’єри Росії та України в унісон намагалися нас переконати в тому, що між «Газпромом» і «Нафтогазом» підписано стандартний європейський контракт. Зрозуміло, це неправда. У жодному європейському контракті, як стверджують досвідчені юристи, немає настільки високих штрафних санкцій, а технічний газ для прокачування транзитного газу ряду країн надається безплатно. Формули розрахунку ціни за транзит більш вигідні. І це при тому, що жодна з країн, яка забезпечує транзит, не зобов’язана заморожувати величезні кошти, забезпечуючи запаси газу в ПСГ, необхідні для створення потрібного тиску в газотранспортній системі. І т.ін.

Проте не газом єдиним... За словами учасників, дуже конструктивно пройшла розширена частина засідання економічної комісії. Криза змусила на багато речей подивитися інакше. Обом країнам стало очевидно, що в умовах крайнього дефіциту коштів плани зі створення низки замкнутих циклів виробництва не можуть бути реалізовані. Тому є підстави вважати, що кооперацію буде активізовано насамперед у таких сферах, як: авіабудування (Ан-70, Ан-148, Ан-140, Ан-124); космос (не тільки супутники і носії, а й навігаційна система «ГЛОНАСС»). Є конкретні напрацювання у сфері транспортної ширококолійки, яка веде з Росії через Україну і Словаччину до Відня. Домовилися про сприятливий режим у сфері промкооперації. У зародковому стані обговорення кооперації в суднобудуванні та в розвитку нанотехнологій. Обережно обговорили вироблення загальних підходів до експорту зернових у треті країни.

Відповідь росіян «Ну, ми ще про це поговоримо...» не обіцяє, на думку українських переговірників, нічого доброго вітчизняним виробникам та експортерам труб, котрі сподівалися утримати істотну частину квоти, на яку вони традиційно розраховують на ринку РФ. А слова нашого прем’єра про те, що в ході зустрічі домовилися стосовно угоди про співробітництво в атомній сфері на 20 років, не обіцяють нічого доброго компанії «Вестінгауз» та прибічникам антимонопольного підходу у сфері забезпечення українських АЕС паливними збірками. Втім, сам документ підписаний не був і, скоріш за все, буде скріплений підписами не раніше ніж наприкінці першого кварталу наступного року.

У цілому учасники переговорів відзначають конструктивний дух їх проведення й очевидне розділення праці: поки воюючі президенти через бійниці блогів і сайтів обстрілюють один одного, прем’єри в економічних тилах кують перемогу. Хто зовнішню, а хто внутрішню.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво