НЕБЕЗПЕЧНІ ІГРИ

Семирічний Дмитро разом із старшим братом грався пластмасовим літаком. Хлопчики носилися тісною квартирою та захоплено запускали літак — то до стелі, то з кухні в коридор. Потім вирішили розійтися по різних кутках дитячої кімнати й перекидати іграшку один одному. У кого літак далі пролетить, той і виграв. Природно, кожен кидав щосили. Старший розмахнувся, і... літак, перелетівши через усю кімнату, гострим крилом урізався Дмитрику просто в око. Розрив роговиці… Тільки термінова операція врятувала хлопчика від втрати зору.

Відмовтеся від «воєнізованих» іграшок

Як запевняють лікарі-офтальмологи, історія з Дмитром — далеко непоодинокий випадок. Радше, навпаки. Діти часто травмуються саме під час ігор. Треба сказати, що багато сучасних, надміру воєнізованих іграшок сприяють цьому. Літаки, вертольоти, танки зазвичай виготовляють із жорстких матеріалів, до того ж вони мають гострі лопаті, крила, гармати, на які легко можуть наткнутися діти.

Якщо ви купили чадам іграшки, із яких можна стріляти: дротики, лук, стріли тощо, то постарайтеся, щоб ігри відбувалися під вашим наглядом. Докладно ознайомте дітей із правилами безпеки: стріляти потрібно тільки в нерухому мішень, міцно прикріплену до стіни чи встановлену в іншому безпечному та безлюдному місці — на пустирі, у лісі тощо. Перед пострілом переконайтеся, що біля мішені нікого немає.

Категорично не рекомендується купувати дітям пістолетики з пластиковими кульками. Як запевняють лікарі, саме поранення пластиковими кулями заподіюють найважчої, часто непоправної шкоди зору. Мода на такі пістолетики з’явилася близько п’яти років тому: вони продавалися на багатьох ринках, і батьки охоче дарували їх своїм дітям. А потім почалася буквально епідемія небезпечних поранень: щомісяця тільки в Києві не менше десяти дітей потрапляли на операційний стіл із важкими травмами очей. Медики, вчителі й вихователі тоді проводили роз’яснювальну роботу з батьками, переконуючи їх не купувати дітям настільки небезпечні іграшки. Кількість травм справді скоротилася в кілька разів. Та однаково 2—3 поранення пластиковими кулями фіксується щомісяця. Причому в усіх випадках виявляється, що іграшкові пістолетики принесли в дім саме люблячі батьки чи інші родичі.

На думку фахівців, дорослі часто виказують невігластво й легковажність при виборі подарунків для дітей, керуючись лише доступною ціною та красивою упаковкою, а не питаннями безпеки. Утім, у невмілих дитячих руках будь-який предмет може стати небезпечним. Що ж робити, коли маля одержало травму очей?

— Передусім батьки повинні запам’ятати для себе таке правило: коли йдеться про зір, то краще перестрахуватися, ніж недооцінити небезпеку. Тож за найменшої підозри, що дитина пошкодила очі, необхідно показати її фахівцеві, офтальмологу, — вважає завідуюча дитячим відділенням Київського центру мікрохірургії ока Олена Лєпіхова. — Проте так діють далеко не всі. Приміром, зараз у нас перебувають четверо дітей із важкими пораненнями очей, але тільки одного з них батьки повели до лікаря відразу ж після травми. Інші надійшли через п’ять, шість, а то й вісім діб, що дуже ускладнило стан здоров’я дітей і додало роботи лікарям. При травмах очей дуже важливо не гаяти час, починати лікування відразу ж. Завдяки цьому вдасться уникнути багатьох неприємних наслідків і часом навіть обійтися без операції. А коли час втрачено, то до травми додаються інфекції, нагноєння. У результаті в очному яблуці відбуваються необоротні зміни і невдовзі починає падати зір, розвивається травматична катаракта.

Часто батьки судять із зовнішнього вигляду: нібито око на місці, видимих ушкоджень немає, саме минеться. Але реально оцінити тяжкість тієї чи іншої травми може тільки фахівець. Тож відразу після того чи іншого інциденту, під час якого постраждали (або могли постраждати) дитячі очі, треба показати дитину офтальмологу. Якщо такого фахівця немає, або він не приймає (приміром, лікарню закрито на вихідні дні), викликайте «швидку допомогу». Але в жодному разі не займайтеся самолікуванням. Єдине, що можна зробити перед візитом до лікаря чи приїзду «швидкої допомоги», — промити око левоміцетином або звичайною кип’яченою водою та накласти щільну пов’язку з марлі, щоб дитина не чіпала рану руками й не внесла інфекцію. Не робіть ніяких примочок, промивань травами чи марганцівкою — це може лише погіршити ситуацію. Необхідне лікування має призначати лікар.

Техніка безпеки передусім

Лише в Києві близько 700 дітей щомісяця одержують травми очей. Приблизно 80—90% із них — хлопчики віком до 13 років. Найчастіше травмуються у вихідні дні й під час канікул. На думку фахівців, цілком викоренити травматизм неможливо: дитячі ігри, особливо в хлопчиків, завжди містять елемент ризику, небезпеки, азарту. Діти захоплюються, до того ж у них знижений інстинкт самозбереження. Тож уникнути синців і гуль однаково не вдасться. Але сумну статистику можна знизити.

Передусім батьки повинні навчити дітей правильно поводитися з предметами, що їх оточують. Адже значна кількість травм — побутові. Простір навколо дитини повинен бути добре вивченим, обжитим, передбачуваним. Не ховайте від неї небезпечні предмети — сірники, ножі, виделки тощо. Однаково вони колись потраплять у дитячі руки й виникне бажання дізнатися про їхнє призначення. Краще навчіть правильно ними користуватися й поясніть, до яких наслідків може призвести неправильне застосування.

Хлопчаків часто приваблюють слюсарно-столярні інструменти. Вони полюбляють самі заточувати, випилювати, забивати цвяхи. Не слід забороняти їм майструвати, але до 13—14 років краще, аби це відбувалося під наглядом дорослих. До того ж треба переконатися, що вони засвоїли техніку безпеки: правильно тримають інструменти, не нахиляються занадто близько до обточуваних предметів, у разі потреби захищають обличчя спеціальними окулярами тощо.

Типові травми дівчат часто пов’язані з рукоділлям: намагаючись шити, в’язати, кроїти, вони ранять себе голками, спицями, ножицями, булавками. Їх приваблює і мамина косметика — нерідко дівчатка пошкоджують очі олівцями для очей, тушшю, розбризкуючи дезодоранти. Тож коли маленька цікавиться рукоділлям, макіяжем, нехай подивиться, як це роблять дорослі, зрозуміє, для чого призначено той чи інший предмет.

У багатьох родинах поруч із дітьми підростають і домашні тварини. Офтальмологи застерігають: від котячих і собачих лап і укусів страждають десятки маленьких пацієнтів. Тому перш ніж заводити чотириногих, поцікавтеся особливостями їхньої породи. Агресивним, злим, «кусачим» тваринам у домі не місце.

Страх покарання —
не панацея від травм

Одна з головних проблем, із якими зіштовхуються і лікарі-офтальмологи, і батьки, — вперте небажання самих потерпілих розповідати про те, що сталося. Адже коли око пошкоджено в бійці чи в результаті забороненої «перестрілки» з саморобних рогаток, бешкетники побоюються покарання. Тож або загалом мовчать про травми, або розповідають побрехеньки, якими вводять в оману дорослих і, головне, заважають лікарям. Приміром, 9-річний Сергійко вперто стверджував, що пошкодив око випадково, вдарившись на кухні об край столу. Але на знімку лікарі побачили в очному яблуці велике стороннє тіло. Під час операції витягли металеву скобку. Тільки тоді Сергійко признався, що напередодні на подвір’ї хлопчаки стріляли одне в одного з рогатки. Дуже боявся гніву батька, отож і брехав. Отже, заборонами, покараннями й залякуванням проблему не розв’язати. Стосунки в родині повинні бути передусім довірчими. Тоді в дитини сформується почуття захищеності, вона зрозуміє, що з будь-якою бідою треба звертатися до батьків і вони неодмінно допоможуть.

Дорослим радимо бути уважнішими до підростаючих чад. Насторожити повинні такі ознаки: зміна кольору ока (почервоніло, помутніла райдужка), форми зіниці (стала витягнутою, як паличка), подразнення — коли дитина постійно тре повіки руками. Це може свідчити про те чи інше пошкодження. Спостерігати за дітьми, їхніми іграми, звичками, поведінкою необхідно також для того, аби вчасно помітити розвиток короткозорості й далекозорості. На ці недуги нині слабує понад половину сучасних підлітків. Помітивши, що дитина занадто низько нахиляється до зошита чи книжки, або, навпаки, відсуває їх подалі від обличчя, слід перевірити зір. На ранніх стадіях можна не тільки запобігти подальшому падінню зору, а й відновити його за допомогою спеціальної гімнастики, фізіотерапевтичних процедур, вітамінних препаратів.