НЕМАЄ ЛЮДИНИ — НЕМАЄ ПРОБЛЕМИ?

Поділитися
Схоже, саме цим принципом керувалися і вбивці Ігоря Александрова, і слідство у його справі Спільна...

Схоже, саме цим принципом керувалися і вбивці Ігоря Александрова, і слідство у його справі

Спільна колегія обладміністрації та керівників правоохоронних органів проходила 25 жовтня, саме після слухання у Верховній Раді звіту парламентської слідчої комісії у справі І.Александрова. Депутати висловили глибокі сумніви в об’єктивності слідства. Донецькі журналісти ще не бачили прокурора області Віктора Пшонку таким рішучим: «З боку певних структур і політичних течій простежується прагнення втягнути правоохоронні органи у свою політичну гру. Приклад — кримінальна справа в частині журналіста Александрова. Комусь сьогодні не подобаються обставини розкриття цієї кримінальної справи. Комусь не подобається версія, за якою розкрито справу (слідство буде завершене тільки 26 листопада. — Авт.). Комусь хочеться, щоб усе було інакше... Ми нікому не дозволимо втручатися в таємниці слідства, і буде дотримано процесуального закону... Тому вважаю необхідним звернути увагу присутніх на принципову позицію всіх правоохоронних органів: ми будемо дотримуватися тільки вимог закону».

Сьогодні стає зрозуміло, чому прокуратура так уперто оберігала таємницю слідства від депутатської комісії, хоча, за словами М.Потебенька, не мала таємниць від такого ж самого, але лояльного до органів, депутата Ю.Кармазіна...

Початкова версія

Досить чітке уявлення про неї дає міліцейська довідка, що потрапила до депутатів і автора цих рядків і яка засвітила «бомжову» версію. В ній ідеться, що 31 липня перший заступник начальника Краматорського МВ підполковник І.Криволапов «одержав оперативну інформацію щодо гр. Благова Ігоря, який нібито нелегально проживав у Краматорську й міг бути причетним до вбивства Александрова І.А.». 4 серпня І.Благова вже затримали, і він дав свідчення, що «у травні поточного року він познайомився в Краматорську з невідомим чоловіком на ім’я Юрій, з яким епізодично зустрічався в пивбарах і в осіб, які торгують самогоном. Під час зустрічі 5 липня 2001 року Юрій звернувся до Благова з проханням посприяти у пошуках людини, яка винна йому 4 тис. гривень. Юрій також повідомив, що цей чоловік за винагороду в сумі 6 тис. гривень замовив побиття адвоката, що проживає в м. Слов’янську. 2 тисячі гривень Юрій одержав як аванс, а решту суми, 4 тисячі гривень, замовник не заплатив, хоча доручене йому завдання було виконане... Вжитими заходами було затримано громадянина Вередюка Юрія Григоровича.

Вередюк Юрій Григорович, 19.02.1957 року народження, уродженець і житель м. Краматорська, проживає без прописки по вулиці Богдана Хмельницького, 30, кв.16. Судимий: 1995 рік — ст.114 КК України (несплата аліментів. — Авт.) — 1 рік позбавлення волі, 1997 рік — ст. 140 ч. 3 КК України (крадіжка) — 3 роки позбавлення волі. Після звільнення в серпні 2000 року повернувся в м. Краматорськ, бродяжив і зловживав спиртними напоями. Джерелом існування було збирання та здавання склотари.

Старший слідчий з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Голик В.І. 23.08.2001 допитав як підозрюваного Вередюка Ю.Г. і як свідка Благова І.Н.».

Далі в довідці йдеться, що, за словами підозрюваного, у травні—червні поточного року Вередюк познайомився на Критому ринку м. Краматорська з чоловіком, якого звали Михалич. Вередюк допомагав йому переносити сумки, мив автомобіль. 1 липня Михалич запропонував Вередюку заробити 6 тисяч гривень за те, щоб налякати адвоката у Слов’янську. Михалич відвіз Вередюка в Слов’янськ у тонованій дев’ятці, зупинився біля будинку ІРТК «ТОР», показав на під’їзд, у який входитиме адвокат, і описав його зовнішність: високий, в окулярах. При цьому зазначив, що, крім нього, в окулярах сюди більше ніхто не входить. Також Михалич сказав, що в під’їзді за шифером стоятимуть дві битки, і провчити адвоката треба буде 3 липня. Після цього вони поїхали в Краматорськ, де Вередюк увесь час пив. «Уранці 3.07.2001 року Вередюк Ю.Г., зупинивши попутний автомобіль марки ВАЗ-2101 світлого кольору, яким керував невстановлений водій, виїхав у місто Слов’янськ. У м. Слов’янську, добравшись пішки до будинку, до якого підвозив його Михалич, Вередюк Ю.Г. зайшов у під’їзд. За шифером справді були дві битки... Перебуваючи праворуч за стіною, він чекав адвоката. Приблизно через десять хвилин підійшов чоловік у затемнених окулярах, зріст 180—185 см, середньої статури. Після того, як чоловік пройшов трохи вперед, Вередюк Ю.Г. опинився в нього за спиною і вдарив биткою по голові. Від удару чоловік упав, а Вередюк Ю.Г. ще разів із десять ударив його по різних частинах тіла. Кинувши битку, він вибіг із під’їзду і дійшов до універмагу, дорогою викинувши у смітник рукавички. Біля універмагу, зупинивши машину ВАЗ-2106 світлого кольору, попросив водія відвезти його в м. Краматорськ... Під час попереднього слідства встановлено, що справді на третьому поверсі будинку, де розміщено офіс ІРТК «ТОР», орендує приміщення приватний адвокат Омельяненко Олександр Георгійович... Він має зовнішню схожість із потерпілим Александровим І.А. за зростом, статурою, носінням окулярів...»

Довідка була без печаток і підписів, проте дії слідства підтверджували її справжність. Міліція справді шукала першу і шосту модель «Жигулів», і, за твердженням заступника голови парламентської слідчої комісії Олексія Шеховцова (усе-таки якісь документи депутатам показали), знайшла їх. Були очні ставки, на яких водії впізнали бомжа, а він — їх. За описом Вередюка художники намалювали портрет «Михалича».

Цю версію «били» і депутати, і журналісти. У такій формі вона не витримувала критики. Тим паче що адвокат О.Омельяненко, проти якого нібито організовувався замах, заперечував існування зазначеного у версії мотиву. Та й зовнішня схожість його з Александровим дуже перебільшена.

Результати слідства

11 грудня заступник генерального прокурора Сергій Винокуров дав у Слов’янську прес-конференцію, на якій повідомив, що слідство у справі було завершене 26 листопада, а сьогодні він підписав обвинувальний висновок і прийняв рішення про передачу справи в Донецький апеляційний суд. «У справі проведено десятки експертиз, — сказав С.Винокуров, — і те, у чому обвинувачується Вередюк, — він обвинувачується в убивстві з корисливих мотивів, — матеріалами справи, ми вважаємо, безперечно, доведено».

Як з’ясувало слідство, безпосередній виконавець убивства був один — Вередюк, але було ще, як мінімум, троє, які «в цьому злочині брали особисту участь: при підготовці, при вивезенні, інструктажі». І ось тут у словах «прокурорського працівника з 30-річним стажем» починаються суперечності, які свідчать або про те, що версія справді, як заявив адвокат Александрових Б.Ференц, «не має перспектив», або що її терміново готували з урахуванням зауважень депутатів і преси, тому С.Винокуров не встиг повністю у неї вникнути. Зокрема, на запитання одного з журналістів: чи буде заохочено дільничного, який знайшов водія, що привіз убивцю на місце злочину, Сергій Винокуров відповідає: «а чи треба його заохочувати, адже це його робота». Таким чином, він підтверджує, що було знайдено водія попутки, з яким і відбулася очна ставка Вередюка. Але чи можна цього водія назвати учасником злочину? Ні. Водночас Винокуров говорить про ще трьох суб’єктів, котрі брали участь «у злочині: при підготовці, при вивезенні, інструктажі». Далі він говорить: «Незаперечно встановлено, що він приїхав на місце злочину за кілька хвилин до скоєння злочину у конкретній машині, з конкретною людиною. І після скоєння злочину його іншою машиною з цього ж місця вивезли». Отже, це не випадкові приватники, які, до речі, біля телекомпанії не чергують, — це члени злочинної групи. Але тоді яких водіїв, котрі нібито підвозили бомжа, знайшло слідство та згаданий вище дільничний?

Незрозуміла й ситуація з битками. Не будемо коментувати те, що, на думку С.Винокурова, битка могла залишитися незаймано чистою після удару по голові та близько десятка ударів по тілу, коли навколо були буквально калюжі крові. Не будемо загострювати увагу й на тому, що биток було дві (С.Винокуров стверджує, що планувалося два виконавці). Але як пояснити суперечності між двома такими фразами. Перша — «Він їх (битки. — Авт.) не брав, йому ці битки приготували». Сюди ж: «Биток на місці злочину було виявлено дві, і залишені для виконавця». І друга: «Зараз спрямовано всі зусилля на затримання тих людей, котрі безпосередньо з Вередюком контактували: інструктували, возили, передавали знаряддя вбивства тощо». То «передавали» битки Вередюку чи «йому їх приготували» і «залишили на місці злочину»?

Не менш туманна ситуація і з замовником. Винокуров запевняє: «Ми встановили особу, яка найняла Вередюка для скоєння цього злочину. Причому хочу підкреслити, що в пресі гуляла версія про якогось Михалича. Хочу підкреслити, що ніколи жоден працівник прокуратури, жоден слідчий про цю людину ніколи не говорив нічого (неправда. — Авт.). Це одна з робочих версій. Так от, ми встановили особу, котра, на думку слідства, найняла цю людину. Це не припущення. Ця людина найняла і розрахувалася частково з виконавцем убивства. Це доведено матеріалами справи й вилученими речовими доказами. Зокрема машиною, яку вважали частиною плати за це вбивство». Сергій Винокуров повідомив, що суд видав санкцію на арешт цієї людини і її оголошено в розшук. Тобто, за ідеєю, її фото й анкетні дані мали б висіти на спеціальних стендах у всіх містах та селах. Та, попри це, заступник генпрокурора відмовився назвати журналістам навіть прізвище розшукуваного, пояснюючи це тактикою слідства. Він також повідомив, що замовник слідству не відомий: «Я не можу назвати останню ланку. У нас є виконавець і є найманець (певне, малося на увазі «наймач». — Авт.). Є ще двоє чоловіків, котрі брали участь в організації та підготовці цього злочину. Ми виділили це в окрему кримінальну справу».

Тобто Михалича, на думку слідства, не існувало, а найняла Вередюка «людина з конкретним прізвищем, ім’ям, по батькові, конкретними даними. Це один із тих фігурантів, які в нас з’явилися у цій справі». У слідства є навіть фотографія й адреса цієї людини. А ще Сергій Винокуров заявив, що «він без досить певного місця проживання. Але це не бомж». Під такий опис підходить лише вже згадуваний вище Ігор Благов, який здав бомжа міліції. Він житель Латвії, громадянства не має, судимий. Незрозуміла тільки його логіка — навіщо здавати бомжа, якщо він може здати тебе? Відомо, що незадовго до того Благов зник із поля зору слідства, а тепер його оголосили в розшук, попри те, що в довідці написано: «Хоча з Благовим І.Н. було встановлено довірчі відносини, він був узятий під зовнішнє стеження». Тобто виходить, що в процесі розслідування з-під носа у міліції зникає, фактично, основний свідок. Тоді слідство робить цього свідка підозрюваним і прикривається таємницею слідства, виділяючи наймача, замовника та інших не виявлених учасників убивства в окрему справу. Таким чином, суспільство одержує нібито вбивцю журналіста, але так і не дізнається про головне — хто, чому і для чого?

Зрештою, немає і чіткої відповіді — чи Александров був метою замаху? Вередюк заперечує це. Сергій Винокуров говорить, що Вередюка обвинувачують не в убивстві журналіста чи адвоката, а в убивстві того, хто загинув, — громадянина Александрова. Водночас він натякнув, що в адвоката Омельяненка є грішки, за які того могли захотіти «провчити». Та коли це так, то чому, з огляду на таку скрупульозну підготовку замаху (четверо чоловік, дві машини, гроші й восьма модель «Жигулів» як оплата), Омельяненко, нехай він мені вибачить, досі живий?

Скуті одним ланцюгом

На прес-конференції 11 грудня Сергій Винокуров трохи зневажливо, як від настирливої мухи, відмахнувся, відмовився коментувати слова двох колишніх офіцерів краматорського ВБОЗу М.Сербіна та О.Солодуна. Герої найрезонансніших програм І.Александрова, у яких називалися конкретні прізвища і факти злочинної зв’язки кримінальних та правоохоронних структур області, обвинуватили в організації вбивства Александрова слов’янського підприємця Олександра Рибака і свого колишнього начальника Володимира Бантуша. «Цю версію перевірено також, — сказав заступник генпрокурора, — вона не має підстав».

Проте є підстави засумніватися в об’єктивності такого висновку. Фактів не бракує.

Нагадаю, в розпорядження Сербіна і Солодуна потрапив аудіозапис так званої дюссельдорфської розмови. Вона зафіксувала зізнання колишнього міліціонера Костянтина Яворовського краматорському кримінальному авторитету Герману, як він убивав лідера злочинного угруповання «17 ділянка» Єрмака. Організаторами цього й низки інших убивств Яворовський прямо називає Рибака і Бантуша. Є ще кілька аудіокасет та інших доказів, які свідчать про злочинну діяльність Бантуша і Рибака. Проте правоохоронні органи відверто ігнорують їх. Чому?

Нещодавно автору цих рядків передали ксерокопію книги обліку дзвінків і відвідувань очолюваної О.Рибаком слов’янської фірми «Укрліга». Якщо припустити, що це копія оригінала, то кого тут тільки немає! Від помічника В.Януковича, з усіма домашніми й мобільними, до відомих кримінальних авторитетів. Але найтісніші контакти Олександр Рибак підтримував із правоохоронними органами. Телефони Бантуша, який в інтерв’ю газеті «Салон» 24 серпня 2001 року заявив: «І немає даних про те, що я з ним (Рибаком. — Авт.) якось зв’язаний», — мало не на кожній сторінці. Часто миготять прізвища й мобілки працівника відділу тяжких злочинів УМВС у Донецькій області Соркіна, начальника Слов’янського міськвідділу СБУ Зінченка, прокурора Слов’янська Коршикова, не встановленого Валерія Івановича з СБУ, працівника обласного карного розшуку Шломіна, прокурора відділу з нагляду за дотриманням законності у спецпідрозділах боротьби з організованою злочинністю Пожуя і багатьох інших. Характер цих контактів легко простежується за датами та змістом записів. Про що, приміром, може свідчити такий запис: «ВАА (А. Востриков, заступник О.Рибака). Прокуратура. Свиридов. Терміново, інакше «запускаємо» за законом матеріал Сєверодонецка»? Або запис, зроблений 12 квітня (за день до виходу останньої програми Александрова «Без ретуші» з участю Сербіна й Солодуна, коли вони заявили про наявність результатів експертизи викривальної для Бантуша касети): «Без ретуші» 19.30. Сербін, Александров, Солодун». Це при тому, що, як запевняють працівники телекомпанії, навіть вони дізнавалися про зміст програм уже під час ефіру.

Часто, особливо останніми місяцями перед убивством Александрова, коли екс-вбозівці мали активні контакти в правоохоронних і політичних колах Києва (новий міністр МВС, Петро Симоненко...) і готували чергову викривальну програму, в «Укрлізі» збиралися цілі консиліуми: прокурор Коршиков, Бантуш, Костянтин Яворовський, Шломін (УВС), Валерій Іванович (СБУ, Донецьк), Соркін (УВС), Пожуй (облпрокуратура)... Які питання вирішували такі важливі чини з людиною, яка досі перебуває під підпискою про невиїзд у зв’язку з підозрою у скоєнні тяжких злочинів, хай і економічних? Можливо, питання про спонсорську допомогу органам? Зізнавався ж у березні 2001 року тепер уже колишній начальник СБУ області Ю.Самойленко, що бюджет його організації 2000 року було профінансовано на 60%, а решта — зі спонсорської допомоги найбільших підприємств регіону (ІСД, АРС, «Стирол», Азовсталь, ДМЗ, «Данко», шахта ім. Засядька)... Утім, ось промовистий запис. 31 травня 2000 року, близько 12 години дня Бантуш розшукує Рибака. Але, певне, безрезультатно. О 18.15 він не витримує і залишає інформацію секретарці: «Передати РАН (так позначається «Рыбак Александр Николаевич»): у Дюссельдорфі затримано Германа». А вже о 19.00 навіщось телефонує начальник Слов’янського СБУ Зінченко...

Часті контакти Рибака зі Шломіним теж показові. Саме Шломін, коли Сербіна судили за підкинуті в його машину наркотики, дав свідчення, що інформацію про наркотики здав органам його агент. Він же брав активну участь у затриманні Сербіна. Шість місяців Сербін відсидів у СІЗО, а через 20 місяців прокуратура області припинила кримінальну справу, визнавши Сербіна невинним. Отже, справу було сфальшовано. І один зі слідчих прокуратури (є аудіозапис) навіть сказав, хто її організував, — прокурор області Пшонка.

Наскільки мені відомо, оригінал цієї книги відвідування «Укрліги» перебуває в Слов’янській міськпрокуратурі. Цікаво, її хтось вивчав?

16 серпня на прес-конференції у Слов’янську з участю Потебенька було заявлено, що служби внутрішньої безпеки кожної силової структури під час слідства у справі Александрова докладно розбиратимуть і аналізуватимуть факти корупції та зради інтересів служби, про які говорив у своїх передачах журналіст. Але ні Сербіна, ні Солодуна, основних свідків та носіїв відповідної інформації, представники внутрішньої безпеки прокуратури не опитували.

14 листопада група під керівництвом заступника начальника УКР МВС Чечела затримала в Краматорську О.Рибака, який перебував у розшуку. Його відпрацювання щодо замовних убивств Собка, Кулі, Єрмакова й Александрова очолив особисто прокурор області В.Пшонка. Якби це робилося реально, а не імітувалося, то він не зміг би уникнути слідчих дій з основними свідками — Сербіним і Солодуном. Але... Рибак уже на волі.

За словами екс-вбозівців, саме Пшонка ігнорує процесуальний розгляд їхніх заяв про притягнення до кримінальної відповідальності ряду працівників правоохоронних органів, зокрема й прокуратури. У свою чергу, генеральний прокурор ігнорує розгляд заяви Сербіна про притягнення В.Пшонки до кримінальної відповідальності за зловживання службовим становищем. Цю справу розглядає нині Печерський райсуд Києва.

Найстрашніше, що ця тема, здається, невичерпна: її географія — від Слов’янська до Києва; персоналії — від дільничних до заступника голови СБУ. Можна писати вже не статті, а книги. Пригнічує й те, що, вбивши Ігоря Александрова, злочинці, виходить, поховали і його справу — те, заради чого він жив і загинув. Бо поки його вбивство розслідують ті, кого він викривав, — розслідування буде кепкуванням.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі