Очі в очі

Минулого тижня в Києві вперше з часів розпаду Союзу відбулася зустріч керівників російських та українських ЗМІ. І хоча необхідність таких контактів очевидна, знадобилося ціле покоління, щоб цю очевидність усвідомили ті, хто формує громадську думку у своїх країнах.

У зустрічі, ініційованій москвичами, взяли участь із російського боку –головний редактор «Московского комсомольца» Павло Гусєв, редактор «Огонька» Віктор Лошак, головний редактор «Российской газеты» Владислав Фронін, президент Академії російського телебачення Михайло Швидкой, з українського боку — директор агентства «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко, керівники тижневика «Дзеркало тижня» Володимир і Юлія Мостові, головні редактори «Газеты по-киевски» та газети «Бизнес» Сергій Тихий і Ігор Сергєєв.

Погодившись, що такі зустрічі будуть корисними і в майбутньому, учасники першого діалогу, не оминаючи гострих кутів, усе-таки виявляли максимум толерантності у їх обговоренні. Зокрема, обидві сторони як аксіому прийняли думку Фрідріха Ніцше, що «ніколи не виживе той народ, який сприймає трактування своєї історії очима сусіда».

«Ми стурбовані тим, що між нашими країнами виникла інформаційна стіна, через вузький отвір у якій просочується тільки політична й економічна інформація. Через це ми багато чого не знаємо, не розуміємо і, відтак, робимо неправильні висновки. Тому ми з українськими колегами вирішили створити постійно діючий круглий стіл головних редакторів, без формального членства. Сподіваюся, це буде постійно діючий, і головне – дійовий, інститут. Ці зустрічі потрібні для того, щоб ми почули одні одних і змінили деякі підходи», — заявив Михайло Швидкой.

У свою чергу, Володимир Мостовий підкреслив: «Питання не тільки назріло, а й перезріло. Журналісти обох країн повинні відчувати і свою вину за те, як складаються стосунки, не скажу, що між країнами й народами, а між окремими росіянами і українцями. Не спілкуючись між собою, ми часто отримуємо необ’єктивну інформацію. Природно, що тільки в особистому спілкуванні людей, котрі формують громадську думку, стираються штампи й стереотипи. Я далекий від думки, що саме ми розплутаємо клубок проблем між нашими державами. Але намацати нитку, за яку можна буде цей клубок потягнути, ми в змозі. Я в цьому обережно оптимістичний».

За підсумками зустрічі було прийнято спільну заяву, в якій, зокрема, зазначається: «Учасники круглого столу дійшли висновку, що, за відсутності повноцінного діалогу між політиками двох країн, за браком об’єктивної інформації, необхідний постійний діалог між керівниками ЗМІ України і Росії».

З цією метою, ідеться в тексті документа, «прийнято рішення про проведення періодичних засідань круглого столу «Київський діалог» не рідше, ніж двічі на рік, по черзі в кожній із країн — Україні і Росії».